Постанова № 69418162, 03.10.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2017 року Справа № 911/19/17

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Демидової А.М. (доповідач у справі),суддів:Владимиренко С.В., Шевчук С.Р.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Першого заступника прокурора Київської областіна постановуКиївського апеляційного господарського суду від 30.05.2017 у справі№ 911/19/17 господарського суду Київської областіза позовомЗаступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської областідо1. Ірпінської міської ради Київської області (відповідач-1); 2. Управління освіти і науки Ірпінської міської ради Київської області (відповідач-2); 3. Центру творчості дітей та юнацтва міста Ірпеня Ірпінської міської ради Київської області (відповідач-3); 4. Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі Головного управління по місту Києву та Київській області Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (відповідач-4)провизнання недійсними протоколу засідання конкурсної комісії, рішення, договору та зобов'язання повернути частину приміщення,за участю представників: від Генеральної прокуратури України Красножон О.М., Кандибова А.М.від відповідача-1не з'явивсявід відповідача-2не з'явивсявід відповідача-3не з'явивсявід відповідача-4не з'явився

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2016 року Заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області звернувся до господарського суду Київської області з позовом до Ірпінської міської ради Київської області (далі - Ірпінська міська рада), Управління освіти і науки Ірпінської міської ради Київської області (далі - Управління освіти і науки Ірпінської міської ради), Центру творчості дітей та юнацтва міста Ірпеня Ірпінської міської ради Київської області (далі - Центр творчості дітей та юнацтва міста Ірпеня) та Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (далі - ПАТ "Державний ощадний банк України) в особі Головного управління по місту Києву та Київській області ПАТ "Державний ощадний банк України" про визнання недійсним п. 4 протоколу засідання конкурсної комісії по розгляду питань про надання в оренду комунального майна № 2/2015 від 02.03.2015; визнання недійсним рішення 15 сесії VII скликання Ірпінської міської ради № 928-15-VII від 03.06.2016; визнання недійсним з моменту укладення договору оренди об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Ірпеня № 28/2016, укладеного 10.06.2016 між відповідачем-2, відповідачем-3 та відповідачем-4; зобов'язання відповідача-4 звільнити частину нежитлового приміщення Центру творчості дітей та юнацтва міста Ірпеня, загальною площею 44,9 кв.м, вартістю 363 618,00 грн., яке розташовано на вул. Свято-Покровській, № 202 (вул. Леніна № 218) в смт. Гостомель Київської області, згідно з договором оренди об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Ірпеня № 28/2016, укладеного 10.06.2016 між відповідачем-2, відповідачем-3 та відповідачем-4, та повернути частину нежитлового приміщення відповідача-3, загальною площею 44,9 кв.м, вартістю 363 618,00 грн., яке розташовано на вул. Свято-Покровській, № 202 (вул. Леніна № 218) в смт. Гостомель Київської області балансоутримувачу - відповідачу-2.

Рішенням господарського суду Київської області від 02.03.2017 у справі № 911/19/17 (суддя Чонгова С.І.) позов задоволено частково. Визнано недійсним спірне рішення Ірпінської міської ради; визнано недійсним з моменту укладення спірний договір оренди об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Ірпеня, укладений між Управлінням освіти і науки Ірпінської міської ради (балансоутримувач), Центром творчості дітей та юнацтва міста Ірпеня (орендодавець) та ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі Головного управління по місту Києву та Київській області ПАТ "Державний ощадний банк України" (орендар); зобов'язано ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі Головного управління по місту Києву та Київській області ПАТ "Державний ощадний банк України" звільнити та повернути спірне нерухоме майно балансоутримувачу - Управлінню освіти і науки Ірпінської міської ради. У задоволенні вимоги про визнання недійсним п. 4 протоколу засідання конкурсної комісії по розгляду питань про надання в оренду комунального майна № 2/2015 від 02.03.2015 в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.05.2017 (колегія суддів у складі: Разіної Т.І. - головуючого, Отрюха Б.В., Чорної Л.В.) рішення господарського суду Київської області від 02.03.2017 у справі № 911/19/17 скасовано частково в частині визнання недійсним спірного рішення Ірпінської міської ради; визнання недійсним з моменту укладення спірного договору оренди об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Ірпеня, укладеного між Управлінням освіти і науки Ірпінської міської ради (балансоутримувач), Центром творчості дітей та юнацтва міста Ірпеня (орендодавець) та ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі Головного управління по місту Києву та Київській області ПАТ "Державний ощадний банк України" (орендар), та зобов'язання ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі Головного управління по місту Києву та Київській області ПАТ "Державний ощадний банк України" звільнити та повернути спірне нерухоме майно балансоутримувачу - Управлінню освіти і науки Ірпінської міської ради. У цій частині прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено. В іншій частині рішення господарського суду Київської області від 02.03.2017 у справі № 911/19/17 залишено без змін.

