Рішення № 69419945, 03.10.2017, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/9254/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 жовтня 2017 року Шевченківський районний суд м. Львова

у складі: головуючої - судді Свірідової В.В.

з участю секретаря Лотоцького А.А.

позивача ОСОБА_1

представника позивачів ОСОБА_1-ОСОБА_2.

представника відповідача ДЖГІ ЛМР Синьовського Б.В..

третьої особи ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові у залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради, виконавчого комітету Львівської міської ради, Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради, Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради, з участю третіх осіб ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_4 про визнання дій відповідачів незаконними, визнання та скасування рішення та зобов»язання до вчинення дій,-

ВСТАНОВИВ :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду 25.12.2014 р. з позовом до Львівської міської ради, Департаменту житлового господарства та інфраструктури ЛМР, з участю третіх осіб Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради, ОСОБА_9, ОСОБА_4 про визнання дій виконавчого комітету ЛМР, ЛМР та Департаменту житлового господарства та інфраструктури ЛМР незаконними; визнання незаконними та скасування рішення № 678 виконавчого комітету ЛМР від 03.12.1992 р. в частині закріплення за ОСОБА_9 та ОСОБА_10 житлової площі, внаслідок звільнення квартири № 3; зобов»язання ЛМР закріпити за ОСОБА_1 гараж під літерою «Г» згідно технічного паспорта; надати дозвіл ОСОБА_1 віддалити гараж № 1 від стіни прибудови квартири № 1, що значиться у технічному паспорті під літерою «Д» за вказаною адресою на санітарно-технічну відстань (10 м.п.) з виконанням в такому нового перекриття та покрівлі з сучасних матеріалів, асфальтового мощення біля стін та підняттям підлоги вище на 15 см; надати дозвіл на виконання перепланування, внутрішнє та зовнішнє оздоблення, асфальтове мощення біля стін, підняти підлогу вище на 15 см у господарській будівлі для квартири № 1, що значиться у технічному паспорті під літерою «К» з розширенням такої на 5 м.п.та дозволити здійснити до такої прибудови, що зазначені у технічному паспорті під літерами Т,М,Л та віддалити такі від гаражу квартири № 1 на відстань 30 м.п.(т.1 а.с.1-6).

Позивач неодноразово уточнював позовні вимоги,а саме26.01.15р.(т.1 а.с.66-68); 18.03.2015р. (т.1 а.с.96-101); 21.06.2016р.(т.2 а.с.13-14);31.01.2017р. (т.2 а.с.62-63).

В позовній заяві від 31.01.2017р. позивач ОСОБА_1 звернувся до Львівської міської ради, виконавчого комітету Львівської міської ради, Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради, Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради, з участю третіх осіб ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_4 про визнання дій виконавчого комітету Львівської міської ради, Львівської міської ради та Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради незаконними; визнання незаконним та скасування рішення № 678 виконавчого комітету Львівської міської ради від 03.12.1992 року в частині закріплення за ОСОБА_9 та ОСОБА_10 житлової площі, внаслідок звільнення квартири № 3 та зобов»язання Львівську міську раду закріпити за ОСОБА_1 гараж, що значиться в технічному паспорті під літерою «Г» з віддаленням на 10 метрів від задньої стіни гаража № 1, що значиться в технічному паспорті під літерою «Д» та знаходиться по АДРЕСА_5

Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначив, що згідно витягу із списку робітників, ІТР та службовців Львівського інструментального заводу його було зараховано на чергу у 1965 році для забезпечення його та членів його сім»ї квартирою, а також він був у списку першочергового та пільгового надання житла як інваліда праці. На підставі вказаних списків йому було надано однокімнатну квартиру, в якій він проживає до сих пір разом із дружиною, так як його дочкам було надано дві трьохкімнатні квартири пл. 71,22 м.кв. на сім»ю із 4-х чоловік та площею 69,77 кв.м. на сім»ю із 3-х чоловік. Вказані квартири були надані його дітям на підставі розпорядження міської адміністрації Львівської міської ради народних депутатів N 1139 «Про закріплення квартир черговикам за місцем проживання» від 04.08.1994 р.

20.03.1991р. протоколом №10 рішення 1.1 рекомендовано поновити його на загальній черзі житлового обліку з 1965 року.

