Ухвала суду № 69411110, 03.10.2017, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1668/17Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 2 ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2017 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоОСОБА_2суддівОСОБА_3, ОСОБА_4 при секретаріОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 на рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 21 червня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 до виконавчого комітету Уманської міської ради, територіального управління державної судової адміністрації України у Черкаській області, третіх осіб: Уманська міська рада, Черкаське обласне відділення Всеукраїнської громадської організації «Спілка адвокатів України», Головне територіальне управління юстиції у Черкаській області про визнання незаконним рішення виконавчого комітету міської ради та його скасування, визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно, визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю та усунення перешкод у користуванні приміщенням, -

в с т а н о в и л а :

В листопаді 2014 року ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 звернулися в суд з позовом до виконавчого комітету Уманської міської ради, територіального управління державної судової адміністрації України у Черкаській області про визнання незаконним рішення виконавчого комітету міської ради та його скасування, визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно, визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю та усунення перешкод у користуванні приміщенням.

Свої вимоги обґрунтовували тим, що позивачі займають частину нежитлового приміщення 2-го поверху в будинку №5 по вул. Садовій м.Умань Черкаської області загальною площею 80,8 кв.м.

Дана частина нежитлових приміщень була збудована за погодженням з органами місцевої влади за кошти позивачів в 1971 році. В даній частині споруди вони займаються адвокатською діяльністю, а саме: ОСОБА_10 з 01.08.1977 року, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 з 01.08.1989 року, ОСОБА_7 з 01.08.1992 року, ОСОБА_6 з 15.04.1995 року. Інша частина 2-го поверху нежитлової споруди в будинку №5 по вул. Садовій м. Умань знаходиться в користуванні ТУ ДСА України в Черкаській області, загальною площею 549,2 кв.м. Згідно даним інвентаризаційної справи від 29.07.2006 року Уманського виробничого відділку КП ЧООБТІ в будинку №5 по вул. Садовій м. Умань Черкаської області розташовані наступні приміщення: підвал I 13,7 кв.м., підвал II 13,8 кв.м., підвал III 35,7 кв.м., підвал IV 12,4 кв.м., а всього 75,6 кв.м., 1-й поверх: коридор 101 1,9 кв.м., коридор 102 27,2 кв.м., кабінет 103 10,0 кв.м., кабінет 104 10,5 кв.м., кабінет 105 10,8 кв.м., кабінет 106 16,1 кв.м., кабінет 108 8,8 кв.м., кабінет 109 14,4 кв.м., кабінет 110 15,0 кв.м., кладова 111 2,6 кв.м., архів 112 9,2 кв.м., зал засідань 113 кв.м. 52,8 кв.м., коридор 114 24,8 кв.м., коридор 115 3,3 кв.м., кладова 116 3,5 кв.м., кабінет 117 13,4 кв.м., кабінет 118 14,5 кв.м., кабінет 119 15,3 кв.м., кабінет 120 13,7 кв.м., а всього по першому поверху 271,4 кв.м. 2-й поверх: сходи 201 5,4 кв.м., коридор 202 17,8 кв.м., кабінет 203 16,4 кв.м., кабінет 204 11,9 кв.м., кабінет 205 10,6 кв.м., кабінет 206 11,4 кв.м., кабінет 207 7,3 кв.м., кабінет 208 17,5 кв.м., кабінет 209 13,7 кв.м., кабінет 210 15,5 кв.м., кабінет 211 11,8 кв.м., коридор 212 23,2 кв.м., кабінет 213 31,0 кв.м., кладова 214 3,3 кв.м., кабінет 215 -23,7 кв.м., зал 216 66,1 кв.м., а всього по 2-му поверсі - 286.6 кв.м.

