Рішення № 69406145, 27.09.2017, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" вересня 2017 р. Справа № 926/2494/17

За позовом Сторожинецької міської ради

до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про стягнення доходів від безпідставно набутого майна в розмірі - 138 294,03 грн.

Суддя О.Г. Проскурняк

Представники:

від позивача - Постевка - Олійник Г.М., довіреність №72 від 23 січня 2017 року

від відповідача - не з'явився

СУТЬ СПОРУ: Сторожинецька міська рада звернулась з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення доходів від безпідставно набутого майна в розмірі - 138 294,03 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що відповідно до даних зазначених у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, ОСОБА_2 починаючи з 17 червня 2004 року, з 12 січня 2005 року та з 21 липня 2005 року, відповідно до договорів купівлі-продажу від 17 листопада 2003 року, від 30 вересня 2004 року, від 22 листопада 2004 року, від 14 липня 2005 року є співвласником нежитлових будівель розташованих за адресою: АДРЕСА_1 (частка власності у майновому комплексі становить 37%).

Далі позивач стверджує, що з часу набуття відповідачем права власності на нежитлові будівлі, а відповідно - і фактичного використання земельної ділянки (в силу розташування на ній об'єкту нерухомості відповідача), до Сторожинецької міської ради не надходило коштів за користування вищезазначеною земельною ділянкою.

Так, позивач стверджує, що зазнав збитків у формі неодержаного доходу у вигляді недоотриманої орендної плати у сумі 138 294,03 грн. за використання земельної ділянки відповідачем без правовстановлюючих документів

Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 02 серпня 2017 року порушено провадження у справі № 926/2494/17 та призначено до розгляду в засіданні на 14 серпня 2017 року. Ухвалою суду від 14 серпня 2017 року відкладено розгляд справи на 23 серпня 2017 року. Ухвалою суду від 23 серпня 2017 року відкладено розгляд справи на 11 вересня 2017 року. Ухвалою суду від 11 вересня 2017 року відкладено розгляд справи на 27 вересня 2017 року.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання 27 вересня 2017 року вчергове не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позовну звяву суду не надав.

Розглянувши подані сторонами та третіми особами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

Згідно із інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 17 січня 2017 року № 78221936 відповідач починаючи з 17 червня 2004 року, з 12 січня 2005 року та з 21 липня 2005 року, відповідно до договорів купівлі-продажу від 17 листопада 2003 року, від 30 вересня 2004 року, від 22 листопада 2004 року, від 14 липня 2005 року є співвласником нежитлових будівель розташованих за адресою: АДРЕСА_1 (частка власності у майновому комплексі становить 37%).

Із схеми розподілу земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що складена та погоджена комісією виконавчого комітету Сторожинецької міської ради, вбачається, що площа земельної ділянки, якою фактично користується відповідач, становить 0,9397 га.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач неодноразово звертався до відповідача із листами щодо необхідність виготовлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку, яка перебуває у його користуванні, та зобов'язувало з'явитись останнього в міську раду із правопосвідчуючими документами на майно для вирішення питання можливості розподілу території між власниками майна, однак останній вказані вимоги проігнорував та дій, спрямованих на оформлення права користування, не здійснив.

06 березня 2017 року позивач звернувся до відповідача із письмовою претензією, в якій із метою досудового врегулювання спору запропонував останньому добровільно сплатити суму заборгованості за використання земельної ділянки комунальної власності та надав відповідачу відповідний розрахунок збитків у формі неодержаного доходу від орендної плати, нарахованої за використання земельної ділянки, в АДРЕСА_1 за 2014-2017 роки.

Станом на дату ухвалення рішення у матеріалах справи відсутні докази добровільної сплати відповідачем збитків чи орендної плати як земельного податку за період з березня 2014 року по лютий 2017 року.

В силу положень статті 377 Цивільного кодексу України та статті 120 Земельного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Статтями 116, 123 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: зміни цільового призначення земельних ділянок відповідно до закону; надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості).

Відповідно до статті 125 ЗК України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Як вбачається із матеріалів справи, у відповідача відсутні будь-які докази, що посвідчують його право власності чи право користування земельною ділянкою площею 0,9397 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1..

Так, відповідач у період з березня 2014 року по лютий 2017 року використовував вищевказану земельну ділянку без правовстановлюючих документів.

Відповідно до частини 1 статті 206 ЗК України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка.

Частиною 2 статті 152 ЗК України встановлено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Пунктом "Д" частини 1 статті 156 Земельного кодексу України передбачено, що власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, відповідно до приписів частин першої та другої статті 157 ЗК України, здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами.

Так, відповідно до пункту 1 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, який затверджений постановою Кабінету міністрів України від 19.04.1993 року № 284 встановлено, що власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.