Постановою Львівської обласної ради народних депутатів і президіума Львівської обласної ради профспілок 07.01.1985 р. № 24» Про порядок обліку і надання житлової площі у Львівській області» було встановлено рівень середнього забезпечення житловою площею населення в містах обласного призначення і районних центрах Львівської області згідно додатка, переглядати рівень середнього забезпечення громадян житловою площею в населених пунктах Д. Відповідно до додатку №1 до вказаної постанови середня забезпеченість житловою площею на 1 мешканця обласного рівня і районних центрах Львівської області, а саме у м.Львові становила 8,2 м.кв. Житловим кодексом УРСР є визначені норми житлової площі для громадян України, які складають 13,65 м.кв. житлової площі на кожного громадянина України.

Таких норм при наданні йому та членам його сім»ї не було дотримано Львівською міською радою через прийняте розпорядження, яке суперечить нормам чинного законодавства, тому вважає, що йому не додано 27 м.кв. житлової площі.

В будинку АДРЕСА_6 крім його сім»є, проживає ще дві сім»ї, а саме сім»я ОСОБА_10 та сім»я ОСОБА_9

Даний будинок розташований на земельній ділянці площею 0,471 кв.м. і на такій крім будинку є розташовані гаражі, які значаться під літерами Б, В, Г, Д, що є в його користуванні та в користуванні ОСОБА_10 та ОСОБА_9

Вказана земельна ділянка є неприватизованою та не розділена в натурі між землекористувачами.

ОСОБА_9 користується гаражем під літерою «В»,а він(позивач) під літерою «Д», а ОСОБА_10 використовує два гаража під літерами «Б» і «Г».

Як стало відомо позивачу у 2014 році із відповіді Департаменту житлового господарства та інфраструктури ЛМР від 30.07.2014 р. вих.№ 2501 в-2063, що ОСОБА_9 перебувала на квартирному обліку у ЛМР з 23.07.1971 р.№977, а також за місцем праці з 1984 року за №128, а її зять ОСОБА_11 згідно медичного висновку Львівського психоневрологічного диспансеру №255 від 11.10.1991 р. користувався правом на першочергове забезпечення житлом і за станом здоров»я потребував ізольовану кімнату. ОСОБА_12 працювала на Львівському м»ясокомбінаті, де станом на грудень 1992 р. перебувала на квартирному обліку з 1977 р. за № 55 та згідно медичного висновку Львівського психоневрологічного диспансеру № 268 від 30.10.1981 р. користувалась правом на першочергове забезпечення житлом і за станом здоров»я потребувала ізольовану кімнату.

Підставою для прийняття рішення виконавчого комітету від 03.12.1992 р. №678 «Про приєднання вільних суміжних квартир» стали заяви гр.ОСОБА_9 та ОСОБА_10, висновки міжвідомчої комісії житлового господарства та громадської комісії з житлових питань.

Відповідно до рішення виконавчого комітету ЛМР від 03.12.92р. «Про приєднання звільнених суміжних кімнат», на підставі заяв ОСОБА_10 та ОСОБА_9 було прийнято рішення про приєднання таким житлову кімнату квартири АДРЕСА_7 пл.17,4 кв.м. до квартири № 2, де проживає ОСОБА_10, а кухню квартири № 3 площею 10,5 кв.м., яка має спільний вхід з квартирою № 4- під житлову кімнату, де проживає ОСОБА_9 та укласти договір найму з такими.

Вказані приміщення було приєднано даним громадянам в зв»язку із звільненням квартири № 3 без комунальних вигод у даному будинку, яку було звільнено ІНФОРМАЦІЯ_1 р. в зв»язку із смертю основного наймача ОСОБА_13

Крім того, дану квартиру було приєднано його сусідам на підставі варіанту 11 перепланування, затвердженого між відомчою комісією(протокол № 35 від 14.11.90р.), пропозиції депутатської комісії житлового господарства від 24.11.92р., житлової комісії від 02.12.92р. та комісії законності прав та охорони правопорядку від 03.11.92р.

Відповідно до рішення 1.1 протокол № 10 від 20.03.1991р. його(позивача) було рекомендовано Шевченківському райвиконкому поновити на загальній черзі житлового обліку 1965 роком.

Відповідно до листа управління обліку та розподілу житлової площі міськвиконкому сім»я позивача перебувала на квартирному обліку з 1965 р. за № 175 та в пільговому списку інвалідів праці з 1988 року за № 190.Таком цим же листом йому(позивачу) було повідомлено про те, що його житлові умови будуть покращені у відповідності з житловим законодавством згідно черги.

Згідно рішення міськвиконкому від 19.03.1992 р. планувалось на протязі року забезпечити житлом черговиків, які перебувають на квартирному обліку з 1965 року та надання житла його сім»ї буде розглядатись на протязі 1992 року (лист № 3/1689 від 05.05.92р.).

