Постанова № 69420863, 02.10.2017, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Стрельнікової Н. В.,

за участю секретаря Батигіна О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат»,

до Вознесенівського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області,

про зняття арешту на кошти, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» (надалі – позивач або ПАТ «ЗАлК») звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Вознесенівського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (надалі – відповідач, Вознесенівський ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області або Вознесенівський ВДВС), в якому позивач просить суд зняти накладений постановою від 10.08.2017 ВП №54474830 арешт на кошти, що містяться на рахунках в АБ «УКРГАЗБАНК», МФО 320478, Запорізьке РУ ПАТ КБ «ПриватБанк», МФО 313399, ПАТ «Альфа-банк», МФО 300346, АТ «Мета Банк», МФО 313582, АТ «УКРЕКСІМБАНК», МФО 322313 та належать ПАТ «ЗАлК».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у зв’язку із накладенням державним виконавцем арешту на всі рахунки ПАТ «ЗАлК» останнє позбавлено можливості здійснювати виплату нарахованої заробітної плати та сплачувати пов’язані податки та збори. Вказує, що чинним законодавством заборонено накладення арешту на кошти, що спрямовуються на виплату заробітної плати та єдиного соціального внеску. Просить адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

02.10.2017 на адресу суду від представника позивача надійшов уточнений адміністративний позов (вх. №26590), в якому позивач просить суд зняти накладений постановою від 09.08.2017 ВП №54474830 арешт на кошти, що містяться на рахунках в АБ «УКРГАЗБАНК», МФО 320478, Запорізьке РУ ПАТ КБ «ПриватБанк», МФО 313399, ПАТ «Альфа-банк», МФО 300346, АТ «Мета Банк», МФО 313582, АТ «УКРЕКСІМБАНК», МФО 322313 та належать ПАТ «ЗАлК».

В уточненому позові позивач вказує, що арешт на рахунки ПАТ «ЗАлК» у банках накладено було саме постановою від 09.08.2017 ВП №54474830, про існування якої позивач дізнався 29.09.2017, адже вказана постанова всупереч вимогам Закону України «Про виконавче провадження» не була направлена на його адресу.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить задовольнити позов виходячи із викладених в ньому підстав. Представник позивача додатково зазначив, що 28.12.2016 розпорядженням Кабінету Міністрів України ПАТ «ЗАлК» внесено до переліку підприємств, які підлягають приватизації в 2017 році. Вказує, що у зв’язку із накладенням арешту на розрахункові рахунки підприємства-боржника та його майно ПАТ «ЗАлК» було змушено зупинити виробництво продукції. Зазначає, що дана ситуація веде до зменшення активів, які розпорядженням Кабінету Міністрів України заплановано приватизувати в 2017 році. Наголошує, що в силу приписів п. 4 ст. 12 Закону України «Про приватизацію державного майна» вказані дії з боку будь-якого державного органу, фізичних або юридичних осіб по відношенню до об’єкта приватизації заборонені.

Представник відповідача в судовому засіданні проти адміністративного позову заперечив. В усному порядку пояснив суду, що винесенню постанови про арешт коштів боржника, що знаходяться на банківських рахунках передує процедура отримання інформації про наявність у боржника таких рахунків. Так, від Державної фіскальної служби України було отримано інформацію про наявність у боржника 78 рахунків в банківських установах. Державним виконавцем було накладено арешт на всі рахунки боржника, крім рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість. Вказує, що від двох банківських установ було отримано відповідь про часткове виконання винесеної постанови у зв’язку із неможливістю накладення арешту на певні рахунки через пряму законодавчу заборону. Вважає прийняту постанову правомірною та просить відмовити у задоволенні позову повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити частково виходячи із наступного.

З матеріалів справи судом встановлено, що в провадженні Вознесенівського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області знаходиться зведене виконавче провадження ВП №54474830 про стягнення з ПАТ «ЗАлК» на користь Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя коштів за судовими рішеннями Запорізького окружного адміністративного суду.

09.08.2017 заступником начальника Вознесенівського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області ОСОБА_1 винесено постанову про арешт коштів боржника в вищевказаному зведеному виконавчому провадженні, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках боржника, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику (а.с.50-57).

Як встановлено судом зі змісту вищевказаної постанови, державним виконавцем накладено арешт на 77 розрахункових рахунків ПАТ «ЗАлК» в 12 банківських установах.

