Постанова № 69406416, 04.10.2017, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" жовтня 2017 р. Справа № 922/1719/17

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Здоровко Л.М., суддя Камишева Л.М.,

при секретарі Міракові Г.А.,

за участю представників:

від позивача не зявився;

від відповідача не зявився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сімферопольський вино-коньячний завод", м.Дніпропетровськ, (вх.№2502 Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 26.07.2017р. у справі №922/1719/17

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Сімферопольський вино-коньячний завод", м.Дніпропетровськ,

до відповідача: Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. ОСОБА_1, м. Харків,

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 26.07.2017р. у справі №922/1719/17 (суддя Присяжнюк О.О.) відмовлено в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Сімферопольський вино-коньячний завод" до Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. ОСОБА_1 про стягнення коштів.

Відповідні висновки суду з посиланням на положення статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України мотивовані тим, що позивачем не було доведено належними та допустимими доказами наявності правових підстав для задоволення позовних вимог та відповідно стягнення з Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 42854,40грн. сплачених за проведення експертних досліджень №№ 4434,4410,4432,4433 на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сімферопольський вино-коньячний завод" з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 26.07.2017р. у справі №917/1719/17 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов повністю та стягнути з Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 42854,40грн. за проведення експертних досліджень №№ 4434,4410,4432,4433.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що місцевий господарський суд дійшов передчасного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог та відповідно стягнення з Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. ОСОБА_1 безпідставно набутих грошових коштів в сумі 42854,40грн. Зокрема, апелянт наголошує на тому, що судом не було надано правової оцінки твердженням позивача щодо порушення відповідачем строків проведення експертного дослідження; не враховано тих обставин, що між позивачем та відповідачем на момент оплати рахунків за проведення експертних досліджень не існувало цивільних правовідносин, зазначені рахунки було безпідставно виставлено на ім'я позивача, та відповідно апелянтом було безпідставно їх оплачено. Отже, зазначені обставини на думку апелянта є безумовною підставою для задоволення позовних вимог та відповідно стягнення з відповідача безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 42854,40грн на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України. Окрім іншого, апелянт наголошує на тому, що відповідачем не було надано на розгляд суду достатніх доказів підготовки та відправлення вищевказаних висновків, а суд неправомірно прийняв рішення про достатність наданих копій супроводжуючих листів Інституту №№ 4434, 4410, 4432, 4433 від 07.07.2017р. як доказів підготовки та відправлення висновків експертного дослідження спиртовмісних сумішей №№ 4434, 4410, 4432, 4433.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 17.08.2017р. прийнято апеляційну скаргу до провадження, розгляд справи призначено на 06.09.2017р.

05.09.2017р. відповідачем подано до апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№9772), в якому просить у задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сімферопольський вино-коньячний завод" відмовити, рішення господарського суду Харківської області від 26.07.2017р. у справі №917/1719/17 залишити без змін. Також, відповідачем додано до відзиву копію листа ТОВ "Сімферопольський вино-коньячний завод" надісланий на адресу відповідача; копії актів №№ 4434, 4432, 4410, 4433 здачі-приймання висновку судового експерта; копію довіреності уповноваженої особи Дніпропетровської митниці ДФС; копію довіреності представника Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. поф. ОСОБА_1.

05.09.2017р. засобами електронного звязку апелянтом направлено на електронну адресу апеляційного господарського суду клопотання про відкладення розгляду справи, у звязку з тим, що представник підприємства знаходиться на лікарняному, проте, вказане клопотання не засвідчено електронним підписом, про що уповноваженими особами Харківського апеляційного господарського суду складений акт від 05.09.2017р. №13-42/675.

Відповідно до пункту 1.5.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, погодженої Вищим господарським судом України листом від 19.02.2013р. №01-17/315/384/13 та затвердженої наказом Державної судової адміністрації від 20.02.2013р., документи, отримані електронною поштою без електронного цифрового підпису або каналами факсимільного звязку, не належать до офіційних.

Враховуючи ту обставину, що клопотання апелянта надіслано на електронну адресу апеляційного господарського суду без засвідчення його електронним підписом, судова колегія дійшла висновку про відсутність правових підстав для його розгляду.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 06.09.2017р. відкладено розгляд справи на 04.10.2017р.

У звязку з відпусткою судді Шутенко І.А., автоматизованою системою документообігу суду 03.10.2017р. для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Плахова О.В., судді Здоровко Л.М., судді Камишевої Л.М., розгляд апеляційної скарги розпочато спочатку.

