Ухвала суду № 69418384, 05.10.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційне провадження Головуючий у 1 інстанції - Макаренко І.О.

№ 22-ц/796/9297/2017 Доповідач - Борисова О.В.

справа № 761/15861/17-ц

м. Київ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2017 року колегія суддів судової палати зрозгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді: Борисової О.В.

суддів: Ратнікової В.М., Левенця Б.Б.

при секретарі: Куркіній І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 23 червня 2017 року про повернення позовної заяви у справі за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа: публічне акціонерне товариство «Банк Форум» про стягнення грошових коштів,-

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач ОСОБА_1 в грудні 2016 року звернулася до суду з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа - ПАТ «Банк Форум» про захист прав споживачів та стягнення грошових коштів.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 23.06.2017року позовну заяву ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа: ПАТ «Банк Форум» про стягнення грошових коштів визнано неподаною та повернуто заявнику.

Не погоджуючись з даною ухвалою суду першої інстанції представник позивача ОСОБА_1- ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права просив ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказував на те, що при постановленні ухвали суду про повернення позовної заяви судом першої інстанції було невірно застосовано закон, який регулює спірні правовідносини.

Зазначав, що ОСОБА_1 є споживачем фінансових послуг, а тому на правовідносини за її участю, що випливають з договору про надання таких послуг, розповсюджує свою дію Закон України «Про захист прав споживачів». Положеннями Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що споживачі мають пільги по сплаті судового збору, а саме: звільняються від його сплати за позовами, пов'язаними з порушеннями їх прав, що суд першої інстанції не врахував та помилково залишив позов ОСОБА_1 без руху узв'язку з несплатою судового збору, а в подальшому визнав його неподаним і повернув з підстав не усунення недоліків.

Посилався на те, що передбачений в Законі України «Про судовий збір» перелік пільг по сплаті судового збору не є вичерпним, а тому відсутність в цьому переліку споживачів не свідчить про те, що останні не звільняються від його сплати. Вважає, що внесення змін до Закону України «Про судовий збір» та звуження внаслідок цього обсягу процесуальних прав споживачів суперечить за своїм змістом положенням Конституції України. Зазначав, що спеціальним актом - Законом України «Про захист прав споживачів» встановлено механізм захисту прав споживача, складовою частиною якого є право на судовий захист, для реалізації якого цей Закон і передбачає звільнення їх від сплати судового збору.

Сторони та третя особа в судове засідання не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, від відповідача Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на адресу суду надійшли заперечення на апеляційну скаргу.

Колегія суддів вважає можливим розглядати справу у відсутності осіб, які не з'явилися.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 10.05.2017 року позовну заявуОСОБА_1 було залишено без руху узв'язку з порушенням вимог, встановлених ч.5 ст.119 ЦПК України, а саме: до позовної заяви позивачем не додано документу, що підтверджує сплату судового збору за подання позову майнового характеру відповідно до ціни позову. При цьому, зазначено, що доводи позивача про звільнення її від сплати судового збору на підставі ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів» не заслуговують на увагу, оскільки Законом України «Про судовий збір», як спеціальним актом, таких пільг для споживачів не встановлено.

25.05.2017 року до Шевченківського районного суду м. Києва від представника позивача позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 надійшла заява в якій останній зазначав, що повністю не погоджується з висновками, викладеними в ухвалі Шевченківського районного суду м. Києва від 10.05.2017 року, вважає їх такими, що мають хибне правове обґрунтування та посилаючись на практику Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ у справах з подібними правовідносинамищодо звільнення позивача від сплати судового збору на підставі ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів», просив врахувати вказані обставини та не порушувати право позивачана судовий захист.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 23.06.2017 року позовну заявуОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа: ПАТ «Банк Форум» про захист прав споживачів та стягнення грошових коштів визнано неподаною і повернуто позивачу.

Постановляючи дану ухвалу суд першої інстанції послався на положення ст.121 ЦПК України, зазначаючи, що ОСОБА_1 вимог ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 10.05.2017 року не виконала, а тому їїпозовна заява підлягає визнанню неподаною та поверненню.

Проте, колегія суддів в повній мірі з таким висновком суду першої інстанції не погоджується з наступних підстав.

Так, відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.

За положеннями ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.30 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Предметом спору в цивільному процесі варто вважати конкретну матеріально - правову вимогу, що пред'явлена позивачем до відповідача. Підставою спору є обставини, якими обґрунтовується така вимога (п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду»).

Відтак, визначення правової природи правовідносин сторін, з приводу яких виник спір, прямо залежить від суб'єктного складу спору, його предмету і підстав, тобто, від того, на чому він ґрунтується та з чого виникає.

ОСОБА_1було пред'явлено даний позов до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Позивач просила стягнути з відповідача грошові кошти за вкладами в ПАТ «Банк Форум», посилаючись на те, що в даному Банку розпочато процедуру ліквідації, а тому Фонд, який в процесі ліквідації здійснює повноваження органів управління банку, повинен погасити наявну перед позивачем заборгованість.

Таким чином, вимоги ОСОБА_1 до відповідача ґрунтуються на повноваженнях, які Фонд гарантування вкладів фізичних осіб здійснює як установа, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, виведення неплатоспроможних банків з ринку і їх ліквідації.

Правовою підставою для пред'явлення таких позовних вимог є положення Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», якими Фонд наділено повноваженнями виконувати функції органів управління неплатоспроможного банку.

Одночасно, за змістом ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів», споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.

В рішенні Конституційного Суду України від 10.11.2011 року у справі №15рп/2011 висловлено правову позицію, відповідно до якої положення Закону України «Про захист прав споживачів» розповсюджується на споживачів фінансових послуг як в момент укладення договору щодо отримання таких послуг, так і в процесі його виконання.

З сукупного аналізу вказаних положень законодавства варто дійти висновку, що в правовідносинах, які виникають при укладенні та виконанні договору, який за своєю природою є договором про надання фінансових послуг, отримувач таких послуг має статус і користується правами споживача, а особа, що ці послуги надає, зобов'язана дотримуватися положень Закону України «Про захист прав споживачів».

Разом з тим, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не є особою, яка надає фінансові послуги, оскільки діє як юридична особа публічного права та є установою, створеною державою з метою забезпечення регулювання правовідносин в сфері гарантування вкладів фізичних осіб.

В даному правовому статусі Фонд гарантування вкладів фізичних осіб приступає до виконання повноважень органів управління неплатоспроможного банку, а тому, виконання ним таких функцій не свідчить про набуття статусу надавача послуг, який мав банк у правовідносинах з третіми особами.

З огляду на таке, у правовідносинах з клієнтами банку Фонд гарантування вкладів фізичних осіб виступає як публічна установа, яка виконує адміністративні функції, а сам споживач фінансової послуги - вкладник, виступає як особа, перед якою у неплатоспроможного банку наявні невиконані зобов'язання, тобто, має статус кредитора, а не споживача фінансової послуги.

Суд першої інстанції, визначаючись із правовою природою спірних правовідносин, на особливості статусу сторін спору уваги не звернув та вирішуючи питання щодо відповідності поданого ОСОБА_1 позову вимогам ст.ст.119, 120 ЦПК Українивиходив з того, що остання має статус споживача фінансової послуги, в зв'язку з чим помилково вважав визначальною обставиною при вирішенні питання про відкриття провадження у справі з'ясування обсягу процесуальних прав позивача як споживача, зокрема, наявності чи відсутності у нього пільг по сплаті судового збору.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

За наведених обставин, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.218, 303, 304, 307, 312, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 23 червня 2017 року скасувати та передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: