Ухвала суду № 69418265, 03.10.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И[1]

03 жовтня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого судді: Мазурик О.Ф.,

суддів: Махлай Л.Д., Кравець В.А.,

секретаря: Синявського Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 та її представників ОСОБА_2, ОСОБА_3

на ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 23 червня 2017 року про відмову в задоволенні заяви про перегляд ухвали суду у зв'язку з нововиявленими обставинами

у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами ухвали Солом'янського районного судді м. Києва від 30 вересня 2014 року про залишення без розгляду частини вимог

у справі за об'єднаними скаргами ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 на дії начальника Відділу ДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві Гоцій БогданаІгоровича та головного державного виконавця ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві Шевченка Сергія Павловича та скаргою ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_1, зацікавлені особи: начальник Відділу ДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві Гоцій БогданІгорович, головний державний виконавець Шевченко Сергій Павлович, провідний спеціаліст відділу організації та контролю за виконанням рішень Управління ДВС Головного управління юстиції у м. Києві Александрова Ірина Володимирівна на бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби, -

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 23 червня 2017 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами ухвали Солом'янського районного суду м. Києва від 30 вересня 2014 року про залишення без розгляду скарги в частині вимог про визнання протиправними дій провідного спеціаліста відділу контролю та організації за виконанням рішень УДВС ГУЮ у м. Києві Александрової І.В.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 та її представники ОСОБА_3 та ОСОБА_2 звернулися до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на те, що ухвала є незаконною та необґрунтованою, постановлена з порушенням норм процесуального права.

В обґрунтування скарги вказували на те, що судом першої інстанції встановлено обставини, якими не обґрунтовувалися вимоги та заперечення проти заяви про перегляд ухвали за нововиявленими обставинами. Суд, постановляючи ухвалу вийшов за межі п. 1 ст. 214 ЦПК України, що в сукупності з іншими порушеннями суду призвело до того, що оскаржувана ухвала не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України.

При розгляді заяви про перегляд ухвали за нововиявленими обставинами судом не досліджувалися матеріали провадження № 4-с-40/12, які мають значення при вирішенні питання щодо перегляду ухвали за нововиявленими обставинами. Висновки суду щодо відмови в задоволенні заяви суперечать приписам п. 1 ч. 2 ст. 361, ч. 1 ст. 11, ч. 3 ст. 60 і ст. 179 ЦПК України та ґрунтуються на припущеннях.

Зазначали також, що при постановленні оскаржуваної ухвали судом не враховано та не досліджено обставини, що для ОСОБА_1 не закінчився 09.01.2013 десятиденний строк, встановлений ст. 385 ЦПК України на оскарження дій Александрової І.В., що мали місце 13.11.2012, а також те, що 09.01.2013 ОСОБА_1 не було втрачено право на подання до суду, на вимогу судді від 02.01.2013, скарги із змінами, в якій вперше і було пред'явлено вимогу про визнання протиправними дій провідного спеціаліста відділу контролю та організації за виконанням рішень УДВС ГУЮ у м. Києві Александрової І.В.

Вважали, що склад суду, яким розглянуто заяву про перегляд ухвали за нововиявленими обставинами є упередженим. Упередженість полягає в тому, що суддя Коробенко С.В. своєю ухвалою від 03.01.2017 вже відмовляв у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 про перегляд ухвали суду від 30.09.2014 у зв'язку з нововиявленими обставинами; після скасування апеляційною інстанцією 08.12.2014 ухвали Солом'янського районного суду м. Києва від 30.09.2014 з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції суддя Коробенко С.В. впродовж 1 року та 5 місяців умисно та свідомо не постановляв ухвали про прийняття справи до свого провадження. Заявлені судді Коробенку С.В. відводи останнім протиправно відхилені.

Вказували на те, що судом першої інстанції було порушено право заявника та інших осіб, які беруть участь у справі на участь в судовому засіданні, порушено порядок повідомлення ОСОБА_3 про час та місце розгляду заяви. Судом в ухвалі протиправно встановлено, що скаржники з невідомих причин не з'явилися в судове засідання, проте їх неявка не перешкоджає розгляду заяви.

