Рішення № 6940791, 04.12.2009, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.12.09                                                                                 Справа № 8/208

За позовом Приватного підприємства «Баядєра», м. Горлівка Донецької області,

до Відділення № 1 Сумісного багатопрофільного підприємства «Берізка», м. Алчевськ Луганської області, -

про стягнення 2079 грн. 88 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Рубан І.Є.,

в присутності представників сторін:

від позивача –Медведєв А.О. –представник, - довіреність №б/н від 17.09.09 року;

від відповідача –представник не з’явився, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

          суть спору: позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача:

заборгованості за поставлений товар у розмірі 1958,60 грн., 3% річних відсотків у сумі 27,50 грн. та інфляційних нарахувань у сумі 93,78 грн.;

судових витрат.

          На підставі розпорядження голови господарського суду Луганської області Зубової Л.В. від 12.10.09 року розгляд справи доручено судді Середі А.П.

          На підставі ст.77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 13 жовтня до 03 листопада 2009 року –у зв’язку з неявкою відповідача.

          Ухвалою суду від 03.11.09 року, за згодою позивача, здійснено заміну неналежного відповідача в особі Відділення №1 Сумісного багатопрофільного підприємства «Берізка», яке не має статуту юридичної особи, - на належного відповідача в особі Сумісного багатопрофільного підприємства «Берізка»(далі –СБП «Берізка»).

          У зв’язку з цією обставиною та відповідно до ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 03 листопада до 17 листопада 2009 року.

У судовому засіданні, яке відбулося 17.11.09 року, представник позивача подав клопотання про збільшення позовних вимог (вих. №б/н від 03.11.09 року), згідно якому просить суд стягнути з відповідача:

          основний борг у сумі 1958,60 грн., пеню за період з 31.03.09 року по 23.09.09 року у сумі 212,89 грн., 3% річних у сумі 27,50 грн. та інфляційні нарахування у сумі 93,78 грн., - а всього 2292,77 грн. (розрахунки суми позову додано до справи).

          Суд, керуючись ч.4 ст. 22 ГПК України, прийняв вищевикладені зміни позовних вимог та відповідно до ст. 77 ГПК України відклав розгляд справи з 17 листопада до 04 грудня 2009 року.

          До початку судового засідання, призначеного на 04.12.09 року, від представника позивача надійшло клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами. яке не суперечить вимогам ст.ст.4-4, 22 та 81-1 ГПК України, а тому його задоволено судом.

          У судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі (з урахуванням внесення змін до нього), мотивуючи його неналежним виконанням збоку відповідача умов договору купівлі-продажу №302, укладеного між сторонами 25.04.07 року.

          Відповідач відзив на позов та витребувані судом документи не надав, до судового засідання не з’явився, участь у ньому свого представника не забезпечив, про причини неявки до суду не повідомив, заяву про розгляд спору за його відсутності до суду не спрямував, хоча належним чином був поставлений до відома про дату, час та місце судового слухання, що підтверджується матеріалами справи.

          Так, судом на юридичну адресу відповідача СБП «Берізка»25.09.09 року за вих. №874; 14.10.09 року за вих. №923; 09.11.09 року за вих. №1028 та 19.11.09 року за вих. 1082 - спрямовано ухвали суду про призначення справи до судового слухання.

Оператором поштового зв’язку перше поштове відправлення вручено уповноваженій особі саме відповідача (СПБ «Берізка»), однак останній з невідомих суду причин не прибув до судового засідання, призначеного на 13.10.09 року (як і до усіх наступних).

Представник позивача не заперечив проти розгляду спору по суті у даному судовому засіданні за відсутності відповідача.

З урахуванням викладеного, враховуючи обставини справи, наявні у ній докази та думку представника позивача. суд, керуючись ст.ст.4-3.22,43 та 75 ГПК України, вважає за можливе здійснити розгляд спору по суті у цьому судовому засіданні за відсутності відповідача, - на підставі наявних у справі доказів.

І.Заслухавши представника позивача, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

25.04.07 року між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) укладено договір купівлі-продажу №302, відповідно до якого продавець зобов’язується продати, а покупець прийняти та оплатити товар (алкогольні напої) у термін, в асортименті та за ціною, погодженими сторонами та зазначеними у накладних, що є невід’ємною частиною договору (п.1.1).

