Постанова № 69421298, 05.10.2017, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

05 жовтня 2017 р. № 820/3255/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Панченко О.В.

за участю секретаря судового засідання - Денисенко А.А.

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Вартанян Н.Н.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_3, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 18.05.2017 року №0000401315 та №0000411315, вимогу про сплати боргу (недоїмки) №Ф-0000111315 від 18.05.2017 р. та рішення №0000421315 від 18.05.2017 року Головного управління ДФС у Харківській області.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що вважає оскаржувані в даній справі податкові повідомлення-рішення, вимогу та рішення такими, що не відповідають приписам чинного законодавства, порушують права позивача.

Представник позивача у судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, виходячи із доводів позовної заяви.

Представник відповідача, згідно наданих до суду письмових заперечень, в судовому засіданні, позов не визнав та просив в його задоволенні відмовити через безпідставність.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення учасників процесу, які прибули до суду, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів:

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що в березні - квітні 2017 року податковим органом проведено документальну планову виїзну перевірку позивача, як самозайнятої особи, щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2015р. по 31.12.2016р., дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015р. по 31.12.2016р.

За наслідками проведеної перевірки складено акт від 24.04.2017р. №3048/20-40-13-13/НОМЕР_1 (а.с. 15-26), згідно висновків якого встановлено з боку позивача порушення вимог п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, в результаті чого було занижено податок на доходи

фізичних осіб на загальну суму 154741,88 грн., в тому числі: за 2015 рік на суму 64307,15 грн., за 2016 рік - на суму 90434,73 грн.;

порушення ст., ст. 7,9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», в результаті чого було занижено єдиного соціального внеску на загальну суму 152021,91 грн., в тому числі: за 2015 рік на суму 71446,72 грн., за 2015 рік на суму 80575,19 грн.;

порушення п. 16 прим.1 підрозділу 10 Розділу XX та ст. 168 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок з військового збору на загальну суму 12706,92 грн., в тому числі: за 2015 рік на суму 5170,69 грн., за 2016 рік на суму 7536,23 грн.

За наслідками розгляду вказаного акту перевірки податковим органом було прийнято оскаржувані в даній справі:

податкове повідомлення-рішення від 18.05.2017р. №0000401315 (а.с. 33), відповідно до якого позивачу за порушення п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу нараховано суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 232112,82 грн., в тому числі: за основним платежем - 154741,88 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 77370,94 грн.;

податкове повідомлення-рішення від 18.05.2017р. №0000411315 (а.с. 34), відповідно до якого позивачу нараховано суму грошового зобов'язання з військового збору на загальну суму 19060,38 грн., в тому числі: за основним платежем - 12706,92 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 6353,46 грн.;

вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 18.05.2017р. №Ф-0000111315 (а.с. 35), відповідно до якої позивачу нараховано недоїмку з єдиного соціального внеску в загальному розмірі 152021,91 грн.;

рішення №0000421315 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску (а.с. 36), згідно якого позивачу нараховано штрафні санкції в розмірі 22346,86 грн.

За наслідками адміністративного оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень, вимоги та рішення, їх було залишено без змін, в зв'язку з чим позивач звернувся з приводу скасування вказаних актів до суду.

Судом в даній справі встановлено та підтверджено матеріалами справи, що контролюючий орган, доходячи висновку про порушення позивачем вимог податкового та іншого законодавства, які відображено в акті податкової перевірки від 24.04.2017р. №3048/20-40-13-13/НОМЕР_1, виходив з того, що позивач в 2015 році до складу витрат неправомірно включив суму орендної плати за землю в сумі 340827,57 грн., земельного податку в сумі 3884,88 грн.; у 2016 році до складу витрат так само неправомірно включив орендну плату за землю в сумі 496332,0 грн., земельного податку в сумі 6083,16 грн., чим, на думку податкового органу, порушив вимоги п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України.

При цьому податковий орган уважав, що згідно п.п. 14.1.147 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Орендна плата - це обов'язків платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (п.п. 14.1.136 ст. 14 Податкового кодексу України), підставою для нарахування орендної плати на земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (п. 288.1 ст. 288 Податкового кодексу України), а платником орендної плати є орендар земельної ділянки (п. 288.2 ст. 288 Податкового кодексу України).

Разом з тим, досліджуючи зміст норм ст. 177 Податкового кодексу України, податковий орган дійшов висновку, що перелік витрат, що пов'язані із веденням платником податків господарської діяльності не містить сплачених податків, зборів (крім суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування) фізичною особою-підприємцем та оскільки орендна плата є обов'язковим платежем, який справляється у формі загальнодержавного податку та сплачується фізичною особою - підприємцем - орендарем за користування земельною ділянкою державної і комунальної власності, ця сума не включається до валових витрат підприємницької діяльності.

Суд з такими висновками податкового органу не погоджується з огляду на наступне.

Стаття 177 Податкового кодексу України регламентує оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування.

Зокрема, доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковується за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 Податкового кодексу України (п. 177.1 ст.177 Податкового кодексу України), а об'єктом оподаткування є чистий оподаткований дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця (п. 177.2 ст.177 Податкового кодексу України).

Пункт 177.4 ст.177 Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, відносить такі:

- витрати, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг) і допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат-п.п. 177.4.1 п.177.1 ст.177 Податкового кодексу України ;

- інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, зокрема, на оплату оренди - п.п. 177.4.4. ст.177 Податкового кодексу України .

