Ухвала суду № 69418309, 05.10.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И [1]

05 жовтня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого судді: Прокопчук Н.О.

суддів: Саліхова В.В.,Стрижеуса А.М.

при секретарі Булах А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліківдацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» Стрюкової Ірини Олександрівни

на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 06 березня 2017 року

в цивільній справі за позовом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором ,-

ВСТАНОВИЛА :

У липні 2015 року позивач звернувся до суду із даним позовом до відповідачів та просив стягнути з них солідарно на користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованість за договором № 651/П/27/2007-840 від 27.12.2007 року в сумі 3 322, 15 доларів США та 17 417, 16 грн. Посилався на те, що за умовами вказаного договору банк надав ОСОБА_3 кредит у сумі 13 880,00 доларів США на придбання автотранспортного засобу, а останній в свою чергу зобов'язався повернути кредитні кошти та сплачувати відсотки за користування кредитом у розмірі 13,4 % річних. В свою чергу ОСОБА_4 за умовами вказаного договору зобов'язалася відповідати перед ПАТ «КБ Надра» за належне виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором. Разом з тим, відповідач ОСОБА_3 свої обов'язки за вказаним договором належним чином не виконував, внаслідок чого утворилася заборгованість за кредитним договором, яку банк просив солідарно стягнути з обох відповідачів.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 06.03.2017 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивача ставиться питання про скасування судового рішення та ухвалення нового про задоволення позову в повному обсязі. Вважає рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказує, що висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи. Звертає увагу на те, що суд у порушення ч. 4 ст. 10 ЦПК України належним чином не сприяв всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, оскільки призначивши у вказаній справі судово-економічну експертизу, суд першої інстанції витребував у ПАТ «КБ «Надра» банківські виписки по рахункам та інші матеріали листом. Разом з тим, запитувана інформація є банківською таємницею та її надання можливе виключно за рішенням суду. Однак, відповідне рішення Солом'янським районним судом м. Києва ухвалене не було, а відтак, у банку були відсутні правові підстави для надання запитуваних документів, в свою чергу судовий експерт у зв'язку з вищенаведеним надійшов до висновку про неможливість проведення експертизи через відсутність необхідних матеріалів. Також зазначає, що в судовому засіданні не було надано жодних належних та допустимих доказів в обґрунтування помилковості розрахунків заборгованості чи неправомірності позовних вимог, тому суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог банку.

В суді апеляційної інстанції представник позивача Бондарчук М.О. апеляційну скаргу підтримав з підстав наведених в ній.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_6 просили апеляційну скаргу відхилити.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в цій частині, колегія суддів вважає,що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Звертаючись із даним позовом позивач зазначав,що відповідач неналежним чином виконує умови кредитного договору внаслідок чого в нього виникла заборгованість станом на 08 червня 2015 року у розмірі 4 289,77 дол. США, яка складається з: - 2 780,22 дол. США непогашеного кредиту; -541,93 дол. США несплачених відсотків за користування кредитними коштами; -967,62 дол. США пені за порушення строків сплати відсотків, що за курсом НБУ становить 17 417,16 грн. На підтвердження розміру заборгованості позивач подав складений ним розрахунок.

Заперечуючи проти позову відповідач посилався на відсутність заборгованості перед банком,надав квитанції про погашення кредиту,зазначав,що внесені ним на поточний рахунок грошові кошти на погашення кредиту як було передбачено договором,своєчасно не списувалися позивачем,штучно затягувався період їх зарахування у рахунок погашення кредиту,що не може свідчити про порушення ним своїх зобов'язань.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того,що позивачем не доведено наявності та розміру заборгованості за кредитним договором укладеним з відповідачем.

Колегія суддів з такими висновками суду погоджується і вважає їх правильними.

Як убачається з матеріалів справи та установлено судом 27 грудня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра» правонаступником якого є позивач та ОСОБА_3 і ОСОБА_4 був укладений кредитний Договір"Автопакет" №651/П/27/2007-840, за умовами якого позичальнику був наданий кредит у сумі 13 880, 00 дол. США під 13,4% річних строком з 27 грудня 2008 року до 25 грудня 2014 року, він прийняв на себе зобов'язання сплачувати кредит, комісію відсотки щомісяця до 18 числа кожного місяця, а ОСОБА_4 поручилася за виконання позичальником своїх зобов'язань .

