Рішення № 69405462, 04.10.2017, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2017 рокуСправа № 912/1939/17 Господарський суд Кіровоградської області колегією у складі: головуючого судді Макаренко Т.В., суддів Вавренюк Л.С., Тимошевська В.В. розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 912/1939/17

за позовом Приватного підприємства "АГРО-ЛЕНД"

до відповідача Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№37)"

за участі третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державної установи "УСТИНІВСЬКИЙ ВИПРАВНИЙ ЦЕНТР (№37)"

про стягнення 7 554 361,44 грн.

та зустрічним позовом Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№37)"

до Приватного підприємства "АГРО-ЛЕНД"

про визнання договору недійсним частково

за участі представників:

від позивача за первісним позовом відповідача за зустрічним позовом-Майнард Н.О., довіреність № б/н від 15.08.17 ;

від позивача за первісним позовом відповідача за зустрічним позовом-Ніколаєв М.В., директор, наказ №8 від 30.11.05 року;

від відповідача за первісним позовом позивача за зустрічним позовом - участі не брали;

від 3-ї особи - участі не брали;

Приватне підприємство "АГРО-ЛЕНД" звернулося до господарського суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство Устинівського виправного центру управління Державної пенітенціарної служби України в Кіровоградській області (№37)" кошти за фактично виконані позивачем роботи/надані послуги в сумі 1 056 784,00 грн, штрафні санкції за п. 6.8. Договору на суму 317 035,20 грн, збитки від закупівлі матеріалів невикористаних у договорі підряду добрив на суму 1 786 000,00 грн., посівного матеріалу 1 026 629,64 грн. та паливно-мастильних матеріалів на суму 956 312,60 грн., упущену вигоду відповідно до умов договору в сумі 2 411 600,00 грн. та сплачений судовий збір.

Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем умов Договору підряду на виконання механізованих сільськогосподарських робіт № Г-36 від 07.03.2014.

Ухвалою від 05.07.2017 господарським судом прийнято вказану позовну заяву до розгляду і порушено провадження у справі № 912/1939/17, судове засідання призначено на 22.08.2017 о 12:00 год.

Державне підприємство "Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби (№ 37)" у відзиві на позовну заяву (а.с. 141, т.3) та додаткових запереченнях на позов вимоги Приватного підприємства "АГРО-ЛЕНД" не визнає повністю, в обґрунтування своїх заперечень зазначає наступне.

1. Положення п. 6.8 Договору суперечить норми Цивільного кодексу України і має бути визнане недійсним відповідно до ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215, ч. 4 ст. 849, ст. 217 Цивільного кодексу України.

2. Протягом 2017 року відповідач за зустрічним позовом допустив ряд порушень положень Договору:

- самостійно визначив сівозміну посівних площ на земельних ділянках, чим порушив умови п. 2.3 Договору;

- не погодив програму робіт, яка є невід'ємною частиною договору та являється гарантом прав Замовника на вільне використання земельними ділянками (п. 3.1 Договору);

- в порушення вимог п. 5.1 Договору не погодив початок та термін виконання робіт за Договором.

3. Позивач за первісним позовом не попередив Відповідача про дату та час проведення сільськогосподарських робіт та провів їх на власний розсуд та на земельних ділянках, які за площею не відповідають площі, зазначеній у договорі.

4. Вимагаючи виконання зобов'язань за Договором Позивач не звертає уваги, що термін виконання зобов'язань за Договором зі сторони Відповідача ще не настав.

5. Заявляючи вимоги про стягнення вартості придбаних, але не використаних добрив, посівного матеріалу соняшнику та пального Позивач за первісним позовом, на думку Відповідача за таким позовом, має намір стягнути кошти за товарно-матеріальні цінності, які знаходяться у його власності та не передавалися Відповідачу і не використовувалися при виконанні умов договору, їх придбання не погоджувалося з Відповідачем по первісному позову. Крім того, умовами договору не передбачено обов'язку Відповідача відшкодовувати такі витрати Позивача.