У судове засідання Харківського апеляційного господарського суду 04.10.2017р. представники сторін не зявились, про причини неявки не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

Судова колегія зазначає, що апеляційним господарським судом було виконано процесуальний обов'язок щодо належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, про що також свідчить штамп на зворотній сторінці ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 06.09.2017р. про відправлення її копій сторонам, що є доказом належного повідомлення учасників процесу про час та місце розгляду апеляційної скарги у відповідності до пункту 2.6.15 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації № 28 від 20.02.2013р.

Відповідно до пункту 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду апеляційної скарги, зважаючи на належне повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, а також, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обовязковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу в даному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вірно встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 16.03.2017р. посадовими особами Дніпропетровської митниці Державної фіскальної Служби України митного посту "Північний" ВМО № 1 у присутності власника ТОВ "Сімферопольський вино-коньячний завод" (надалі - позивач) було відібрано проби та зразки товару: "Спирт коньячний 5-ти річної витримки для використання у власному виробництві алкогольних напоїв - 25000 л. Не суперечить вимогам КД У00011050-15.91.10-5:2009 "Технічні вимоги на імпортні коньячні спирти. Не являється спиртом етиловим ректифікованим. Масова частка етилового спирту 68%" виробництва ТОВ "ГЕО-АЛКО" (Грузія) (далі за текстом - Товар), відповідно до актів №UA 110150/2017/200685, №UA110150/2017/200681, №UA 110150/2017/200680, №UA 110150/2017/200689 з метою проведення дослідження (аналізу, експертизи).

Мета взяття проб і зразків товарів: Спрацювання АСАУР форма контролю 905-3 "Взяття проб (зразків) товарів для проведення досліджень (аналізу, експертизи) з метою встановлення характеристик, визначальних для класифікації товарів згідно з УКТ ЗЕД"; неможливість проведення досліджень Спеціалізованою лабораторією з питань експертизи та досліджень Державної фіскальної Служби в частині завдань: листи Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України від 06.03.2017р. №14/4/2-6082, від 13.03.2017р. №14/4/2-6277 (т. 1 а.с. 11-14).

Відібрані проби та зразки товарів було упаковано в поліетиленові пакети (з скляними банками); на упаковку накладено митне забезпечення 2х110/008;2х110/042;2х110/008;2х110/003 та 20.03.2017р. у відповідності до приписів "Порядку взаємодії структурних підрозділів та територіальних органів Державної фіскальної служби України із Спеціалізованою лабораторією з питань експертизи та досліджень ДФС під час проведення досліджень (аналізів, експертиз)" затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 02.12.2016р. № 1058 були передані для проведення дослідження (аналізу, експертизи) до Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса МЮ України (надалі відповідач).

06.04.2017р. відповідачем за проведення експертного дослідження було виставлено рахунки на оплату експертних досліджень № 956, 957, 958, 959 від 06.04.2017р., кожний на суму 10713,60 грн. (т.1 а.с.15-18), які було оплачені позивачем в повному обсязі, на загальну суму 42854,40грн. що підтверджується платіжними дорученнями №1110 від 11.04.2017р., № 1111 від 11.04.2017р., № 1112 від 11.04.2017р., № 1113 від 11.04.2017р. (т.1 а.с.19-22).

Як вбачається з матеріалів справи, 21.04.2017р. позивачем на адресу Виконуючого обовязки начальника Дніпропетровської митниці ДФС було направлено лист №21/04 (т.1 а.с.23), в якому було зазначено про те, що у зв'язку з тим , що з моменту відбору та отримання Інститутом проб та зразків товарів минув місяць та Товариство щоденно потерпає від збитків завданих від простою товару, та вимагав негайно повідомити письмово про результати проведення експертних досліджень та надати примірники цих результатів, або вказати конкретних строк проведення експертних досліджень , надати пояснення щодо не однократності взяття проб та зразків товарів.

Позивач зауважив, що в протилежному випадку у зв'язку з блокуванням господарської діяльності Товариство буде вимушене звернутися до суду за захистом своїх прав та інтересів із стягненням із Дніпропетровської митниці ДФС збитків завданих Товариству бездіяльністю посадових осіб Дніпропетровської митниці ДФС шляхом не організації своєчасного проведення експертного дослідження та простоєм контейнерів в зоні митного контролю із повернення передплати коштів за митне оформлення в сумі 925000,00грн. (т.1 а.с.23)

Також, 21.04.2017р. позивачем було направлено на адресу відповідача лист № 354 (т.1 а.с.25), в якому просив негайно повідомити про результати експертних досліджень посадовим особам Дніпропетровської митниці ДФС. Позивачем було зазначено про те, що він не зобовязаний сплачувати послуги Інституту, але враховуючи, що державні органи не мають коштів для сплати експертних послуг, та Товариство зацікавлене в об'єктивному та швидкому проведені експертизи, 11.04.2017р. на підставі наданих Інститутом рахунків №956,957, 958,959 сплатило за кожне експертне дослідження 10713,60грн., на загальну суму 42854,40грн. Окрім іншого, позивачем було зазначено, що у разі ненадання експертного висновку, підприємство буде вимушене звернутись до суду за захистом свої прав та інтересів у звязку з блокуванням господарської діяльності товариства та стягненням з відповідача збитків завданих бездіяльністю відповідальних посадових осіб внаслідок не проведення своєчасного експертного дослідження.

27.04.2017р. позивачем було направлено на адресу відповідача лист № 27-04/2017 (т.1 а.с.24), в якому зазначав, що строк проведення експертного дослідження встановлений статтею 357 Митного кодексу України вже минув та станом на 27.04.2017 експертне дослідження Інститутом не проведено, в зв'язку з чим просив негайно повернути сплачені кошти за проведення експертних досліджень.

Листом від 28.04.2017р. № 793/10/04-50-67-01 Дніпропетровською митницею ДФС за результатами поданого звернення було надано відповідь (т.1 а.с.27-28), в якій було повідомлено позивача про те, що згідно з частиною 1 статті 320 Митного кодексу України форми та обсяги контролю, достатнього для забезпечення додержання законодавства з питань державної митної справи та міжнародних договорів України при митному оформленні, обираються митницями (митними постами) на підставі результатів застосування системи управління ризиками (далі - АС АУР).

Перший відбір зразків, який було проведено 10.03.2017р. за відповідними митними деклараціями, було здійснено в рамках сформованих АСАУР форм контролю, а саме - 905-3 "Взяття проб (зразків) товарів для проведення досліджень (аналізу, експертизи) з метою встановлення характеристик, визначальних для класифікації товарів згідно з УКТ ЗЕД". Відібрані зразки направлено для проведення досліджень до спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень ДФС.

Згідно вимог частини 2 статті 325 Митного кодексу України, органи доходів і зборів з власної ініціативи або з ініціативи правоохоронних органів мають право вимагати від осіб, які переміщують товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України, проведення операцій, передбачених частиною першою цієї статті, в тому числі взяття проб та зразків таких товарів.

Листом спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень ДФС від 16.03.2017 №223/7/94-94-82-17 Дніпропетровську митницю ДФС було проінформовано про неможливість визначення окремих показників, отже з урахуванням вимог листа Служби безпеки України від 13.03.2017 №14/4/2-6277 відібрані зразки були направлені до Харківського НДІ судових експертиз ім. Засл. проф. ОСОБА_1

Отже, з метою з'ясування результатів проведення досліджень Дніпропетровською митницею ДФС було направлено листа на адресу експертної організації - Харківського НДІ судових експертиз ім. Засл. проф. ОСОБА_1, проте станом на 27.04.2017р. відповіді від експертної організації до Дніпропетровської митниці ДФС не надходило.

Крім того, Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. засл. проф. ОСОБА_1 у відповідь на запити позивача 16.05.2017р. та 24.05.2017р. було направлено відповідні листи №2/1403 та 2/1516, в яких було повідомлено позивача про те, що експертні дослідження щодо зразків, проводяться на підставі відповідних запитів, що надійшли з Дніпропетровської митниці ДФС, яка є безпосередньо органом, що призначив експертні дослідження.

Отже, зняття з виконання відповідних експертних досліджень, повернення об'єктів дослідження замовнику, а також повернення грошей, сплачених за проведення експертного дослідження, може бути здійснене, відповідно до п. 2.2 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 5.3/5 (зі змінами та доповненнями), після надходження до ХНДІСЕ відповідного документального підтвердження щодо здійснення цих дій від органу, що призначив експертні дослідження.

Окрім іншого, позивача було повідомлено про те, що дослідження щодо зразків, проводяться на підставі відповідних запитів, що надійшли з Дніпропетровської митниці ДФС, яка є безпосередньо органом, що призначив експертні дослідження. отже, відповідно до пункту 2.4 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5 (зі змінами та доповненнями), забороняється розголошення даних, що стали відомі під час проведення експертизи. Таким чином, результати відповідних експертних досліджень не можуть бути надані будь-кому, окрім органу, що призначив експертні дослідження.

Щодо строків проведення експертизи, відповідачем було зазначено, що відповідно до пункту 1.13 вищевказаної Інструкції, встановлюється залежно від складності дослідження з урахуванням експертного навантаження фахівців, та враховуючи велике навантаження експертів ХНДІСЕ з дослідження спиртовмісних сумішей, значну кількість об'єктів, які необхідно дослідити, необхідність проведення експериментальних досліджень, застосування декількох методів, експерти, дослідження за обєктами експертного дослідження будуть виконані протягом 90 календарних днів з дня оплати вартості експертних досліджень.

У звязку з тим, що Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. засл. проф. ОСОБА_1 було відмовлено в поверненні грошових коштів сплачених за проведення експертного дослідження, 26.05.2017р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Сімферопольський вино-коньячний завод" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом про витребування безпідставно отриманих грошей (т.1 а.с.4-31), в якому просило суд стягнути з Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. ОСОБА_1 безпідставно отримані грошові кошти у розмірі 42854,40грн.; судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що ним було здійснено оплату по рахункам за проведення експертних досліджень на загальну суму 42854,40грн., які були виставлені відповідачем, проте замовником зазначених досліджень є Дніпропетровська митниця ДФС, а отже відповідачем безпідставно отримано грошові кошти; крім того, експертною установою порушені строки проведення досліджень, встановлені статтею 357 Митного кодексу України.

Рішенням господарського суду Харківської області від 26.07.2017р. у даній справі відмовлено в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Сімферопольський вино-коньячний завод" до Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. ОСОБА_1 про стягнення коштів, з підстав викладених вище (т.1 а.с.80-85).

Досліджуючи матеріали справи у їх сукупності, та надаючи оцінку правомірності винесення оскаржуваного рішення, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.

Так, в обґрунтування позовних вимог та доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що в силу приписів частини 20 статті 357 Митного кодексу України, оплата проведення досліджень (аналізів, експертиз) проб (зразків) товарів здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, що свідчить про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог та відповідно стягнення з Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. ОСОБА_1 безпідставно отриманих грошових коштів за проведення експертного дослідження.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо того, що в даному випадку зазначена правова норма Митного кодексу України не може бути застосована до спірних правовідносин, враховуючи наступне.

Відповідно до частини 2 статті 325 Митного кодексу України, органи доходів та зборів з власної ініціативи або з ініціативи правоохоронних органів мають право у письмовій формі вимагати від осіб, які переміщують товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України, проведення операцій, передбачених частиною першою цієї статті, в тому числі взяття проб та зразків товарів.

Відповідно до частини першої статті 327 Митного кодексу України, у разі потреби для участі у здійсненні митного контролю можуть залучатися спеціалісти та експерти.

Крім того, наказом Міністерства фінансів України від 02.12.2016р. № 1058 зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.12.2016р. за №1693/29823 затверджено Порядок взаємодії структурних підрозділів та територіальних органів Державної фіскальної служби України із Спеціалізованою лабораторією з питань експертизи та досліджень ДФС під час проведення досліджень (аналізів, експертиз)" (надалі - Порядок), який визначає послідовність та порядок виконання дій посадовими особами структурних підрозділів та територіальних органів Державної фіскальної служби України (далі - органи ДФС) при направленні запитів про проведення досліджень (аналізів, експертиз), постанов про призначення експертиз у справах про порушення митних правил до Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень ДФС (далі - СЛЕД ДФС), а також проведення досліджень (аналізів, експертиз) експертами СЛЕД ДФС (пункт 1 Порядку).

Пунктом 1 частини 1 статті 356 Митного кодексу України встановлено, що взяття проб (зразків) товарів здійснюється посадовими особами органу доходів і зборів в рамках процедур митного контролю та митного оформлення з метою встановлення характеристик, визначальних для класифікації товарів згідно з УКТ ЗЕД.

Частинами 1 та 2 статті 357 Митного кодексу України встановлено, що взяті проби (зразки) під митним забезпеченням разом з актом про їх взяття доставляються поштою або посадовою особою органу доходів і зборів до спеціалізованого органу з питань експертизи та досліджень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, чи до його відокремленого підрозділу або до іншої експертної установи (організації) для проведення досліджень (аналізів, експертиз).

Дослідження (аналізи, експертизи) проводяться експертами спеціалізованого органу з питань експертизи та досліджень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, чи його відокремленого підрозділу або інших експертних установ (організацій), призначених органом доходів і зборів. Зазначені дослідження (аналізи, експертизи) проводяться з метою забезпечення здійснення митного контролю та митного оформлення і не є судовими експертизами.

Як було зазначено вище, листом від 28.04.2017р. № 793/10/04-50-67-01 Дніпропетровською митницею ДФС було повідомлено позивача про те, що згідно з частиною 1 статті 320 Митного кодексу України форми та обсяги контролю, достатнього для забезпечення додержання законодавства з питань державної митної справи та міжнародних договорів України при митному оформленні, обираються митницями (митними постами) на підставі результатів застосування системи управління ризиками (далі - АС АУР).

Перший відбір зразків, який було проведено 10.03.2017р. за відповідними митними деклараціями, було здійснено в рамках сформованих АСАУР форм контролю, а саме - 905-3 "Взяття проб (зразків) товарів для проведення досліджень (аналізу, експертизи) з метою встановлення характеристик, визначальних для класифікації товарів згідно з УКТ ЗЕД". Відібрані зразки направлено для проведення досліджень до спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень ДФС.

Згідно вимог частини 2 статті 325 Митного кодексу України, органи доходів і зборів з власної ініціативи або з ініціативи правоохоронних органів мають право вимагати від осіб, які переміщують товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України, проведення операцій, передбачених частиною першою цієї статті, в тому числі взяття проб та зразків таких товарів.

Листом спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень ДФС від 16.03.2017 №223/7/94-94-82-17 Дніпропетровську митницю ДФС було проінформовано про неможливість визначення окремих показників, отже з урахуванням вимог листа Служби безпеки України від 13.03.2017 №14/4/2-6277 відібрані зразки були направлені до Харківського НДІ судових експертиз ім. Засл. проф. ОСОБА_1

Колегія суддів зазначає, що частиною 3 статті 357 Митного кодексу України встановлено, що призначення дослідження (аналізу, експертизи) в інших установах (організаціях) допускається лише у разі неможливості проведення дослідження (аналізу, експертизи) спеціалізованим органом з питань експертизи та досліджень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, чи його відокремленим підрозділом або за заявою декларанта чи уповноваженої ним особи для підтвердження чи спростування результатів проведеного дослідження (аналізу, експертизи) (частини 1-3 вказаної статті).

Крім того, відповідно до пункту 4 розділу І Порядку взаємодії структурних підрозділів та територіальних органів Державної фіскальної служби України із Спеціалізованою лабораторією з питань експертизи та досліджень ДФС під час проведення досліджень (аналізів, експертиз)" (надалі - Порядок), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.12.2016р. № 1058 зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.12.2016р. за №1693/29823 встановлено, що призначення досліджень (аналізів, експертиз) органами ДФС в інших експертних установах (організаціях) здійснюється у порядку, визначеному законодавством .

З матеріалів справи, а саме актів про взяття (зразків) товарів від 16.03.2017р. №UA 110150/2017/200685, №UA110150/2017/200681, №UA 110150/2017/200680, №UA 110150/2017/200689, вбачається, що Дніпропетровською митницею ДФС було зазначено про неможливість проведення досліджень Спеціалізованою лабораторією з питань експертизи та досліджень Державної фіскальної Служби з урахуванням листів Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України від 06.03.2017р. №14/4/2-6082, від 13.03.2017р. №14/4/2-6277 (т. 1 а.с. 11-14)

Отже, у звязку з вказаними обставинами, відібрані проби та зразки товарів було передано для проведення дослідження (аналізу, експертизи) у відповідності до приписів частини 3 статті 357 Митного кодексу України та пункту 4 розділу І вищевказаного Порядку взаємодії структурних підрозділів та територіальних органів Державної фіскальної служби України із Спеціалізованою лабораторією з питань експертизи та досліджень ДФС під час проведення досліджень (аналізів, експертиз) до Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса МЮ України.

Колегія суддів також зазначає, що Харківський науково-дослідного інститут судових експертиз ім. засл. проф. ОСОБА_1 у своїй діяльності відповідно до визначених пунктом 1.2. Статуту Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. ОСОБА_1 Міністерства Юстиції України (т.1 а.с.38-46), керується Законом України Про судову експертизу та Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998р. за № 53/5 зі змінами та доповненнями.