Відповідно до даних інвентаризаційної справи №279 від 06.06.1972 року частина споруди, що позначено, як будівля «А», була зареєстрована Уманським відділком КП ЧОБТІ за вказаною адресою 06.06.1972 року за користувачем Уманською юридичною консультацією. Згідно до даних інвентарної справи вказано дату введення в експлуатацію споруди-1971 рік. Доказом належності частини приміщень 2-го поверху площею 84.4 кв.м. адвокатам на праві власності є наступні документи: рішення виконавчого комітету Уманської міської ради № 495 від 13.11.1969 року «Про виділення земельної ділянки та надання дозволу на будівництво підприємствам міста»; викопіюванням топографічної схеми розташування двоповерхової добудови юридичної консультації по вул. К.Маркса,5; листом Головного архітектора м. Умані Президії Черкаської обласної колегії адвокатів, обласному відділу будівництва і архітектури №794 від 25.12.1984 року про надання дозволу на будівництво двоповерхової добудови Уманської юридичної консультації; листом Президії Черкаської обласної колегії адвокатів №17 від 17.01.1985 року; кошторисом на добудову Уманської юридичної консультації; актом на виконані роботи нового будівництва складені в квітні 1970 року, травні 1970 року, червні 1970 року, серпні 1970 року; рахунком на оплату будівельних послуг юридичною консультацією №90 від 30.04.1970 року, № 133 від 30.05.1970 року, №192 від 1970 року, № 423 від 21.09.1970 року.

Крім цього, підтвердженням належності частини нежитлової споруди позивачам також є: наявність окремого вводу електропостачання в приміщення юридичної консультації Уманського району та окремого лічильника на електроенергію; акт розмежування балансової належності електромереж від 02.03.1979 року; наявністю окремих договорів на користування електроенергією №201 від 02.03.1979 року, на відпуск теплової енергії №279 від 31.03.2008 року; Інвентаризаційна справа №279 від 06.06.1972 року на домоволодіння Уманської юридичної консультації №5 по вул. К.Маркса м.Умань.

Виконання робіт по будівництву було здійснено особистою працею та коштами адвокатів юридичної консультації Уманського району із залученням будівельних організацій міста. В 1971 році добудова була прийнята в експлуатацію, а в 1972 році було видано технічний паспорт на 2-й поверх будівлі. У даному документі зазначено, що володільцем 2-го поверху добудови є юридична консультація Уманського району. Свідоцтво про право власності на дані нежитлові приміщення, які вони займають, видано не було. Протягом часу користування вищезазначеними нежитловими приміщеннями вони неодноразово проводили поточні ремонти за власні кошти.

Вважають, що вони набули право власності на нежитлові приміщення площею 80.8 кв.м. по вул.Садовій,5 м. Умань, а саме: приміщення, що на схемі інвентаризаційної справи від 27.09.2006 року позначені сходи 107 3,6 кв.м., сходи 201 5,4 кв.м., коридор 202 17,8 кв.м., кабінет 203 16,4 кв.м., кабінет 204 11,9 кв.м., кабінет 205 10,6 кв.м., кабінет 206 11,4 кв.м., кабінет 207 7,3 кв.м.

11.05.2012 року в господарському суді Черкаської області при розгляді справи за позовом Спілки адвокатів України до ТУ ДСА в Черкаській області їм стало відомо про прийняття виконавчим комітетом Уманської міської ради рішення №133 від 26.04.2012 року, яким постановлено оформити право власності за ТУ ДСА в Черкаській області на нежитлову будівлю суду, яка знаходиться за адресою: вул.Садова,5 та видачу ТУ ДСА України в Черкаській області свідоцтва про право власності від 14.05.2012 року на нежитлову будівлю суду загальною площею 634.8 кв.м.

