Постанова № 69420695, 03.10.2017, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 жовтня 2017 р. Справа №805/532/17-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Кірієнка В.О.,

при секретарі Сердюк Д.В.,

за участю сторін

позивача ОСОБА_2.,

представника відповідача 1 не з'явився,

представника відповідача 2 не з'явився,

представника відповідача 3 не з'явився,

представника третьої особи 1 не з'явився,

представника третьої особи 2 не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Київської районної у м. Донецьку ради, Управління Державної казначейської служби України у Київському районі м. Донецька, Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області, третя особа - Донецька міська рада, Державна казначейська служба України про стягнення коштів, відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Київської районної у м. Донецьку ради, Управління Державної казначейської служби України у Київському районі м. Донецька, Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області, третя особа - Донецька міська рада, Державна казначейська служба України в якому просив стягнути з відповідачів на його користь: нараховану але не виплачену заробітну плату за липень, серпень, жовтень та листопад 2014 року в сумі 57 004, 41 грн.; 13 844, 34 грн. в якості 3% річних від простроченої суми; 40 903, 10 грн. суму збільшення заборгованості з урахуванням індексу інфляції з 01.08.2014 року до 31.12.2016 року з перерахунком сум на час розгляду справи в суді; середній заробіток за весь час затримки заробітної плати з моменту звільнення по день фактичного розрахунку; моральну шкоду в сумі 37 180 грн. з перерахунком суми на час розгляду справи у суді.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 2006 року працював в Київський районній у м. Донецьку Раді на посаді заступника голови з питань діяльності виконавчих органів Ради. Розпорядженням Голови Київської у м. Донецьку Ради від 25.11.2014 року № 66к/14 позивач був звільнений за згодою сторін (п.1 ст. 36 КЗпП України).

Позивач стверджує, що Київська районна у м. Донецьку рада нарахувала йому заробітну плату, що підтверджується довідкою і передала платіжні доручення на виплату заробітної плати в Головне Управління Державної казначейської служби Країни в Донецькій області, внаслідок чого позивачу було виплачено заробітну плату за вересень 2014 року, залишивши невиплачену зарплату за липень, серпень, а в подальшому не виплатили зарплату за жовтень і листопад 2014 року. Згідно довідки Київської районної у місті Донецьку Ради від 25.11.2014 року № 01/19-2077, розмір недоотриманої позивачем заробітної плати складає 57 004, 41 грн.

Разом з цим позивач, посилаючись на вимоги Закону України «Про компенсацію громадянами втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», просить суд стягнути з відповідачів 13 844, 34 коп. в якості 3% річних від простроченої суми та 40 903, 10 грн. в якості заборгованості з урахуванням індексу інфляції з 01.08.2014 року по 31.12.2016 року з перерахунком сум на час розгляду справи в суді на підставі положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".

Також позивач вважає, що безпідставна невиплата відповідачем заборгованості із заробітної плати спричинила моральні страждання, призвела до складного матеріального становища, зробила неможливим забезпечення нормального існування, суттєвих емоційних проблем доставило листування з метою вияснення правових підстав, відповідно до яких позивачу не було сплачено заробітну плату. Наслідком зазначеного стала поява тяжкого емоційного стану тощо. На підставі зазначеного позивач просив стягнути з відповідачів моральну шкоду в сумі 37 180, 00 грн. з перерахунком суми на час розгляду справи у суді.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представники інших сторін та третіх осіб до судового засідання не з'явилися, клопотань про відкладення розгляду справи через канцелярію суду не надали.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд встановив наступне.