Крім цього, як на підставу скасування ухвали суду посилались на відеозапис подій, що відбувалися в Солом'янському районному суді м. Києва 22.06.2017, який доводить, що секретар судового засідання 22.06.2017 протягом часу з 14-25 до 18-00 не перевіряв наявність осіб, яких було викликано до суду та не запрошував до залу судового засідання на проголошення ухвали 22.06.2017 щодо заяви про відвід, поданої 23.05.2017, не входив до кабінету, щоб доповісти головуючому про осіб, які з'явилися до суду. Також не виходив і розпорядник. Вважали, що такі обставини свідчать про відсутність судді у приміщенні суду взагалі. Також вважали недостовірними повідомлення секретаря судового засідання про те, що суддя перебуває в нарадчій кімнаті, оскільки була відсутня така табличка на дверях.

Разом з оскарженням ухвали суду від 23.06.2017 в своїй апеляційній скарзі апелянти також виклали заперечення проти ухвал суду від 23.05.2017 та від 22.06.2017 щодо відводів та дій головуючого судді, які полягають в наступному: не допуск в судове засідання 22.06.2017 представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 шляхом передчасного закриття залу судових засідань на ключ, не запрошення до залу судових засідань на проголошення ухвали щодо відводу від 22.06.2017; умисне призначення 23.05.2107 небезстороннім судом, в інтересах Шевченка С.П., судового засідання на 14-30 22.06.2107, оскільки саме така дата і час надавали можливість судам (або Солом'янському районному суду м. Києва або Ірпінському міському суду) не заслуховувати пояснення ОСОБА_3 щодо обставин, які пов'язані із діяльністю Шевченка С.П. в органах ДВС під час виконання виконавчих документів; не публічний (закритий) розгляд судом 22.06.2017 поданої 23.05.2107 заяви про відвід судді Коробенка С.В. при тому, що в у справі відсутня ухвала суду про закритий судовий розгляд; не виконання головуючим суддею Коробенком С.В. обов'язку заявити самовідвід при наявності у заявників сумніву в його небезсторонності, неупередженості та об'єктивності.

За вказаних обставин просили скасувати ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 23 червня 2017 року і постановити нову ухвалу, якою питання про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами ухвали Солом'янського районного суду від 30.09.2104 в частині залишення без розгляду направити для розгляду до суду першої інстанції в іншому складі.

ОСОБА_3, діючи в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_1, в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримала та просила задовольнити з підстав, наведених в ній.

ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Заінтересовані особи, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися, причини неявки суду не повідомили.

Відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з'явилися в судове засідання.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення ОСОБА_3, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційного оскарження та вимог, що заявлялися у суді першої інстанції, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 30 вересня 2014 року скаргу ОСОБА_1 та інших заявників в частині вимог визнання протиправними дій провідного спеціаліста відділу контролю та організації за виконанням рішень УДВС ГУЮ у м. Києві Александрової І.В. залишено без розгляду з підстав, передбачених ст. 385 ЦПК України.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 квітня 2015 року касаційну скаргу відхилено, ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 30 вересня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 08 грудня 2014 року залишено без змін.

В листопаді 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про перегляд вище зазначеної ухвали у зв'язку з нововиявленими обставинами.

В обґрунтування заяви вказувала на те, що 04 листопада 2015 року їй стало відомо про існування істотних обставин для справи, які не були і не могли бути відомі їй та суду на час розгляду справи і які доводять, що для неї та інших заявників не закінчився 09.01.2013 десятиденний строк, встановлений ст. 385 ЦПК України, на оскарження неправомірних дій провідного спеціаліста відділу контролю та організації за виконанням рішень УДВС ГУЮ у м. Києві Александрової І.В., які мали місце 13.11.2012.

