Рішення № 6941073, 30.11.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.11.09                                                                                           Справа№ 3/210

Суддя Н.Березяк при секретарі І. Торській розглянула матеріали справи

Розглянувши матеріали справи

За позовом: ТзОВ „Євроізол”, м. Київ

До відповідача: ДП „Львівський облавтодор” ВАТ „ДАК” Автомобільні дороги України”, м.Львів

Про стягнення 17049,07 грн.

В судове засідання з’явились:

від позивача: Думін А.Р. –представник

від відповідача: Рісний А.Б. - представник

Представникам сторін було роз’яснено права та обов‘язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.

Суть спору: Подано позов Товариством з обмеженою відповідальністю „Євроізол” до ДП „Львівський облавтодор” ВАТ „ДАК” Автомобільні дороги України” про стягнення 17049,07 грн.

Причини відкладення розгляду справи було викладено в ухвалі господарського суду Львівської області від 10.11.2009 року.

В судовому засіданні 23.11.2009 року оголошувалась перерва до 30.11.2009 року.

В продовженому судовому засіданні представник відповідача подав платіжне доручення, яким підтвердив сплату основної заборгованості в розмірі 14698,80 грн. Позивач сплату основної заборгованості підтвердив, однак просить суд стягнути з відповідача штрафні санкції та судові витрати.

В судовому завданні 30.11.2009 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

20.09.2008 року ТзОВ „Євроізол” передало ДП „Львівський облавтодор” ВАТ „ДАК” Автомобільні дороги України” товар через філію „Мостиський РАД” на суму 14698,80 грн.

За отриманий товар відповідач зобов’язувався оплатити, однак свої зобов’язання не виконав.

06.11.2008 року позивачем була направлена претензія № 810 з вимогою про оплату заборгованості в сумі 14698,80 грн. яка залишена відповідачем без відповіді і задоволення.

В зв’язку з порушенням оплати товару, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем нараховані інфляційні втрати в розмірі 1922,60 грн. та три відсотки річних в сумі 427,67 грн.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного :

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається із матеріалів справи, 20.09.2008 року позивач передав відповідачу товар на суму 14698,80 грн., що підтверджується накладною №1220 від 20.09.2008 року та довіреністю серія ЯПД №452834 від 11.09.2008 року.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За отриманий товар відповідач зобов’язувався оплатити, однак свої зобов’язання виконав під час розгляду справи, а саме суму основного боргу в розмірі 14698,80 грн. оплатив 26.11.2009 року то в цій частині провадження підлягає припиненню.

06.11.2008 року позивачем була направлена претензія № 810 з вимогою про оплату заборгованості в сумі 14698,80 грн. яка залишена відповідачем без відповіді і задоволення.

Нормами ст. 625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов’язання, а саме: сплата суми боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та трьох відсотків річних від простроченої суми. За несвоєчасне виконання зобов’язань за період з 21.11.2008 року по 15.10.2009 року позивачем нараховані відповідачу три відсотки річних в сумі 427,67 грн. та інфляційних втрат в розмірі 1922,60 грн.

Як вбачається із розрахунку штрафних санкцій, позивачем було допущено арифметичну помилку, а саме: невірно вказано середній індекс інфляції та кількість днів прострочення. Згідно правильного розрахунку середній індекс інфляції за період з 21.11.2008 року по 15.10.2009 року становить 112,7 відсотків, а відтак сума інфляційних втрат, які підлягають до стягнення становлять 1866,75 грн. Щодо трьох відсотків річних то при правильному розрахунку, кількість днів прострочення з 21.11.08 по 15.10.09 р. становлять 329, а не 354, як зазначено позивачем, а відтак три відсотки річних становлять та підлягають до стягнення в сумі 397,47 грн.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

          Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

          Судові витрати в порядку ст. 49 ГПК України, слід віднести на відповідача в сумі 169,63 грн. - державного мита та 236,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст.ст. 6, 7, 12, 33, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства „Львівський облавтодор” ВАТ „ДАК” Автомобільні дороги України” (79053, м. Львів, вул. Володимира Великого, 54, код ЄДРПОУ 31978981) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Євроізол” (01103, м. Київ, вул. Остапа Вишні, 7, код ЄДРПОУ 24083445) –1866,75 грн. –інфляційних втрат, 397,47 грн. –трьох відсотків річних, 169,93 грн. –державного мита та 236,00 грн. - витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення 14698,80 грн. основного боргу провадження у справі –припинити.

4. В рештій частині позовних вимог –відмовити.

5. Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду.

Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 02.12.2009 року.

Суддя