Позивач у позові зазначає, що наведене свідчить про те, що на час вирішення питання про приєднання до квартир № 2 та № 4 житлових приміщень від звільненої квартири № 3 його (позивача) право було порушено. Оскільки при розподілі вказаної житлової площі та приєднання такої громадянам ОСОБА_10 та ОСОБА_9 не враховано його становище та не закріплено за ним та його сім»єю додаткової жилої площі, тому просить закріпити за ним, в рахунок цього, один із гаражів, яким користується ОСОБА_10, а саме гараж під літерою «Г», який зазначений у технічному паспорті.

Окрім того, позивач у позові зазначає, що ОСОБА_9 перебувала у списку на отримання житла в ЛМР з 1971 р. за № 977,а за місцем праці з 1988 р. за № 128.

ОСОБА_10 перебував в списку ЛМР з 1977 р. за № 5,що свідчить про те, що його сусіди не перебували раніше його у списку ЛМР на отримання житла.

Зять ОСОБА_9-ОСОБА_11 та ОСОБА_12-дружина ОСОБА_10 користувались правом на першочергове забезпечення їх житлом і потребували ізольованих кімнат, однак такі не були черговиками ЛМР, а лише були членами сім»ї черговиків ОСОБА_10 та ОСОБА_9

Відповідно до довідки МСЕК він(позивач) є інвалідом 2 групи з дитинства, а також являється інвалідом праці з 1988 р. та має певні пільги і переваги при розподілі та отримання житлової площі, які не були враховані підчас вирішення питання про приєднання окремих житлових приміщень кв. №3 до кв. № 2 та квартири № 4.

Відповідно до технічних висновків «НДІ ПРОЕКТРЕКОНСТУКЦІЯ» щодо гаражу квартири №1 зазначено, що при впорядкуванні потрібно віддалити його від стіни будинку на відстань не менше 8 метрів, виконати нове перекриття та покрівлю з сучасних матеріалів, асфальтового мощення біля стін та підняттям підлоги вище на 15 см. В господарській будівлі для квартири №1 потрібно виконати перепланування, внутрішнє та зовнішнє оздоблення, асфальтове мощення біля стін, підняти підлогу вище на 15 см. В господарській будівлі (дерев»яному сараю) для квартири №4 рекомендується віддалити її від стіни будинку на відстань не менше 8 метрів, виконати нові стіни з газобетон них блоків, асфальтове мощення біля стін, нове перекриття та покрівлю з сучасник матеріалів, підняти підлогу вище на 15 см.

Відтак, позивач у позові зазначає, що його квартира не відповідає санітарно-технічним нормам, однак він маю право на влаштування таких для забезпечення своїх потреб та потреб членів моєї сім»ї і змушений такі влаштувати за свої кошти, так як держава його не забезпечила належним житлом із забезпеченням всіх необхідних норм.

Позивач ОСОБА_1 та представник позивача ОСОБА_2,яка діє відповідно до довіреності, яка долучена до матеріалів справи, в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю, давши пояснення аналогічні тим, що викладені в позовній заяві та заявах про уточнення позовних вимог. Просять позов з урахуванням заяв про уточнення позовних вимог задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача Львівської міської ради та виконавчого комітету Львівської міської ради Крупник П. в судове засідання 03.10.2017р. не з»явився, надіслав заяву, в якій просив у задоволенні позову відмовити та розглянути справу у його відсутності.(а.с.107 т.2).

Представник відповідача Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради - Палайда-Тис О., згідно довіреності, копія якої міститься у матеріалах справи, в судовому засіданні 20.06.2017р. позовні вимоги заперечила в повному обсязі та просила у задоволенні позовних вимог відмовити за їх безпідставністю.

Представник відповідача Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради Синьовський Б.В. позовні вимоги не визнав, та просив у їх задоволенні відмовити за пропуском позовної давності та за безпідставністю.

Третя особа ОСОБА_8 в судове засідання не з»явилась, скерувала суду заяву про розгляд справи у її відсутності (т.1 а.с.237).

Третя особа ОСОБА_9 в судове засідання не з»явилась, скерувала суду заяву про розгляд справи у її відсутності.

Третя особа ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила у їх задоволенні відмовити та надала суду письмові заперечення.

Заслухавши пояснення позивача ОСОБА_1, представника позивача, представників відповідача, третю особу ОСОБА_4, з'ясувавши дійсні обставини справи, права та обов'язки сторін, повно та всебічно дослідивши обставини та докази у справі, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є безпідставними та у їх задоволенні слід відмовити виходячи з наступних підстав та мотивів.

Статтею 3 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно зі статтею 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог та на підставі доданих доказів.