Не погоджуючись із постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.05.2017 у справі № 911/19/17, Перший заступник прокурора Київської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати зазначену постанову, а рішення господарського суду Київської області від 02.03.2017 у даній справі залишити в силі.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 12.09.2017 колегією суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого (доповідач у справі), Владимиренко С.В., Шевчук С.Р. прийнято зазначену касаційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області до касаційного провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні на 03.10.2017 о 10 год. 40 хв.

25.09.2017 до Вищого господарського суду України від Ірпінської міської ради надійшли письмові пояснення у справі № 911/19/17, у яких відповідач-1 просить суд відмовити у задоволенні касаційної скарги Першого заступника прокурора Київської області.

Учасники судового процесу, згідно з приписами ст. 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідачі передбаченим законом правом на участь у розгляді скарги касаційною інстанцією не скористались.

Заслухавши представників Генеральної прокуратури України, дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 26.03.2015 Ірпінською міською радою було прийнято рішення № 4855-68-VI, яким, зокрема, затверджено протокол від 02.03.2015 № 2/2015 засідання конкурсної комісії про надання в оренду комунального майна.

Згідно з п. 4 вказаного протоколу вирішено надати дозвіл укласти договір оренди на 12 місяців на частину приміщення площею 44,9 кв.м за адресою: смт. Гостомель, вул. Леніна, 22, з орендною ставкою 5% на рік.

05.05.2015 між Управлінням освіти і науки Ірпінської міської ради (Балансоутримувач), Центром творчості дітей та юнацтва міста Ірпеня (Орендодавець) та ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі Головного управління по місту Києву та Київській області ПАТ "Державний ощадний банк України" (Орендар) було укладено трьохсторонній договір оренди об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Ірпеня.

Відповідно до умов вказаного договору Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування майно - нежитлове приміщення площею 44,9 кв.м за адресою: Київська обл., смт. Гостомель, вул. Леніна, 218.

Вказаний договір укладено строком на 12 місяців, а саме до 04.05.2016.

Згідно з актом приймання-передачі від 05.05.2015 Орендарем передано, а Орендодавцем прийнято вказане майно.

Рішенням Ірпінської міської ради № 928-15-VIІ від 03.06.2016 вирішено надати Управлінню освіти і науки Ірпінської міської ради дозвіл на продовження договору оренди на нежитлове приміщення площею 44,9 кв.м, що знаходиться за адресою: Київська обл., смт. Гостомель, вул. Свято-Покровська, 218 (Центр творчості дітей та юнацтва м. Ірпеня); мета оренди - розміщення відділення філії.

10.06.2016 між Управлінням освіти і науки Ірпінської міської ради (Балансоутримувач), Центром творчості дітей та юнацтва міста Ірпеня (Орендодавець) та ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі Головного управління по місту Києву та Київській області ПАТ Державний ощадний банк України" (Орендар) було укладено трьохсторонній договір № 28/2016 оренди об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Ірпеня (далі - Договір № 28/2016).

Згідно з п. 1.1 Договору № 28/2016 Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування комунальне майно, яким є нежитлове приміщення площею 44,9 кв.м, яке знаходиться за адресою: смт. Гостомель, вул. Свято-Покровська, 218.

Відповідно до п. 10.1 Договір діє з 05.05.2016 по 31.12.2016 включно.