Вважають, що вищезазначене рішення виконавчого комітету Уманської міської ради №133 від 26.04.2012 року та свідоцтво про право власності від 14.05.2012 року, виданого на його підставі, є незаконними, оскільки за даними інвентаризаційної справи від 29.07.2006 року із змінами від 07.06.2011 року значиться споруда суду збудована до 1917 року площею 633.6 м.кв., а по даним іншої інвентаризаційної справи №279 від 06.06.1972 року споруда по вул.К.Маркса,5 (вул.Садова), де володільцем зазначено Уманську юридичну консультацію рік введення в експлуатацію приміщень площею 80.8 м.кв. зазначено-1971 рік. Також, в рішенні не зазначено площу нерухомого майна споруди по вул.Садовій,5, на яке оформлено право власності відповідачу, тоді як в свідоцтві на право власності від 14.05.2012 року вказано конкретний розмір площі споруд-634,8 кв.м. Розмір площі споруди по вул.Садовій,5 в рішенні №133 не зазначено, тоді як за даними обох інвентаризаційних справ вони різні,

Також, вказують, що споруда по вул.Садовій,5 м.Умань складається з двох частин. Приміщення Уманського міськрайсуду по вул.Садовій,5 було побудовано в 1913 році площею 554 м.кв., та приміщення добудови до споруди суду юридичної консультації площею 80.8 м кв. зданого в експлуатацію в 1972 році. Загальна площа обох споруд складає 634.8м.кв. Враховуючи час побудови суду-1913 рік обєктивно, що документи, які посвідчують право на землю та закінчення будівництва заявнику ТУ ДСА в Черкаській області не могли бути видані, оскільки сама судова адміністрація була утворена лише в 2004 році. Відсутність належних документів на землю і будівництво суду підтверджується актами приймання-передачі від 08.01.2004 року. На час передачі приміщень судів в 2004 р. управлінням юстиції було чітко зафіксовано відсутність правовстановлюючих та технічних документів на зазначені приміщення судів.

Вказують, що рішення виконавчого комітету про визнання права власності на всі приміщення суду, включаючи приміщення, належні адвокатам, без будь-яких правовстановлюючих та належних технічних документів та видача свідоцтва про право власності на споруду суду є неправомірними.

На адресу позивачів надійшов лист №24838-3 від 04.11.2014 року, яким Уманський міський відділ державної виконавчої служби Черкаської області повідомляє адвокатів, що на 18.11.2014 року на 10 год. 00 хв. призначено примусове виконання наказу №925/1834/13, виданого Господарським судом Черкаської області з вимогою про звільнення приміщень по вул.Садовій,5 м.Умань. Вважають, що дана вимога порушує їхні права власників, а тому вони вимушені звернутись до суду за захистом їхніх порушених прав.

Просять визнати незаконним рішення виконавчого комітету Уманської міської ради Черкаської області №133 від 26.04.2012 року та скасувати його; визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право власності № б/н від 14.05.2012 року, виданого на ім»я територіального управління ДСА України в Черкаській області Уманським відділком КП ЧОБТІ; визнати за ОСОБА_10, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_6 право власності на приміщення нежитлової будівлі по вул.Садовій,5 м.Умань Черкаської області, а саме приміщення, що на схемі інвентаризаційної справи позначені: сходи 107 3,6 кв.м., сходи 201 5,4 кв.м., коридор 202 17,8 кв.м., кабінет 203 16,4 кв.м., кабінет 204 11,9 кв.м., кабінет 205 10,6 кв.м., кабінет 206 - 11,4 кв.м., кабінет 207 7,3 кв.м., загальною площею 80.8 м.кв., вартістю 54 408 грн. у рівних долях за кожним.

Рішенням Монастирищенського районного суду Черкаської області від 21 червня 2017 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 подали апеляційну скаргу в якій посилаючись на те, що рішення суду є необґрунтованим, неправомірним, таким що не відповідає фактичним обставинам справи, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права просили його скасувати та ухвалити нове, яким їхні позовні вимоги задовольнити.

Заслухавши пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, вивчивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до відхилення із наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалене судом першої інстанції рішення в повній мірі відповідає зазначеним вище вимогам.

Звертаючись до суду з позовом позивачі посилаються на ст. 344. 392 та 393 ЦК України, які регулюють правовідносини щодо набуття права власності за набувальною давністю, визнання права власності, якщо воно оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує право власності та визнання незаконним правового акту, що порушує право власності.