Розпорядженням від 25.11.2014 року № 66к/14, керуючись ст. 55 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», звільнено ОСОБА_2 з посади заступника голови з питань діяльності виконавчих органів ради 25.11.2014 року за угодою сторін згідно п. 1 ст. 36 КЗпП України тощо. Розпорядження підписано заступником голови з питань діяльності виконавчих органів влади ОСОБА_4

Згідно довідки-підтвердження від 25.11.2014 року № 01/19-2059, позивач працював у Київській районній раді м. Донецька на посаді заступника голови з питань діяльності виконавчих органів ради. Заробітна плата ОСОБА_2 за період з 01.07.2014 року по 31.11.2014 року склала: за липень 2014 року нараховано - 8584, 87грн. (сума до перерахування - 6766, 16грн., сума боргу - 6766, 16грн.), за серпень 2014 року нараховано - 22305, 87грн. (сума до перерахування - 17117, 61грн., сума боргу - 17117, 61грн.), за вересень 2014 року нараховано - 3877, 61грн. (сума до перерахування - 2997, 98грн., фактично виплачено - 2997, 98 грн.), за жовтень 2014 року нараховано - 14211, 67грн. (сума до перерахування - 10909, 05грн., сума боргу - 10909, 05грн.), листопад 2014 року нараховано - 28660, 55грн. (сума до перерахування - 22211, 59грн., сума боргу - 22211, 59грн.). Довідка підписана Головою ради ОСОБА_5

Згідно змісту листа від 29.05.2015 року, ОСОБА_2 звернувся до Головного управління Державної казначейської служби України в Донецької області з проханням виплатити заборгованість із заробітної плати за липень, серпень, жовтень та листопад 2014 року. Доказів щодо надіслання даного листа надано не було.

Відповідно листа Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області від 23.06.2015 року № 09.2-08/1446 (на б/н від 08.06.2015 року), позивача повідомлено, що після переміщення і по теперішній час даний орган казначейства не здійснює свої функціональні обов'язки, передбачені Положенням про Державну казначейську службу України з причини не переміщення працівників та фактичної відсутності посадових осіб у складі управління. Всі клієнти цього управління перейшли на казначейське обслуговування в інші органи Казначейства за місцем переміщення.

Листом Головного територіального управління юстиції України в Донецькій області від 10.07.2015 року повідомлено позивача про те, що за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців місцезнаходженням Київської районної у м. Донецьку ради є вул. Транспортна, б. 2, м. Краматорськ, 84333 тощо.

Згідно виписки по картковому рахунку позивача за період з 01.01.2014 року - 30.06.2017 року, 16.01.2014 року, 29.01.2014 року, 21.02.2014 року, 28.02.2014 року, 14.03.2014 року, 28.03.2014 року, 17.04.2014 року, 29.04.2014 року, 15.05.2014 року, 30.05.2014 року, 12.06.2014 року, 13.07.2014 року позивачу було зараховано заробітну плату. 17.10.2014 року на рахунок позивача надійшло 2997, 98 грн.

Як вбачається з листа ГУ ДКСУ у Донецькій області від 12.07.2017 року №07/2-17/1955, Київська районна у м. Донецьку рада на теперішній час не перебуває на казначейському обслуговуванні в будь-якому органі Казначейства Донецької області.

Заявою від 01.08.2017 року позивач зазначив, що в інших установах банків, крім «Ощадбанку» зарплатних рахунків не мав з 10.10.2013 року згідно з договором № 10.10.2013 року.

З приводу доказів по справі суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 11 КАС України, суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Згідно ч. 2 ст. 69 КАС України, докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Відповідно до ч. 3, ч. 4, ч. 5 ст. 71 КАС України, якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися. Суд сприяє в реалізації цього обов'язку і витребовує необхідні докази. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали. Суд може збирати докази з власної ініціативи.

Відповідно до ст. 120 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може постановити ухвалу про обов'язковість особистої участі сторін чи третіх осіб у судовому засіданні. Викликати сторону чи третю особу для особистих пояснень можна і тоді, коли у судовому розгляді беруть участь їхні представники.

Ухвалою суду від 12.06.2017 року разом з іншим витребувано у Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області (м. Маріуполь, пр. Миру, б. 68) інформацію щодо того, з якої дати та у якому органі казначейського обслуговування перебуває на обліку Київська районна у м. Донецьку рада на теперішній час; у Донецького обласного управління АТ "Ощадбанк" (м.Краматорськ, вул. Рози Люксембург, 54) виписку з рахунку ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) за період з січня 2014 року і по теперішній час із зазначенням виду платежу; у Київської районної у м. Донецьку ради (м. Краматорськ, в. Транспортна, б. 2), витяг з табелю обліку робочого часу за період з 01.01.2014 року по 25.11.2014 року щодо ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1);

Ухвалою суду від 04.07.2017 року повторно витребувано у Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області (м. Маріуполь, пр. Миру, б. 68) інформацію щодо того, з якої дати та у якому органі казначейського обслуговування перебуває на обліку Київська районна у м. Донецьку рада на теперішній час; у Донецького обласного управління АТ "Ощадбанк" (м.Краматорськ, вул. Рози Люксембург, 54) виписку з рахунку ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) за період з січня 2014 року і по теперішній час із зазначенням виду платежу; у Київської районної у м. Донецьку ради (м. Краматорськ, в. Транспортна, б. 2) витяг з табелю обліку робочого часу за період з 01.01.2014 року по 25.11.2014 року щодо ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1), а також накази (або інші докази), які підтверджують використання відпусток ОСОБА_2.

Ухвалою суду від 18.07.2017 року повторно витребувано у Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області (м. Маріуполь, пр. Миру, б. 68) інформацію щодо того, з якої дати та у якому органі казначейського обслуговування перебуває на обліку Київська районна у м. Донецьку рада на теперішній час; у Донецького обласного управління АТ "Ощадбанк" (м.Краматорськ, вул. Рози Люксембург, 54) виписку з рахунку ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) за період з січня 2014 року і по теперішній час із зазначенням виду платежу; у Київської районної у м. Донецьку ради (м. Краматорськ, в. Транспортна, б. 2) витяг з табелю обліку робочого часу за період з 01.01.2014 року по 25.11.2014 року щодо ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1), а також накази (або інші докази), які підтверджують використання відпусток ОСОБА_2. Роз'яснено, що відповідно до ч. 3 ст. 79 Кодексу адміністративного судочинства України, письмові докази, які витребує суд, повинні бути надані безпосередньо до суду або через уповноважену особу у строк до 01.08.2017 року.

Також ухвалою від 18.07.2017 року викликано у судове засідання Голову Київської районної у м. Донецьку ради. Попереджено службових осіб Київської районної у м. Донецьку ради про наявність встановленої Законом відповідальності за невиконання рішення суду.

19.07.2017 року Донецьким обласним управлінням Державного ощадного банку України було надано до суду виписки по картковим рахункам позивача, з яких зокрема вбачається, що 17.10.2014 року ОСОБА_2 було зараховано 2 997, 98 грн. у якості заробітної плати.

Постановою Правління Національного Банку України "Про призупинення здійснення фінансових операцій" від 6 серпня 2014 року № 466 призупинено здійснення усіх видів фінансових операцій на території, яка не контролюється українською владою.

Таким чином, так як зарахування суми в розмірі 2 997, 98 грн. у якості заробітної плати було здійснено після прийняття Постанови Правління Національного Банку України "Про призупинення здійснення фінансових операцій" від 6 серпня 2014 року № 466, суд не може вважати дану суму відповідного розміру як належний доказ в розумінні КАС України та не застосовує дану суму для обчислення загальної суми боргу за липень, серпень, жовтень та листопад 2014 року.

Ухвалою від 01.08.2017 року витребувано у Донецької міської ради відомості щодо структури Київської районної у м. Донецьку ради станом на 25.11.2014 року.

Ухвалою суду від 28.08.2017 року витребувано у Державної казначейської служби України інформацію з приводу зарахування залишків коштів Київської районної у м. Донецьку ради (ЄДРПОУ 04053176) на рахунок обласного бюджету Донецької області з визначенням розміру суми та класифікації такої суми. Повторно витребувано у Донецької міської ради відомості щодо структури Київської районної у м. Донецьку ради станом на 25.11.2014 року тощо.

