Постанова № 69406436, 05.10.2017, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" жовтня 2017 р.

Справа № 923/485/17

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді В.Б. Туренко

суддів Л.О. Будішевської, С.В. Таран

при секретарі судового засідання: А.В. Земляк

Представники сторін та третя особа в судове засідання не з’явились, про день, час та місце апеляційного перегляду повідомлені належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства “Укрриба”

на рішення господарського суду Херсонської області від 14.08.2017 року

у справі № 923/485/17

за позовом Державного підприємства “Укрриба”

до Приватного підприємства “Вікторія-Азов”

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача – Регіонального відділення Фонду державного майна України по Херсонській області, Автономної республіці Крим та м. Севастополя

про стягнення заборгованості в сумі 75914,61 грн. за фактичне користування державним нерухомим майном

ВСТАНОВИВ:

В травні 2017 року Державне підприємство “Укрриба” звернулось до місцевого господарського суду з позовом до Приватного підприємства “Вікторія-Азов” про стягнення 75914,61 грн. – кошти за фактичне користування державним нерухомим майном.

Позовні вимоги обґрунтовані застосуванням наслідків недійсності додаткової угоди від 03.03.2016 року до договору зберігання державного майна віл 01.03.2016 року №5/16, укладеної між сторонами.

Відповідач у відзиві на позов, зазначив про його необґрунтованість та безпідставність.

Ухвалою суду першої інстанції від 11.07.2017 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача – Регіональне відділення Фонду державного майна України по Херсонській області, Автономної республіці Крим та м. Севастополя.

Останнє у своїх письмових поясненнях підтримала позовні вимоги.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 14.08.2017 року (суддя Литвинова В.В.), оформленим відповідно до вимог ст. 84 ГПК України 16.08.2017 року, у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погодившись з рішенням суду, позивач 23.08.2017 року, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив його скасувати, позов задовольнити, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 08.09.2017 року апеляційну скаргу прийнято до провадження із призначенням до розгляду.

У відзиві на апеляційну скаргу, відповідач просив залишити її без задоволення, рішення суду без змін.

Відзив на апеляційну скаргу від третьої особи не надходив.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 03.10.2017 року у задоволенні клопотання ПП “Вікторія-Азов” про проведення судового засідання в режимі відеоконференції відмовлено.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, судова колегія зазначає наступне.

Наказом Державного департаменту рибного господарства Міністерства аграрної політики України від 17.02.2006 року №39 та наказом Державного комітету рибного господарства України від 23.07.2007 року №150 з балансу Державного підприємства “Азовський центр “ПівденНІРО” на баланс Державного підприємства “Укрриба” на праві господарського відання передано державне нерухоме майно, а саме: гідротехнічні споруди, включаючи ставкові рибоводні та пов’язані з ними робочі машини, що знаходяться у смт. Новотроїцьке, с. Захарівка Новотроїцького р-ну Херсонської області, с. Щасливцеві Генічеського району Херсонської області (а.с. 10, 20-21).

01.03.2016 року між ДП “Укрриба” (Поклажодавець) та ПП “Вікторія-Азов” (Зберігач) укладено договір зберігання державного майна №5/16, згідно п.п. 1.1., 1.2., 1.3., 1.4. якого на відповідальне зберігання передано нерухоме державне майно – гідротехнічні споруди рибницьких ставків, які обліковуються на балансі поклажодавця і передані йому на підставі спільного наказу Міністерства аграрної політики України та Фонду державного майна України від 06.05.2003 року №126/752 «Про передачу гідротехнічних споруд». Об’єктом зберігання є гідротехнічні споруди рибницьких ставів – майно, що перебуває у державній власності та знаходиться за адресою: Херсонська область, Новотроїцький район, в межах Новотроїцької селищної ради за межами с. Захарівка. Вартість переданого зберігачу майна визначається на підставі даних бухгалтерського обліку поклажодавця і відображається по кожній одиниці майна із зазначенням найменування та інвентарного номеру в акті приймання-передачі майна, який є невід’ємним додатком до цього договору.

Відповідно до п.п. 2.1., 2.5. договору зберігач зобов’язався зберігати майно, яке передано йому поклажодавцем і повернуто його поклажодавцеві у такому стані, в якому воно було прийнято ним на зберігання, з урахуваннями змін його природних властивостей; передавати поклажодавцеві плоди та доходи, які були ним одержані від майна з моменту їх виявлення.

За приписами п. 2.9. договору зберігач має право у випадках, коли для збереження якісних властивостей майна необхідне його використання, звернутись до поклажодавця за дозволом стосовно використання майна, переданого на зберігання, в порядку дії ст. 944 Цивільного кодексу України.

За змістом п. 5.1. договору за відповідальне зберігання майна щомісячний розмір плати складає 10,00 грн. в тому числі ПДВ. Плата за відповідальне зберігання майна перераховується на розрахунковий рахунок зберігача один раз на рік по закінченню календарного року до 15 січня наступного року на підставі Акту виконаних робіт (послуг), який зберігач направляє поклажодавцю до 31 грудня звітного року.

Пунктом 7.1. договору встановлено, що останній набуває чинності з дня підписання Акту приймання-передачі згідно п. 4.1. цього договору і діє до укладення договору оренди.

Договір підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками (а.с. 30-34, 37).

01.03.2016 року за актом приймання-передачі покложадавець передав зберігачу гідротехнічні споруди, згідно переліку, вартістю 3345001,00 грн. (а.с. 35-36).

03.03.2016 року сторонами укладено додаткову угоду до договору зберігання державного майна від 01.03.2016 року №5/16, згідно п. 2 якої сторони домовились про припинення зобов’язання зберігача, встановленого п. 2.5. договору.

За приписами п. п. 5, 6 додаткової угоди зберігач зобов’язався щомісячно до 5 числа місяця наступного за звітним надати покложадавцю звіт про вилов риби, добування інших живих ресурсів за встановленою формою, згідно наказу Держрибагентства України від 13.02.2012 року №84; надавати поклажодавцю копію звіту за формою №1А-риба (річна) «Виробництво продукції аквакультури» до 20 січня календарного року, наступного за звітним.

Відповідно до п. 8 додаткової угоди зберігач зобов’язався проводити плату за користування державним майном, зазначеним в акті приймання-передачі, щомісячно на розрахунковий рахунок покложадавця не пізніше 14 числа місяця, наступного за звітним. Ціна за користування державним майном, визначається у Протоколі про договірну ціну, який є невід’ємною частиною Додаткової угоди і становить на дату підписання угоди 25000 грн. в т.ч. ПДВ. Розмір щомісячної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування місячної плати за попередній на індекс інфляції за поточний місяць

В силу п. 14 додаткової угоди, остання набирає чинності з дати її підписання та діє до укладання договору оренди державного майна.

Додаткова угода підписана представниками сторін та скріплена їх печатками (а.с. 38-41).

01.06.2016 року між сторонами укладено додаткову угоду до договору зберігання державного майна від 01.03.2016 року №5/16, в якій останні дійшли згоди щодо переведення державного нерухомого майна, а саме: гідротехнічні споруди на відповідальне зберігання та припинення дії додаткової угоди від 03.03.2016 року. Додаткова угода набирає чинності з 01.06.2016 року.

Додаткова угода підписана представниками сторін та скріплена їх печатками (а.с. 42).

В матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем коштів за користування державним нерухомим майном під час дії додаткової угоди від 03.03.2016 року до договору зберігання державного майна від 01.03.2016 року №5/16.

Також матеріали справи не містять звітів про вилов риби, добування інших живих ресурсів за встановленою формою, згідно наказу Держрибагентства України від 13.02.2012 року №84.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 29.09.2016 року у справі №923/704/16 позов заступника прокурора Херсонської області в інтересах держави в особі Державного агентства рибного господарства України, Регіонального відділення Фонду державного майна України в Херсонській області до ДП “Укрриба”, ПП “Вікторія-Азов” про визнання договору зберігання державного майна від 01.03.2016 року №5/16 та повернення майна задоволено частково, визнано недійсним договір зберігання державного майна від 01.03.2016 року №5/16, зобов’язано ПП “Вікторія-Азов” повернути ДП “Укрриба” державне нерухоме майно, а саме гідротехнічні споруди, згідно переліку, провадження у справі в частині позову про визнання недійсною додаткової угоди від 03.06.2016 року (03.03.2016 року) до договору зберігання державного майна від 01.03.2016 року №5/16 припинено (а.с. 44-50).