Відповідно до Рішення виконкому Уманської міської ради депутатів трудящих № 495 від 13 листопада 1969 року юридичній консультації міста дозволено було зробити 2-х поверхову добудову до будинку народного суду по вул. К. Маркса, 5 (а.с. 12 т. 1).

Згідно ст.ст.131-132 ЦК Української РСР, яка діяла до вступу в законну силу ЦК України в ред.2001 року 01.01.2004 року, складовою частиною речі є все те, що не може бути відділене від неї без пошкодження і істотного знецінення речі. При переході права на річ складові частини її не підлягають відділенню. Приналежністю є річ, призначена служити головній речі і зв'язана з нею спільним господарським призначенням. Приналежність наслідує долю головної речі, якщо в договорі або в законі не встановлено інше.

Згідно «Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української PCP», затверджених Міністерстовом комунального господарства УPCP від 31.01.1966 р., реєстрації підлягають всі будинки і домоволодіння в межах міст і селищ міського типу УРСР, що належать місцевим Радам депутатів трудящих, державним, кооперативним і громадським установам, підприємствам і організаціям, а також ті будинки і домоволодіння, які належать громадянам на праві особистої власності. Будинки, що підлягають реєстрації, повинні бути закінчені будівництвом і прийняті в експлуатацію за актом, затвердженим виконкомом місцевої Ради депутатів трудящих. Установі, підприємству або організації про проведену реєстрацію бюро технічної інвентаризації видає реєстраційне посвідчення (додаток N 3, 3-а). Реєстрація провадиться на підставі документів, що встановлюють право власності (правовстановлюючих документів) згідно з додатком N 1.

До реєстрації повинні бути подані оригінали правовстановлюючих документів та копії з них, засвідчені у встановленому законом порядку, копії цих документів залишаються в справах бюро технічної інвентаризації

Рішенням виконавчого комітету Уманської міської ради від 26.04.2012 року № 133 «Про оформлення права на нежитлову будівлю суду» /том 1 а.с. 10/ виконком міської ради, розглянувши клопотання територіального управління Державної судової адміністрації України в Черкаській області та пред»явлені документи, відповідно до підпункту 10 пункту «б» статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», абзацу 11 підпункту 2а» пункту 8.1 розділу 8 «Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно», затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року №7/5 /у редакції наказу Міністерства юстиції України від 28.07.2010 року № 1692/5/вирішив оформити право власності за територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Черкаській області на нежитлову будівлю суду, яка знаходиться за адресою: вул. Садова, 5.

Уманському відділу комунального підприємства Черкаського обласного об»єднаного бюро технічної інвентаризації було доручено оформити свідоцтво про право власності на зазначену у рішенні будівлю.

Право власності на дану будівлю у встановленому законом порядку до травня 2012 року не було зареєстроване , у Державному реєстрі прав на нерухоме майно були відсутні записи про власника вказаної будівлі.

14.05.2012 року на підставі рішення виконавчого комітету Уманської міської ради від 26.04.2012 року № 133. територіальному управлінню Державної судової адміністрації України в Черкаській області було видано свідоцтво про право власності на нежитлову будівлю суду за адресою : Черкаська область, м. Умань, вулиця Садова /вулиця ОСОБА_11/ 56, загальною площею 634,8 кв.м / т. я. а.с. 11/.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 31.10.2012 року , залишеним в силі постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.04.2013 року, Черкаському обласному відділенню Всеукраїнської громадської організації «Спілка адвокатів України» в позові до виконавчого комітету Уманської міської ради, територіального управління Державної судової адміністрації у Черкаській області, Уманської міської ради про визнання незаконним рішення, свідоцтва про право власності на нерухоме майно, визнання права власності на нерухоме майно відмовлено.

Ч. 3 ст. 61 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до довідки №6 від 18.03.2015 року, виданої Черкаською обласною Всеукраїнською ГО «Спілка адвокатів України», ні у власності, ні в користуванні ЧОВ ВГО «Спілка адвокатів України», приміщення в м.Умані по вул. Садовій,5 не значиться (т.2 а.с.165).

Частиною 2 ст. 331 ЦК передбачено, що відповідно право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва.

