Постанова № 69406353, 05.10.2017, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" жовтня 2017 р. Справа № 5004/165/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Василишин А.Р.

судді Філіпова Т.Л. ,

судді Бучинська Г.Б.

при секретарі Першко А.А.

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Тепелен" на ухвалу господарського суду Волинської області від 15 серпня 2017 року у справі №5004/165/12 (суддя Шум М.С.)

за скаргою Державного комунального підприємства "Луцьктепло" на дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_1 по справі

за позовом прокурора м. Луцька в інтересах держави в особі філії Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

до Державного комунального підприємства "Луцьктепло"

про стягнення 22 691 686 грн 67 коп.

за участю представників сторін:

органу прокуратури - ОСОБА_2, посвідчення №026596 від 30 травня 2014 року;

стягувача - не з'явився;

боржника - не з'явився;

органу ДВС - ОСОБА_3. представник згідно довіреності №932/20.303 від 07 серпня 2017 року;

апелянта -ОСОБА_4, представник згідно довіреності від 30 січня 2017 року; ОСОБА_5, представник згідно довіреності №1466 від 20 липня 2016 року.

Судом розяснено права та обовязки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України. Клопотання про технічну фіксацію судового процесу та заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Державне комунальне підприємства "Луцьктепло" (надалі - Боржник) звернулось в господарський суд Волинської області зі скаргою на дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_1 (надалі - орган ДВС) за позовом прокурора м. Луцька (надалі - Прокурор) в інтересах держави в особі філії дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (надалі - Стягувач) до Боржника про стягнення 22 691 686 грн 67 коп..

Ухвалою місцевого господарського суду від 15 серпня 2017 року скаргу Боржника було задоволено.

Не погоджуючись з прийнятою судом першої інстанції ухвалою, ТзОВ "Тепелен" (надалі - ОСОБА_2) звернулось до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив дану ухвалу місцевого господарського суду скасувати з огляду на те, що при винесенні даної ухвали суд першої інстанції вирішив питання, які зачіпають права та законні інтереси Апелянта. Разом з тим, Апелянтом подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження у зв'язку з тим, про оскаржувану ухвалу від 15 серпня 2017 року Апелянту стало відомо з відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень лише 21 серпня 2017 року, оскільки ОСОБА_2 не брав участь при розгляді скарги в суді першої інстанції.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 04 вересня 2017 року апеляційну скаргу Апелянта було повернуто на підставі пунктів 2 та 3 частини 1 статті 97 ГПК України.

Після усунення обставин, що стали причиною повернення, ОСОБА_2 повторно подав апеляційну скаргу з вмотивованим клопотанням про відновлення строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою суду від 22 вересня 2017 року (том 5, а.с. 180), з підстав, висвітлених в ній, було поновлено строк на апеляційне оскарження, апеляційну скаргу прийнято до провадження, справу призначено до слухання на 05 жовтня 2017 року на 16:00 год..

На виконання вимог суду, викладених в ухвалі від 22 вересня 2017 року, від Луцької місцевої прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу (том 5, а.с. 209-210), в якому з підстав, висвітлених в ньому, Прокурор вважає, що оскаржувана ухвала винесена судом першої інстанції у відповідності до вимог чинного законодавства з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

04 жовтня 2017 року від Боржника надійшло клопотання про відкладення розгляду даної справи (том 5, а.с. 213), у зв'язку із неможливістю забезпечити явку в судове засідання уповноваженого представника.

05 жовтня 2017 року від Апелянта надійшли додаткові пояснення до апеляційної скарги (том 5, а.с. 217), в яких з підстав, висвітлених в них, ОСОБА_2 вказує, що рахунок Боржника №26009252571 у ПАТ АБ "Укргазбанк" не може вважатися рахунком зі спеціальним режимом використання у розумінні статті 48 ЗУ "Про виконавче провадження", а тому скасування постанови про арешт коштів Боржника від 13 червня 2017 року в частині накладення арешту на цей рахунок є безпідставним та необгрунтованим належними доказами.

В судовому засіданні від 05 жовтня 2017 року представники Апелянта підтримали доводи, висвітлені в апеляційній скарзі та додаткових поясненнях до апеляційної скарги, просять її задоволити, ухвалу місцевого господарського суду скасувати. Разом з тим, щодо вирішення питання про відкладення розгляду справи з огляду на подане Боржником клопотання, то представники Апелянта покладаються на розсуд суду.

В судовому засіданні від 05 жовтня 2017 року Прокурор заперечив щодо доводів, висвітлених в апеляційній скарзі, вважає її безпідставною та необгрунтованою, а тому просить відмовити в її задоволенні. Водночас, Прокурор зазначив, що дану апеляційну скаргу можливо розглянути за відсутності представника Боржника.