Не погоджуючись із накладенням арешту на рахунки ПАТ «ЗАлК» в АБ «УКРГАЗБАНК», МФО 320478, Запорізьке РУ ПАТ КБ «ПриватБанк», МФО 313399, ПАТ «Альфа-банк», МФО 300346, АТ «Мета Банк», МФО 313582, АТ «УКРЕКСІМБАНК», МФО 322313, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Як встановлено судом із відповіді ДФС України №1028270531 від 10.08.2017 на запит №30126176 від 09.08.2017 у ПАТ «ЗАлК» в АБ «УКРГАЗБАНК», МФО 320478 відкриті наступні розрахункові рахунки: 1) 26003924420646, код валюти – UAH, USD, EUR 2) 26040903290300, код валюти – UAH;

в Запорізькому РУ ПАТ КБ «ПриватБанк», МФО 313399: 1) 26049055707691, код валюти – UAH, 2) 26004055719130, код валюти – UAH, 3) 26008204675098, код валюти – UAH, 4) 26064204675098, код валюти – UAH, 5) 26006204675023;

в ПАТ «Альфа-банк», МФО 300346: 1) 26009100427001, код валюти – UAH, 2) 26008100427002, код валюти – UAH, USD, 3) 26007100427003, код валюти – UAH, RUR;

в АТ «Мета Банк», МФО 313582: 1) 26046000898, код валюти – UAH, 2) 26027000884, код валюти – USD;

в АТ «УКРЕКСІМБАНК», МФО 322313: 1) 2600202127042, код валюти – USD, 2) 2600707127042, код валюти – USD, 3) 2600606127042, код валюти – USD (а.с.63-66).

На всі вищеперелічені розрахункові рахунки в тому числі було накладено арешт вищенаведеною постановою від 09.08.2017.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи суд виходить із наступного.

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016 (надалі – Закон №1404-VIII).

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (ст. 1 Закону №1404-VIIІ).

За приписами ч. 1 ст. 5 Закону №1404-VIIІ, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України №Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів№.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону №1404-VIIІ, виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною другою статті 18 Закону №1404-VIIІ визначені обов’язки виконавця, а частиною третьою названої статті визначені права виконавця під час здійснення виконавчого провадження.

Зокрема, пунктом першим частини другої статі 18 Закону №1404-VIIІ передбачено, що виконавець зобов’язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Пунктом сьомим частини третьої статті 18 Закону №1404-VIIІ визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Порядок та умови звернення стягнення на майно боржника регламентовано розділом VII Закону №1404-VIIІ.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 48 Закону №1404-VIIІ, звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статей 19-1 та 26-1 Закону України «Про теплопостачання» , статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику», та на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов’язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 48 Закону №1404-VIIІ, на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту.

Згідно з ч.ч. 1 – 3 ст. 52 Закону №1404-VIIІ, виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки виконавець отримує в органах доходів і зборів, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, які зобов’язані надати йому інформацію невідкладно, але не пізніше ніж у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача.

Виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, розміщені на його рахунках і на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи.

Не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов’язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Частиною першою статті 56 Закону №1404-VIIІ передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

За змістом абзацу першого частини другої статті 56 Закону №1404-VIIІ, арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 56 Закону №1404-VIIІ, арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.

З системного аналізу вищенаведених положень Закону №1404-VIIІ можна зробити висновок, що завданням відповідача у сфері виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є не лише дотримання формальної процедури виконання передбачених повноважень, а також і запобігання факту порушення відповідним рішенням прав, свобод чи інтерісів інших осіб. Зокрема, у випадку накладення арешту на кошти боржника, виконавець зобов’язаний системно застосовувати положення законодавства, в тому числі з урахуванням конкретних обставин кожної справи.

Так, суд зазначає, що наказом Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України від 13.12.2016р. №3639/5/1085 «Про затвердження порядку надання інформації Державною фіскальною службою України на запити органів державної виконавчої служби та приватних виконавців», зареєстрованим в в Міністерстві юстиції України 19 грудня 2016 року за № 1652/29782, затверджено Порядок надання інформації Державною фіскальною службою України на запити органів державної виконавчої служби та приватних виконавців, який визначає загальні правила подання органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями запитів та надання Державною фіскальною службою України відповідей на такі запити з інформацією про реєстраційні номери облікових карток платників податків - боржників - фізичних осіб або серію (за наявності) та номер паспорта боржників - фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті, наявні рахунки у боржників - юридичних осіб та/або фізичних осіб - підприємців, а також рахунки, відкриті боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи, яку отримує Державна фіскальна служба України від банків та інших фінансових установ, та джерела отримання доходів боржників - фізичних осіб.