Частиною 2 статті 11 ЦПК України передбачено, що особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами на власний розсуд.

Згідно частини 4 статті 10 ЦПК України суд лише сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи для чого роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджає про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дії і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Обов'язок доказування відповідно зі статтею 10 ЦПК покладений на сторони у справі. Крім того, відповідно зі статтею 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відповідності до ст. 60 ч. 4 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Положеннями ст. 212 ЦПК України визначено, що жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ч. 4 ст. 60 ЦПК України).

Судом встановлено та підтверджено письмовими доказами такі факти.

Позивач просить постановити рішення, яким визнати дії виконавчого комітету Львівської міської ради, Львівської міської ради та Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради незаконними.

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України позивач зобов'язаний довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відповідності до ст. 60 ч. 4 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відтак, позовна вимоги позивача щодовизнання зазначених дій неправомірними не підлягає до задоволення, оскільки вона є неконкретизована.

Позовні вимоги ОСОБА_1, а саме щодо визнання незаконним та скасування рішення № 678 виконавчого комітету Львівської міської ради від 03.12.1992 року в частині закріплення за ОСОБА_9 та ОСОБА_10 житлової площі, внаслідок звільнення квартири № 3 та зобов»язання Львівську міську раду закріпити за ОСОБА_1 гараж, що значиться в технічному паспорті під літерою «Г» з віддаленням на 10 метрів від задньої стіни гаража № 1, що значиться в технічному паспорті під літерою «Д» та знаходиться по АДРЕСА_8

Згідно вимог ст.256,261,267 ЦК України вбачається,що позовна давність-це строк у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Перебіг позовної давності починається від дня,коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Сплив позовної давності,про застосування якої заявлено стороною у спорі,є підставою для відмови у позові.

Рішення № 678 виконавчого комітету Львівської міської ради від 03.12.1992 року в частині закріплення за ОСОБА_9 та ОСОБА_10 житлової площі, внаслідок звільнення квартири № 3, яке просить визнати незаконним позивач та скасувати, як таке що порушує його житлові права, винесено в грудні 1992 р., однак позивач звернувся з таким позовом до суду лише в грудня 2014 р. Про таке рішення позивач знав, оскільки є мешканцем даного будинку з 1973 р. з квітня місяця (а.с.43 т.1).

З даного рішення № 678 виконавчого комітету Львівської міської ради від 03.12.1992 року вбачається, що таке приймалось з приводу квартири АДРЕСА_1.

Позивач ОСОБА_1 та його дружина ОСОБА_8 є мешканцями будинку АДРЕСА_9

ОСОБА_9 проживає в АДРЕСА_10

ОСОБА_4 проживає в АДРЕСА_11

Квартири зазначений вище мешканців є приватизованими та на них оформлено сторонами право приватної власності.

Рішення № 678 виконавчого комітету Львівської міської ради від 03.12.1992р. прийнято відповідно до вимог ст.54 ЖК УРСР на підставі заяв мешканців суміжних квартир № 2 та № 4.

Квартира позивача (№ 1) по відношенню до звільненої квартири № 3 не була і не є суміжною. Позивач знав, що звільнилась квартира(оскільки помер сусід ІНФОРМАЦІЯ_1 р. ОСОБА_13.), однак до Львівської міської ради не звертався про надання йому цього жилого приміщення для покращення житлових умов. Таке рішення приймалось з врахуванням пропозиції депутатської комісії житлового господарства від 24.11.1992р., комісії законності прав людини та охорони правопорядку від 03.11.1992р.,житлової комісії від 02.12.1992р.

Слід зазначити, що оскаржуване ОСОБА_1 рішення виконавчого комітету Львівської міської ради, вже було предметом розгляду в Личаківському райсуді м. Львова у 1992 -1993 рр.(цивільна справа № 2-582/92), судом відповідно до вимог ст. 61 ч.3 ЦПК України обставини встановлені судовим рішенням ,що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Відтак, ухвалою Львівського обласного апеляційного суду від 05.07.1993 р. встановлено та перевірено доказами обставини законності рішення виконавчого комітету Львівської міської ради № 678,отже обставини щодо незаконного приєднання частини житлової площі квартири № 3 до квартири АДРЕСА_2 доказуванню не підлягають.

Станом на час розгляду справи, власником квартири АДРЕСА_3 на підставі свідоцтва про право власності та договору дарування квартири з 2012 року є ОСОБА_4 Рішенням Шевченківського районного суду м.Львова від 19.02.2015 р. (а.с.151-153 т.1) визначено за ОСОБА_4 право власності на 38/100 частин будинку № АДРЕСА_12. Рішення сторонами не оскаржено та набрало законної сили.