Ухвалою суду від 13.09.2017 року повторно витребувано у Державної казначейської служби України інформацію з приводу зарахування залишків коштів Київської районної у м. Донецьку ради (ЄДРПОУ 04053176) на рахунок обласного бюджету Донецької області з визначенням розміру суми та класифікації такої суми. В-третє витребувано у Донецької міської ради відомості щодо структури Київської районної у м. Донецьку ради станом на 25.11.2014 року.

Незважаючи на неодноразове витребування витягу з табелю обліку робочого часу за період з 01.01.2014 року по 25.11.2014 року щодо ОСОБА_2, наказів (або інші докази), які підтверджують використання відпусток ОСОБА_2, відомостей щодо структури Київської районної у м. Донецьку ради станом на 25.11.2014 року до суду надано не було, причин, які обґрунтовують поважність ненадання таких доказів не зазначено. Голова Київської районної у м. Донецьку ради до суду не з'явився, пояснень щодо обставин, які обумовили неявку до суду не вказав, ухвала суду від 18.07.2017 року не виконана.

Також суд звертає увагу, що відповідачами не надано жодних письмових заперечень або пояснень по суті справи, явку своїх представників для надання усних роз'яснень не забезпечено.

Згідно ч. 6 ст. 71 КАС України, якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Таким чином, так як усних та письмових доказів до суду не надано без поважних причин, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

З приводу спірних правовідносин в частині стягнення з відповідачів на користь позивача нарахованої але не виплаченої заробітної плати за липень, серпень, жовтень та листопад 2014 року в сумі 57 004, 41 грн. суд зазначає наступне.

За приписами статті 33 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-XIІ (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) оплата праці державних службовців повинна забезпечувати достатні матеріальні умови для незалежного виконання службових обов'язків, сприяти укомплектуванню апарату державних органів компетентними і досвідченими кадрами, стимулювати їх сумлінну та ініціативну працю.

Заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.

Посадові оклади державних службовців установлюються залежно від складності та рівня відповідальності виконуваних службових обов'язків.

Доплата за ранг провадиться відповідно до рангу, присвоєного державному службовцю.

Надбавка за вислугу років виплачується державним службовцям щомісячно у відсотках до посадового окладу з урахуванням доплати за ранг і залежно від стажу державної служби у таких розмірах: понад 3 роки - 10, понад 5 років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків.

Державним службовцям можуть установлюватися надбавки за високі досягнення у праці і виконання особливо важливої роботи, доплати за виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників та інші надбавки і доплати, а також надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.

Умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України.

Джерелом формування фонду оплати праці державних службовців є Державний бюджет України та інші джерела, визначені для цієї мети положеннями про органи державної виконавчої влади, затвердженими указами Президента України та постановами Кабінету Міністрів України.

Скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення посадових окладів, надбавок до них та фінансування інших, передбачених цим Законом, гарантій, пільг і компенсацій.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оплату праці" від 24 березня 1995 року №108/95-ВР (далі - Закон №108/95-ВР) заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

За приписами ст.4 Закону №108/95-ВР джерелом коштів на оплату праці працівників госпрозрахункових підприємств є частина доходу та інші кошти, одержані внаслідок їх господарської діяльності. Для установ і організацій, що фінансуються з бюджету, - це кошти, які виділяються з відповідних бюджетів, а також частина доходу, одержаного внаслідок господарської діяльності та з інших джерел.

Частиною 1 ст. 47 Кодексу законів про працю України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 116 Кодексу законів про працю України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Відповідачами не надано письмових заперечень щодо розміру заявленої позивачем заборгованості із заробітної плати.

Суд зазначає, що відповідно до п. 2, 3 Тимчасового порядку фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 595, заробітна плата (грошове забезпечення, суддівська винагорода) працівникам (військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу) установи за період, коли установа розміщувалася на тимчасово неконтрольованій території, а у подальшому територія була повернута під контроль органів державної влади, або установа була переміщена в населений пункт, на території якого органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі (далі - контрольована територія), виплачується у повному обсязі за рахунок кошторису (плану використання бюджетних коштів) установи.