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту прийняття його до експлуатації (прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом обєктів регулюється відповідним Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 р. № 461).

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації (систему органів державної реєстрації прав становлять центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної реєстрації прав, та структурні підрозділи територіальних органів Міністерства юстиції України, які забезпечують реалізацію його повноважень та є органами державної реєстрації прав ст. 6 Закону України № 1952-ІV«Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 01.07.2004 року).

Положення ч. 2 ст. 331 ЦК України слід розуміти у системному звязку із положенням ст. 182 ЦК України щодо державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухомі речі, яка не передбачає винятків. Як правило, всі обєкти нерухомого майна, зважаючи на свою специфіку, після завершення будівництва підлягають прийняттю до експлуатації та державній реєстрації. Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону № 1952-ІV права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Отже, моментом виникнення права власності на новостворене нерухоме майно є державна реєстрація.

Також, відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Дане узгоджується з правовою позицією, що міститься у постанові Верховного суду України у справі № 6-244 цс14 від 18 лютого 2015 року.

Відповідно до п. 5 постанови Пленуму ВССУ № 5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», вирішуючи питання про правомірність набуття права власності, суд має враховувати, що воно набувається на підставах, які не заборонені законом, зокрема на підставі правочинів. При цьому діє презумпція правомірності набуття права власності на певне майно, яка означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК).

Тому суд дійшов правильно висновку , з яким погоджується і колегія суддів та який не спростовується доводами апеляційної скарги, що для задоволення позову на підставі вказаних позивачами норм права, судове рішення повинно базуватися на встановленому юридичному факті і не може собою підміняти правовстановлюючих документів. Тобто, на підставі вказаних норм законний власник може підтвердити виникле в минулому право власності, а не встановити його вперше. Право власності на нерухоме майно та інші похідні від нього права виникають з моменту державної реєстрації таких прав.

Відповідно до ст. 393 ЦК України, на яку посилаються позивачі при зверненні в суд з позовом, правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом державної влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.

Оскільки позивачі ніколи не були власниками спірних приміщень, колегія суддів також вважає правильним висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання незаконним рішення виконавчого комітету міської ради та його скасування, визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно, оскільки в результаті прийняття оскаржуваного рішення, на підставі якого видано свідоцтво про право власності права інших власників, а саме позивачів у справі, в розумінні ст. 393 ЦК України, порушені не були.

Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позову в частинні визнання права власності з підстав набувальної давності виходив з того, що спірне добудоване приміщення не було нерухомим майном в розумінні положень ст.. 181, 182 ЦК України, а тому відсутні підстави вважати, що позивачі правомірно володіли саме нерухомим майном протягом часу більше 10 років і набули право власності на це майно.

Відповідно до положення ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Умовою набуття права власності на нерухоме майно за набувальною давністю є добросовісне заволодіння майном на законних підставах. Цій умові відповідають випадки, коли володілець не знав і не міг знати про те, що володіє чужим майном, не знав про обставини, у зв»язку з якими виникло володіння чужим майном і які не залишали сумніву в правомірності набуття майна. Володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

Згідно ст. 181, 182 ЦК до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Відмова у державній реєстрації права на нерухомість, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Враховуючи статус спірних приміщень, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відсутності правових підстав для визнання за позивачами права власності на них за набувальною давністю.

В своїй апеляційній скарзі апелянти наголошували на тому, що суддя суду першої інстанції ОСОБА_1 безпідставно не задовольнила заяви про відвід, що були їй заявлені, адже на думку апелянтів суддя перебуває в службовій підпорядкованості, є матеріально і адміністративно залежною від ТУ ДСА.

Проте, доводи апеляційної скарги в цій частині є несуттєвими та не дають підстав для скасування рішення суду, оскільки діяльність територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області регламентована Положенням про територіальне управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області, затвердженого Головою ДСА 25.09.2015 року.

