Рішення № 6941472, 01.12.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.12.09                                                                                           Справа№ 32/227

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., при секретарі судових засідань Палюх Г.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „ВІВАТ”, м.Чернігів.

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Денді-Львів”, м.Львів.

Про стягнення 46 699,94 грн.

За участю представників сторін:

Від позивача: не з’явився.

Від відповідача: не з’явився.

Права та обов’язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз’яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили.

Суть спору: Позов подано Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «ВІВАТ», м.Чернігів до Товариства з обмеженою відповідальністю „Денді-Львів”, м.Львів про стягнення 46 699,94 грн. з яких 39339,79 грн. основний борг, 4272,30 грн. пеня, 2159,31грн. інфляційні нарахування та 928,53 грн. 3% річних.

Ухвалою суду від 09.11.2009р. порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 01.12.2009р.

Представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві, просив позов задоволити повністю.

Відповідач явки повноважного представника в судове засідання не забезпечив, вимог ухвали суду від 09.11.2009р. не виконав, проти позовних вимог у встановленому порядку не заперечив, причин неявки не повідомив. Про порушення провадження у справі був повідомлений, що підтверджується поштовим повідомленням №4890339 від 11.11.2009р. –вручено 13.09.2009р.

Станом на 01.12.2009р. докази оплати боргу, відзив, заяви, клопотання в тому числі про відкладення розгляду справи на адресу господарського суду від відповідача не надходили.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України за відсутності відповідача по наявних у ній матеріалах.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив:

01.01.2008р. ТзОВ «Компанія «ВІВАТ»(продавець) з однієї сторони та ТзОВ «Денді-Львів»(покупець) з другої сторони уклали договір поставки № ВТ-0023 (далі по тексту – договір), згідно умов якого продавець продає (передає) канцелярські товари шкільного та офісного асортименту: письмове приладдя, інструменти для креслення, фарби, клей, папки, паперово-білові вироби, офісне приладдя, настільні ділові аксесуари і таке інше, в асортименті, кількості та по ціні, вказаній у кожній видатковій накладній, які є невід»ємною частиною цього договору, а покупець приймає і оплачує ці товари в порядку та на умовах, визначених цим договором.

За умовами п.3.4. договору оплата переданих товарів здійснюється покупцем за безготівковим розрахунком шляхом перерахування всієї суми, згідно накладних, на розрахунковий рахунок продавця протягом 31 календарного дня з дня передачі товарів зі складу продавця, вказаного у видатковій накладній.

Згідно п. 5.4. договору у разі прострочення платежу згідно п.3.4. покупець сплачує пеню у розмірі 0,06% від несплаченої суми за кожний календарний день всього періоду прострочення.

Позивач на виконання умов договору поставив відповідачу товар на суму 40539,33 грн. згідно накладних: № ВТ-0019468 від 25.12.2008р. на суму 11995,79 грн.; № ВТ-0019477 від 25.12.2008р. на суму 1227,74 грн.; № ВТ-0019486 від 26.12.2008р. на суму 12085,81 грн.; № ВТ-0019671 від 29.12.2008р. на суму 15229,99 грн.

Товар був отриманий представником відповідача на підставі довіреностей №828 від 17.12.2008р. та № 859 від 24.12.2008р.

Відповідач оплатив товар частково, на суму 1199,53 грн., отже борг становить 39339,79 грн.

Сторонами підписано акт звірки за період з 01.01.2008р. по 24.09.2009р., згідно якого борг відповідача складає 39339,79 грн.

Позивач керуючись умовами договору, у зв’язку із простроченням оплати за отриманий товар нарахував відповідачу пеню, яка згідно поданого ним розрахунку становить 4272,30 грн.

Крім того, позивач на підставі ст.625 ЦК України нарахував відповідачу 2159,31грн. інфляційних та 928,53 грн. 3% річних.

Загальна сума заборгованості становить 46699,94 грн. з яких 39339,79 грн. основний борг, 4272,30 грн. пеня, 2159,31грн. інфляційні нарахування та 928,53 грн. 3% річних.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного:

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов’язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Положеннями ст.ст.627,628,629 ЦК України визначено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов»язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов»язковим для виконання сторонами.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 ЦК України).

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Факт виконання позивачем зобов’язань по договору підтверджується видатковими накладними: № ВТ-0019468 від 25.12.2008р. на суму 11995,79 грн.; № ВТ-0019477 від 25.12.2008р. на суму 1227,74 грн.; № ВТ-0019486 від 26.12.2008р. на суму 12085,81 грн.; № ВТ-0019671 від 29.12.2008р. на суму 15229,99 грн. на загальну суму 40539,33 грн.

Відповідач отримав товар через свого представника на підставі довіреностей №828 від 17.12.2008р. та № 859 від 24.12.2008р.

В зв»язку з тим, що відповідач здійснив часткову оплату в сумі 1199,53 грн., борг становить 39339,79 грн.

Крім того, слід зазначити, що сторонами підписано акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2008р. по 24.09.2009р., згідно якого борг відповідача становить 39339,79 грн.

Відповідач доказів погашення боргу суду не представив, проти позову не заперечив, відтак, суд враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України прийшов до висновку про те, що вимога позивача про стягнення боргу в сумі 39339,79 грн. є обгрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

В пункті 5.4. договору сторони погодили, що у разі прострочення платежу згідно п.3.4. покупець сплачує пеню у розмірі 0,06% від несплаченої суми за кожний календарний день всього періоду прострочення.

При нарахуванні пені позивачем дотримано вимоги ч.6 ст.232 ГК України, враховано 31 день встановлений для оплати товару, відтак з відповідача на користь позивача підлягає стягненню згідно поданого ним розрахунку 4272,30 грн. пені.

Згідно із ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню згідно поданого ним розрахунку 2 159,31 грн. збитків, завданих ростом інфляції та 928,53 грн. 3% річних.

В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши представлені докази, суд вважає позов обгрунтованим, який слід задоволити повністю.

Судові витрати відповідно до ст.49 ГПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст.11, 525, 526, 530, 549, 611, 612, 712 ЦК України, ст.ст.174, 193, 230-232 ГК України, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82-84, 115, 116 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Денді-Львів», юр. адреса: м.Львів, вул.Левицького, 4/4, фактична адреса: м.Львів, вул. В.Великого, 4 (код ЄДРПОУ 20820356, р/р 26001238701001 в КБ «Приватбанк»м.Львів, МФО 325321) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «ВІВАТ», м.Чернігів, вул.Гетьмана Полуботка, 18 (код ЄДРПОУ 30149361, рахунок № 26005233 у ВАТ «ЕРСТЕ», МФО 380009) основний борг в сумі 39339,79 грн., пеню в сумі 4272,30 грн., інфляційні нарахування в сумі 2 159,31 грн., 3% річних в сумі 928,53 грн., а також держмито в сумі 467,00 грн. та 236,00 грн. вартості витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати після набрання судовим рішення в законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Суддя