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 13.12.2016 року у справі №923/704/16, з урахування ухвали суду про виправлення описки від 29.05.2017 року, рішення суду першої інстанції від 29.09.2016 року скасовано частково, позов задоволено частково, визнано недійсною додаткову угоду від 03.03.2016 року до договору зберігання державного майна від 01.03.2016 року №5/16, в решті позову відмовлено (а.с. 51-66).

В означеній постанові суду встановлено, що сторони мали на меті укладання саме договору зберігання і його було укладено з дотриманням вимог чинного законодавства, які ставляться до договорів зберігання, а саме відповідно до вимог гл. 66 Зберігання ЦК України і що згоди в даному випадку ФДМ України в Херсонській області на укладення цього договору не вимагалося, а відтак підстав для визнання договору зберігання державного майна від 01.03.2016 року №5/16 і повернення спірного майна ДП "Укрриба" відсутні.

Водночас, здійснивши правовий аналіз умов додаткової угоди від 03.03.2016 до договору, зокрема її п. п. 1, 8, суд апеляційної інстанції у вказаній постанові дійшов висновку, що ця угода є удаваним правочином, оскільки вчинений для приховання іншого правочину - договору оренди і, що сторонами при її укладенні не було додержано вимоги п. 1 ч. ст. 287 ГК України, ст. 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", що є підставою для визнання її недійсною згідно з ст. ст. 203, 215 ЦК України.

Постановою Вищого господарського суду України від 29.03.2017 року змінено постанову суду апеляційної інстанції від 13.12.2016 року в частині розподілу судових витрат, в іншій частині рішення суду залишено без змін (а.с. 67-73).

Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

В обґрунтування позовних вимог, ДП «Укрриба» зазначило, що згідно з рішенням суду, додаткову угоду від 03.03.2016 року до договору зберігання державного майна від 01.03.2016 року №5/16 визнано прихованим договором оренди, а тому, склалася ситуація, коли суб’єкт господарювання – ПП “Вікторія-Азов” протягом 3 місяців здійснювало користування державним нерухомим майном, не сплативши за це відповідні кошти, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом на підставі ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України.

Так, ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до абз. 3 п. 25 постанови пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» до удаваних правочинів наслідки недійсності, передбачені статтею 216 ЦК, можуть застосовуватися тільки у випадку, коли правочин, який сторони насправді вчинили, є нікчемним або суд визнає його недійсним як оспорюваний.

Як вже вище зазначалось, додаткову угоду від 03.03.2016 року до договору зберігання державного майна від 01.03.2016 року визнано недійсним судом, а відтак вказана стаття може бути застосована у спірних правовідносинах.

Отже, виходячи зі змісту ч. 1 ст. 216 ЦК України, позивач при зверненні з позовом повинен був довести належними та допустимими доказами у розумінні ст. 34 ГПК України, вартість того, що одержав відповідач, користуючись майном - гідротехнічними споруди рибницьких ставків за додатковою угодою від 03.03.2016 року до договору зберігання державного майна від 01.03.2016 року №5/16, зокрема, звіт про вилов риби, добування інших живих ресурсів за встановленою формою згідно наказу Держрибагенства України від 13.02.2012 №84, докази того, чи здійснював відповідач рибогосподарську меліорацію водних об’єктів, чи погоджував Режим проведення біомеліоративних робіт, технічні паспорти на гідротехнічні споруди, якими користувався відповідач.

Проте, жодного із перелічених документів позивачем не надано, навіть на вимогу ухвали суду першої інстанції від 11.07.2017 року.

Більш того, за твердженням відповідача, Режим проведення біомеліоративних робіт останній з позивачем не погоджував, а технічні паспорти на гідротехнічні споруди, що були предметом користування по додатковій угоді від 03.03.2016 року до договору зберігання державного майна від 01.03.2016 року, у позивача відсутні. Як зазначив відповідач, ним понесено 30000,00 грн. витрат на розробку методів біологічної меліорації водойм Захарівського поду за допомогою риб-меліораторів.

З урахуванням вищенаведеного, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують наведеного, а відтак колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір за апеляційний перегляд не відшкодовується скаржнику.

Керуючись ст. ст. 99, 103, 105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Херсонської області від 14.08.2017 року у справі № 923/485/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постанови законної сили.

Повний текст постанови складено 09.10.2017 року

Головуючий суддя В.Б. Туренко

Суддя Л.О. Будішевська

Суддя С.В. Таран