Пунктами 2, 4 зазначеного Порядку передбачено, що розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольськими міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад. Результати роботи комісій оформлюються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії. Розміри збитків визначаються в повному обсязі відповідно до реальної вартості майна на момент заподіяння збитків, проведених витрат на поліпшення якості земель (з урахуванням ринкової або відновної вартості).

Згідно із пунктом 3 Порядку відшкодуванню підлягають, зокрема, збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані. При цьому неодержаним доходом є дохід, який міг би одержати власник землі, землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян).

Статтею 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" передбачено, що самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Відповідно до пункту 5 Порядку збитки відшкодовуються власникам землі і землекористувачам, у тому числі орендарям, підприємствами, установами, організаціями та громадянами, що їх заподіяли, за рахунок власних коштів не пізніше одного місяця після затвердження актів комісій, а при вилученні (викупі) земельних ділянок - після прийняття відповідною радою рішення про вилучення (викуп) земельних ділянок у період до видачі документа, що посвідчує право на земельну ділянку підприємства, установи, організації або громадянина.

Пунктом 3.8 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" зазначено, що вирішуючи спори за позовами органів державної влади або місцевого самоврядування про стягнення з особи, яка набула у власність житловий будинок, будівлю або споруду і не переоформила право користування земельною ділянкою, шкоди у вигляді упущеної вигоди (зокрема у розмірі неодержаної плати за оренду земельної ділянки), господарські суди, крім спеціальних норм, повинні брати до уваги загальні положення статті 22, глави 82 ЦК України, частини другої статті 224 Господарського кодексу України. Крім того, для застосування такого заходу відповідальності слід встановлювати, як наявність у діях винної особи усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками і вини), так і ступінь вини в розумінні статті 1193 ЦК України. Під час розгляду таких справ суди мають враховувати обставини вчинення господарюючими суб'єктами дій щодо оформлення відповідного землекористування та факти своєчасного виявлення контролюючими органами користування земельними ділянками без оформлення правовстановлюючих документів, а також вчинення дій щодо спонукання суб'єкта оформити право землекористування.

Частиною 2 статті 22 ЦК України встановлено, що збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до частини 1 статті 224 та частини 1 статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, що зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною. До складу збитків, зокрема, відноситься неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка завдала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. Відсутність хоча б одного із цих елементів унеможливлює настання відповідальності у вигляді зобов'язання з відшкодування збитків.

Крім того, вимога про відшкодування збитків у вигляді неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.

Так, заявлена сума збитків не є абстрактною, оскільки плата за землю справляється у вигляді земельного податку та орендної плати, яка в свою чергу за земельні ділянки державної та комунальної власності нараховується та сплачується за регульованою ціною, а тому Сторожинецька міська рада при наданні земельних ділянок у користування не може застосовувати інші, ніж визначені законодавчими актами, ставки орендної плати.

Окрім того, у зв'язку із розміщенням на спірній земельній ділянці нерухомого майна, що належить відповідачу, позивач не міг іншим чином отримати дохід від використання займаної земельної ділянки.

Статтею 124 Земельного кодексу України передбачено, що набуттю права користування та права оренди передує волевиявлення особи, яка виявила бажання набути таке право, і лише після цього здійснюється волевиявлення відповідного органу місцевого самоврядування.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач повідомляв відповідача про необхідність виготовлення правоустановчих документів на землю, однак через бездіяльність останнього договір оренди так і не був укладений. Водночас відповідач не зазначив і не довів наявність об'єктивних обставин, що перешкоджали йому укласти відповідний правочин.

Так, як вбачається із розрахунків сум збитку у формі неодержаного доходу від орендної плати, нарахованої ОСОБА_4 відповідач завдав збитків позивачу у формі неодержаного доходу у вигляді недоотриманої орендної плати на загальну суму 135 088,25 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку позов задовольнити та стягнути з відповідача збитки у формі неодержаного доходу у вигляді недоотриманої орендної плати у сумі 135088,25 грн. за використання земельної ділянки площею 0,9397 га по АДРЕСА_1 без правовстановлюючих документів

За таких обставин, суд дійшов висновку позов задовольнити частково.

Судові витрати покласти на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 4-2, 4-3, 49, 38, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 АДРЕСА_2 на користь Сторожинецької міської ради Сторожинецького району Чернівецької області (59000, Чернівецька обл., м. Сторожинець, вул. Грушевського, 6, код 04062179) збитки у формі неодержаного доходу у вигляді недоотриманої орендної плати у сумі 135088,25 грн. за використання земельної ділянки площею 0,9397 га по АДРЕСА_1 без правовстановлюючих документів та судовий збір у сумі 2026.32 грн.

3. Відмовити у задоволенні позову у частині стягнення збитків у формі неодержаного доходу у вигляді недоотриманої орендної плати у сумі 3 205,78 грн.

Повне рішення складено 27 вересня 2017 року.

Суддя О.Г. Проскурняк