6. Заявлена до стягнення вартість виконаних робіт згідно актів виконаних робіт від 17.04.2017р. (два акти на суми 254 188,00 грн. та 575 724,00 грн.) та від 19.05.2017р. на суму 226 872,00 грн., які не підписані Замовником, необґрунтована та не доведена позивачем.

7. Інші роботи виконані Позивачем без погодження з Відповідачем та без повідомлення Відповідача про дату та час виконання таких робіт. В свою чергу, Відповідач має право не прийняти таку роботу та не розраховуватися за неї. Про вказане Відповідач за первісним позовом неодноразово повідомляв Позивача за таким позовом у своїх листах № 62 від 20.03.2017р. (отримано підрядником 25.03.2017р.), № 87 від 10.04.2017р. (отримано підрядником особисто 10.04.2017р.). № 105 від 26.04.2017р.

8. Зазначені в акті виконаних робіт від 17.04.2017 року роботи по посіву кукурудзи на площі 186 га та наступного коткування цієї площі, взагалі не виконувалися і не могли виконуватися, оскільки поле № 44 площею 186 га, яке знаходиться в Медвежій балці в 2017 році взагалі не було засіяно, та стояло під паром, що було відображено у звітності Державного підприємства.

9. Позивач, вимагаючи стягнути на його користь упущену вигоду в сумі 2 411 600 грн., не надав обґрунтованого економічного розрахунку упущеної вимоги, тобто без врахування необхідних затрат для виконання такої роботи, оскільки упущена вигода може становити не всю ціну роботи, а лише певну частину від ціни роботи. Припускає, що вказану суму позивач отримав шляхом множення вартості робіт, які були затверджені на 2016 рік, на 1300 га - площу, яку було визначено при підписанні договору. У той же час на 2016 рік площу обробітку було визначено в розмірі 1082 га, тобто на 218 га меншу ніж в попередні роки. Цю обставину, на думку Відповідача за первісним позовом, Позивачем не враховано.

10. Звертає увагу суду, що Договір № Г-36 від 07.05.2014 року діяв з дати його підписання до дати відмови Замовника від договору, тобто до дати направлення Підряднику листа № 126 від 10.05.2017 року, яким підрядника було повідомлено про відмову Замовника від договору на підставі ч. 4 ст. 849 ЦК України.

Просить відмовити в задоволенні первісного позову повністю.

До початку розгляду справи по суті, 22.08.2017 до господарського надійшла зустрічна позовна заява Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство Устинівського виправного центру управління Державної пенітенціарної служби України в Кіровоградській області (№37)" до Приватного підприємства "АГРО-ЛЕНД", яка містить вимоги:

" Визнати недійсним частину правочину - пункт 6.8 наступного змісту: "В разі дострокового розірвання договору з ініціативи замовника, замовник зобов'язується сплатити Підряднику на протязі трьох банківських днів всю суму заборгованості та штраф в розмірі 30% від суми заборгованості" та пункт 6.9 наступного змісту: "Підрядник зобов'язується без згоди замовника за будь-яких обставин в односторонньому порядку не розривати договору до закінчення календарного року та завершення повного циклу сільськогосподарських робіт. В разі дострокового розірвання договору з ініціативи підрядника останній компенсує замовнику всі збитки, заподіяні внаслідок розірвання договору та втрачену вигоду" Договору підряду на виконання механізованих сільськогосподарських робіт № Г-36 від 07.03.2014 року."

Посилаючись на норми ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215, ч. 4 ст. 849, ст. 217 Цивільного кодексу України позивач за зустрічним позовом зазначає, що положення пунктів 6.8, 6.9 Договору суперечать нормам Цивільного кодексу України, а тому мають бути визнані судом недійсними.