Цей перелік витрат не є вичерпним. Законодавчо не встановлено ані у цьому пункті, ані у будь-якій іншій нормі Податкового кодексу України обмежень щодо різновиду оренди, сплата якої відноситься до інших витрат (наприклад, оренда землі), та заборони віднесення на витрати земельного податку.

Єдиною виключною нормою, яка прямо забороняє включати до витрат, є норма щодо суми податку на додану вартість (п.177.3. ст.177 Податкового кодексу України ).

Згідно підпункту 14.1.147 п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України, плата за землю - це обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до статті 93 Земельного кодексу від 25.10.2001р. №2768-III, із змінами і доповненнями та статті 1 Закону «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності

Підпунктом 14.1.136. п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (п. 288.1. ст.288 Податкового кодексу України ), платником орендної плати є орендар земельної ділянки (п.288.2. ст.288 Податкового кодексу України), об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду (п.288.3. ст. 288 Податкового кодексу України ), а розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (п.288.4. ст.288 Податкового кодексу України).

Як встановлено судом, Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 здійснює господарську діяльність з надання в оренду й експлуатацію власного або орендованого нерухомого майна (вид економічної діяльності - 68.20). За надання в оренду майна ФОП ОСОБА_3 згідно відповідних договорів (а.с. 99-141) отримує орендну плату, в якій оренда плата за землю та земельний податок складає її основу.

Також судом встановлено, що позивачем з Харківською міською радою було укладено відповідні договори оренди земельних ділянок: №63111/03 від 02.12.2003 р. (а.с. 77-78); №040567100087 від 18.10.2005 р. (а.с. 80-82); №631010004000181 від 12.12.2011 р. (а.с. 84-86) з цільовим призначенням: для будівництва та експлуатації торговельного центру, реконструкції нежитлових приміщень, тощо.

Позивач здійснював сплату земельного податку у відповідності з нормами чинного законодавства України на підставі щорічної податкової декларації на поточний рік, з розбивкою річної суми рівними, частками за місяцями (п.286.2. ст.286 Податкового кодексу України ).

З урахуванням викладеного можна дійти висновку, що позивач надані йому земельні ділянки використовував для провадження підприємницької діяльності, що також встановлено пунктом 1.7. акту податкової перевірки №3048/20-40-13-13/НОМЕР_1 від 24.04.2017 р.

За користування вказаними земельними ділянками ФОП ОСОБА_3 сплачував обов'язковий платіж - земельний податок або орендну плату, розмір якої встановлюється цивільно-правовим договором між орендодавцем та орендарем, що сторонами у справі не заперечувалось,а тому мав законні підстави відносити до витрат, безпосередньо пов 'язаних з отриманням доходів, витрати на оплату земельного податку та орендної плати за користування зазначеними ділянками.

При цьому слід виходити з того, що основною умовою для віднесення фізичною особою - підприємцем, який перебуває на загальній системі оподаткування, сум сплаченої орендної плати за землі державної та комунальної власності до витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходу, є використання таких земель саме для здійснення власної господарської діяльності.

В даній справі судом встановлено, що орендна плата за землю та земельний податок сплачувався позивачем на протязі всього терміну перебування на загальній системі оподаткування з 01.01.2012 року по теперішній час.

Зміна редакції ст.177 Податкового кодексу України з 01.01.2015 року, зокрема п. 177.4. Податкового кодексу України не призвела до зміни для підприємців принципу визначення прибутку, який визначено як різницю між доходом та витратами, прямо пов'язаними з одержанням цього доходу.

Пункт 9 Наказу Міністерства фінансів України від 28.07.2000р. №181 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 14 «Оренда» регламентує, що належна за користування об'єктом операційної оренди плата визнається витратами згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» на прямолінійній основі протягом строку оренди або з урахуванням способу одержання економічних вигод, пов'язаних із використанням об'єкта операційної оренди.

Згідно п.14 Наказу Міністерства фінансів України від 31.12.1999 р. №318 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку» до складу інших прямих витрат включаються всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат, зокрема плата за оренду земельних і майнових паїв.

Тобто, згідно із Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку 14 «Оренда» та 16 «Витрати», підприємства мають включати орендну плату за землю та земельний податок у свої витрати.

Суд наголошує, що неоднакове застосування норм податкового законодавства України щодо віднесення земельного податку та орендної плати до витрат для підприємств та підприємців порушує принцип єдиного підходу до встановлення податків та зборів, закріплений в п.п.4.1.11 п.4.1.ст.4 Податкового кодексу України .

Відтак суд керується нормами п.56.21 ст.56 Податкового кодексу України, які передбачають, що у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та необхідність їх задоволення.

Керуючись ст. ст. 11, 12, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення від 18.05.2017 року №0000401315 та №0000411315, вимогу про сплати боргу (недоїмки) №Ф-0000111315 від 18.05.2017 р. та рішення №0000421315 від 18.05.2017 року Головного управління ДФС у Харківській області.

Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 4255 (чотири тисячі двісті двадцять п'ять) грн. 42 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області (61057, Харків, вул. Пушкінська, 46, код ЄДРПОУ 39599198).

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч. 3, ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлений 09 жовтня 2017 року.

Суддя О.В. Панченко