Згідно з Положенням основним завданням ТУ ДСА України у Черкаській області є організаційне забезпечення діяльності місцевих судів області та фінансове забезпечення місцевих загальних судів Черкаської області з метою створення належних умов для діяльності судів, суддів цих судів та забезпечення роботи органів суддівського самоврядування.

Організаційне забезпечення становлять заходи матеріально-технічного, кадрового, інформаційного, організаційно-технічного характеру, ведення судової статистики, діловодства та архіву суду.

На виконання цього завдання Положенням визначенні повноваження ТУ ДСА України у Черкаській області, до яких адміністрування діяльності судді не відноситься та не вбачається підпорядкування суддів.

Крім того діяльність суддів регулюється Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

Відповідно до ст. 148 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» вбачається, що фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України

Ст. 149 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.

Тому колегія суддів не вбачає підстав, що були зазначені апелянтами, що перешкоджали судді суду першої інстанції здійснювати розгляд даної справи.

Також апелянти зазначили, що суд розглянув справи без участі позивачів, хоча ними неодноразово надсилалися заяви про не можливість прибути в судове засідання з поважних причин, а саме здійснення своє професійної діяльності представництво інших осіб в судових засіданнях.

Вбачається, що з позовом до суду позивачі звернулися у листопаді 2014 року, в провадженні судді, яким було ухвалено оскаржуване рішення, дана справа перебувала з березня 2017 року та ухвалено рішення по суті позовних вимог у червні 2017 року.

З повідомлень про вручення поштових відправлень вбачається, що позивачі отримали особисто повістки у судові засідання, які призначались на 15.03.2017 року, 29.03.2017 року, 11.04.2017 року, 03.05.2017 року.

Судові повістки, що направлялись судом першої інстанції позивачам, які не були присутні у судових засіданнях, про призначення судових засідань на 15.05.2017 року, 29.05.2017 року, 21.06.2017 року повернулись без вручення із зазначенням причини невручення за закінченням терміну зберігання.

Згідно ч.5 ст.74 ЦПК України судова повістка надсилається за адресою, зазначеною стороною. У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене належним чином.

Крім того позивачі ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, хоча і не отримали повістки на всі судові засідання, проте, повідомляли суд про причини неявки, що свідчить про обізнаність їх про час і місце розгляду справи.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа ОСОБА_12 проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Він не буде відповідальним за відкладення, викликані станом його здоров'я, оскільки вони пов'язані з форс-мажорними обставинами…. Таким чином, неодноразова неявка позивача, яким було ініційовано судовий спір, без поважних причин у судове засідання цілком об'єктивно була розцінена як зловживання сторони своїми процесуальними правами, що є неприпустимим

Відповідно до ч. 3 ст. 27 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.

Тому колегія суддів не вбачає порушення суду першої інстанції, щодо розгляду справи без участі позивачів, оскільки вони не скористалися своїм процесуальним правом бути присутніми у судовому засіданні при розгляді справи, або ж приймати участь в даній справі через представників, що дало підстави суду провести розгляд справи без участі позивачів з дотримання розумних строків розгляду справи.

Апелянти в своїй апеляційній скарзі зазначили, що суд першої інстанції позбавив їх можливості надати докази та не перевірив належним чином наявні в матеріалах справи докази.

Проте колегія судів не погоджується з даними доводами адже відповідно до ст. 60 ЦПК кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Відповідно до ч. 3 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Ч. 1 ст. 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не є суттєвими, що дають підстави для висновку про незаконне та необґрунтоване рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, судова колегія, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 - відхилити.

Рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 21 червня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 до виконавчого комітету Уманської міської ради, територіального управління державної судової адміністрації України у Черкаській області, третіх осіб: Уманська міська рада, Черкаське обласне відділення Всеукраїнської громадської організації «Спілка адвокатів України», Головне територіальне управління юстиції у Черкаській області про визнання незаконним рішення виконавчого комітету міської ради та його скасування, визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно, визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю та усунення перешкод у користуванні приміщенням залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили одразу після її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції на протязі двадцяти днів.

Головуючий :

Судді :