Ухвалою господарського суду від 28.08.17 прийнято зустрічну позовну заяву Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби (№ 37)" про визнання договору недійсним частково у справі № 912/1939/17 для спільного розгляду з первісним позовом. Сплату судового збору за зустрічну позовну заяву Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби (№ 37)" відстрочено до винесення рішення у даній справі.

28.08.2017 року від Позивача за первісним позовом надійшло заперечення № 02/08 від 28.08.2017року на зустрічний позов (а.с. 132-135, т.3).

У вказаному запереченні відповідач за зустрічним позовом звертає увагу суду, що ДП "Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби (№ 37)" не заперечується одностороння відмова від Договору підряду та наявність заборгованості за виконані роботи, а також не надано доказів сплати заборгованості за Договором № Г-36 від 07.03.2014 року у 2017 році.

Вважає, що положення Договору № Г-36 від 07.03.2014 року у 2017 році відповідають вимогам ст. ст. 173 ,626, 837, ч.3 ст. 843, ст. 854 Цивільного кодексу України, ст.ст. 230, ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України. Посилання Позивача за зустрічним позовом на норми п. 4 ст. 849 ЦК України вважає недоречним для обґрунтування невідповідності договору вимогам Закону, враховуючи Оглядовий лист Вищого господарського суду України від 18.02.2013 року № 01-06/374/2013р., в якому зазначено, що право Замовника на розірвання договору підряду не обмежується. Проте сторонами у п.п. 6.9 Додаткової угоди № 6 від 06.04.2015 року обмежено право саме Підрядника на розірвання договору.

Посилаючись на норми ч. 3 ст. 651, ч. 2 ст. 653 ЦК України звертає увагу суду, що якщо Замовник відмовився від договору на підставі норм ст. 849 ЦК України, як про це стверджує Відповідач за первісним позовом, надіславши підряднику лист-вимогу про розірвання договору підряду (листом № 113 від 28.04.2017 заборонив проводити будь-які дії на землях, які обліковуються на балансі підприємства), то така одностороння відмова від договору не потребує узгодження з підрядником, і договір є припиненим, а отже у підрядника є право отримати оплату за виконані роботи та збитки, нанесені достроковим розірванням договору, яким він і скористався.

В порушення вимог ст.ст. 853, 882 ЦК України Замовник безпідставно відмовився від прийняття робіт, своєчасно не заявивши про їх недоліки (за наявності таких), і отже він не звільняється від обов'язку оплатити роботи, виконані за договором підряду (постанова ВГСУ від 11.05.2012р. № 21/5005/14068/2011).

На підставі норм ст. 77 ГПК України у судовому засіданні оголошувались перерви 22.08.17 до 01.09.2017 року на 15 год.00 хв; 01.09.17 до 04.09.17р. на 15:30.

У судовому засіданні 01.09.2017 року господарський суд перейшов до розгляду справи по суті, про що зазначено в протоколі судового засідання за 01.09.2017 року; винесено та оголошено ухвалу про продовження строку розгляду спору на 15 днів та про відкладення розгляду справи до 07.09.17 на 15:00 год.

07.09.2017 Позивачем за зустрічним позовом подано докази сплати судового збору за подання зустрічної позовної заяви (квитанція № 14 від 07.09.17).

Ухвалою від 07.09.17 відкладено розгляд справи до 12.09.17 на 16:00 год, викликано спеціаліста, витребувано додаткові докази.

У судовому засіданні 12.09.17 заслухано пояснення начальника відділу експертизи та оцінки майна Кіровоградської регіональної торгово-промислової палати ОСОБА_1 та винесено ухвалу про продовження розгляду справи № 912/1939/17 колегією у складі трьох суддів під головуванням судді Макаренко Т.В. та відкладення розгляду справи № 912/1939/17 до 15.09.2017 о 10:00 год.

Відповідно до протоколу авторозподілу від 13.09.17 справу № 912/1939/17 призначено колегії у складі: головуючого судді - Макаренко Т.В., суддів Вавренюк Л.С., Тимошевська В.В.

