Рішення № 6941274, 10.11.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.11.09 Справа№ 25/250

Господарський суд Львівської області, розглянувши в судовому засіданні справу:

за позовом: Прокурора Залізничного району м.Львова в інтересах Держави в особі уповноваженого органу Львівської міської ради в особі

позивач 1: Департаменту економічної політики Львівської міської ради (м.Львів)

позивач 2: Комунального підприємства “Адміністративно-технічне управління” (м.Львів)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія Водолій” (м.Львів)

про : стягнення заборгованості в сумі 21 971,95 грн.

Суддя : В.М. Пазичев

При секретарі : І.Є.Башак

Представники сторін:

від прокуратури: Брухаль Л.Б.- помічник Прокурора Залізничного району м.Львова

від позивача 1: Не з”явився

від позивача 2: Сеник А.З.-представник, довіреність від 21.10.2009 року

від відповідача : Не з”явився

Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, розяснено їх права та обовязки відповідно до ст. ст. 20, 22 ГПК України, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Прокурора Залізничного району м.Львова в інтересах Держави в особі уповноваженого органу Львівської міської ради в особі Департаменту економічної політики Львівської міської ради (м.Львів) та Комунального підприємства “Адміністративно-технічне управління” (м.Львів) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія Водолій” (м.Львів) про стягнення заборгованості в сумі 21 971,95 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 23.10.2009 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 03.11.2009 року. Ухвалою від 03.11.2009 року розгляд справи відкладено до 10.11.2009 року, у зв”язку з неявкою представника відповідача.

Прокурор вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 23.10.2009 року, про відкладення від 03.11.2009 року не виконав повністю, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

09.11.2009 року за вх.№23074 прокурором подано клопотання про збільшення позовних вимог, згідно якого просить суд стягнути з відповідача 26 994,74 грн. боргу.

Позивач 1 вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 23.10.2009 року, про відкладення від 03.11.2009 року не виконав повністю, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.

Позивач 2 вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 23.10.2009 року, про відкладення від 03.11.2009 року не виконав повністю, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

В судовому засіданні 10.11.2009 року позивач 2 подав клопотання про припинення провадження в частині стягнення боргу в розмірі 16 000,00 грн., у зв”язку з добровільною сплатою відповідачем та стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія Водолій” 9 113,95 грн. основного боргу та 1 880,79 грн. пені.

Представник позивача 2 позов підтримав повністю, просив позовні вимоги задоволити з підстав, наведених у позовній заяві та уточненні до позовної заяви прокурора. Прокурор заявлені вимоги позивача 2 підтримав повністю.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 23.10.2009 року, про відкладення від 03.11.2009 року не виконав, відзиву на позов не представив, явку повноважного представника не забезпечив, хоча і був належним чином, відповідно до ст.64 ГПК України, повідомлений про місце, час і дату розгляду справи, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення №4852860 від 30.10.2009 року, №4867884 від 06.11.2009 року, а його явка була визначена в ухвалах суду обов”язковою.

Позов розглянуто за відсутності представника відповідача за наявними в справі матеріалами, відповідно до ст.75 ГПК України

Відповідно до ст. 85 ГПК України, рішення виготовлено, підписано та оголошено 10.11.2009 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

Прокуратурою Залізничного району м.Львова встановлено, що 26.10.2006 року Комунальним підприємством “Адміністративно-технічне управління” (надалі позивач 2) оператором зі справляння плати за тимчасове користування місцями, що перебувають у комунальній власності (п.4 “Порядку надання розповсюджувачам зовнішньої реклами у тимчасове користування місць, що перебувають у комунальній власності, для розміщення спеціальних конструкцій”, затвердженого Рішенням виконкому Львівської міської ради від 06.08.2004 року №817 із наступними змінами та доповненнями (надалі порядок), уповноваженим органом Управлінням економіки Львіської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю “Компанія Водолій” (надалі відповідач) укладено договір №57 тимчасового користування місцями, що перебувають у комунальній власності, для розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами (надалі договір)

Згідно п.2.1 договору, уповноважений орган надає користувачу у тимчасове платне користування місця, що перебувають у комунальній власності, для розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами за адресами і на терміни, відповідно до виданих дозволів на розміщення зовнішньої реклами в межах м.Львова, згідно з “Правилами розміщення зовнішньої реклами у м.Львові”, чинними на час видачі дозволів, а користувач, згідно п.3.4.3 договору, своєчасно та в повному обсязі зобов”язаний сплачувати вартість користування місцями, для розміщення спеціальних конструкцій за діючими на день сплати розрахунковими тарифами, визначеними згідно із “Порядком надання розповсюджувачам зовнішньої реклами у тимчасове користування місць, що знаходяться в комунальній власності для розміщення зовнішньої реклами” (надалі - порядок), який затверджений рішенням виконкому Львівської міської ради від 06.08.2004 року №817 із змінами та доповненнями. Місячна тарифна ставка плати за користування місцями для розміщення реклами визначається на базі цих розрахункових тарифів згідно формули, зазначеної в додатку до договору, що є невід”ємною частиною договору.

Плату за користування місцями для розміщення спеціальних конструкцій користувач сплачує на підставі рахунків, наданих оператором, відповідно до п.4.2 договору.

Суму пені позивачем нараховано, згідно п.5.1 договору та ст.549 ЦК України, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Проте, відповідач за період з 01.06.2009 року по 30.09.2009 року свій обов”язок щодо оплати, згідно договору не виконав і станом на 19.10.2009 року основний борг відповідача становить 20 091,16 грн. за прострочення виконання зобов”язань за договором відповідачу нараховано пеню в розмірі 1 880,79 грн.

09.11.2009 року за вх.№23074 прокурором подано клопотання про збільшення позовних вимог, згідно якого просить суд стягнути з відповідача 26 994,74 грн. боргу.

В судовому засіданні 10.11.2009 року позивач 2 подав клопотання про припинення провадження в частині стягнення боргу в розмірі 16 000,00 грн., у зв”язку з добровільною сплатою відповідачем та стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія Водолій” 9 113,95 грн. основного боргу та 1 880,79 грн. пені.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного :

Відповідно до ст. 121 Конституції України, на органи прокуратури покладений обов”язок представляти інтереси Держави в суді у випадках, визначених Законом. Право на звернення прокурора до суду в інтересах Держави передбачено п.6 ч.2 ст. 20 Закону України “Про прокуратуру”, ст.2 ГПК України, рішенням Конституційного суду України від 08.04.1999 року. Відповідно до ст. 36-1 Закону України “Про прокуратуру”, прокурор самостійно визначає підстави для представництва в судах. Держава зацікавлена в належній поведінці суб”єктів цивільно-правових відносин, яку вона закріпила в законах та інших нормативно-правових актах.

Згідно рішення Конституційного суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень ст.2 Господарського процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави у господарському суді) прокурори та їх заступники вправі звертатися до господарського суду з позовними заявами виключно в інтересах держави в особі органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, яким законом надано повноваження органів виконавчої влади.

Львівська міська рада, відповідно до ст.10 Закону україни “Про місцеве самоврядування” є органом місцевого самоврядування, що представляє територіальну громаду м.Львова та здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України та іншими законами України. Несплачуючи кошти за тимчасове користування місцями, що перебувають у комунальній власності, для розміщеня спеціальних конструкцій зовнішньої реклами, відповідач, за твердженням прокурора, завдає шкоди Львівській міській раді у вигляді недотриманих доходів, так, як дані кошти, згідно п.4 порядку, перераховуються до міського бюджету.

Комунальне підприємство “Адміністративно-технічне управління” організоване, засноване і здійснює свою діяльність на міській комунальній власності, надання послуг проводить за встановленими відповідно до чинного законодавства тарифами. Доходи останнього являються суттєвим джерелом надходжень як у місцевий бюджет, так і в бюджет України.

Пеня за несвоєчасне виконання зобов”язань за договором, перераховється в міський бюджет в повному обсязі, а плата, отримана за тимчасове користування місцями в розмірі 75% від суми нарахування. Отже, несвоєчасне виконання умов договору призводить до зменшення фінансових надходжень у бюджети різних рівнів, що веде до заподіяння шкодщи інтересам держави.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов”язання, що виникає між суб”єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб”єкт (зобов”язана сторона, в тому числі боржник) зобов”язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб”єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб”єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов”язаної сторони виконання її обов”язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов”язання, які виникають між суб”єктами господарювання або між суб”єктами господарювання і негосподарюючими суб”єктами юридичними особами на підставі господарський договорів, є господарсько-договірними зобов”язаннями.

Згідно ст.193 ГК України, суб”єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов”язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобовязань.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов”язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду справи позивачем представлено докази часткового погашення боргу відповідачем, явку повноважного представника в судове засідання відповідач не забезпечив.

Згідно ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Згідно ч. 1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо:

1) спір не підлягає вирішенню в господарських судах України;

1-1) відсутній предмет спору;

2) є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав;

4) позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом;

5) сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду;

6) підприємство чи організацію, які є сторонами, ліквідовано;

7) сторони уклали мирову угоду і вона затверджена господарським судом.

Виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені сторонами докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, згідно роз”яснень Пленуму Верховного Суду України, вказаних у пункті 1 Постанови від 29 грудня 1976 року № 11 “Про судові рішення” суд прийшов до висновку, що позов Прокурора Залізничного району м.Львова в інтересах Держави в особі уповноваженого органу Львівської міської ради в особі Департаменту економічної політики Львівської міської ради (м.Львів) та Комунального підприємства “Адміністративно-технічне управління” (м.Львів) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія Водолій” (м.Львів) в частині стягнення заборгованості в сумі 10 994,74 грн. є обгрунтованим та підлягає до задоволення.

В частині стягнення суми 16 000,00 грн. провадження слід припинити.

Згідно ст. 45 ГПК України, позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.

Відповідно до ст.46 ГПК України, державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Згідно ст. 47-1 ГПК України, розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Вищого господарського суду України.

Згідно п.”а” ч.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” № 7-93 від 21.01.1993 року, ставки державного мита встановлюються в таких розмірах: із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів - 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625 ЦК України, ст.ст. 173, 179, 193, ГК України, ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1.Позов задоволити.

2.Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія Водолій” (79066, вул.Кос-Анатольського,14/9, м.Львів, р/р 260093012247 в ЛМФ Ощадбанку №6319, код ЄДРПОУ 31896384, ІПН 318963913046) на користь Комунального підприємства “Адміністративно-технічне управління” (79012, м.Львів, вул.Сахарова,42, р/р 2600700003559 в ВАТ “ДЕРЖ.ЕКС-ІМП.БАНК УКРАЇНИ”, МФО 325718, код ЄДРПОУ 13804591) 10 994 (десять тисяч дев”ятсот дев”яносто чотири) грн. 74 коп. боргу.

3.Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія Водолій” (79066, вул.Кос-Анатольського,14/9, м.Львів, р/р 260093012247 в ЛМФ Ощадбанку №6319, код ЄДРПОУ 31896384, ІПН 318963913046) на користь Державного бюджету України (№ рахунку 31119095700006, МФО 825014, код ЄДПОУ одержувача 22389406, банк одержувача ГУДКУ у Львівській області, одержувач УДК у Личаківському районі м.Львова) - 109 (сто дев”ять) грн. 94 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.Накази видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя