Рішення № 69410629, 04.10.2017, Чорнобаївський районний суд Черкаської області

Справа № 709/323/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2017 року смт. Чорнобай

Чорнобаївський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді - Чубая В.В.,

за участі секретаря судового засідання - Кіян С.О.,

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до

ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, спричиненим дорожньо-транспортною пригодою, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Чорнобаївського районного суду Черкаської області з цивільним позовом до ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» (далі - відповідач) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, спричиненої дорожньо-транспортною пригодою.

В обґрунтування позову зазначалося, що 22 лютого 1999 року сталась дорожньо-транспортна пригода на трасі Кіровоград - Кривий Ріг в районі с. Гурівка за участю автомобіля марки «Nissan» (д.н.з. НОМЕР_1), під керуванням водія ОСОБА_2, пасажиром якого був позивач, автомобіля марки «Peugeot Partner» (д.н.з. НОМЕР_2), під керуванням водія ОСОБА_3, що належав ВАТ «Криворіжсталь», правонаступником якого є ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» (відповідач). Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди позивач отримав тілесні ушкодження, у зв'язку з чим переніс кілька операцій. Висновками МСЕК від 18 серпня 1999 року позивачу була встановлена II група інвалідності, від 20 вересня 2000 року - підтверджено II групу інвалідності, від 1 вересня 2006 року - встановлено III групу інвалідності, а з 01 серпня 2013 року - встановлено II групу інвалідності безтерміново. Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривий Ріг від 1 червня 2000 року встановлено вину підприємства в каліцтві позивача. Послідуючими рішеннями того ж суду ухвалено стягнути з відповідача на користь позивача грошові суми щомісячно в рахунок відшкодування втраченого заробітку за період з 18 серпня по

1 вересня 2000 року, з 1 вересня 2000 року по 1 серпня 2003 року. На підставі висновку Обласного КЗ «Бюро судово-медичної експертизи» (м. Дніпропетровськ) від 17 вересня 2009 року № 127, яким позивачу було встановлено стійку втрату профпрацездатності у розмірі 30%, ухвалено рішення Дзержинського районного суду м. Кривий Ріг від 8 липня 2010 року, яким стягнуто з відповідача по 1073,90 гривень щомісячно з 1 лютого 2010 року в рахунок відшкодування втраченого заробітку. Висновком судово-медичної експертизи від 6 серпня 2014 року за № 33-к встановлено 60% втрати професійної працездатності та визначено потребу в санаторному лікуванні. Рішенням Соснівського районного суду міста Черкаси від 22 вересня 2014 року відкореговано розмір щомісячних виплат з урахуванням збільшення відсотку втрати профпрацездатності з 30% до 60% та стягнуто з відповідача по 3011,34 гривень щомісячно з

1 серпня 2014 року. Керуючись положенням п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» позивач зазначав, що вимоги про перерахунок сум щомісячних платежів, раніше визначених судом, підлягають до задоволення за час, що не перевищує трьох років. Відповідно до доданого позивачем розрахунку відповідач повинен був відшкодувати позивачу за період з 1 вересня 2015 року по 1 лютого 2017 року в рахунок втраченого заробітку

64182,88 гривень, натомість фактично сплатив 51192,78 гривень, а тому заборгованість, що підлягає стягненню з відповідача, становить 12990,10 гривень. При цьому позивач стверджував, що відшкодування втраченого заробітку з 1 січня 2017 року має становити 7903,92 гривень. У зв'язку з цим, позивач просив суд стягнути з відповідача 12990,10 гривень у рахунок ненарахованих і невиплачених сум у відшкодування втраченого заробітку за період з 1 вересня 2015 року по 1 лютого 2017 року та стягувати по 7903,92 гривень щомісячно у рахунок відшкодування втраченого заробітку внаслідок каліцтва, починаючи з 1 лютого 2017 року.