Ухвалою від 13.09.17 справу № 912/1939/17 прийнято до свого провадження колегією у складі: головуючого судді - Макаренко Т.В., суддів Вавренюк Л.С., Тимошевська В.В.

У зв'язку зі зміною складу суду розгляд справи № 912/1939/17 розпочато спочатку.

Ухвалою від 15.09.17 розгляд справи відкладено до 25.09.17 на 16:00 год, на підставі норм ст. 27 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за первісним позовом Державну установу "УСТИНІВСЬКИЙ ВИПРАВНИЙ ЦЕНТР (№37)".

У судовому засіданні 25.09.17 оголошено перерву до 04.10.2017 о 15:30 в порядку норм ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, про яку господарський суд повідомив третю особу відповідною ухвалою від 25.09.2017р.

У судовому засіданні 04.10.2017 представники Приватного підприємства "АГРО-ЛЕНД" підтримали позовні вимоги повністю та заперечив вимоги позивача за зустрічним позовом.

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за первісним позовом Державну установу "УСТИНІВСЬКИЙ ВИПРАВНИЙ ЦЕНТР (№37)" не надала господарському суду письмових пояснень з приводу вимог позивача.

Господарський суд вжив належних заходів повідомлення сторін про дату, час і місце засідання. Правом на змагальність, передбаченим ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України Державна установа "УСТИНІВСЬКИЙ ВИПРАВНИЙ ЦЕНТР (№37)" не скористалось з власної ініціативи.

Згідно з ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши наявні у справі матеріали та оцінивши подані докази, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників, обговоривши усі обставини справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

07.03.2014 між Сільськогосподарським підприємством Устинівського виправного центру управління ДПтС України в Кіровоградській області (№37) (далі - Замовник, відповідач) та Приватним підприємством "АГРО-ЛЕНД" (далі - ПП "АГРО-ЛЕНД", Підрядник, позивач за первісним позовом) було укладено договір підряду на виконання механізованих сільськогосподарських робіт за № Г-36 (а.с. 33-34, т.1), за умовами якого Замовник доручив, а Підрядник зобов'язався надати послуги з обробітку сільськогосподарських угідь у відповідності з агротехнічними нормами із застосуванням прогресивних технологій на площах, вказаних Замовником, а Замовник зобов'язався прийняти виконані роботи/надані послуги та здійснити їх оплату на умовах цього договору (далі - Договір).

Характер виконуваних робіт сторонами узгоджено у розділі 2 Договору.

Відповідно до пункту 9.1. Договору останній набуває чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до 31 грудня 2017 року.

До вказаного Договору сторони підписали Додаток № 1 "Програма робіт" (а.с. 35), Додаток 2 "Перелік земельних ділянок" (а.с. 36, т.1).

В подальшому сторонами були внесені зміни до цього Договору Додатковими угоди № 1-9 (а.с. 37-44, 46-47, т.1) .

Договір та Додатки і Додаткові угоди до нього підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками .

Зі змісту вказаного договору вбачається, що у відповідності до вимог статті 181 ГК України сторони досягли згоди і визначилися між собою за всіма його істотними умовами щодо: предмету договірного зобов'язання, вартості робіт та строку виконання, відповідальності за порушення його умов.

Зазначений правочин укладений у письмовій формі, підписаний представниками юридичних осіб, без зауважень і складання протоколу розбіжностей, скріплений відтисками печаток підприємств.

Факт укладення вказаного договору сторонами не заперечується, а також підтверджується наявними в матеріалах справи копіями рішень господарського суду Кіровоградської області від 20.06.2017 року у справі № 912/1558/17, яке набрало законної сили 07.07.2017; від 04.07.2017року у справі № 912/1593/17, яке набрало законної сили 21.07.2017, від 14.07.2017 року у справі № 912/1698/17, яке набрало законної сили 29.07.2017.

Згідно вказаних рішень з Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№37)" на користь приватного підприємства "Агро-Ленд" стягувались у відповідних сумах втрати від інфляції, 3% річних та пеня за несвоєчасне проведення розрахунків за виконані останнім роботи згідно цього ж договору підряду на виконання механізованих сільськогосподарських робіт за № Г-36 від 07.03.2014р.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку, що укладений договір за своєю правовою природою є договором підряду, а тому виниклі між сторонами спірні правовідносини за правилами абзацу другого частини 1 статті 193 Господарського кодексу України регулюються відповідними нормами зобов'язального права і глави 61 Цивільного кодексу України.

Статтею 837 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. За приписами статей 843, 844 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу. Ціна в договорі підряду може бути визначена в кошторисі. Кошторис може бути приблизним або твердим.

Позивач за первісним позовом, вимагаючи стягнення з ДП "Сільськогосподарське підприємство Устинівського виправного центру управління Державної пенітенціарної служби України в Кіровоградській області (№37)" кошти за фактично виконані позивачем роботи/надані послуги в сумі 1 056 784,00 грн, штрафні санкції за п. 6.8. Договору на суму 317 035,20 грн, збитки від закупівлі матеріалів невикористаних у договорі підряду добрив на суму 1 786 000,00 грн., посівного матеріалу 1 026 629,64 грн. та паливно-мастильних матеріалів на суму 956 312,60 грн., упущену вигоду відповідно до умов договору в сумі 2 411 600,00 грн., обґрунтовує свої вимоги неналежним виконанням відповідачем за первісним позовом умов Договору підряду на виконання механізованих сільськогосподарських робіт № Г-36 від 07.03.2014.

В обґрунтування своїх вимог позивач, що під час виконання робіт у 2017 році Відповідач за первісним позовом листом № 62 від 20.03.2017 року заперечив чинність договору підряду на 2017 рік, заявивши, що уклав договір на виконання сільськогосподарських робіт з іншим підприємством (листи № 87 від 10.04.2017р. та № 93 від 13.04.2017р.), одночасно наголошуючи на необхідності його розірвання (припинення) (листи № 93 від 13.04.2017р. та № 126 від 10.05.2017р); заперечував факт проведення робіт з боку Підрядника, викликав Національну поліцію України, звинувачуючи Підрядника в захоплені земель та заявив, що посів на полях № 31,32,33,37 ним проведено власними силами.

Позивач стверджує, що в результаті таких протиправних дій Замовника Підрядник був змушений припинити виконання умов договору, сформувати і направити на адресу Відповідача ОСОБА_2 виконаних робіт за березень-квітень 2017 року: від 17.04.2017р. на суму 254 188,00 грн., від 17.04.2017р. на суму 575 724,00 грн., від 19.05.2017р. на суму 226 872,00 грн.

До вказаних актів позивачем включено виконані ним протягом березня-травня 2017 року необхідний перелік польових робіт відповідно до Додатку № 1 "Програма робіт" до Договору на площах, визначених у Додатку № 2 до Договору, а саме:

1) боронування 709 га на суму 131 903,00 грн.;

2) підживлення озимої пшениці 157 га (КАС-32 в кількості 15,7 тон) на суму 122 285,00 грн.;

3) внесення мікроелементів та регулятора росту на озимій пшениці (сульфат магнію 310 кг ретацел 110 л) на суму 45 811,00 грн.;

4) культивація 216 га на суму 67 262,00 грн.;

5) посів кукурудзи 186 га (нітроамофоска 18,9 тонн, посівний матеріал 160 п.о.) на суму 423 959,00 грн.;

6) коткування 186 га на суму 38 962,00 грн.;

7) обприскування 343 га (використано ПММ 331 л) на суму 183 480,00 грн.;

8) культивація 30 га (використано ПММ 180л) на суму 9 235,00 грн;

9) посів 17 га (використано ПММ 115 л) на суму 34 157,00 грн.