Заробітна плата (грошове забезпечення, суддівська винагорода) виплачується та виплати за час щорічної відпустки працівникам (військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу) установи, яка переміщена на контрольовану територію, здійснюються, якщо установа продовжує функціонувати і працівники (військовослужбовці, особи рядового і начальницького складу) виконують свої обов'язки.

Суд зауважує, що відповідачами до суду не надано доказів, з яких вбачається, що Київська районна у м. Донецьку рада не функціонує, а працівники не виконують своїх обов'язків.

Також згідно даних Безкоштовного запиту Міністерства юстиції України, місцезнаходженням Київської районної у м. Донецьку ради є м. Краматорськ, в. Транспортна, б. 2. Тобто установа була переміщена в населений пункт, на території якого органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі (далі - контрольована територія).

Щодо кошторису (плану використання бюджетних коштів) установи, за рахунок якого повинна бути сплачена заробітна плата, суд зазначає наступне.

Як вже було зазначено вище, ухвалою суду від 28.08.2017 року, від 13.09.2017 року разом з іншим витребувано у Державної казначейської служби України інформацію з приводу зарахування залишків коштів Київської районної у м. Донецьку ради (ЄДРПОУ 04053176) на рахунок обласного бюджету Донецької області з визначенням розміру суми та класифікації такої суми.

Зі змісту Листа Головного управління Державної казначейської служби України в донецькій області від 26.09.2017 року №06.2-16/2671, відповідно до пп. 4 п. 24 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України з рахунку з обліку коштів загального фонду Київського районного у м. Донецьку бюджету на рахунок обласного бюджету Донецької області було перераховано 16 809 532, 39 грн. Інформації щодо класифікації суми стороною по справі не зазначено. Разом з іншим будь-якої інформації щодо кошторису (плану використання бюджетних коштів) установи до суду надано не було.

Разом з цим суд вважає, що ненадання до суду кошторису відповідної установи не є доказом його відсутності та підставою для позбавлення позивача конституційного права на отримання заробітної плати. Таким чином, так як відповідачами по справі не було надано жодного доказу, з якого вбачається помилковість висновків ОСОБА_2, право позивача на отримання заборгованості із заробітної плати є безумовним.

Суд зазначає, що формулюючи дану позовну вимогу та обґрунтовуючи її підстави позивач зазначив, що Київська районна у м. Донецьку рада передала платіжні доручення в Головне управління Державної казначейської служби в Донецькій області, натомість сторонами не надано доказів на підтвердження здійснення зазначеного факту.

Таким чином, враховуючи те, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом та сприяти реальному відновленню порушеного права, беручи до уваги приписи ст. 11 КАС України, приймаючи вищенаведені обставини, суд вважає за необхідне зобов'язати Київську районну у м. Донецьку раду нарахувати та виплатити на користь позивача заробітну плату за липень, серпень, жовтень та листопад 2014 року.

Відповідно суд приходить до висновку про задоволення позову в даній частині.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення з відповідачів 13 844, 34 грн. - 3%річних від простроченої суми з перерахунком сум на час розгляду справи в суді суд зазначає наступне.

Згідно ст. 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-III, підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Як встановлено ст. 2 Закону України від 19.10.2000 № 2050-III, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Статтями 3, 4 даного Закону передбачено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Аналогічні приписи містяться і у Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159.

З аналізу наведених норм вбачається, що право на компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати передує несвоєчасне нарахування та виплата доходу (заробітної плати тощо) за певний період, адже нарахування такого виду компенсації проводиться шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

З огляду на те, що станом на момент розгляду даної справи заробітна плата позивача за період липень, серпень, жовтень та листопад 2014 року не виплачувалась, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати на користь позивача є передчасними.

Окрім цього, суд вважає за необхідне зазначити, що виплата такої компенсації передбачена при відповідному зверненні працівника до уповноваженого органу (в даному випадку - відповідач) при наявності порушення виплати строків певного доходу, тоді як за наслідками такого звернення відмова власника або уповноваженого ним органу від виплати такої компенсації може бути оскаржена в судовому порядку.