Від відповідача на адресу суду надійшли письмові заперечення, відповідно до змісту яких останній вважав даний позов безпідставним, таким, що не ґрунтується на нормах діючого в Україні законодавства та не підлягає до задоволення. Зокрема, посилаючись на судову практику (ухвали ВССУ від 23 травня 2012 року у справі № 6-742св12, від 25 грудня 2013 року у справі

№ 6-42620св13), стверджував, що виходячи зі змісту норм ст. 1208 ЦК України, при вирішенні даного спору суду належить встановити у зв'язку з чим потерпілий просить змінити розмір відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я, а саме: чи у зв'язку зі збільшення вартості життя, чи у зв'язку із збільшенням розміру мінімальної заробітної плати. У разі заявлення такої вимоги на підставі ч. 2 ст. 1208 ЦК України, підлягає з'ясуванню як потерпілому вперше було визначено розмір відшкодування: виходячи з середньої заробітної плати за займаною на час завдання шкоди посадою, чи виходячи з мінімальної заробітної плати, і в залежності від встановлених обставин, суд повинен зробити висновок, щодо наявності підстав для збільшення розміру відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я. Вказував, що вперше позивачу визначено розмір відшкодування, виходячи саме із середньої заробітної плати згідно із займаною ним посадою на час завдання шкоди, а не з мінімальної заробітної плати, у зв'язку з чим підстави для перерахунку розміру відшкодування та стягнення заборгованості відсутні. Крім того, посилаючись на відсутність доказів щодо встановлення позивачу ступеню втрати працездатності 60%, просив призначити судово-медичну експертизу.

У судове засідання сторони не з'явилися. Позивач подав суду заяву (а.с. 129), в якій просив судовий розгляд провести за його відсутності, наполягав на задоволенні позовних вимог. При цьому заперечував проти призначення судово-медичної експертизи з огляду на надання ним копії висновку експерта від 6 серпня 2014 року. Від відповідача надійшло клопотання з проханням проводити судовий розгляд за відсутності його представника (а.с. 123).

Судом встановлені наступні обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини.

22 лютого 1999 року з вини водія автомобіля «Peugeot Partner» (д.н.з. НОМЕР_2) ОСОБА_3, належного ВАТ «Криворіжсталь», правонаступником якого є ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», сталась дорожньо-транспортна пригода. Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди позивач як пасажир автомобіля марки «Nissan» (д.н.з. НОМЕР_1), що також був учасником дорожньо-транспортної пригоди, отримав тілесні ушкодження, в зв'язку з чим переніс кілька операцій.

Висновком МСЕК від 18 серпня 1999 року позивачу було встановлена II група інвалідності, 20 вересня 2000 року - підтверджено II групу інвалідності, 1 вересня 2006 року - встановлено

III групу інвалідності, 1 серпня 2013 року - встановлено II групу інвалідності безтерміново.

Дані обставини визнаються сторонами, тому відповідно до ч. 1 ст. 61 ЦПК України не підлягають доказуванню.

Ст. 455 ЦК УРСР (діяв на час заподіяння шкоди позивачу) передбачалося, що в разі заподіяння каліцтва або іншого ушкодження здоров'я організація чи громадянин, відповідальні за шкоду, зобов'язані відшкодувати потерпілому заробіток, втрачений ним внаслідок втрати або зменшення працездатності, а також відшкодувати витрати, викликані ушкодженням здоров'я (посилене харчування, протезування, сторонній догляд тощо).

Відповідно до ст. 457 ЦК УРСР якщо каліцтво або інше ушкодження здоров'я заподіяно організацією або громадянином, не зобов'язаними сплачувати за потерпілого внески по державному соціальному страхуванню, ця організація або громадянин повинні відшкодувати потерпілому шкоду за правилами ст.ст. 440, 441, 450 цього Кодексу у частині, що перевищує суму одержуваної ним допомоги або призначеної йому після ушкодження його здоров'я і фактично одержуваної ним пенсії.

