Постанова № 69420519, 04.10.2017, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2017 року Справа № 803/1156/17

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Дмитрука В. В.,

при секретарі судового засідання Гринчук Я.О.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Вербена» до Головного управління ДФС у Волинській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вербена» (далі ТзОВ «Вербена») звернулося з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Волинській області (далі ГУ ДФС у Волинській області) про скасування податкового повідомлення-рішення від 12.07.2017 року №0029761205.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 24.02.2016 року позивачем подано до контролюючого органу податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за 2015 рік, а 09.03.2016 року уточнюючу податкову декларацію, в якій було відображено зменшення нарахованої суми податку, однак без заповнення рядка 27 даної декларації. 11.03.2016 року ТзОВ «Вербена» повторно подано уточнюючу декларацію із заповненням рядка 27. Фактично розмір зобовязання не змінився. На рахунку позивача були в наявності кошти для сплати податку на прибуток. Таким чином, контролюючий орган ще 09.03.2016 року отримав від товариства податок на прибуток за 2015 рік, тому позивач не пропустив строк сплати податку на прибуток і відповідно не повинен нести відповідальність у вигляді сплати штрафу.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві, та просила суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні та в поданих письмових запереченнях позовні вимоги не визнав, просив суд відмовити в їх задоволенні, мотивуючи тим, що ТзОВ «Вербена» самостійно обчислено суму податкового зобовязання з податку на прибуток за 2015 рік, тому дана сума в розумінні Податкового кодексу України вважається узгодженою з моменту подання декларації до контролюючого органу. Позивач не сплатив самостійно визначені податкові зобовязання з податку на прибуток за 2015 рік, чим порушив вимоги пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України в частині несвоєчасної сплати узгодженої суми податкового зобовязання з податку на прибуток в сумі 201 205,45 грн. терміном на один день. Крім того, звертає увагу, що податковий борг, який виник внаслідок несвоєчасної сплати грошового зобовязання, визначеного у податкових деклараціях, вважається погашеним також поданням уточнюючого розрахунку, оскільки саме на цю дату відбулось зменшення абсолютного значення суми податкового боргу. Разом з тим, Податковий кодекс України не містить норм щодо звільнення від відповідальності за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобовязань (податкового боргу) у разі подання уточнюючого розрахунку після закінчення граничного строку подання розрахунків та спливу граничного строку сплати узгоджених податкових зобовязань.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 08.06.2017 року ГУ ДФС у Волинській області проведено перевірку своєчасності сплати узгоджених податкових зобовязань до бюджету ТзОВ «Вербена», за результатами якої складено акт від 08.06.2017 року №4001/03-20-12-05/21736490.

Перевіркою встановлено, що позивачем порушено пункт 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, а саме: протягом граничних строків несвоєчасно сплачено узгоджену суму податкового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств.

За наслідками перевірки ГУ ДФС у Волинській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.06.2017 року №0021091205, яким за затримку на 1 календарний день сплати суми грошового зобовязання в розмірі 201 205,50 грн. застосовано штраф у розмірі 10% в сумі 20 120,55 грн.

ТзОВ «Вербена» 22.06.2017 року подано до ГУ ДФС у Волинській області заперечення на акт перевірки від 08.06.2017 року №4001/03-20-12-05/21736490, за результатами розгляду яких, відповідач листом від 07.07.2016 року №5414/10/03-20-12-05-08 повідомив, що висновки акта перевірки відповідають вимогам чинного законодавства та підстав для задоволення вимог, викладених в запереченнях немає.

Разом з тим, ГУ ДФС у Волинській області у звязку із отриманням вищезазначених заперечень на акт перевірки відкликано податкове повідомлення-рішення від 26.06.2017 року №0021091205 та винесено нове податкове повідомлення-рішення від 12.07.2017 року №0029761205, яким за затримку на 1 календарний день сплати суми грошового зобовязання в розмірі 201 205,50 грн. застосовано штраф у розмірі 10% в сумі 20 120,55 грн.

Надаючи правову оцінку обставинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Згідно із підпунктами 16.1.3, 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (далі ПК України) платник податків зобовязаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, повязані з обчисленням і сплатою податків та зборів, а також сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до пунктів 36.1-36.3 статті 36 ПК України податковим обовязком визнається обовязок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обовязок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обовязок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обовязків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до пункту 46.1 статті 46 ПК України податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобовязання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обовязку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно із вимогами пункту 137.4 статті 137 ПК України податковими (звітними) періодами для податку на прибуток підприємств, крім випадків, передбачених пунктом 137.5 цієї статті, є календарні: квартал, півріччя, три квартали, рік. При цьому податкова декларація розраховується наростаючим підсумком.

Пунктом 54.1 статті 54 ПК України визначено, що, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобовязання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобовязання та/або пені вважається узгодженою.