Щодо позовних вимог позивача про зобов»язання Львівську міську раду закріпити за ОСОБА_1 гараж, що значиться в технічному паспорті під літерою «Г» з віддаленням на 10 метрів від задньої стіни гаража № 1, що значиться в технічному паспорті під літерою «Д» та знаходиться по АДРЕСА_13,то такі вимоги є надуманними, які до задоволення не підлягають.

Так, виходячи з технічного паспорта (а.с.56 т.1),який долучено позивачем до матеріалів справи-господарські споруди,в т.ч. під літерою»Г» і під літерою»Д» є самочинним будівництвом, Львівській міській раді не належать, відтак розпорядчих функцій по відношенню до даних споруд міська рада не має.

Окрім того, позивачем та його представником не закріплено жодну правову підставу на закріплення за ОСОБА_1 самовільно збудованої споруди, перенесення споруди та її перепланування за відсутності земельної ділянки.

Відповідно зі статтею 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень,крім випадків, встановлених ст.61 цього кодексу.

Позивач ОСОБА_1 у позовній заяві зазначає, що його право на житло порушено, однак не обгрунтовує в чому саме полягає порушене право відповідачами у справі.

Покликання позивача на те, що при звільненні квартири АДРЕСА_14 він мав переважне право на отримання звільненої жилої площі, оскільки він був першим на черзі, є безпідставним.

Сторонами не заперечується той факт, що станом на жовтень 1990 року (після звільнення квартири № 3 в даному будинку) усі квартиронаймачі в будинку АДРЕСА_6 перебували на квартирному обліку з підстав покращення своїх житлових умов, а саме:ОСОБА_9.(мешканка квартири № 4) , ОСОБА_10.(мешканка квартири № 2) та ОСОБА_1 (мешканець квартири №1).

Однак, згідно ст.31 ЖК УРСР-громадяни, які потребують поліпшення житлових умов мають право на одержання у користування жиле приміщення, як правило у вигляді окремої квартири на сім»ю.

Згідно до вимог ст.50 ЖК УРСР-жиле приміщення, що надається громадянам для проживання, має бути благоустроєним стосовно умов даного населеного пункту, відповідати встановленим санітарним і технічним вимогам,однак квартира № 3 була без комунальних вимог, що не заперечив позивач в судовому засіданні.

Згідно ст.40 ЖК УРСР, громадяни знімаються з обліку потребуючих поліпшення житлових умов у випадках-поліпшення житлових умов, внаслідок якого відпали підстави для надання іншого жилого приміщення.

Слід зазначити, що відповідно до розпорядження Львівської міської ради від 04.08.1994 р. № 1139 (а.с.133-134 т.1) позивачу ОСОБА_1, як черговику, пропонувалась повноцінна квартира, від якої останній в добровільному порядку відмовився, з квартирного обліку за його заявою був знятий, а квартиру АДРЕСА_4 в подальшому приватизував.

Відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

Шевченківська районна адміністрація Львівської міської ради (надалі - районна адміністрація) є виконавчим органом Львівської міської ради і діє відповідно до «Положення про Шевченківську районну адміністрацію Львівської міської ради» затвердженого рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 06.01.2012 №9.

Слід зазначити, що позивач зазначив у позові відповідачем Шевченківську районну адміністрацію Львівської міської ради, однак жодних мотивованих позовних вимог до неї не виставляє.

Оцінюючи наявні у справі докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими, надуманими та такими, що не підлягають до задоволення з наведених вище підстав.

Керуючись ст.ст.10, 11,15, 60, 88,169, 209, 212, 214- 215, 218 ЦПК України, суд ,

ВИРІШИВ :

у задоволенні позову ОСОБА_1 до Львівської міської ради, виконавчого комітету Львівської міської ради, Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради, Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради, з участю третіх осіб - ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_4 про визнання дій виконавчого комітету Львівської міської ради, Львівської міської ради та Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради незаконними; визнання незаконним та скасування рішення № 678 виконавчого комітету Львівської міської ради від 03.12.1992 року в частині закріплення за ОСОБА_9 та ОСОБА_10 житлової площі, внаслідок звільнення квартири № 3 та зобов»язання Львівську міську раду закріпити за ОСОБА_1 гараж, що значиться в технічному паспорті під літерою «Г» з віддаленням на 10 метрів від задньої стіни гаража № 1, що значиться в технічному паспорті під літерою «Д» та знаходиться по АДРЕСА_13- відмовити за безпідставністю позовних вимог.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Шевченківський районний суд м. Львова шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя В. В. Свірідова