Постанова № 69406605, 04.10.2017, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" жовтня 2017 р.Справа № 926/1454/17

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого - суддіМатущака О.І.

суддівКравчук Н.М.

ОСОБА_1

розглянувши апеляційну скаргуфізичної особи-підприємця ОСОБА_2 с. Байраки Чернівецької області

на рішеннягосподарського суду Чернівецької області від 11.05.2017 р.

у справі№ 926/1454/17

за позовом: квартирно-експлуатаційного відділу м.Чернівці

до відповідача:фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 с. Байраки Чернівецької області

про стягнення неустойки за користування приміщенням в сумі 9 871,68 грн.

за участю представників:

позивача: не зявився;

відповідача:не зявився,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Чернівецької області у даній справі від 11.05.2017 р. (суддя Дутка В.В.) позов задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача 9 871,68 грн. неустойки у вигляді подвійної плати за користування річчю за час прострочення та 1 600 грн. витрат по оплаті судового збору.

Вказане рішення загалом мотивовано тим, що попередній договір оренди нерухомого майна припинив свою дію з 31.05.2014 р., а відповідач станом на час прийняття рішення обєкт оренди не повернув, тому правомірною є позовна вимога позивача про стягнення подвійної плати за користування річчю за час прострочення відповідно до ч.2 ст. 785 ЦК України.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Така апеляційна скарга загалом мотивована тим, що попередній договір оренди, який є підставою позовних вимог у даній справі, не містить істотних умов договору найму, тому застосування неустойки у вигляді подвійної плати за користування річчю за час прострочення, яке передбачено ч.2 ст. 785 ЦК України, застосовуватися не може.

Представники сторін в судове засідання не зявилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи у суді апеляційної інстанції, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового повідомлення від 04 та 06.09.2017 р. Проте, позивач факсовим повідомленням (вхідний № 0714/126/17 від 03.10.2017 р.) повідомив суд про неможливість явки його представника і просив розглядати справу без нього.

Дослідивши матеріали справи в сукупності з доводами та запереченнями сторін, викладених у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга не обґрунтована чинним законодавством, тому не підлягає задоволенню, а оспорюване рішення першої інстанції залишенню без змін.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено апеляційним судом, 03.06.2013 р. між квартирно експлуатаційним відділом м.Чернівці (сторона 1) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (сторона 2) було укладено попередній договір оренди №98/2013-п нерухомого військового майна, розташованого в Чернівецькому гарнізоні за адресою: м.Чернівці, пл.Театральна, 6, військове містечко №101, буд. №5 (літ. Б).

Відповідно до п.п. 1.1, 2.1.1, 3.3.2, 3.4, 9.1, 9.2 договору, сторона 1 зобовязується протягом 12 місяців з моменту підписання цього договору провести процедуру укладення в майбутньому основного договору оренди нерухомого військового майна військового містечка №101.

Орендодавець (позивач) передає Орендарю (відповідачу) в строкове платне користування нерухоме військове майно нежитлові вбудовані приміщення будівлі №5 (літ.Б) військового містечка № 101, що знаходиться на балансі Квартирно-експлуатаційного відділу м.Чернівці та розташоване за адресою: м.Чернівці, пл.Театральна, 6 (п.2.1.1 договору).

За використання майна сторона 2 на підставі виставлених рахунків сплачує на розрахунковий рахунок сторони 1 , за домовленістю сторін, плату у розмірі 1 500 грн. щомісяця в тому числі ПДВ. Плата за користування майном відповідно до цього договору підлягає щомісячному коригуванню на індекс інфляції за попередній місяць.

Зобовязання, що встановлені попереднім договором, припиняються, якщо основний договір не буде укладений протягом строку, визначеного у п.1.1 цього попереднього договору.

Вказаний договір укладено строком на 12 місяців, що діє з 03.06.2013р. до 31.05.2014р. включно.

Договір припиняє свою дію: за взаємною згодою сторін, що підтверджуються ними письмово; після повного виконання сторонами своїх зобовязань, передбачених цим договором, в інших випадках передбачених цим договором та/або законодавством України.

03.06.2013р. сторонами складено та підписано акт приймання-передачі даного нерухомого майна.

Вірно судом першої інстанції зроблено висновок, що попередній договір оренди нерухомого майна від 03.06.2013 р. у звязку із не укладенням основного договору припинив свою дію з 31.05.2014 р., а обовязок відповідача з повернення позивачу орендованого майна виник з 03.06.2014 р. (наступний день з моменту припинення дії договору) та на момент прийняття судового рішення є невиконаним.

Враховуючи те, що відповідач орендоване майно після припинення договору не передав, позивач листом від 20.07.2016р. за вих.№1847 попередив, що в разі невиконання обовязку щодо вивільнення приміщень та повернення орендованого майна буде нараховуватися неустойка в розмірі подвійної плати за час прострочення користування майном.

У звязку із неповерненням орендованого майна, позивачем згідно рахунків за період з вересня 2016р. по лютий 2017 р. (включно) нараховано неустойку у розмірі подвійної щомісячної орендної плати на суму 26 922,72 грн. розмір якої сторонами не оспорюється. Згідно виписок з казначейського рахунку, відповідач частково оплатив зазначену вище, нараховану неустойку в сумі 16 153,62 грн., тому залишок суми такої склад 10 769,10 грн.

З невідомих причин позивач у позовній заяві просить стягнути меншу суму неустойки у розмірі 9 871,68 грн., а суд першої інстанції щодо цього у оскаржуваному рішенні зробив висновок про якусь переплату, проте, за який період і чим це підтверджується, не зазначив, а оскільки в судове засідання апеляційного господарського суду представники сторін не зявилися, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості встановити такий факт, що також і не підтверджується матеріалами справи.

Згідно ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

З урахуванням наведеного вище, суд першої інстанції дійшов до правомірного висновку про обгрунтованність нарахування позивачем подвійної орендної плати за період з вересня 2016р. по лютий 2017р., відтак, до висновку, що позовна вимога про стягнення 9871,68 грн. неустойки в розмірі подвійної орендної плати підлягає задоволенню.

Окрім цього, під час прийняття даної постанови, судом апеляційної інстанції також враховується, що згідно зі ст.ст. 230, 231 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку відповідач зобов'язаний сплатити за невиконання чи неналежне виконання господарського зобов'язання. Якщо розмір штрафних санкцій не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.

Згідно ст.ст. 549, 526, ч.1 ст. 759 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Таким чином, оскільки у попередньому договорі оренди від 03.06.2013 р., який став підставою передачі-приймання обєкту нерухомого майна, містяться істотні умови договору найму, судом першої інстанції вірно зроблено висновки про застосування такої міри відповідальності за неповернення у строк обєкту найму як подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Підсумовуючи зазначене вище, колегія суддів апеляційного суду вважає, що судом першої інстанції загалом вірно зроблено висновки щодо обставин справи, правильно застосовано норм чинного законодавства, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду, залишенню без змін.

Згідно ст. 33, абзацу 2 ст. 34, ст. 43 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Автором апеляційної скарги не надано суду обґрунтованих доводів чи нових доказів, які б підтверджували підставність вимог, заявлених у апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, -

Львівський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Чернівецької області від 11.05.2017 р. у даній справі № 926/1454/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Матеріали справи повернути до господарського суду Чернівецької області.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 09.10.2017 р.

ОСОБА_3Матущак

СуддіН.М.Кравчук

ОСОБА_1