Згідно з актом приймання-передачі від 05.05.2016, Центр творчості дітей та юнацтва міста Ірпеня (Орендодавець) передав, а ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі Головного управління по місту Києву та Київській області ПАТ "Державний ощадний банк України" (Орендар) прийняло приміщення, що знаходиться в будівлі Орендодавця, площею 44,9 кв.м згідно з Договором № 28/2016.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Перший заступник прокурора Київської області зазначив, що спірне майно - частина приміщення Центру творчості дітей та юнацтва міста Ірпеня, площею 44,9 кв.м, яке розташовано на вул. Свято-Покровській, 220 (вул. Леніна, 218) в смт. Гостомель Київської області, передано відповідачу-4 для використання з метою розміщення банку, тобто використовується для підприємницької діяльності, не пов'язаної з навчально-виховним процесом, що суперечить приписам ч. 5 ст. 63 Закону України "Про освіту".

Задовольняючи позов у частині позовних вимог про визнання недійсним спірного рішення Ірпінської міської ради, визнання недійсним з моменту укладення спірного Договору № 28/2016 та зобов'язання відповідача-4 повернути спірне майно відповідачу-2, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідно до вимог законодавства, а саме ч. 5 ст. 63 Закону України "Про освіту", спірне приміщення може передаватись в оренду виключно для діяльності, пов'язаної з навчальним процесом, натомість відповідно до Договору № 28/2016 це приміщення використовується з метою розміщення відділення банку, а не для цілей, пов'язаних з навчально-виховним процесом.

Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги Заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області про визнання недійсним п. 4 протоколу засідання конкурсної комісії по розгляду питань про надання в оренду комунального майна № 2/2015 від 02.03.2015, господарський суд першої інстанції вказав про те, що оскарження вказаного протоколу є невірним способом захисту, оскільки він (протокол) не є актом, який породжує настання певних правових наслідків.

Апеляційний господарський суд, у свою чергу, скасовуючи рішення суду першої інстанції у частині позовних вимог про визнання недійсним спірного рішення Ірпінської міської ради, визнання недійсним з моменту укладення Договору № 28/2016 та зобов'язання відповідача-4 повернути спірне майно відповідачу-2 і приймаючи у цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, дійшов висновку, що передача спірного об'єкта оренди і оспорюваний договір не суперечать нормам чинного законодавства.

При цьому, господарський суд апеляційної інстанції, пославшись на положення ч. 1, п. 4 ч. 4 ст. 61 Закону України "Про освіту" та пп. 2 п. 8 постанови Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 № 796, якою затверджено перелік платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності, вказав про те, що законодавством передбачена можливість отримання навчальними закладами доходів від передання в оренду тимчасово вільних приміщень і площ, іншого рухомого та нерухомого майна або обладнання, що тимчасово не використовується у навчально-виховній, начально-виробничій, науковій діяльності, у разі, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі. Разом з тим, за висновками апеляційного господарського суду, майно за оспорюваним договором, а саме окреме тимчасово вільне приміщення, не використовується у навчально-виховній, начально-виробничій, науковій діяльності, та надання такого майна в оренду не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються у навчальному закладі і працюють у ньому, не ускладнює чи робить неможливим надання освітніх послуг.

Водночас, господарський суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого господарського суду щодо відмови у задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним п. 4 протоколу засідання конкурсної комісії по розгляду питань про надання в оренду комунального майна № 2/2015 від 02.03.2015.

Згідно з ч. 3 ст. 53 Конституції України держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про освіту" від 23.05.1991 № 1060-XII, чинного на час виникнення спірних правовідносин та прийняття оскаржуваних судових рішень у даній справі (далі - Закон України "Про освіту"), завданням законодавства України про освіту є регулювання суспільних відносин у галузі навчання, виховання, професійної, наукової, загальнокультурної підготовки громадян України.

Згідно зі ст. 28 Закону України "Про освіту" система освіти складається із навчальних закладів, наукових, науково-методичних і методичних установ, науково-виробничих підприємств, державних і місцевих органів управління освітою та самоврядування в галузі освіти.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України "Про освіту" навчальні заклади, засновані на загальнодержавній або комунальній власності, мають статус державного навчального закладу.

Статтею 29 вищезазначеного Закону передбачено, що структура освіти включає: дошкільну освіту; загальну середню освіту; позашкільну освіту; професійно-технічну освіту; вищу освіту; післядипломну освіту.

