Рішення № 69413534, 03.10.2017, Новогродівський міський суд Донецької області

239/167/16-ц

2/239/13/2017

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2017 року Новогродівський міський суд Донецької області

в складі: головуючого судді Грідяєвої М.В.

при секретарі Пригода О.В.

з участю: позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Новогродівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання майна особистою приватною власністю дружини,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання майна особистою приватною власністю дружини, вказуючи на те, що з 01.06.2013 року вона перебуває у зареєстрованому шлюбі з відповідачем. Життя з відповідачем не склалося, з вересня 2015 року не підтримують шлюбні відносини, не ведуть спільне господарство. Примирення між ними неможливе, вони стали один одному чужими. У Новогродівському міському суді Донецької області знаходиться цивільна справа про розірвання шлюбу. Угоди про добровільний поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя між ними не досягнуто. Шлюбний договір не укладався. Перебуваючи у шлюбі за її власні кошти було придбано:

1) автомобіль Ford Fiesta хетчбек-В, легковий, 2013 року випуску, державний номер НОМЕР_1, який було придбано нею у 2014 році. Документ на транспортний засіб знаходиться у неї, а автомобіль переховує відповідач, не повідомляючи де він знаходиться. Звернувшись до відповідача з питанням про місцезнаходження автомобіля, отримала відповідь, що він його втопив, пізніше, що розібрав його на запчастини. Йому байдуже, бо знає, що автомобіль вона купувала за власні кошти, відповідач вважає, що може робити з ним, що завгодно, вона подала заяву до правоохоронних органів на що отримала висновок від 02.02.2016 року. Згідно звіту про незалежну оцінку від 22.02.2016 року №16/ОЦ-0222 ринкова вартість автомобіля Ford Fiesta, 2013 року випуску на теперішній час становить 243450 грн.

2) 13.07.2015 року на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу нею придбана двокімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_1. При укладенні договору купівлі-продажу квартири було прийнято рішення про те, що у договір буде вписано чоловіка. Згідно звіту про незалежну оцінку від 22.02.2016 року №16/ОЦ-0222-1 вартість квартири становить 50472 грн.

Вона фактично за свої власні кошти купила і квартиру і автомобіль, що підтверджується розпискою про отримання нею грошових коштів у сумі 40000 грн. від 06.07.2015 року, звітом по транзакціям з використанням/без використанням БПК за рахунком ОСОБА_1 у період з 23.11.2007 року по 31.05.2015 року та з 09.07.2009 року по 31.05.2015 року. Кошти за розпискою в сумі 40000 грн. вона повинна була повернути до 06.07.2016 року. У відповідача є особисте житло. однокімнатна квартира, за адресою: АДРЕСА_2, яке належить відповідачу на підставі свідоцтва про право власності на житло НОМЕР_2 від 23.12.2008 року. Їй з дітьми жити ніде, крім як спірній квартирі. Мирним шляхом відповідач відмовляється вирішувати питання, в зв'язку з чим вона вимушена звернутися за захистом своїх прав. Посилається на ст.57 СК України. Просить визнати за нею право власності на автомобіль марки Ford Fiesta хетчбек-В, легковий, 2013 року випуску, державний номер НОМЕР_1 та на двокімнатну квартиру, за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 49,9 кв.м., житловою площею 25,0 кв.м., стягнути з відповідача судовий збір.

Позивач в судовому засіданні позов підтримала, просить його задовольнити, пояснила, що у шлюбы з відповідачем знаходились з 01.06.2013 року, який був розірваний рішенням суду від 01.04.2016 року. При житті з позивачем вони жили практично в боргах, заробітної плати позивача ледь вистачала на життя, в неї були відкритті депозитні рахунки, в зв'язку з виплатою допомоги по втраті годувальника та страхових внесків, в зв'язку із смертю колишнього чоловіка, саме за ці гроші, які вона зняла з рахунків в розмірі 170000 грн., вона придбала автомобіль Ford в м.Донецьк, який і оформлено на неї. В квартирі, в якій вона разом з відповідачем мешкала не було умов для життя, в зв'язку з чим, її мати зняла гроші з депозитного рахунку та надала їй під розписку в позику в розмірі 40000 грн., за які вона і придбала квартиру по АДРЕСА_1, в якій по теперішній час мешкає позивач, а вона з дітьми у батьків. Ніяких автомобілів у відповідача у власності не було. Автомобіль знаходиться у відповідача, який їм заволодів, з приводу чого вона зверталась до поліції Заробітна плата відповідача не дозволяла придбати ані автомобіль, ані квартиру.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала, просить його задовольнити, пояснила, що спірне майно придбано сторонами під час шлюбу, але за особисті кошти позивача, що підтверджуються виписками по рахункам позивача та зняттям готівки з рахунку з метою придбання автомобіля, та розпискою про отримання позики в розмірі 40000 грн. на придбання квартири. Відповідачем наявність в нього іншого автомобіля не доведена належними доказами. Твердження відповідача та його представника, що саме знятті позивачем грошові кошти у гривні, були внесені позивачем на депозит у евро не доведені.

