Постанова № 69406601, 05.10.2017, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" жовтня 2017 р.Справа № 909/316/17

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого-судді Кордюк Г.Т.

суддівДавид Л.Л.

ОСОБА_1

розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємства "Аресконт" №16/08-17 від 16.06.2017 року

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 26.05.17 р.

у справі № 909/316/17

за позовом: приватного підприємства "Аресконт"

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронна фірма "Атлант"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_2

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_3 освіти Калуської міської ради Івано-Франківської області

про заборону здійснювати відтворення ідеї, яка відображена у науковому творі та розірвання договору про надання послуг

за участю представників:

від позивача ОСОБА_4 - представники;

від відповідача ОСОБА_5, ОСОБА_6 - представники;

від третьої особи на стороні позивача ОСОБА_7 особисто;

від третьої особи на стороні відповідача не зявилися;

Автоматизованою системою документообігу суду справу №909/316/17 розподілено до розгляду судді доповідачу Кордюк Г.Т., введено до складу судової колегії суддів Гриців В.М. та Давид Л.Л.

Ухвалами Львівського апеляційного господарського суду від 29.06.17 року поновлено строк на подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу у даній справі прийнято до провадження, справу призначено до розгляду на 20.07.17.

Призначене на 20.07.2017 року судове засідання не відбулося у звязку із відпусткою судді члена колегії Давид Л.Л.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 31.07.2017 призначено справу до розгляду на 17.08.17.

Розпорядженням керівника апарату № 398 від 16.08.17 призначено у справі автоматизовану заміну судді члена колегії ОСОБА_8 у звязку з перебуванням у відпустці.

Згідно з протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 16.08.17 до складу судової колегії замість судді члена колегії Гриців В.М. введено до складу судової колегії суддю Малех І.Б.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 17.08.2017 р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 21.09.2017 р. з підстав викладених в ухвалі суду та залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_7

Ухвалою Львівського апеляційного гсоподарського суду від 21.09.17 розгляд справи відкладено на 05.10.17 та залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3 освіти Калуської міської ради Івано-Франківської області.

Рішенням господарського суду ОСОБА_1 Франківської області від 26.05.17 у справі №909/316/17 (суддя Ткаченко І.В.) у позові приватного підприємства "Аресконт" до товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронна фірма "Атлант" про заборону здійснювати відтворення ідеї, яка відображена у науковому творі та розірвання договору про надання послуг - відмовлено.

При цьому, місцевий господарський суд виходив з того, що ПП "Аресконт" не наводить жодних обставин, які б свідчили про порушення відповідачем авторських прав (опублікування, відтворення, розповсюдження, публічне виконання твору чи окремих його частин), надання ж відповідачем охоронних послуг певним способом із використанням методів та ідей, навіть якщо вони описані у творі ОСОБА_2, не можуть вважатись порушенням авторського права, оскільки правова охорона поширюється тільки на саму форму вираження відповідного твору, а в силу вимог ст.433 ЦК України ідея не підлягає охороні як обєкт авторського права

Крім того, судом першої інстанції вказано на те, що позивачем взагалі не надано суду доказів наявності у автора твору "Проект ОСОБА_2" відповідного свідоцтва про реєстрацію авторського права на твір.

Відмовляючи в задвооленні позову в частині позовних вимог щодо розірвання договору, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позивач не є стороною договору, про розірвання якого просить суд та не надає суду жодних доказів на підтвердження того, що даний договір якимось чином порушує його права.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, позивач подав апеляційну скаргу в якій просить рішення господарського суду ОСОБА_1 Франківської області від 26.05.17 у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, позовні вимоги задоволити.

В обгрунтування поданої апеляційної скарги, позивач покликається на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, апелянт вважає, що висновки місцевого господарського суду про те, що позивачем не надано доказів у підтвердження порушення авторського права є передчасними оскільки ОСОБА_2 було подано та зареєстровано в Державній службі інтелектуальної власності заяву про реєстрацію авторського права. Відповідно до поданої заяви , Державною службою інтелектуальної власності України було винесено рішення про реєстрацію авторського права на науковий твір «Проект ОСОБА_2».

При цьому, як зазначає скаржник, відповідно до тендерних закупівель та тендерної докумментації ОСОБА_3 Калуської міської ради послуги охорони мають надаватися за аналогічною системою надання охоронних послуг, що запатентована рішенням Державної служби інтелектуальної власності України про реєстрацію авторського права №71809 від 02.02.17 (науковий твір «Проект ОСОБА_2»). Даний вид охоронних послуг захищений ЗУ «Про авторське право та суміжні права» звязку з чим, як зазначає апелянт, ОСОБА_2 звернувся до ТОВ «Охоронна фірма «Атлант» з вимогою негайно припинити надавати охоронні послуги Калуському міському управлінню освіти та розірвати укладений договір, проте така претензія залишилася без відповіді та належного реагування.