Підпунктами 2.2.1, 2.2.3 кредитного договору передбачено, що позичальник зобов'язаний сплачувати чергові платежі в сумі 255,00 доларів США щомісяця до 18 числа кожного місяця.

Згідно п. 5.2 кредитного договору за порушення строків сплати процентів за користування, банк нараховує відповідачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості за кожен день прострочення.

У разі порушенням позичальником вимог п. 4.3.1, 4.3.2, 4.3.7, 4.3.9, 4.3.10 кредитного договору останній відповідно до п. 5.2 зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 10% від суми кредиту, визначеної у п.1.1 за кожен випадок.

Сторонами не оспорюється те, що позивач надав кредитні кошти, обумовлені договором,а відповідач сплачував грошові кошти на погашення кредиту, але має місце спір щодо наявності та розміру заборгованості.

Для вирішення цього питання судом першої інстанції було призначено судову економічну експертизу відповідно до положень ч.1 ст.143 ЦПК України, яка не була проведена у зв'язку із невиконанням позивачем вимоги суду щодо наданням експерту оригіналів документів кредитної справи.

Виходячи з положень ч.1 ст.146 ЦПК України суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову та належним чином вмотивував такий висновок .

Колегія суддів погоджується з тим, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявності заборгованості та її розміру.

Відповідно до положень ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Разом з тим, відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

За правилами ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язанадовести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечеь. Докази подаються сторонами та іншим особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір. Доказування не може грунтуватися на припущеннях

У п. 27 постанови №2 Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз'яснено, що виходячи з принципу процесуального рівноправ'я сторін та враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Позивач в судовому засіданні, як в перший інстанції, так і в апеляційній, заперечень та доводів і доказів у їх обгрунтування, наданих відповідачем та його представником, не спростував.

При цьому представники позивача, будучи належним чином оповіщеними про час і місце розгляду справи, у судові засідання для доведення доводів апеляційної скарги не з'являлися ( т.3 а.с.56,60), у зв'язку із чим двічі, а саме: 18.05.2017 і 15.06.2017 року апеляційний розгляд справи відкладався і колегія суддів змушена була звертатися до НБУ та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питання забезпечення явки представника ФГВФО на ліквідацію ПАТ КБ "Надра" в судове засідання, оскільки подані позивачем та наявні у матеріалах справи докази не надавали можливості перевірити доводи апеляційної скарги.

За сприянням суб'єктів звернення у судове засідання з'явився представник позивача Бічуков А.С., який не зміг надати пояснення з приводу нарахування заборгованості з урахуванням здійснених відповідачем платежів та надати відповідні докази.

Судом апеляційної інстанції сторонам роз'яснено положення ст.10 ЦПК України і надано можливість провести взаємну звірку платежів.

Проте, 05.10.2017 року в судове засідання прибув інший представник позивача -Бондарчук М.О., який також не надав належних доказів на підтвердження розрахунку заборгованості, зазначивши, що йому нічого попередній представник не передавав, та не зміг пояснити порядок нарахування заборгованості та спростувати доводи відповідача щодо погашення ним кредиту й несвоєчасного перерахування банком грошових коштів на погашення кредиту з поточного рахунку відповідача у цьому ж банку.

За таких обставин колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги не обгрунтованими і такими, що не впливають на правильність судового рішення та не спростовують висновків суду.

Посилання на банківську таємцницю є безпідставним.

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів суд апеляційної інстанції вважає,що висновки суду відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.

Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин застосовані правильно.

Всі висновки суду першої інстанції щодо пред'явлених у рамках даної справи позовних вимог повно та послідовно викладені у мотивувальній частині оскаржуваного рішення .

Обставин, які б давали суду апеляційної інстанції підстави для спростування указаних висновків суду, апеляційна скарга не містить.

Встановивши факти та зумовлені ними правовідносини, суд першої інстанції ухвалив правильне по суті рішення, підстав для скасування якого колегія суддів не знаходить.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 308, 313-315,317 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліківдацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» Стрюкової Ірини Олександрівни - відхилити.

Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 06 березня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий :

Судді :

Справа № 760/12675/15-ц

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/5419 /2017

Головуючий у суді першої інстанції: Шереметьєва Л.А.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Прокопчук Н.О.