Відповідач позов не визнав пояснив, що під час знаходження у шлюбі з позивачем він працював офіційно, отримував зарплату, окрім цього підробляв, в нього був автомобіль, який він продав за 50000 грн., позивач доклала грошей, вони доклали з грошей, які подарували на весілля та придбали автомобіль Ford в салоне м.Донецьк, який оформили саме на дружину. Квартиру також придбали за сумісні гроші, відкладали на її придбання, яку оформили на нього, в якій він мешкає по теперішній час. Звертає увагу, що гроші, які позивач зняла з рахунку в розмірі 170000 грн., в цей же день витратила на купівлю евро та поклала їх на депозитний рахунок. Надав письмові заперечення.

Представник відповідача позов не визнала, вказала, що майно набуте сторона під час шлюбу, та є спільною сумісною власністю подружжя. Позивачем не доведено факт придбання спірного майна саме за власні кошти, оскільки як вбачається з листів банку позивач 11.01.2014 року о 09 год. 56 хв. з рахунку зняла грошові кошті в сумі 170700 грн., та в той же день 11.01.2014 року здійснила купівлю валюті в розмірі 13800 та відкрила депозитний вклад у євро на суму 13800 євро. Майже вся сума грошових коштів, яка була знята позивачем зі свого рахунку в банку, у той же день була покладена нею на депозитний вклад та не знімалася на час укладання договору купівлі-продажу автомобіля від 11.02.2014 року. За умовами договору купівлі-продажу автомобіля від 11.02.2014 року, покупець здійснює оплату в розмірі 135000 грн. вартості автомобіля шляхом внесення даної суми на банківський рахунок продавця. Позивач не надала доказів перерахування грошових коштів в розмірі 135000 грн. вартості автомобіля з власного банківського рахунку на рахунок продавця. Розписка про отримання 40000 грн., не підтверджує, що саме за ці гроші була придбана спірна квартира, яка була нотаріально оформлена на відповідача за обоюдною домовленістю колишнього подружжя, що свідчить про намір придбання житла у спільну сумісну власність подружжя. В розписці відсутній підпис відповідача, який міг би свідчити про його згоду та обізнаність щодо вказаного договору позики. Відповідач під час шлюбу працював, отримував заробітну плату, перед придбанням автомобіля Ford, відповідач продав належний йому автомобіль ВАЗ за 50000 грн., спірне майно придбано за спільні кошти з сімейного бюджету. Просить в позові відмовити.

Свідок ОСОБА_5 показав, що у 2014 році він придбав у відповідача автомобіль ВАЗ красного кольору за 50000 грн., який за документами належить першому володільцю, автомобіль не переоформлювали, він віддав гроші відповідачу, а відповідач йому автомобіль, ключі та документи. Під час домовленості продажу автомобіля, була присутня позивач, на той час дружина відповідача. Автомобіль відповідач продав для придбання нового автомобіля Ford в м.Донецьк, вони разом з ним їздили в салон.

Свідок ОСОБА_6 повідомив, що в нього був автомобіль ВАЗ, червоного кольору, який він продав ОСОБА_3 в 2008 році за 50000 грн., знає, що пізніше він його перепродав, до теперішнього часу автомобіль зареєстрований за ним.

Свідок ОСОБА_7 показав, що із сторонами знаходився у дружний відносинах, в 2012 році в новорічні свята разом з відповідачем робили ремонт у квартирі позивача в м.Донецьк, на придбання матеріалів ОСОБА_3 витратив близько 40000 грн., йому за роботу заплатили близько 8000 грн.