Товар відпускається в асортименті відповідно дол письмової або усної заявки покупця (п.1.2).

Ціна на товар, кількість та загальна вартість товару, що відпускається, встановлюється окремо на кожну партію, відповідно до накладних (п.2.2).

Право власності на товар переходить в момент передачі його від продавця (перевізника) покупцю (п.4.3).

Оплата товару здійснюється покупцем протягом семи календарних днів з дня одержання товару шляхом перерахування коштів на рахунок продавця або у іншій формі та у іншому порядку, погодженому сторонами, що не суперечить чинному законодавству України (п.5.1) у гривнях (п.5.2).

За неналежне виконання зобов’язань, передбачених п.5.1 договору, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки, встановленої НБУ, яка діяла у період прострочення (п.7.2).

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.08 року (п.10.1).

На виконання умов договору позивач відпустив відповідачу товар (алкогольні напої) в асортименті на суму 2358,60 грн.:

на суму 1168,80 грн., що підтверджується видатковою накладною №279853 від 24.03.09 року,

на суму 1189,80 грн., що підтверджується видатковою накладною №283011 від 04.04.09 року, - кожна з яких містить підписи уповноважених на отримання товару осіб відповідача.

Позивач стверджує, що відповідач вжив лише часткових заходів щодо сплати вартості отриманого товару, з огляду на що станом на 17.09.09 року залишок суми боргу склав 1958,60 грн.

Керуючись п.7.2 договору та чинним законодавством позивач на суму боргу нарахував 3% річних у сумі 27,50 грн., інфляційні нарахування у сумі 93,78 грн. та пеню за період з 31.03.09 року по 23.09.09 року у сумі 212,89 грн., з урахуванням чого сума позову склала 2292,77 грн. (1958,60 грн. + 27,50 грн. + 93,78 грн. + 212,89 грн.), яку він просить стягнути з відповідача.

Останній позов не спростував та не оспорив.

ІІ.Заслухавши представника позивача, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі (з урахуванням його збільшення) з наступних підстав.

1.Згідно частинам 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.           Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).           Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ).

          Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина 1 ст.509 ЦКУ).

          Закон –ст.525 ЦКУ – не передбачає права сторони на односторонню відмову від виконання зобов'язань.

          Згідно ст.526 ЦКУ зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

          Статтею 527 ЦКУ встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.

          Як сказано у частині 1 ст. 530 ЦКУ, якщо у зобов’язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

          Правовідносини, які існують між сторонами за цим спором, належать до купівлі-продажу.

          Тобто відповідач, отримавши від позивача товар на вищезгадану суму, повинен був у визначений договором строк оплатити їх вартість, однак зробив це не у повному обсязі.

          Згідно ст.655 ЦКУ за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

          Позивач по справі належним чином виконав вимоги ст.ст. 662 та 663 ЦКУ, - тобто передав відповідачу обумовлену договором кількість товару.

Відповідач припустився порушення вимог чинного цивільного законодавства та умов договору.

Так, статтею 691 ЦКУ встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Якщо ціну встановлено залежно від ваги товару, вона визначається за вагою нетто, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу.

Якщо договором купівлі-продажу встановлено, що ціна товару підлягає зміні залежно від показників, що зумовлюють ціну товару (собівартість, затрати тощо), але при цьому не визначено способу її перегляду, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на момент передання товару.

Якщо продавець прострочив виконання обов'язку щодо передання товару, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на день передання товару, встановлений у договорі, а якщо такий день не встановлений договором, - на день, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Положення цієї частини про визначення ціни товару застосовуються, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання.

Отримавши від позивача товар, відповідач повинен був дотримуватися як вимог вищецитованої статті, так і умов договору.

Такий його обов’язок передбачено частинами 1 та 2 ст. 692 ЦКУ, якими встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, - а також договором.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

З огляду на те, що відповідач не вчинив таких дій, позивач цілком правомірно скористався правилом частини 3 ст. 692 ЦКУ, в якій сказано, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

          Отже, з боку відповідача має місце неналежне виконання умов укладеного між сторонами договору (порушення зобов’язань).

          Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).

Згідно п.п.3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

          Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

          З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у невиконанні умов договору, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).

          Боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки.

          Розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором (частини 1 та 2 ст.623 ЦКУ).

          Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою.

Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків (ст. 624 ЦКУ).

          Згідно частинам 1 та 3 статті 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як встановлено ч.6 ст. 232 ГКУ, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

          З матеріалів справи вбачається, що позивач при визначенні пені дотримався вимог чинного законодавства.

          Що стосується вимоги позивача про стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань, то при вирішенні питання про їх стягнення суд керується ст. 625 ЦКУ, згідно якій боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.          

          Таким чином, оцінивши доводи позивача та наявні у справі докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі (з урахуванням його збільшення) з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

Керуючись ст.ст.44,47-1 та 49 ГПК України, суд покладає судові витрати на відповідача як на сторону, яка порушила умови договору та вимоги чинного законодавства.

          Судом встановлено, що позивач, звертаючись з позовом до суду, припустився надмірної сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Так, до суду він звернувся 24.09.09 року (а.с.2-3).

          На підставі платіжного доручення №612 від 04.08.09 року він сплатив на користь Державного бюджету України витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 315,00 грн. (а.с.6).

          Кабінет Міністрів України 14.04.09 року прийняв постанову №361 «Про внесення змін до розмірів витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом цивільних та господарських справ», якою було встановлено сплату названих витрат на рівні 50% мінімальної заробітної плати на місяць, встановленої Законом України «Про Державний бюджет України»на відповідний рік.

          Згідно ст. 55 ЗУ від 26.12.08 року «Про Державний бюджет України на 2009 рік»з 01.07.09 року розмір мінімальної заробітної плати встановлено на рівні 630 грн. на місяць.

          Однак, постановою КМУ від 08.07.09 року №693 «Про скасування постанови КМУ від 14.04.09 року №361»вищезгадану постанову скасовано та встановлено, що витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу повинні сплачуватися у розмірі 118 грн.; ця постанова набрала чинності з 14.07.09 року.

          КМУ 05.08.09 року прийнято постанову №825, якою скасовано власну постанову №693 від 08.07.09 року та встановлено, що за розгляд господарськими судами справ на користь Державного бюджету України підлягають сплаті витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн.

          З урахуванням викладеного позивач при поданні цього позову повинен був сплатити вищеназвані витрати у сумі 236 грн., з огляду на що сума їх надмірної сплати становить 79 грн. (315,00 грн. –236,00 грн.), яка підлягає поверненню на користь платника з Державного бюджету України.

          На підставі викладеного, ст.ст. 11, 525, 526, 530, 560, 610-612, 614, 623, 655, 691 та 692 Цивільного кодексу України, ст.232 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 4-3,22,32-34, 43,44, 47-1, частиною 2 ст. 49 та ст.ст.75, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з Сумісного багатопрофільного підприємства «Берізка», ідентифікаційний код 13413005, яке знаходиться за адресою: місто Алчевськ, вул. Запорізька, 152 Луганської області, - на користь Приватного підприємства «Баядєра», ідентифікаційний код 13491057, яке знаходиться за адресою: місто Горлівка, вул. Озерянівська, 2 Донецької області, - основний борг у сумі 1958 (одна тисяча дев’ятсот п’ятдесят вісім) грн. 60 коп., 3% річних у сумі 27 (двадцять сім) грн. 50 коп., інфляційні нарахування у сумі 93 (дев’яносто три) грн. 78 коп., пеню у сумі 212 (двісті дванадцять) грн. 89 коп., а також витрати по сплаті державного мита у сумі 102 (сто дві) грн. 00 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.

          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

          3.Повернути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Баядєра», ідентифікаційний код 13491057, яке знаходиться за адресою: місто Горлівка, вул. Озерянівська, 2 Донецької області, - надмірно сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 79 (сімдесят дев’ять) грн. 00 коп.

          Підставою для виплати вказаної суми коштів є примірник цього рішення, скріплений підписом судді та гербовою печаткою господарського суду Луганської області.          

          Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 04.12.09 року за згодою представника позивача оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Луганського апеляційного господарського суду у 10-денний термін з дня підписання.

          Рішення складено у повному обсязі та підписано – 07 грудня 2009 року.

Суддя                                                   А.П.Середа