В судовому засіданні від 05 жовтня 2017 року представник органу ДВС підтримав доводи, висвітлені в апеляційній скарзі, вважає, що ухвала суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить її задоволити, а ухвалу місцевого господарського суду скасувати. Разом з тим, щодо вирішення питання про відкладення розгляду справи з огляду на подане Боржником клопотання, то представник органу ДВС покладається на розсуд суду.

В судове засідання від 05 жовтня 2017 року представник Стягувача не прибув, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений у встановленому законом порядку.

В судове засідання від 05 жовтня 2017 року представник Боржника не прибув, з підстав, вказаних у клопотанні про відкладення розгляду справи.

Розглянувши клопотання Боржника про відкладення розгляду справи, оцінивши доводи, наведені у ньому, колегія апеляційного господарського суду приходить до висновку, що в його задоволенні слід відмовити, з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 3.9.2 Постанови Пленуму Пленуму Вищого господарського суду № 18 від 26 грудня 2011 року, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору; господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.); при цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Дослідивши дане клопотання, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про неможливість його задоволення з огляду на те, що 09 жовтня 2017 року закінчується пятнадцятиденний строк розгляду апеляційної скарги, а Боржником до клопотання не додано клопотання про продовження строку розгляду апеляційної скарги (даної заяви не подано і іншими сторонами після оголошення клопотання Боржника), відтак суд не може відкласти розгляд апеляційної скарги, адже відкладення призведе до порушення строку розгляду вищевказаної скарги.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що її слід задоволити, а оскаржувану ухвалу скасувати. При цьому колегія виходила з наступного.

Як встановлено апеляційним судом, 13 червня 2017 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департамету ДВС Міністерства юстиції України винесено постанову про арешт коштів Боржника у виконавчому проваджені №40022768, що приєднане до зведеного виконавчого провадження № 51936816.

В даній постанові зазначено чотири накази про стягнення із Боржника заборгованості, а саме:

1) наказ №5004/165/12-1 від 27 березня 2012 року, який виданий господарським судом Волинської області про стягнення з Боржника на користь Стягувача 21 244 844 грн 64 коп.;

2) наказ №5019/1121/12 від 22 жовтня 2012 року, який виданий господарським судом Рівненської області про стягнення з Боржника на користь Апелянта 28 209 851 грн 77 коп. заборгованості та 64 380 грн судових витрат;

3) наказ №903/336/14-1 від 11 серпня 2014 року, який виданий 11 серпня 2014 року господарським судом Волинської області про стягнення з Боржника на користь ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 19 996 716 грн 30 коп. основного боргу, 1 227 725 грн 57 коп. річних, 170 891 грн 91 коп. інфляційних та 72 794 грн 98 коп. витрат по сплаті судового збору;

4) наказ №07/138-1 від 03 березня 2011 року, який виданий господарським судом Волинської області про стягнення з Боржника на користь Стягувача 20 387 562 грн, 23 951 грн 23 коп. витрат по сплаті державного мита та 221 грн 67 коп. витрат на інформаційо-технічне забезпечення судового процесу.

Рівненський апеляційний господарський суд констатує, що згідно частини 1 статті 116 ГПК України: виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом; наказ видається стягувачеві або надсилається йому після набрання судовим рішенням законної сили; накази про стягнення судового збору надсилаються до місцевих органів державної податкової служби.

Відповідно до приписів частини 1 статті 121-2 ГПК України: скарга на рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців щодо виконання судових рішень господарських судів може бути подана стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів, крім рішень виконавця про відкладення проведення виконавчих дій, які можуть бути оскаржені протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів.

Між тим, у пункті 9.1 постанови Пленуму ВГСУ від 17 жовтня 2012 року №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", роз'яснено, що за змістом статті 121-2 ГПК України, скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів розглядає виключно місцевий господарський суд, яким відповідну справу розглянуто у першій інстанції, тобто той господарський суд, що видав виконавчий документ (наказ чи ухвалу), і в тому ж складі суду (якщо цьому не перешкоджають об'єктивні обставини, як-от звільнення судді, його захворювання, перебування у відпустці тощо). Оскільки прийняття органами Державної виконавчої служби, їх посадовими особами будь-яких рішень (постанов тощо) в процесі здійснення виконання судових рішень господарських судів підпадає в розумінні статті 121-2 ГПК під ознаки дій цих органів та осіб, то відповідні рішення також підлягають оскарженню до названих судів.

В силу дії частини 1 статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" (надалі - Закон): звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації; про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Частиною 2 статті 48 Закону передбачено, що: стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах; забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статей 19 1 та 26 1 Закону України "Про теплопостачання", статті 15 1 Закону України "Про електроенергетику", та на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Згідно частини 4 статті 48 Закону, на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення; арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту.