Вислухавши сторони, опитавши свідків, вивчивши матеріали справи, суд вважає, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання майна особистою приватною власністю дружини частково обґрунтованим та таким, що підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, сторони знаходились у шлюбі з 01.06.2013 року, від якого мають сина ОСОБА_8,17.09.2013 року, шлюб розірвано рішенням Новогродівського міського суду Донецької області від 01.04.2016 року. Під час знаходження у шлюбі, сторонами було придбано: 1) автомобіль Ford Fiesta, хетчбек-В, красного кольору, номер НОМЕР_1, 2013 року випуску, вартістю 135000 грн., яка повинна бути внесена на банківський рахунок продавця, згідно договору купівлі-продажу від 11.02.214 року у «Автосан Моторс», укладеного з позивачем ОСОБА_1, який був зареєстрований 18.02.2014 року на позивача ОСОБА_1, згідно технічного паспорту, ринкова вартість якого, згідно звіту про незалежну оцінку автомобіля від 22.02.2016 року становить 243450 грн.; 2) квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 49,9 кв.м., житловою 25,0 кв.м., згідно нотаріально засвідченого договору купівлі-продажу квартири від 13.07.2015 року, укладеного з відповідачем ОСОБА_3, вчиненому за письмовою заявою, згодою позивача ОСОБА_1, посвідченої нотаріально, продаж квартири вчинено за 40000 грн., квартира зареєстрована на відповідача згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 13.07.2015 року, вартість якої на час продажу становить 38783 грн.

Згідно довідки ДП «Селидіввугілля» ВП шахта 1/3 «Новогродівська» від 27.01.2016 року ОСОБА_3 з 2012 року по 2015 рік отримував заробітну плату, в 2013 році - 76663 грн.33 коп., 2014 році - 83426 грн. 03 коп., в 2015 році - 90213 грн.92 коп.

Згідно звіту по транзакціям з використанням/без використанням БПК випущених до рахунку НОМЕР_3 в української гривні, у відділенні ПУМБ, власника рахунку ОСОБА_1 з 23.11.2007 року по 08.07.2008 року, операції по карткі: приход в 2007 році - виплата від шахти ім. А.Ф. Засядько - 100000 грн., приход 80000 грн., приход 50000 грн. від благодійного фонду «Розвиток України», закриття депозитного рахунку - 200000 грн.

Згідно звіту по транзакціям з використанням/без використанням БПК випущених до рахунку НОМЕР_4 в української гривні, у відділенні ПУМБ власника рахунку ОСОБА_1 з 09.07.2009 року по 31.05.2015 року, операції -приход 200000 грн. закриття депозитного договору, приход 170000 грн. закриття депозитного рахунку.

Згідно відповіді Першого українського відділення №1 ПАТ «Перший український міжнародний банк» в м.Красноармійськ №Ка1-17 від 16.06.2016 року, у ОСОБА_1 відкрито картковий рахунок НОМЕР_5 у валюті євро, кредитовий оборот з 31.01.2014 року по 16.06.2016 року за картковим рахунком складав 25977,18 євро.

Згідно відповіді Першого українського відділення №1 ПАТ «Перший український міжнародний банк» в м.Красноармійськ від 17.08.2016 року та від 08.09.2016 року, у ОСОБА_1 відкриті карткові рахунку НОМЕР_5 у євро та НОМЕР_6 у гривні. ОСОБА_1 11.01.2014 року (час. 09.56.52) виконала операцію зняття грошових коштів в сумі 170700 грн. з рахунку НОМЕР_4, 11.01.2014 року (час.10.10.31) відкрила депозитний вклад у евро НОМЕР_7 на суму 13800 евро, кошти з якого знімала з 01.03.2014 року по 31.03.2014 року загальною сумою 13300 евро. 11.01.2014 року здійснила операцію з покупки валюти у касі в розмірі 13180 евро (149988 грн. 40 коп).

Згідно виписки по рахункам, 06.03.2014 року ОСОБА_9, зняла 75000 грн. у філії АТ «Ощадбанк» за вкладом.

Згідно копії та оригіналу розписки від 06.07.2015 року, оглянутої судом, ОСОБА_1 взяла в позику у ОСОБА_9, 40000 грн. на покупку квартири для себе та своїх дітей, які зобов'язується повернути до 06.07.2016 року.