Таким чином, апелянт вважає доведеним факт порушення його авторського права, що, на його думку, не було враховано місцевим господарським судом під час прийняття рішення у справі.

17 липня 2017 року до суду апеляційної інстанції від відповідача надійшли відзиви на апеляційну скаргу аналогічні за своїм змістом проте різними засобами поштового звязку, в якому він зазначає про законність та обгрунтованість рішення місцевого господарського суду, а тому просить залишити його без змін апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідачем у поданому відзиві зазначено про дотримання місцевим господасрьким судом норм матеріального та процесуального права.

21 вересня 2017 року до суду апеляційної інстанції від третьої особи на стороні позивача надійшли пояснення по справі, в яких він зазначає про порушення відповідачем авторського права на твір, оскільки, на його думку, наявність апаратури на школі та відеонагляду в комплексі є саме вираженням твору в натурі, а договір в сою чергу являється власне формою вираження наукового твору.

4 жовтня 2017 року до суду апеляційної інстанції від ОСОБА_3 освіти Калуської міської ради надійшли пояснення в яких третя особа на стороні відповідача вважає позов ПП «Аресконт» безпідставним та таким, що не грунтується на вимогах закону.

5 жовтня 2017 року від позивача надійшли доповнення до пояснення до апеляційної скарги в яких позивач додатково обгрунтовує позицію викладену в апеляційній скарзі.

5 жовтня 2017 року ОСОБА_2 подано додаткове пояснення в яких він зазначає, що використання його твору у фрагментах тексту догвоору та у самій тендерній документації ОСОБА_3 освіти Калуської міської ради,є порушенням виключних майнових авторських прав,зокрема, викладених у п.1,6 та 9 ч.3 ст.15 ЗУ «Про авторські та суміжні права».

Третя особа на стороні відповідача участі свого уповноваженого представника у судовому засіданні не забезпечила, натомість в тексті поданих 04.10.17 пояснень зазначила про слухання справи за відсутності її уповноваженого представника.

У судовому засідання присутні представники навели свої доводи, міркування та заперечення.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників учасникві судового процесу, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права не знайшла підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне:

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 02 лютого 2017 року ОСОБА_2 звернувся до Державної служби інтелектуальної власності України із заявою про реєстрацію авторського права на науковий твір "Проект ОСОБА_2".

02 лютого 2017 року Державна служба інтелектуальної власності України прийняла Рішення про реєстрацію авторського права на науковий твір, в якому було зазначено, що внесення відомостей до Державного реєстру свідоцтв про реєстрацію авторського права на твір та видача свідоцтва будуть здійснені за умови сплати збору за оформлення і видачу свідоцтва про реєстрацію авторського права на твір відповідно до п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 р. № 1756; якщо протягом трьох місяців від дати одержання заявником рішення про реєстрацію авторського права на твір Державна служба не одержала документ про сплату за оформлення і видачу свідоцтва у розмірі та порядку, визначених законодавством, або копію документа, що підтверджує право на звільнення від сплати зазначеного збору, заявка вважається відхиленою і реєстрація авторського права та публікація відомостей про реєстрацію Державною службою не проводиться.

03 лютого 2017 р., ОСОБА_2 та ПП "Аресконт" уклали договір № 01/17 про передачу майнових прав.

Відповідно до п. 2.1 цього Договору, власник у повному складі передає правонаступнику майнові права на авторське право "Проект ОСОБА_2", що відображається у забезпеченні власною системою екстреного виклику охорони "Тривожна кнопка", а також забезпечення охорони приміщень та прилеглої території технічними засобами охоронної (пожежно-охоронної) сигналізації і відео спостереження в комплексі або окремо, без залучення коштів замовника (клієнта) або третіх осіб (далі-Авторське право) на весь строк дії авторського права на всю територію світу, а саме: - право на використання методу авторського права; - виключне право дозволяти використання авторського права; право перешкоджати неправомірному використанню шляхом звернення до суду за захистом порушених прав.

14 березня 2017 р., ТОВ "Охоронна фірма "Атлант" та управління освіти Калуської міської ради Івано-Франківської області уклали договір про надання послуг з охорони закладів освіти м. Калуша.

24 березня 2017 року ПП "Аресконт" направило ТОВ "Охоронна фірма "Атлант" претензію про припинення порушення авторських прав із вимогами, зокрема, припинити надання послуг з охорони управлінню освіти Калуської міської ради, розірвати договір із управлінням освіти Калуської міської ради та заборонити відтворювати твір в подальшому, покликаючись на порушення п.1 ст.15 ЗУ «Про захист авторського прва та суміжних прав»

Не отримавши відповідь на свою претензію, ПП "Аресконт" 29 березня 2017 р. звернулось до суду із позовом до ТОВ "Охоронна фірма "Атлант" з вимогами про заборону здійснювати відтворення ідеї, яка відображена у науковому творі, (наукового твору) та розірвання договору про надання послуг.

