Ухвала суду № 69418208, 04.10.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №22ц/796/8788/17 Головуючий у 1 інстанції - Виниченко Л.М.

Унікальний №755/852/17 Доповідач - Панченко М.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 жовтня 2017 року м.Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м.Києва у складі:

головуючого - Панченка М.М.

cуддів - Слюсар Т.А., Волошиної В.М.

при секретарі - Крічфалуши С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» на рішення Дніпровського районного суду м.Києва від 14 червня 2017 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні майном, визнання такою, що втратила право користування житлом,-

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» (далі - ТОВ «Кей-Колект» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 і просило винести рішення, яким усунути йому перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом надання доступу до указаної квартири, а також просило визнати відповідачку ОСОБА_1 такою, що втратила право користування указаною житловою площею.

Позивач послався на те, що спірна квартира за кредитними зобов»язаннями відповідачки, перебувала у позивача в іпотеці, як іпотекодержателя, і в результаті невиконання відповідачкою кредитних зобов»язань, у порядку передбаченому ст.37 Закону України «Про іпотеку», перейшла у його власність, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Оскільки відповідачка чинить позивачу перешкоди у здійсненні ним свого права власності на квартиру, позивач ТОВ «Кей-Колект» звернувся з цим позовом до суду.

Рішенням Дніпровського районного суду м.Києва від 14 червня 2017 року у позові відмовлено /а.с.94-96/.

Так, суд першої інстанції зазначив, що позивачем представлені суду Акти перевірки/огляду майна (спірної квартири) від 12.11.2016 року та від 24.11.2016 року, які підписані представниками лише позивача /а.с.22,23/. І крім того, відповідно до довідки ф-3, виданою житлово-комунальним підприємством, на балансі якого перебуває будинок АДРЕСА_1, у спірній квартирі зареєстрована особа на прізвище Білоконь, яка не залучена до участі у розгляді справи /а.с.73/.

В поданій апеляційній скарзі ТОВ «Кей-Колект», посилаючись на доводи, викладені в позовній заяві, просить скасувати рішення Дніпровського районного суду м.Києва від 14 червня 2017 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі /а.с.99-101/.

Заслухавши доповідь по справі, пояснення представника скаржника, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з таких підстав.

Встановлено що 26.09.2006 року за №11046308000 між ОСОБА_1 та ПАТ «Укрсиббанк» укладено кредитну угоду, на забезпечення якої, позичальниця ОСОБА_1 заставила банку в іпотеку належну їй квартиру АДРЕСА_1, відповідно до договору іпотеки від 26.09.2006 року за №23388.

Пунктом 5 договору іпотеки сторонами передбачене застереження, згідно якого у разі невиконання позичальником кредитних зобов»язань, іпотекодержатель після повідомлення іпотекодавця про застосування застереження про задоволення вимог іпотекодавця, відповідно до абз.2 ч.3 ст.36 Закону України «Про іпотеку» набуває право власності з моменту отримання іпотекодавцем повідомлення /а.с.13-16/.

12.12.2011 року між ПАТ «Укрсиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» укладено договір факторингу №1, відповідно до умов якого банк відступив позивачу право вимоги за вище зазначеним кредитним договором /а.с.3-8/.

Одночасно між цими сторонами 12.12.2011 року укладено договір відступлення прав вимоги за договором іпотеки /а.с.9-11/.

В силу ст.512 ЦК України кредитор у зобов»язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги являє собою договірну передачу зобов»язальних вимог первісного кредитора новому кредиторові у випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов»язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.37 Закону України «Про іпотеку» Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Як слідує із матеріалів справи, згідно інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру права власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об»єктів нерухомого майна щодо об»єкта нерухомого майна за № 6949344 від 30.09.2016 року, позивач ТОВ «Кей-Колект» є власником квартири АДРЕСА_2 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 28.03.2016 року приватного нотаріуса КМНО Кобєлєвої А.М., згідно договору іпотеки від 26.09.2006 року, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Марченко О.І. /а.с.18-20/.

Право власності позивача на спірну квартиру не оскаржується і відповідачем не заперечується.

Відповідно до ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

А, згідно ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Позивач ТОВ «Кей-Колект» зазначав, що будучи власником спірної квартири АДРЕСА_2, останній не має можливості доступу до цієї квартири і використання цього житла у зв»язку з чиненням перешкод колишнім власником квартири відповідачкою ОСОБА_1. Таким чином, позивач звернувся з цим позовом до суду і просив усунути перешкоди, які йому чинить відповідачка щодо доступу до спірної квартири, а також визнати її такою, що втратила право користування цією квартирою.

Відмовляючи у задоволенні позову, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції і вважає, що позивачем ТОВ «Кей-Колект» на наведено доказів чинення йому перешкод у користуванні квартирою АДРЕСА_1

Посилання позивача на Акти перевірки/огляду майна від 12.11.2016 року та від 24.11.2016 року /а.с.22,23/, суд першої інстанції правомірно не взяв до уваги, оскільки ці акти складені і підписані лише працівниками позивача і, при цьому, з указаних актів не слідує, що представникам ТОВ «Кей-Колект» чинились перешкоди у доступі до указаної квартири.

Колегія суддів звертає увагу на те, що позов ТОВ «Кей-Колект» не містить конкретної вимоги яким шляхом усунути перешкоди позивачу у доступі до указаної квартири.

При цьому, колегія суддів також звертає увагу на те, що позивач не висував вимоги про виселення осіб, які, на його думку, можуть перешкоджати у доступі позивача до спірної квартири.

Крім того, вимагаючи визнання відповідачки такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1, позивач не послався на обставини, які б свідчили про наявність обставин для задоволення позову в цій частині, а також не зазначив норми права, на підставі яких, на його думку, відповідачку належить визнати такою, що втратила право користування цією квартирою.

Колегія суддів вважає, що один лише факт того, що він, позивач, є власником спірної квартири, не є правовою підставою для визнання особи, яка є зареєстрованою і фактично користується цією квартирою - такою, що втратила право користування цим житлом.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

На підставі вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції постановлене на повно з»ясованих обставинах з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду.

Керуючись ст.ст.307,308 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» відхилити, а рішення Дніпровського районного суду м.Києва від 14 червня 2017 року залишення без змін.

Ухвала набирає чинності негайно, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання чинності шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий Судді