Крім того, як вірно встановлено господарським судом першої інстанції, Харківський науково-дослідний інститут судових експертиз ім. Засл. проф. ОСОБА_1 не відноситься до спеціалізованого органу з питань експертизи та досліджень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, а відповідно до положень статті 7 Закону України "Про судову експертизу" є державною спеціалізованою установою і належить до науково-дослідних установ судових експертиз Міністерства юстиції України, а фахівці, що проводять експертні дослідження, мають кваліфікацію судового експерта.

Судова колегія з урахуванням правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду України від 02.02.2016р. у справі №6-3090цс15 також зазначає, що згідно з частинами першою та другою статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Виходячи зі змісту зазначеної норми можна виокремити особливості змісту та елементів кондиційного зобов'язання.

Характерною особливістю кондиційних зобов'язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов'язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов'язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так неправомірних. Крім того, у кондиційному зобов'язанні не має правового значення чи вибуло майно, з володіння власника за його волею чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним чи недобросовісним.

Кондикційне зобов'язання виникає за наявності таких умов:

1) набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого);

2) набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Конструкція статті 1212 Цивільного кодексу України, як і загалом норм глави 83 Цивільного кодексу України, свідчить про необхідність установлення так званої "абсолютної" безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Ознаки, характерні для кондиції, свідчать про те, що пред'явлення кондиційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов'язаний договірними правовідносинами щодо речі.

Узагальнюючи вищевикладене, можна дійти висновку про те, що кондиція - позадоговірний зобов'язальний спосіб захисту права власності або іншого речового права, який може бути застосований самостійно.

Кондикція застосовується як спосіб захисту порушеного права у тому випадку, коли певна вимога власника (титульного володільця) майна не охоплюється нормативним урегулюванням основного способу захисту права, але за характерними ознаками, умовами та суб'єктним складом підпадає під визначення зобов'язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави.

Як було зазначено вище, позивачем було самостійно, без жодних заперечень сплачено грошові кошти по рахункам виставленим відповідачем за проведення експертного дослідження, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями №1110 від 11.04.2017р., №1111 від 11.04.2017р., №1112 від 11.04.2017р., №1113 від 11.04.2017р. (т.1 а.с.19-22).

Судова колегія також зазначає, що Загальні правила, види і стандарти розрахунків юридичних і фізичних осіб та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків, визначені Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, яка затверджена постановою правління Національного банку України від 21.01.2004р. №22 (надалі - Інструкція ).

Нормами зазначеної Інструкції встановлені вимоги щодо заповнення розрахункових документів, у тому числі платіжних доручень.

Так, відповідно до пункту 2.1 Інструкції, розрахункові документи складаються на бланках, форми яких наведені в додатках до цієї Інструкції. Реквізити розрахункових документів за цими формами заповнюються згідно з вимогами додатка 8 до цієї Інструкції та відповідних її глав.

При цьому, згідно пункту 2.3 Інструкції, відповідальність за правильність заповнення реквізитів розрахункового документа, несе особа, яка оформила цей документ і подала його до обслуговуючого банку.

Зокрема, згідно пункту 3.1 Інструкції, платіжне доручення, одним із реквізитів якого є графа призначення платежу, оформляється платником за формою, наведеною в додатку 2 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 8 до цієї Інструкції.

В силу пункту 3.8 Інструкції, реквізит "призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. При цьому, платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "призначення платежу".

Отже, належним та допустимим доказом призначення грошових коштів, що перераховуються, є відповідний платіжний документ з даними щодо призначення платежу.

З наявних в матеріалах справи копій платіжних доручень №1110 від 11.04.2017р., №1111 від 11.04.2017р., №1112 від 11.04.2017р., №1113 від 11.04.2017р. вбачається, що у графі "призначення платежу" зазначено "Оплата за експертное исследование №4434 от ООО "СКВЗ" по сч 959 от 06.04.17. в т.ч. НДС 1785,60грн. "; "Оплата за експертное исследование №4433 от ООО "СКВЗ" по сч 958 от 06.04.17. в т.ч. НДС 1785,60грн. "; "Оплата за експертное исследование №4432 от ООО "СКВЗ" по сч 957 от 06.04.17. в т.ч. НДС 1785,60грн. "; "Оплата за експертное исследование №4410 от ООО "СКВЗ" по сч 956 от 06.04.17. в т.ч. НДС 1785,60грн. ";