Відповідно до статей 38, 39 Закону України "Про освіту" позашкільна освіта та виховання є частиною структури освіти і спрямовуються на розвиток здібностей, талантів дітей, учнівської та студентської молоді, задоволення їх інтересів, духовних запитів і потреб у професійному визначенні. Позашкільна освіта та виховання здійснюються навчальними закладами, сім'єю, трудовими колективами, громадськими організаціями, товариствами, фондами і ґрунтуються на принципі добровільності вибору типів закладів, видів діяльності. Держава забезпечує умови для одержання учнями і молоддю позашкільної освіти. До позашкільних навчальних закладів належать: палаци, будинки, центри, станції дитячої, юнацької творчості, учнівські та студентські клуби, дитячо-юнацькі спортивні школи, школи мистецтв, студії, початкові спеціалізовані мистецькі навчальні заклади, бібліотеки, оздоровчі та інші заклади.

Згідно з преамбулою Закону України "Про позашкільну освіту", цей Закон відповідно до Конституції України визначає державну політику у сфері позашкільної освіти, її правові, соціально-економічні, а також організаційні, освітні та виховні засади.

Згідно зі ст. 3 Закону України "Про позашкільну освіту" завданнями цього Закону є, зокрема, забезпечення прав громадян на здобуття позашкільної освіти.

Відповідно до ст. 4 вищевказаного Закону, позашкільна освіта є складовою системи безперервної освіти, визначеної Конституцією України, Законом України "Про освіту", цим Законом, і спрямована на розвиток здібностей та обдарувань вихованців, учнів і слухачів, задоволення їх інтересів, духовних запитів і потреб у професійному визначенні.

Згідно з ч. 2 ст. 9 зазначеного Закону державна політика у сфері позашкільної освіти спрямована на збереження та розвиток мережі державних та комунальних позашкільних навчальних закладів без права їх перепрофілювання, перепідпорядкування, злиття, передачі приміщень, обладнання, техніки в оренду.

Як визначено ч. 1 ст. 12 Закону України "Про позашкільну освіту" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, позашкільний навчальний заклад за своїми організаційно-правовими формами може бути державної, комунальної або приватної форми власності.

Частинами 2, 3 статті 26 Закону України "Про позашкільну освіту" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що фінансування державних і комунальних позашкільних навчальних закладів здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, приватних позашкільних навчальних закладів - за рахунок коштів засновників (власників). Фінансування державних, комунальних і приватних позашкільних навчальних закладів може здійснюватися також за рахунок додаткових джерел фінансування, не заборонених законодавством України. Додатковими джерелами фінансування позашкільного навчального закладу є, зокрема, доходи від надання в оренду приміщень.

Також, статтею 61 Закону України "Про освіту" встановлено, що фінансування державних навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, коштів галузей народного господарства, державних підприємств і організацій, а також додаткових джерел фінансування. Додатковими джерелами фінансування є, зокрема, доходи від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання.

Водночас, відповідно до приписів ч. 5 ст. 63 Закону України "Про освіту" об'єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню та використанню не за призначенням.

При цьому, вирішальним в аспекті неухильного дотримання приписів частини п'ятої статті 63 Закону України "Про освіту" є обов'язкове використання об'єктів освіти і науки, що фінансуються з бюджету, за цільовим призначенням, тобто тісна пов'язаність з навчально-виховним процесом мети такого використання (в тому числі, на умовах оренди). Положення постанови Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 № 796 "Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності" підлягають застосуванню з урахуванням приписів частини п'ятої статті 63 Закону України "Про освіту", який має вищу юридичну силу. Зазначене не було враховано у вирішенні спору апеляційним господарським судом.

З урахуванням викладеного, місцевий господарський суд, на відміну від господарського суду апеляційної інстанції, дійшов вірного висновку про те, що оренда приміщень навчальних закладів, що фінансуються з бюджету, дозволяється лише у випадках, якщо об'єкт оренди використовується за цільовим призначенням - для навчально-виховного процесу.

Таким чином, господарський суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про те, що спірне приміщення (комунальне майно, частина будівлі позашкільного навчального закладу - Центру творчості дітей та юнацтва міста Ірпеня), може передаватись в оренду виключно для діяльності, пов'язаної з навчальним процесом.

Разом з тим, як встановив місцевий господарський суд, в оспорюваному договорі зазначено, що орендоване відповідачем-4 приміщення використовується з метою розміщення відділення банку, а не для цілей, пов'язаних з навчально-виховним процесом, що суперечить нормам законодавства України.

Крім того, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань до видів діяльності ПАТ "Державний ощадний банк України" віднесено - інші види грошового посередництва, а згідно зі статутом відповідача-4 до його діяльності не віднесено освітньої та виховної діяльності, отже діяльність відповідача-4 не пов'язана з навчально-виховним процесом.

На підставі викладеного, місцевий господарський суд, на відміну від господарського суду апеляційної інстанції, дійшов вірних висновків про те, при прийнятті Ірпінською міською радою спірного рішення та при укладенні оспорюваного договору мало місце порушення норми ч. 5 ст. 63 Закону України "Про освіту", що свідчить про невідповідність вказаних рішення та договору вимогам законодавства.

Згідно з положеннями ст. 16, ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу шляхом визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до ч. 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Отже, рішення міської ради може бути визнано незаконним (недійсним) у судовому порядку, якщо воно суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно з ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно зі ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

З урахуванням викладеного, встановивши невідповідність спірного рішення Ірпінської міської ради та оспорюваного договору оренди приписам законодавства, місцевий господарський суд, на відміну від господарського суду апеляційної інстанції, дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для визнання цих рішення та договору недійсними.

Частиною першою статті 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Зважаючи на викладене, з огляду на визнання недійсним Договору № 28/2016, господарський суд першої інстанції дійшов вірних висновків про обґрунтованість позовної вимоги про зобов'язання відповідача-4 звільнити та повернути відповідачу-2 майно, що є предметом вказаного договору, та про наявність правових підстав для задоволення вказаної вимоги.

Також, колегією суддів визнається правомірним висновок місцевого господарського суду, з яким погодився апеляційний господарський суд, про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги про визнання недійсним п. 4 протоколу засідання конкурсної комісії по розгляду питань про надання в оренду комунального майна № 2/2015 від 02.03.2015, оскільки вказаний протокол не є актом, який породжує настання певних правових наслідків, а отже, така вимога не відповідає способам захисту, встановленим законом.

Таким чином, місцевий господарський суд, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх з урахуванням поданих сторонами доказів, яким надав необхідну оцінку, і з наведенням відповідного мотивування, дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1115 та ч.ч. 1, 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до п. 6 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

З огляду на викладене, висновки місцевого господарського суду відповідають встановленим обставинам справи, нормам закону, а тому підлягають залишенню в силі.

Постанову апеляційного господарського суду не можна визнати такою, що постановлена з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому вона підлягає скасуванню.

Крім того, з урахуванням положень ст. 49 ГПК України, скаржнику підлягають відшкодуванню за рахунок відповідачів витрати, понесені у зв'язку з оплатою касаційної скарги судовим збором, у розмірі, який підлягав сплаті за законом.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 1115, 1117, 1119-11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.05.2017 у справі № 911/19/17 скасувати.

Рішення господарського суду Київської області від 02.03.2017 у справі № 911/19/17 залишити в силі.

Стягнути з Ірпінської міської ради Київської області на користь Прокуратури Київської області 1 653 (одну тисячу шістсот п'ятдесят три) грн. 60 коп. судового збору за розгляд справи у касаційному порядку. Видачу наказу доручити господарському суду Київської області.

Стягнути з Управління освіти і науки Ірпінської міської ради Київської області на користь Прокуратури Київської області 1 653 (одну тисячу шістсот п'ятдесят три) грн. 60 коп. судового збору за розгляд справи у касаційному порядку. Видачу наказу доручити господарському суду Київської області.

Стягнути з Центру творчості дітей та юнацтва міста Ірпеня Ірпінської міської ради Київської області на користь Прокуратури Київської області 1 653 (одну тисячу шістсот п'ятдесят три) грн. 60 коп. судового збору за розгляд справи у касаційному порядку. Видачу наказу доручити господарському суду Київської області.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі Головного управління по місту Києву та Київській області Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" на користь Прокуратури Київської області 1 653 (одну тисячу шістсот п'ятдесят три) грн. 60 коп. судового збору за розгляд справи у касаційному порядку. Видачу наказу доручити господарському суду Київської області.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді С.В. Владимиренко

С.Р. Шевчук