Під час розгляду справи судом встановлено, що на виконання ч. 1 ст. 52 Закону №1404-VIIІ та Порядку надання інформації Державною фіскальною службою України на запити органів державної виконавчої служби та приватних виконавців, державним виконавцем було сформовано запит та отримано на нього відповідь щодо наявності у ПАТ «ЗАлК» відкритих рахунків у банківських установах.

При винесенні постанови від 09.08.2017 відповідачем було враховано вимоги Закону №1404-VIIІ щодо заборони накладення арешту на кошти у системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Між тим, Закон №1404-VIIІ також містить пряму заборону накладення арешту на кошти боржника, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом.

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що хоча й 68 відсотків акцій ПАТ «ЗАлК» знаходяться у власності держави, ПАТ «ЗАлК» не є державним підприємством та відповідно не має спеціальних рахунків.

Також, під час розгляду справи судом встановлено, що листом №БТ-2298 від 23.08.2017 ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» повідомив Вознесенівський ВДВС, що банк не має правових підстав для виконання постанови про арешт коштів боржника від 09.08.2017 в частині арешту рахунку №26040903290300, оскільки цей рахунок відкрито за договором банківського рахунку на підставі Законів України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» №1105-ХІV від 23.09.1999 та «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» №2464-VI від 08.07.2010 для здійснення усіх видів операцій з цільовими коштами, що зараховуються до Фонду соціального страхування України (а.с.58).

Також встановлено, що листом №20.1.0.0.0/7-20170819/963 від 27.08.2017 ПАТ КБ «ПриватБанк» повідомило Вознесенівський ВДВС про неможливість накладення арешту на кошти, що знаходяться на рахунку №26049055707691, оскільки вказаний рахунок також використовується для цілей Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» №1105-ХІV від 23.09.1999 (а.с.61).

Згідно з абз. 4 ч. 2 ст. 34 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» № 1105-XIV від 23.09.1999, страхові кошти, зараховані на окремий рахунок, не можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів, на стягнення на підставі виконавчих та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до закону.

Отже, вищенаведеною постановою державного виконавця від 09.08.2017 накладено арешт на 75 рахунків позивача, крім двох вищевказаних рахунків, які мають спеціальних режим використання та рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Окрім того, під час розгляду справи судом встановлено, що 24.11.2016 між ПАТ «ЗАлК» та ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» було укладено договір банківського рахунку №2016/РКО/184-152/ЗАлК-Д-2016-296, за умовами якого банк відкриває клієнту поточний (і) рахунок (и) в національній валюті України та/або в іноземній валютах та/або в банківських металах для зберігання грошових коштів (в національній валюті, в іноземній валюті), банківських металів та здійснення усіх видів операцій у відповідності з чинним законодавством України (а.с.13-17).

За умовами цього договору позивачеві відкрито банківський рахунок №26003924420646 з додаванням в кінці номеру рахунку код валюти після крапки: 980, 840 та 978 відповідно.

Судом також досліджено виписки з банківського рахунку ПАТ «ЗАлК» №26003924420646 в ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК», з яких встановлено, що з вказаного рахунку здійснюються платежі, в тому числі, із призначенням: утримання військового збору з заробітної плати; утримання з заробітної плати працівників в межах виконавчих проваджень, в яких вони виступають боржниками; відрахування податку на прибуток з заробітної плати; передплата послуг зв’язку; внески до професійного комітету з заробітної плати; плата за користування колектором каналізації; сплата за оформлення перепусток; сплата за послуги оренди майна; сплата ЄСВ та виплата заробітної плати й інші платежі.

Також, на вказаний рахунок зараховуються кошти, отримані від юридичних осіб за господарськими договорами.

Отже, судом встановлено, що банківський рахункок ПАТ «ЗАлК» №26003924420646 в ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» використовується в тому числі й для виплати заробітної плати працівникам підприємства та сплати інших обов’язкових платежів, податків та зборів.

Водночас, вищевказаною постановою на цей рахунок накладено арешт в межах стягнення за виконавчим провадженням №54474830 – 4 230 305,74 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

За приписами частини четвертої статті 43 Основного Закону, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом (ч. 7 ст. 43 Конституції України).