Крім того, у листі № 354 від 21.04.2017р. направленому на адресу відповідача, позивачем було зазначено про те, що він не зобов'язаний сплачувати послуги інституту, але враховуючи зацікавленість ТОВ "Сімферопольський вино - коньячний завод" в проведенні експертних досліджень, та те що у Дніпропетровської митниці ДФС не має коштів на оплату експертних досліджень, він з власної волі оплатив рахунки за проведення експертних досліджень.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що власне волевиявлення скаржника на оплату рахунків за проведення експертних досліджень є правомірною підставою для набуття Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. засл. проф. ОСОБА_1 грошових коштів на загальну суму 42854,40грн.

Враховуючи вищевикладене, що при здійсненні повноважень покладених на відповідача, останній керується саме положеннями Закону України Про судову експертизу та Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998р. за № 53/5 зі змінами та доповненнями, а не Митним кодексом України, а позивачем з власної волі було оплачено рахунки за проведення експертних досліджень, колегія суддів приходить до висновку про неможливість застосування до спірних правовідносин правового механізму кондикційного зобов'язання, та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог та відповідно стягнення грошових коштів у розмірі 42854,40грн. як безпідставно набутих відповідачем на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.

Судова колегія також відхиляє доводи апелянта щодо порушення відповідачем строків проведення експертних досліджень, з огляду на те, що пунктом 1.13 Інструкції "Про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень", затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998р. №53/5, передбачено, що строк проведення експертизи встановлюється залежно від складності дослідження з урахуванням експертного навантаження фахівців керівником експертної установи (або заступником керівника чи керівником структурного підрозділу) у межах, зокрема понад 90 календарних днів - якщо експертиза є особливо складною чи багатообєктною, потребує вирішення більше десяти питань або вирішення питань, які потребують декількох досліджень, чи налічує понад п'ять томів матеріалів справи або є комплексною чи потребує залучення фахівців з інших установ (у тому числі судово-медичних), підприємств, організацій і не може бути виконана в зазначені строки.

Як було зазначено вище, листом від 24.05.2017р. за № 2/1516 відповідачем було повідомлено позивача про те, що експертні дослідження будуть проведені протягом 90 календарних днів з дня оплати вартості експертних досліджень, у звязку з великим навантаженням експертів ХНДІСЕ з дослідження спиртовмісних сумішей, значною кількістю обєктів які необхідно дослідити, необхідністю проведення експериментальних досліджень, застосування декількох методів (пункт 1.13 Інструкції).

Таким чином, враховуючи, що рахунки за проведення експертних досліджень були сплачені 11.04.2017р., строк на виконання експертних досліджень мав сплинути 11.07.2017р., отже доводи апелянта щодо порушення строків проведення експертних досліджень є безпідставними.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що експертні дослідження спиртовмісних сумішей №№ 4434, 4410, 4432, 4433 за замовлення заступника начальника м/п "Північний" начальника ВМО № 1 Дніпропетровської митниці ДФС ОСОБА_2 були завершені 07.07.2017р. та висновки надіслані замовнику, про що свідчать супровідні листи, що знаходяться в матеріалах справи (т.1 а.с.71-75).

Отже, доводи апелянта щодо ненадання відповідачем достатніх доказів підготовки та відправлення вищевказаних висновків, є безпідставними, та окрім іншого, зазначені обставини не є предметом розгляду у даній справі.

За приписами статті 129 Конституції України, до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судова колегія також зазначає, що приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - Суд) як джерело права.

У пункті 54 рішення від 28.01.2011. "Трофимчук проти України" Суд повторює, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (див. рішення у справі "Ґарсія Руіз проти Іспанії", заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-I).

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, оскільки суд першої інстанції дослідив належним чином обставини справи і докази на їх підтвердження.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення господарського суду першої інстанції винесено з дотриманням норм матеріального та процесуального права та при повному зясуванні обставин, що мають значення для справи, у звязку з чим рішення господарського суду Харківської області від 26.07.2017р. у справі №922/1719/17 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 91, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сімферопольський вино-коньячний завод" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 26.07.2017р. у справі №922/1719/17 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 09 жовтня 2017р.

Головуючий суддя Плахов О.В.

Суддя Здоровко Л.М.

Суддя Камишева Л.М.