У зв'язку з тим, що внаслідок отриманих травм та інвалідності позивачу було встановлено стійку втрату працездатності 33-35%, рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривий Ріг від 1 червня 2000 року було встановлено вину ВАТ «Криворіжсталь» в каліцтві позивача та стягнуто на його користь з 18 серпня 2000 року по 95,14 гривень щомісячно в рахунок відшкодування втраченого заробітку.

В подальшому, у зв'язку зі зміною відсотків втрати працездатності і встановленням різних груп інвалідності та, враховуючи коефіцієнт збільшення розміру мінімальної заробітної плати, рішеннями судів розмір відшкодування втраченого позивачем заробітку в порядку, що передбачений ст.ст. 440, 453, 455, 457 ЦК УРСР, ст.ст. 34, 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання», п. 4 Перехідних та прикінцевих положень ЦК України і

ст. 1195,ч. 2 ст. 1208 ЦК України - збільшувався.

Так, рішенням Центрально-міського районного суду м. Кривий Ріг від 3 вересня 2003 року стягнуто з КГГМК «Криворіжсталь» з 1 березня 2003 року по 112,55 гривень щомісячно в рахунок втраченого заробітку з 1 серпня 2003 року до виникнення обставин, що тягнуть перерахунок страхових виплат. Ухвалюючи вказане рішення суд збільшив розмір щомісячних виплат з встановлених судом попередньо 95,14 гривень до 112,55 гривень у зв'язку з коригуванням виплат на відповідні коефіцієнти.

З 1 січня 2004 року набрав чинності ЦК України.

Згідно п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України цей кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Відповідно до ч. 2 ст. 1208 ЦК України за заявою потерпілого у разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати розмір відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, підлягає відповідному збільшенню на підставі рішення суду.

Пославшись на цю норму, позивач у січні 2007 року звернувся з новим позовом до

ВАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» про відшкодування шкоди, за результатами розгляду якого рішенням Дзержинського районного суду м. Кривий Ріг від 8 липня 2010 року стягнуто з

ВАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» як правонаступника КГГМК «Криворіжсталь» по

1073,90 гривень на місяць з 1 лютого 2010 року у рахунок виплат у відшкодування втраченого заробітку. При ухваленні цього рішення судом встановлено, що стійка втрата працездатності позивача становить вже не 34% (як було встановлено на момент ухвалення попереднього судового рішення), а 30% та, що з дати останнього збільшення суми платежу зріс розмір мінімальної заробітної плати. Тому, пославшись на норму ч. 2 ст. 1208 ЦК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з ВАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь позивача по 1073,90 гривень на місяць з 1 лютого 2010 року у рахунок виплат відшкодування втраченого заробітку, виходячи саме із збільшення розміру мінімальної заробітної плати (а.с. 11-12).

Згідно з наявною в матеріалах справи копією висновку експерта № 33-к від 8 квітня

2014 року стійка втрата працездатності позивача становить 60% (а.с. 108-110).

В останнє рішенням Соснівського районного суду міста Черкаси від 22 вересня 2014 року стягнуто з відповідача, зокрема по 3011,34 гривень щомісячно з 1 серпня 2014 року та

11867,33 гривень відшкодування втраченого заробітку за період з 1 березня 2011 року по 1 серпня 2014 року (а.с. 16-17).

Вказані вище судові рішення набрали законної сили та виконувалися відповідачем, що не заперечується сторонами.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно з ч. 3 ст. 1195 ЦК України шкода, завдана фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, відшкодовується без урахування пенсії, призначеної у зв'язку з втратою здоров'я, або пенсії, яку вона одержувала до цього, а також інших доходів.

При попередньому зверненні позивача до суду з позовом про перерахування відшкодування втраченого заробітку, при обчисленні у розрахунку суми 3011,34 гривень, враховувалось збільшення відсотку втрати позивачем профпрацездатності з 30% до 60% з 1 серпня 2014 року, а також збільшення розміру мінімальної заробітної плати, шляхом відповідного збільшення відшкодування.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. До збитків відносяться доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Розмір мінімальної заробітної плати з моменту ухвалення останнього судового рішення неодноразово змінювався. Так, з 1 вересня 2015 року він становив 1378,00 гривень, з 1 травня

2016 року - 1450,00 гривень, з 1 грудня 2016 року - 1600,00 гривень, а з 1 січня 2017 року - 3200,00 гривень.