За приписами пункту першого частини першої статті 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з ч. 1 ст. 2, ч. 2 ст. 10 Конвенції про захист заробітної плати №95 від 01.07.1949, ратифікованої Президією Верховної Ради Української РСР 30 червня 1961 року (ратифікаційну грамоту УРСР денонсовано Генеральному директорові Міжнародного бюро праці 4 серпня 1961 року), ця Конвенція застосовується до всіх осіб, яким виплачується або повинна виплачуватися заробітна плата. Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім’ї.

Приписами ч. 5 ст. 97, ч. 1 ст. 115 Кодексу законів про працю України встановлено, що оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці.

Заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Частини 5 та 6 ст. 24 Закону України «Про оплату праці» передбачають, що за особистою письмовою згодою працівника виплата заробітної плати може здійснюватися через установи банків, поштовими переказами на вказаний ними рахунок (адресу) з обов'язковою оплатою цих послуг за рахунок роботодавця. Своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

Проаналізувавши наведені вище норми права суд приходить до висновку, що зобов'язання із сплати заробітної плати мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, а тому на кошти, призначенням яких є оплата праці, не може бути звернуто стягнення за іншими вимогами. Відповідно накладення арешту на рахунки, кошти на яких використовуються для виплати заробітної плати працівникам, спричиняє порушення їх конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю.

Крім того, пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16, ст. 35 та 36 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Виконання податкового обов'язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента (яким в даному випадку виступає позивач).

Сплата податків та зборів здійснюється в готівковій або безготівковій формі, крім випадків, передбачених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Як вже зазначалося вище, банківський рахункок ПАТ «ЗАлК» №26003924420646 в ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» використовується в тому числі й для виплати заробітної плати працівникам підприємства та сплати інших обов’язкових платежів, податків та зборів.

Згідно з ч.ч. 4, 5 ст. 59 Закону №1404-VIIІ, підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб’єкта оціночної діяльності - суб’єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв’язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 59 Закону №1404-VIIІ, у разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Виконавець зобов’язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог та зняття арешту з рахунку № 26003924420646, відкритого в ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» в частині необхідній для виплати заробітної плати, інших загальнообов’язкових платежів (податків, зборів) та соціальних виплат, оскільки позивачем підтверджено доказами здійснення таких виплат тільки з цього рахунку.

Щодо іншого рахунку позивача в ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» та рахунку №26049055707691 в ПАТ КБ «ПриватБанк», то суд зазначає, що відповідно до приписів ч. 3 ст. 52 Закону №1404-VIIІ цими банківськими установами було повідомлено Вознесенівський ВДВС про неможливість виконання постанови про арешт коштів боржника в частині накладення арешту на кошти, що знаходяться на цих рахунках.

Щодо інших рахунків позивача, а саме рахунків в ПАТ КБ «ПриватБанк», ПАТ «Альфа-банк», АТ «Мета Банк», АТ «УКРЕКСІМБАНК», суд зазначає, що до суду не надано жодного належного та допустимого доказу здійснення з цих рахунків виплат, на які законом заборонено накладати арешт.

При цьому, суд не приймає до уваги покликання позивача на те, що накладення арешту на кошти позивача веде до зменшення активів підприємства, які розпорядженням Кабінету Міністрів України заплановано приватизувати в 2017 році, що в силу приписів п. 4 ст. 12 Закону України «Про приватизацію державного майна» заборонено, та зазначає наступне.

За приписами частини другої статті 11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Під час розгляду справи судом не встановлено необхідності виходу за межі позовних вимог для повного захисту прав, свобод чи інтересів позивача, про захист яких він просить.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Так само позивачем не доведено існування такої необхідності.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Закону №1404-VIIІ, рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 КАС України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Згідно з ч. 3 ст. 181 КАС України, відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби, а у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця - приватний виконавець.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч.3 ст.94 КАС України, Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 94, 158 - 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Зняти накладений постановою від 09.08.2017 ВП №54474830 арешт на кошти, що містяться на поточному рахунку Публічного акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» № 26003924420646, відкритому в ПАТ АБ “УКРГАЗБАНК” в частині виплати заробітної плати, інших загальнообов’язкових платежів (податків, зборів) та соціальних виплат.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Вознесенівського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області на користь Публічного акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» судові витрати у розмірі 320 грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Н.В. Стрельнікова