Також, як вбачається з матеріалів справи, позивачем до суду першої інстанції подано заяву про зміну (доповнення) підстав позову та уточнення позовних вимог. Зокрема, в прохальній частині цієї заяви позивач просить:

- заборонити ТОВ "Охоронна фірма "Атлант" здійснювати у будь-який спосіб відтворення наукового твору "Проект ОСОБА_2"(надання охоронних послуг) яка відображається у формі вираження твору - забезпечення власною системою екстреного виклику охорони "тривожна кнопка", а також забезпечення охорони приміщень та прилеглої території технічними засобами охоронної (пожежно-охоронної) сигналізації і відео спостереження в комплексі або окремо, без залучення коштів замовника (клієнта) або третіх осіб;

- розірвати договір про надання послуг з охорони № 20/17 від 14.03.2017, укладений між ТОВ "Охоронна фірма "Атлант" та управлінням освіти Калуської міської ради Івано-Франківської області в зв'язку із порушенням авторських прав, що належать ПП "Аресконт" на підставі договору про передачу майнових прав № 01/17 від 03.02.2017;

- розірвати договір про надання послуг з охорони за бюджетні кошти № 38/17/186/4318 від 03 квітня 2017 р., укладений між ТОВ "Охоронна фірма "Атлант" та Департаментом освіти та науки Івано-Франківської міської ради в зв'язку із порушенням авторських прав, що належать ПП "Аресконт" на підставі договору про передачу майнових прав № 01/17 від 03 лютого 2017 р.

З наведеної заяви вбачається, що позивач по суті доповнив прохальну частину позовної заяви новою вимогою: розірвати договір про надання послуг з охорони за бюджетні кошти № 38/17/186/4318 від 03 квітня 2017 р., укладений між ТОВ "Охоронна фірма "Атлант" та Департаментом освіти та науки Івано-Франківської міської ради в зв'язку із порушенням авторських прав, що належать ПП "Аресконт" на підставі договору про передачу майнових прав № 01/17 від 03 лютого 2017 р.

Оцінивши наведене, судова колегія зазначає, що відповідно до п. 3.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", ГПК України, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову. У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Якщо в заяві позивача йдеться про збільшення розміру немайнових вимог (наприклад, про визнання недійсним ще одного акта крім того, стосовно якого відповідну вимогу вже заявлено), то фактично також йдеться про подання іншого позову.

З огляду на немайновий характер спору у даній справі, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про неможливість збільшення таких позовних вимог. Таким чином, у даному випадку підлягають розгляду первісно заявлені позовні вимоги.

Оцінивши матеріали справи та докази, що містяться у ній, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне:

У Господарському кодексі України особливості регулювання майнових відносин у господарській діяльності щодо використання прав інтелектуальної власності викладено у главі 16 "Використання у господарській діяльності прав інтелектуальної власності".

Відповідно до частини другої статті 154 ГК України до відносин, пов'язаних з використанням у господарській діяльності прав інтелектуальної власності, застосовуються положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Отже, захист прав інтелектуальної власності здійснюється відповідно до вимог ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

З огляду на зазначені приписи ЦК України і ГК України, господарським судам у розгляді відповідних справ слід застосовувати й правила законів у сфері інтелектуальної власності, до яких відносяться закони України "Про авторське право і суміжні права"

Відповідно до частин 1, 3 ст. 418 ЦК України, право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

Згідно з ст. 435 ЦК України, первинним суб'єктом авторського права є автор твору. За відсутності доказів іншого автором твору вважається фізична особа, зазначена звичайним способом як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства). Суб'єктами авторського права є також інші фізичні та юридичні особи, які набули прав на твори відповідно до договору або закону.

Особисті немайнові права і майнові права авторів та їх правонаступників, пов'язані із створенням та використанням творів науки, літератури і мистецтва авторське право, і права виконавців, виробників фонограм і відеограм та організацій мовлення суміжні права охороняє Закон України "Про авторське право і суміжні права".

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про авторське право і суміжні права", об'єктами авторського права є твори у галузі науки, літератури і мистецтва, а саме, літературні письмові твори белетристичного, публіцистичного, наукового, технічного або іншого характеру (книги, брошури, статті тощо).

Згідно з ч. 2, 3 ст. 8 Закону України "Про авторське право і суміжні права", охороні за цим Законом підлягають всі твори, зазначені у частині першій цієї статті, як оприлюднені, так і не оприлюднені, як завершені, так і не завершені, незалежно від їх призначення, жанру, обсягу, мети (освіта, інформація, реклама, пропаганда, розваги тощо). Передбачена цим Законом правова охорона поширюється тільки на форму вираження твору і не поширюється на будь-які ідеї, теорії, принципи, методи, процедури, процеси, системи, способи, концепції, відкриття, навіть якщо вони виражені, описані, пояснені, проілюстровані у творі.