Водночас, згідно із пунктом 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Разом з тим, пунктом 50.1 статті 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобовязаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Отже, вказаними нормами встановлено право платника податку у разі виявлення помилок у поданій ним податковій звітності внести відповідні зміни шляхом подання уточнюючого розрахунку.

Аналіз наведених норм дає підстави дійти висновку, що якщо платником податків самостійно виявлено помилку в поданій ним податковій звітності і подано до контролюючого органу уточнюючий розрахунок з виправленням помилок з врахуванням вимог статті 50 ПК України, то у податкового органу відсутні підстави для застосування штрафних санкцій, передбачених пунктом 126.1 статті 126 ПК України, оскільки з поданням уточнюючого розрахунку податкова звітність є виправленою і нівелює правові наслідки помилки, допущеної при її поданні.

Судом встановлено, що ТзОВ «Вербена» 24.02.2016 року подано до контролюючого органу декларацію з податку на прибуток за 2015 рік (№9276061331 від 25.02.2016 року), в якій платником самостійно визначено податкові зобовязання з податку на прибуток в сумі 212 050,00 грн., граничний термін сплати яких настає 10.03.2016 року.

09.03.2016 року позивачем подано уточнюючу декларацію з податку на прибуток за 2015 рік, якою шляхом заповнення рядка 16 додатку ЗП «Зменшення нарахованої суми податку» зменшено нарахування податку на прибуток на суму щомісячних авансових внесків 201 228,00 грн.

При заповненні даної уточнюючої декларації ТзОВ «Вербена» було допущено помилку, а саме: не заповнено рядок 27 декларації, відповідно до якого в ІС «Податковий блок» по ІКПП 11021000 (інтегрована картка платника податків) проводиться зменшення нарахованої суми.

11.03.2016 року позивачем подано до контролюючого органу другу уточнюючу декларацію з податку на прибуток за 2015 рік (№9276507789), в якій відображено у рядку 27 на зменшення суму 201 228,00 грн.

Отже, після подання уточнюючого розрахунку позивачем визначено до сплати податкове зобовязання з податку на прибуток в розмірі 10 822,00 грн.

Вказану суму податкового зобовязання в розмірі 10 822,00 грн. відповідно до платіжного доручення №166 від 09.03.2016 року було сплачено товариством 09.03.2016 року, тобто до завершення граничного строку сплати такого зобовязання.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується своєчасне подання позивачем до контролюючого органу відповідної звітності, самостійне усунення виявлених недоліків шляхом подання уточнюючого розрахунку до початку проведення перевірки контролюючим органом, а також сплата податкового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств до завершення граничного строку сплати такого зобовязання.

Відповідно до пункту 126.1 статті 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобовязання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобовязання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобовязання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

З наведеної норми вбачається, що притягнення платника податків до відповідальності у вигляді штрафу передбачене саме за несплату узгодженої суми грошового зобовязання. При цьому за змістом вказаної норми розмір штрафу залежить від кількості днів затримки строку сплати суми грошового зобовязання та визначається у відсотках від погашеної суми податкового боргу.

Таким чином, оскільки подання платником податків у встановленому порядку контролюючому органу уточнюючого розрахунку податкових зобовязань чинним законодавством не визначено як джерело погашення податкового боргу, тому з врахуванням встановлених у даній справі обставин застосування до позивача штрафу, передбаченого пунктом 126.1 статті 126 ПК України, є безпідставним.

Разом з тим, суд вважає за необхідне вказати, що встановлений в ході судового розгляду факт повторного проведення 08.06.2017 року камеральної перевірки з приводу своєчасності сплати товариством податку на прибуток за 2015 рік (акт №4001/03-20-12-05/21736490 а.с.8), після проведення такої перевірки 21.07.2016 року (акт №49/21736490 а.с.50) жодним чином не впливає на правомірність винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення за результатами такої повторної перевірки, оскільки остання проведена в межах терміну визначеного ч.3 ст.76 та ст.102 Податкового кодексу України для перевірок, відмінних від камеральної перевірки податкової декларації або уточнюючого розрахунку.

Відповідно до частини першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З врахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що викладені в акті перевірки від 08.06.2017 року №4001/03-20-12-05/21736490 висновки контролюючого органу не знайшли свого підтвердження в ході зясування обставин у справі по суті, відтак адміністративний позов підлягає до задоволення шляхом прийняття постанови про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.07.2017 року №0029761205.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при поданні адміністративного позову сплачено судовий збір в розмірі 1 600,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 05.09.2017 року №6.

Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Волинській області підлягає до стягнення на користь позивача судовий розмір в розмірі 1 600,00 грн., сплачений при поданні адміністративного позову.

Керуючись статтями 2, 69-72, 94, 162-163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Волинській області від 12 липня 2017 року №0029761205.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Вербена» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Волинській області 1 600 (одну тисячу шістсот) гривень 00 копійок сплаченого судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлено 09 жовтня 2017 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.В.Дмитрук