З урахуванням коефіцієнту росту мінімальної заробітної плати, в силу приписів

ч. 2. ст. 1208 ЦК України, позивач мав отримувати з 1 вересня 2015 року по 30 квітня 2016 року відшкодування у розмірі 3405, 82 гривень (3011,34 х 1,131), з 1 травня 2016 року по 30 листопада 2016 року - 3582,92 гривень (3405,82 х 1,052), з 1 грудня 2016 року по 31 грудня 2017 року - 3951,96 гривень (3582,92 х 1,103), з 1 січня 2017 року - 7903,92 гривень (3951,96 х 2).

У п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» судам роз'яснено, що вимоги про перерахунок щомісячних платежів, раніше визначених судом, підлягають задоволенню за час, що не перевищує трьох років.

Таким чином суд вважає обґрунтованими позовні вимоги позивача щодо збільшення призначеного судом розміру відшкодування шкоди на коефіцієнт підвищення мінімальної заробітної плати та погоджується з розрахунком позивача (а.с. 5, 6), що за період з 1 вересня

2015 року по 1 лютого 2017 року йому не нараховано та не сплачено 12990,10 гривень.

Слід зазначити, що відповідачем жодного контррозрахунку розміру відшкодування суду не надано. При цьому доводи відповідача про те, що розмір відшкодування взагалі не підлягає перерахунку, оскільки вперше розмір відшкодування визначено, виходячи з середньої заробітної плати позивача за займаною ним посадою на час завдання шкоди, а тому збільшення розміру мінімальної заробітної плати не є підставою для такого перерахунку, суд сприймає критично. Зокрема, закладена в ч. 2 ст. 1208 ЦК України норма, спрямована на забезпечення реального захисту інтересів потерпілого, в даному випадку позивача, а тому її застосування не залежить від способу обчислення розміру відшкодування шкоди при призначенні такого.

Суд також не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про призначення судово-медичної експертизи, оскільки позивачем надано суду копію висновку експерта № 33-к від 8 квітня 2014 року, згідно з яким стійка втрата працездатності позивача становить 60%

(а.с. 108-110). При цьому судом встановлено, що позивачу встановлено ІІ групу інвалідності безтерміново, що підтверджується копією довідки до акта огляду МСЕК від 14 серпня 2013 року (а.с. 10). Крім того, вказані обставини вже перевірялися судом під час розгляду останнього аналогічного позову позивача та знайшли своє відображення у рішенні Соснівського районного суду м. Черкаси від 22 вересня 2014 року (а.с. 16-17).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Згідно з ч. 3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

В силу п.п. 2, 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивача звільнено від сплати судового збору у всіх судових інстанціях у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також як інваліда ІІ групи.

Таким чином, враховуючи приписи ст. 4 Закону України «Про судовий збір» та виходячи із двох заявлених позовних вимог майнового характеру, з відповідача на користь держави підлягає до стягнення судовий збір у розмірі 1280,00 гривень.

З огляду на викладене, керуючись. ст.ст. 10, 11, 60, 88, 208, 209, 212-215 ЦПК України,

суд -

в и р і ш и в:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь ОСОБА_1 12990,10 гривень відшкодування втраченого заробітку за період з 1 вересня 2015 року по 1 лютого 2017 року.

Стягнути з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь ОСОБА_1 7903,92 гривень відшкодування втраченого заробітку внаслідок каліцтва щомісячно, починаючи з 1 лютого 2017 року.

Стягнути з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» судовий збір на користь держави у розмірі 1280,00 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга подається Апеляційному суду Черкаської області через Чорнобаївський районний суд Черкаської області.

Суддя В.В. Чубай