Статтею 440 ЦК України визначено, що майновими правами інтелектуальної власності на твір є, серед іншого, право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання.

Частиною 1 ст. 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права" передбачено, що до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать виключне право на використання твору та виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами.

Згідно з ч.1 ст.441 ЦК України використанням твору є його, зокрема, відтворення будь-яким способом та у будь-якій формі;

Відповідно до ст.1 Закону України "Про авторське право і суміжні права" відтворення - виготовлення одного або більше примірників твору, відеограми, фонограми в будь-якій матеріальній формі, а також їх запис для тимчасового чи постійного зберігання в електронній (у тому числі цифровій), оптичній або іншій формі, яку може зчитувати комп'ютер.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач при поданні позову, зокрема, просить заборонити ТОВ «Охоронній фірмі «Атлант» здійснювати у будь який спосіб відтворення ідеї, яка відображена в науковому творі «Проект ОСОБА_2».

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що пунктом 25 постанови Пленуму ВГС України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності» від 17 жовтня 2012 року № 12 передбачено, що у вирішенні питань про те, чи є конкретний результат об'єктом авторського права, суду слід враховувати, що за змістом статей 421, 433, 435 ЦК України, статей 7 і 8 Закону України "Про авторське право і суміжні права" в їх взаємозв'язку таким є лише той результат, який створено творчою працею. Разом з цим, правовій охороні як об'єкт авторського права підлягає твір, виражений в об'єктивній формі, а не його зміст. Не охороняються авторським правом, зокрема, ідеї, методи, концепції, принципи, способи, відкриття (наприклад, шахові партії, методики навчання тощо).

З огляду на наведене, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що ідея виражена у творі «Проект ОСОБА_2» не підлягає захисту як обєкт авторського права, оскільки ідея не може бути виражена в обєктивній формі.

Також, суд апеляційної інстанції зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази які б свідчили про порушення відповідачем авторських прав (опублікування, відтворення, розповсюдження, публічне виконання твору чи окремих його частин), надання ж відповідачем охоронних послуг певним способом із використанням методів та ідей не є підтвердженням того, що відповідачем вчинено порушення авторського права шляхом відтворення твору «Проект ОСОБА_2».

Покликання ОСОБА_2 на укладення відповідачем та третьою особою на стороні відповідача договору на охорону, що на його думку є вираженням наукового твору, оскільки передбачає таку ж систему наявності апаратури на обєкті та системи відеонагляду, що захищено патентом на корисну модель охоронна система «Аресконт», не може братися до уваги судом апеляційної інстанції, оскільки як зазначено вище, предметом спору у даній справі є вимога про заборону використання саме ідеї вираженої у творі «Проект Сазовнова», а не самої охоронної системи «Аресконт».

З огляду на наведене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господасрького суду стосовно відсутності підстав для задоволення позову в цій частині зважаючи на те, що позивачем не доведено використання відповідачем шляхом відтворення у спірному договорі наукового твору «Проект ОСОБА_2», що могло б підтверджувати порушення відповідачем вимог законодавства про авторські та суміжні права.

Щодо вимоги позивач про розірвання договору про надання охоронних послуг, колегія суддів зазначає наступне:

В силу частини 1 статті 188 Господарського кодексу України розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст.651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

З огляду на те, що позивач не є стороною спірного договору та зважаючи на встановлений судом факт відсутності обставини які б свідчили про порушення відповідачем авторських прав позивача, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду стосовно відсутності підстав для задоволення позову в цій частині.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ч.1 та ч.2 ст.43 ГПК України відповідно господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом; ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що місцевий господарський суд дійшов мотивованого висновку про те, що виконуючи вимоги процесуального закону, позивач не довів, а суд не встановив істотного порушення орендарем умов договору оренди державного нерухомомого майна, яке могло б бути підставою для розірвання договору оренди.

Зважаючи на наведене, а також на те, що обставини, на які посилається скаржник в апеляційній скарзі, не підтверджені належними та допустимими доказами, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів апеляційної інстанції не знайшла підстав для її задоволення та скасування рішення Господарського суду ОСОБА_1 Франківської області області від 26.05.17.

Судовий збір покласти на скаржника відповідно до вимог ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:

1.Рішення Господарського суду ОСОБА_1 - Франківської області від 26.05.17 у справі № 909/316/17 залишити без змін, апеляційну скаргу Приватного підприємства "Аресконт" - без задоволення.

2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до ВГС України в порядку і строки встановлені ст.ст.109,110 ГПК України.

Повний текст постанови складено 09.10.17

Головуючий суддя Кордюк Г.Т.

Суддя Давид Л.Л.

Суддя Малех І.Б.