Зазначала, що 09.01.2013 в суд було подано скаргу зі змінами, до якої включено вимогу щодо такої неправомірної дії Александрової І.В. як подання 13.11.2012 апеляційної скарги на ухвалу суду від 20.06.2012 у справі № 4-с-40/12, тоді як ця особа з 19.06.2012 не працювала у ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві, у зв'язку з чим не мала ніякого відношення до виконання виконавчих листів Солом'янського районного суду м. Києва від 18 та 19 серпня 2009 року. Із апеляційною скаргою на ухвалу суду від 20.06.2012 Александрова І.В. звернулася 13.11.2012 через районний суду, яка розглянута Апеляційним судом м. Києва 28.12.2012.

Вважала, що перебіг процесуального десятиденного строку, що встановлений ст. 385 ЦПК України, на оскарження дій Александрової І.В. почався для заявників з наступного дня після отримання 02.01.2013 копії ухвали Апеляційного суду м. Києва від 28.12.2012.

Посилаючись на те, що вона та інші заявники до 02.01.2013 не знали про те, що АлександроваІ.В. 13.11.2012 подала апеляційну скаргу на ухвалу від 20.06.2012, вважали, що така обставина є нововиявленою та має істотне значення при постановленні судом ухвали від 30.09.2014 в частині залишення вимог без розгляду.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що наведені заявником обставини не є нововиявленими, у зв'язку з чим дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду та вважає його правильним з огляду на наступне.

За змістом ч. 1 ст. 361 ЦПК України рішення або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, а також судовий наказ можуть бути переглянуті у зв'язку з нововиявленими обставинами.

Згідно роз'яснень, викладених у п. 3 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 30 березня 2012 року «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами» (далі - Постанова), нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин (частина друга статті 361 ЦПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 361 ЦПК України, підставами для перегляду рішення, ухвали суду чи судового наказу у зв'язку з нововиявленими обставинами є:

істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

встановлення вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправдиві показання свідка, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення;

скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду;

встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

Відповідно до п. 7 Постанови обставини, які відповідно до пункту 1 частини другої статті 361 ЦПК України є підставою для перегляду судового рішення, це юридичні факти, які існували на час розгляду, але не могли бути відомі заявнику, повинні бути істотними, тобто такими, що могли вплинути на висновки суду при ухваленні судового рішення і були встановлені після набрання ним законної сили.

Питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на виcновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.

Таким чином, необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктом 1, частини другої статті 361 ЦПК, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі. Тобто це ті обставини які не досліджувалися судом у зв'язку з тим, що вони не могли бути відомі заявникові.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що обставини на які посилається заявник досліджувалися судом апеляційної інстанції під час перегляду цієї справи в апеляційному порядку.

Так, в ухвалі Апеляційного суду м. Києва від 08 грудня 2014 року, за наслідками перегляду справи в апеляційному порядку зазначено, що колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано залишив без розгляду скаргу в частині вимог про визнання протиправними дій провідного спеціаліста відділу організації та контролю за виконанням рішень Управління державної виконавчої служби ГУЮ у м. Києві АлександровоїІ.В. з подачі 13 листопада 2012 року апеляційної скарги на ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва № 4-с-40/12 від 20 червня 2012 року та такими, що є втручанням в діяльність головного державного виконавця Шевченка С.П. по виконанню виконавчих листів Солом'янського районного суду м. Києва №2-23-1/09 від 18 і 19 серпня 2009 року і перешкоджало своєчасному виконанню ним покладеного на нього обов'язків передбачених ч. 5 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки з вказаною вимогою заявники звернулися 09 січня 2013 року, разом з тим, як зазначено заявниками в скарзі противоправне втручання провідного спеціаліста відділу організації та контролю за виконанням рішень Управління державної виконавчої служби ГУЮ у м. Києві Александрової І.В. у виконавчі провадження мало місце 13 листопада 2012 року, яка будучи в судовому засіданні 25 жовтня 2010 року заявила клопотання про закриття провадження у справі, а також посилалися на те, що внаслідок бездіяльності Гоція Б.І., Шевченка С.П., Александрової І.В. та також незаконних процесуальних дій з їх боку, що вчиняються кожним з них починаючи з 18 травня 2010 року не поновлені виконавчі провадження та не вчинено інші дій.