Статті 57, 60 СК України встановлюють загальні принципи нормативно-правового регулювання відносин подружжя з приводу належного їм майна, згідно з якими:

1) майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить їм на праві спільної власності;

2) майно, набуте кожним із подружжя до шлюбу, є особистою приватною власністю кожного з них.

З метою збереження балансу інтересів подружжя, дотримуючись принципів добросовісності, розумності і справедливості СК України містить винятки із загального правила.

Відповідно до п.3 ч.1 статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею/ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй/йому особисто.

Підстави набуття права спільної сумісної власності подружжя (тобто перелік юридичних фактів, які є підставами виникнення права спільної власності на майно подружжя) визначені у статті 60 СК України.

За змістом цієї норми належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його за час шлюбу, але і спільністю участі подружжя коштами або працею в набутті майна.

Виходячи з наведеного для правильного застосування статті 60 СК України та визнання майна спільною сумісною власністю суд повинен установити не тільки факт набуття цього майна за час шлюбу, а й той факт, що джерелом його набуття є спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя. Для визнання майна особистою приватною власністю дружини, необхідно встановлення, що майно за час шлюбу набуте саме за кошти які належали особисто дружині.

Враховуючі, що спірне майно було придбано сторонами під час знаходження у шлюбі, правовідносини сторін регулюється нормами ст.ст.57,60 СК України, а саме загальними правилами, що майно набуте під час шлюбу, належить подружжю на праві спільною сумісною власністю, але враховуючи, що позивач 06.07.2015 року за сім днів до укладення договору купівлі-продажу від 13.07.2015 року спірної квартири по АДРЕСА_1, під розписку взяла позику в сумі 40000 грн. , саме для придбання квартири у своєї мати, яка 06.03.2014 року зняла грошові внески у ощадбанку, сторони ініціювали розірвання шлюбу у 2015 році, що підтверджує твердження позивача, про неможливість сумісного мешкання з відповідачем та дітьми сумісно та необхідність придбання квартири, суд вважає, що вказана квартира була придбана у шлюбі, але за особисті гроші позивача, в зв'язку з чим, з застосуванням п.3 ч.1 статті 57 СК України, належить позивачу на праві особистої приватної власності, в зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Вимоги позивача в частині визнання право особистої приватної власності на спірний автомобіль Ford Fiesta, суд вважає такими, що не підлягають задоволенню, в зв'язку з тим, що вказаний автомобіль був придбаний за спільні кошти подружжя, оскільки на час придбання автомобіля відповідач працював, отримував заробітну плату, твердження позивача про придбання автомобіля за власні кошти, які вона зняла з належного їй рахунку в сумі 170700 грн. 11.01.2014 року, спростовуються проведенням позивачем саме 11.01.2014 року трьох операцій, а саме: зняття готівки в сумі 170700 грн., операції з покупки валюти у касі в розмірі 13180 евро (149988 грн. 40 коп.) та відкриттям депозитного рахунку у евро на суму 13800 евро, тобто переведенням майже всіх знятих грошей у евро та внесенням їх на депозит, суд враховує невелику різницю у часі в скоєнні операцій, скоєння операцій в однієї банківської установі та відсутність підтвердження що задля здійснення операції з купівлі валюти позивачем були використані грошові кошти зняті з іншого рахунку та відсутністю підтвердження джерел їх надходження. Крім того, договір купівлі продажу автомобіля був укладений 11.02.2014 року, майже через місяць з часу проведення операцій по картковим рахунком позивачем. Також позивачем суду не додано підтвердження переведення грошових коштів саме з її карткових рахунків на рахунок «Автосан Моторс» в рахунок сплати вартості автомобіля в розмірі 135000 грн., в зв'язку з чим суд вважає, що спірний автомобіль придбаний сторонами, як подружжям на спільні кошти, а тому належить їм на праві спільної сумісної власності, в зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню

Керуючись ст.ст.57, 60 СК України, ст.ст.10, 60, 212, 213, 215, 218 ЦПК України,

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання майна особистою приватною власністю дружини - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 49,9 кв.м., житловою 25,0 кв.м.

В іншій частині позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання майна особистою приватною власністю дружини - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Новогродівський міський суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Повна частина рішення виготовлена 09.10.2017 року.

Рішення виготовлене в нарадчій кімнаті.

Суддя: