Рішення № 6941494, 20.10.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.10.09                                                                                           Справа№ 22/216

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Л-ПРОФІ”,м.Львів

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Юніко-Експо”, м.Львів

про стягнення 45871,01 грн.

Суддя М.Желік

Представники:

від позивача: Субота В.С. - директор

від відповідача: не з’явився

Суть спору:

Розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Л-ПРОФІ”,м.Львів до Товариства з обмеженою відповідальністю „Юніко-Експо”, м.Львів

про стягнення 45871,01 грн.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття заяви до розгляду і ухвалою від 16.09.2009р. ухвалив призначити розгляд справи на 06.10.2009р. В порядку ст.77 ГПК України розгляд справи відкладено на 20.10.2009р.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві, наполягав на задоволенні позовних вимог.

Відповідач в судове засідання не з’явився, проте надіслав відзив на позовну заяву в якому позовні вимоги не заперечує, однак просить відстрочити виконання рішення про стягнення основного боргу в розмірі 45871,01 грн. до 01.03.2010р.

Відповідно до ст.75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу при відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин та вирішення спору по суті.

Представнику позивача роз'яснено його права та обов'язки, передбачені ст.22 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши матеріали справи, суд встановив наступне.

У грудні 2008р. ТзОВ „Л-Профі” (надалі позивач) на підставі усної домовленості відвантажив ТзОВ „Юніко-Експо” (надалі відповідач) товарно-матеріальні цінності - двері протипожежні засклені в кількості 20 штук, а також позивачем було доставлено та виконано роботи по монтажу дверей протипожежних в кількості 16 шт.

Факт поставки товарно-матеріальних цінностей підтверджується видатковою накладною №РН-0000194 від 10.12.2008р., довіреністю на отримання матеріальних цінностей ЯПЗ № 577990/55 від 10.12.2008р. на загальну суму 39331,32 грн. Факт виконаних робіт по монтажу дверей підтверджується актом здачі-прийняття робіт №ОУ-0000015 від 10.12.2008р. на загальну суму 7823,04 грн., підписаним та скріпленим печатками представниками обох сторін без зауважень.

Відповідач за отримані товарно-матеріальні цінності та виконані роботи розрахувався частково і станом на 28.08.2009р. його заборгованість перед позивачем становить 44827,20 грн., яка на день звернення позивача до суду не була погашена.

Як вбачається з матеріалів справи відносини позивача з відповідачем ґрунтувались на усній домовленості.

Згідно зі ст.11 ЦК України підставами виникнення прав та обов’язків, зокрема є договори та інші правочини.

Ст.ст.202, 205 ЦК України закріплено загальне поняття правочину, яким є дія особи, спрямована на набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов’язків. Правочин може вчинятися в усній або в письмовій формі. Сторони мають обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин для якого не встановлена обов’язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних наслідків.

Відповідно до положення ст.ст.638, 639 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, навіть якщо законом ця форма для даного виду договору не вимагалася.

Частиною 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. В порушення умов усної домовленості відповідач свої зобов’язання не виконав і станом на момент розгляду справи в суді його заборгованість перед позивачем становить 2699,77 грн.

Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а згідно ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з врахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Тому вимога позивача про стягнення з відповідача 342,12 грн. –3% річних та 671,69 грн. інфляційних нарахувань є обґрунтованою та підлягає до задоволення.

Розглянувши клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення в частині стягнення 45871,01 грн. строком до 01.03.2010р., суд вважає, що дане клопотання не заслуговує на увагу і задоволенню не підлягає.

Господарський суд на підставі ст.121 ГПК України має право у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

Посилання відповідача на те, що в даний час основним прибутком товариства є доходи від передачі в оренду офісних приміщень, а також те, що у зв’язку із зменшенням попиту та вартості на даний вид послуг, відповідач не має можливості погасити утворену заборгованість, не є винятковою обставиною в розумінні ст.121 ГПК України, за наявності якої можливе надання відстрочки виконання. Крім того, відповідач не надав суду належних доказів важкого матеріального становища.

Враховуючи наведене, суд, прийшов до висновку, що позов обґрунтований і підлягає до задоволення. В порядку ст.49 ГПК України судові витрати по розгляду спору покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 22, 43, 49, 75, 82, 84, 85, 115-117 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задоволити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Юніко-Експо” (м.Львів, вул.Городницька,54, код ЄДРПОУ 33358922) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Л-ПРОФІ” (79020 м.Львів, вул.П.Панча,11 кв.99, код ЄДРПОУ 33562555) 45871,01 грн. заборгованості, 458,71 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Суддя