Залишаючи без змін ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 30.09.2014 року в частині залишення без розгляду вимог заявлених до Александрової І.В., колегія суддів погодилась з тим, що всі вищевказані дії (бездіяльність) державного виконавця та інших посадових осіб органів державної виконавчої служби, які оскаржуються ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3, подані до суду з пропуском десятиденного строку, встановленого ст. 385 ЦПК України (т. 7, а.с. 32-41).

Ураховуючи наведені обставини та положення закону, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що вказані заявником обставини для перегляду рішення за нововиявленими обставинами не є нововиявленими обставинами, оскільки були відомі заявникам на момент постановлення ухвали, та дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви.

Доводи апеляційної скарги, що при встановленні обставин у справі суд вийшов за межі п. 1 ст. 214 ЦПК України є необґрунтованими, оскільки за загальними положеннями норм процесуального права повне та всебічне з'ясування обставин справи є обов'язком суду, а тому висновки суду, які ґрунтуються на наявних у справі доказах не є порушенням, а свідчать про виконання судом норм процесуального права. Крім того, з аналізу п. 1 ст. 214 ЦПК України вбачається, що з'ясування обставин справи здійснюється на підставі доказів, наявних у справі.

За таких обставин, судова колегія приходить до висновку, що судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Доводи апеляційної скарги, що справу розглянуто упередженим, небезстороннім судом, в інтересах Шевченка С.П., є необґрунтованими.

Справу розглянуто належним судом, визначеним відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 24 квітня 2017 року після скасування ухвали суду апеляційним судом та направлення справи на новий розгляд у тому ж складі.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, що суддею Коробенко С.В. протягом тривалого часу не вирішувалося питання про відкриття провадження за заявою про перегляд ухвали суду у зв'язку з нововиявленими обставинами, оскільки такі обставини були предметом перегляду в суді апеляційної інстанції за апеляційними скаргами.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги, що відеозапис наданий ОСОБА_3 свідчить про відсутність судді в приміщенні суду під час розгляду справи. Такі доводи є безпідставними та такими, що спростовуються наявними у справі процесуальними документами за підписом головуючого у справі, а саме ухвалою суду від 22.06.2017 щодо відводу та ухвалою від 23.06.2017. Події, на які посилається апелянт стосуються дій секретаря та розпорядника та не можуть свідчити про порушення суддею норм процесуального права щодо права осіб на участь у судовому засіданні, оскільки за приписами ч. 2 ст. 163 ЦПК України саме секретар судового засідання доповідає судді, хто з викликаних у справі осіб з'явився в судове засідання, чи вручено судові повістки та повідомлення тим, хто не з'явився, та повідомляє причини їх неявки, якщо вони відомі.

Доводи апеляційної скарги про порушення порядку повідомлення ОСОБА_3 про судове засідання не призвело до неправильного вирішення питання у справі.

Сукупність вищезазначених обставин, аналіз та оцінка доводів апеляційної скарги приводять до висновку, що доводи апеляційної скарги не є істотними та не є підставами для скасування ухвали.

В порядку ст. 307 ч. 2 п. 1, ст. 312 ч. 1 п. 1 ЦПК України за наслідками розгляду скарги на ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд має право, зокрема, постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення ухвали без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Керуючись ст. 218, 303, 304, 307, 312-315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та її представників ОСОБА_2, ОСОБА_3 на ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 23 червня 2017 року про відмову в задоволенні заяви про перегляд ухвали суду у зв'язку з нововиявленими обставинами - відхилити.

Ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 23 червня 2017 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий:

Судді:

Справа № 760/4478/13-ц

№ апеляційного провадження:22-ц/796/8803/2017

Головуючий у суді першої інстанції: Коробенко С.В.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Мазурик О.Ф.