Таким чином суд вважає, що позовні вимоги у цій частині не є спірними по своїй суті та не підлягають задоволенню у зв'язку з передчасністю.

Згідно з ч. 6 ст. 95 КЗпП, заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ст. 33 Закону України "Про оплату праці", у період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.

Індексація заробітної плати здійснюється на підставі Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078.

Як передбачено ст. 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", індексація грошових доходів населення це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Частиною 1 ст. 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", п. 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078), закріплено, що об'єктом індексації грошових доходів населення є оплата праці (грошове забезпечення) як грошовий дохід громадян, одержаний ними в гривнях на території України і який не має разового характеру.

Аналізуючи вказані положення законодавства, а також беручи до уваги Лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.05.2013 року № 708/0/4-13 "Про індексацію заробітної плати", суд вважає що індексація є складовою частиною заробітної плати, а тому сума індексації включена до суми заборгованості із заробітної плати, яка, згідно отриманих вище висновків, повинна бути виплачена позивачу. Аналогічного висновку дійшов Донецький апеляційний адміністративний суд в ухвалі від 14.09.2016 року по справі № 805/1044/16-а.

Відповідно суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Стосовно стягнення середнього заробітку за весь час затримки заробітної плати з моменту звільнення по день фактичного розрахунку, суд зазначає наступне.

За вимогами статті 117 Кодексу Законів про працю України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Матеріалами справи підтверджується що Київською районною у м. Донецьку радою дійсно не виплачена позивачу заробітна плата при звільнені, проте невиплата заробітної плати при звільненні зумовлена обставинами непереборної сили, а саме: проведенням антитерористичної операції та вимушеним переміщенням з окупованої території.

Суд зазначає, що проведення на територіях Донецької та Луганської областей антитерористичної операції є загальновідомим фактом, який не потребує будь-якого підтвердження.

Таким чином, обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 Кодексу Законів про працю України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку, однак матеріалами справи підтверджено, що заборгованість з виплати заробітної плати позивачу виникла не з вини відповідача.

Відповідно суд також приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Вирішуючи питання про стягнення моральної шкоди, суд керується статтею 237-1 Кодексу законів про працю України відповідно до якої відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

При цьому, зазначена норма сформульована так, що відшкодувати моральну шкоду, заподіяну працівникові робото давцем, можна тільки за наявності трьох життєвих обставин: моральних страждань; втрати нормальних життєвих зв'язків; необхідності додаткових зусиль для організації свого життя.

Оскільки під час провадження у даній справі позивач не надав достатніх доказів щодо наявності в нього моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків, необхідності додаткових зусиль для організації свого життя, в задоволенні позову в частині стягнення на користь позивача моральної шкоди в сумі 37 180 грн. з перерахунком суми на час розгляду справи у суді слід відмовити.

Таким чином суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в даній частині.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади й органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

У відповідності до ст.ст. 71, 86 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, беручи до уваги, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 17, 18, 19, 20, 51, 69, 70, 71, 72, 86, 94, 121, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 164, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Київської районної у м. Донецьку ради, Управління Державної казначейської служби України у Київському районі м. Донецька, Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області, третя особа - Донецька міська рада, Державна казначейська служба України про стягнення коштів, відшкодування моральної шкоди, - задовольнити частково.

Зобов'язати Київську районну у м. Донецьку раду нарахувати та виплатити ОСОБА_2 заборгованість із заробітної плати за липень 2014 року, серпень 2014 року, жовтень 2014 року, листопад 2014 року.

В іншій частині позовних вимог, - відмовити.

Вступну та резолютивну частини постанови складено в нарадчій кімнаті та проголошено у судовому засіданні 03.10.2017р.

Постанова в повному обсязі виготовлена протягом п'яти днів.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Постанова в адміністративній справі може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання через Донецький окружний адміністративний суд апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кірієнко В.О.