Приписами частин 1 та 2 статті 56 Закону визначено, що: арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення; арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Відповідно до частини 3 статті 56 Закону, арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

В силу дії частини 4 статті 56 Закону: копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.

Як зазначалося вище у даній судовій постанові, відповідно до винесеної державним виконавцем постанови про арешт коштів Боржника ВП №40022768 від 13 червня 2017 року, дане виконавче провадження приєднане до зведеного виконавчого провадження №51936816, а накази видані господарським судом Рівненської області (наказ №5019/1121/12 від 22 жовтня 2012 року) та господарським судом Волинської області (наказ №5004/165/12-1 від 27 березня 2012 року; наказ №903/336/14-1 від 11 серпня 2014 року та наказ №07/138-1 від 03 березня 2011 року). В даних наказах стягнення проводиться з Боржником на користь різних юридичних осіб, в тому числі і на користь Стягувача та Апелянта.

Колегія апеляційного господарського суду зазначає, що відповідно до роз'яснення ВГСУ, наведеного у пункті 9.12 постанови Пленуму ВГСУ від 17 жовтня 2012 року №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України": за змістом статті 121-2 ГПК судові засідання у розгляді скарг на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів повинні проводитись господарськими судами окремо за різними справами; у разі подання скарги на дії (бездіяльність) органів Державної виконавчої служби у зведеному виконавчому провадженні, в якій об'єднано вимоги за кількома виконавчими документами в різних справах, розглянутих різними судами, господарський суд з посиланням на пункт 5 частини першої статті 63 ГПК має повернути таку скаргу для розділу заявником відповідних вимог та подання скарг у кожній справі окремо.

Ураховуючи наведені вище роз'яснення Пленуму ВГСУ, колегія суддів констатує, що обмеження щодо розгляду скарг на дії (бездіяльність) органів ДВС у межах зведеного виконавчого провадження діє лише у разі об'єднання вимог за виконавчими документами у різних справах, розглянутих різними судами.

У відповідності до пункту 5 частини 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо порушено правила поєднання вимог або об'єднано в одній позовній заяві кілька вимог до одного чи кількох відповідачів і сумісний розгляд цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору.

Враховуючи вищенаведені норми та те, що Боржником подано одну скаргу на бездіяльність органу ДВС щодо виконання судових рішень, прийнятих за результатами розгляду справ, які перебувають у провадженні декількох судів (а саме: господарського суду Рівненської області та господарського суду Волинської області), то апеляційний господарський суд приходить до висновку, що в такому випадку скарга на бездіяльність органу ДВС підлягає поверненню у порядку пункту 5 частини 1 статті 63 ГПК України.

При цьому, Рівненський апеляційний господарський суд звертає увагу на той факт, що розгляд такої скарги лише в одній справі без залучення інших сторін виконавчого провадження (що вчинено місцевим господарським судом з огляду на відсутність підстав для цього в ГПК України) не лише призводить до порушення, що описано вище і стало причиною скасування спірної ухвали, але й призводить до порушення права на судовий захист інших стягувачів за іншими виконавчими документами (стягнення по котрим здійснюється в зведеному виконавчому провадженні, про що зазначено і постанові про арешт коштів). Відтак, дане призвело до того, що внаслідок вищевказаного, стягувачі за наказами №5019/1121/12 від 22 жовтня 2012 року, №903/336/14-1 від 11 серпня 2014 року та №07/138-1 від 03 березня 2011 року, були позбавлені свого права на судовий захист, що є неприпустимим в силу дії пункту 1 статті 6 Конвенції "Про захист прав людини і основоположних свобод".

Враховуючи усе вищевказане в даній судовій постанові, апеляційний господарський суд скасовує ухвалу господарського суду Волинської області від 15 серпня 2017 року по даній справі.

Крім того, Рівненський апеляційний господарський суд зазначає, що оскільки чинними нормами ГПК України в суду апеляційної інстанції не передбачено повноважень щодо вирішення питання про повернення скарги без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 63 ГПК України, тому суд апеляційної інстанції повертає дану справу до місцевого господарського суду, для вирішення даного питання.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103 105, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Тепелен" на ухвалу господарського суду Волинської області від 15 серпня 2017 року у справі №5004/165/12 задоволити.

2. Ухвалу господарського суду Волинської області від 15 серпня 2017 року у справі №5004/165/12 скасувати.

3. Справу №5004/165/12 направити господарському суду Волинської області для вирішення питання про повернення скарги №3443/08 від 04 липня 2017 року на підставі пункту 5 частини 1 статті 63 ГПК України.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

6. Справу №5004/165/12 повернути до господарського суду Волинської області.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Бучинська Г.Б.