Проте вказані ОСОБА_3 в порушення п.п.п 4.1 Договору та норм ст. 853,854 ЦК України Відповідачем не підписано, а фактично виконані Позивачем роботи/надані послуги на загальну суму 1 056 784,00 грн. не оплачено.

З огляду на невиконання відповідачем умов Договору в частині своєчасної оплати виконаних робіт позивачем було направлено претензію № 1 від 31.05.2017р. на суму 1 056 784,00 грн. (а.с. 130-133, т.1), яка залишена відповідачем за первісним позовом без задоволення.

Вказане змусило Позивача за первісним позовом звернутись за захистом порушених прав до господарського суду.

Розглядаючи переданий на вирішення суду первісний та зустрічний позови господарський суд враховує таке.

За змістом частин першої, другої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання. Господарські зобов'язання можуть виникати: зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 ГК України).

Відповідно до норм ст. 526, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Умовами Договору № 36-Г від 07.03.2014 року не передбачено право жодної із сторін на зміну умов , розірвання договору чи відмову від договору в односторонньому порядку.

Разом з тим, суд враховує, що частиною 4 ст. 849 ЦК України унормовано, що замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Причому таку відмову Законодавець не пов'язує з порушенням підрядником умов договору та не встановлює переліку умов, за яких замовник має право відмовитися від договору.

Про відмову від договору замовник зобов'язаний направити підряднику повідомлення у письмовій формі, що випливає зі змісту ст. 654 ЦК України.

Частиною 4 ст.653 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

В ході розгляду спору судом встановлено, що Договір № Г-36 від 07.03.2014 року, які вірно зазначає Замовник, діяв з дати його підписання до дати відмови Замовника від договору, тобто до дати отримання Підрядником листа № 126 від 10.05.2017 року, яким підрядника було повідомлено про односторонню відмову Замовника від договору на підставі ч. 4 ст. 849 ЦК України. Як вбачається з тексту позовної заяви та письмових пояснень від 06.09.2017р (а.с. 163-165, т.3), ПП "Агро-Ленд" не заперечує факт отримання такого листа та погоджується, що датою односторонньої відмови від договору є саме 10.05.2017 року, проте посилаючись на норми ст. 615 ЦК України вказує, що одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання та просить суд відшкодувати завдані такою односторонньою відмовою Замовника від договору збитки .

Господарський суд враховує, що внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або вони припиняється (ч.3 ст. 615 ЦК України).

Отже, зобов'язання за Договором № Г-36 від 07.05.2014 року припинилися з моменту отримання такого листа Підрядником - 10.05.2017. Відповідно підрядник має право вимагати від Замовника внесення плати за виконану частину роботи та відшкодування завданих такою відмовою збитків.

Відповідно до норм ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною ч. 2 ст. 224 ГК України).

За нормами статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.

Виходячи з конкретних обставин, суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ціни на день винесення рішення суду.

Аналогічні норми містяться у Цивільному кодексі України. Так, відповідно до норм 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

3. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Умови і порядок відшкодування збитків регламентовано в Господарському кодексі України у статті 226.

Зокрема, учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі (ч.1).

Сторона, яка порушила своє зобов'язання або напевно знає, що порушить його при настанні строку виконання, повинна невідкладно повідомити про це другу сторону. У протилежному випадку ця сторона позбавляється права посилатися на невжиття другою стороною заходів щодо запобігання збиткам та вимагати відповідного зменшення розміру збитків (ч.2).

Сторона господарського зобов'язання позбавляється права на відшкодування збитків у разі якщо вона була своєчасно попереджена другою стороною про можливе невиконання нею зобов'язання і могла запобігти виникненню збитків своїми діями, але не зробила цього, крім випадків, якщо законом або договором не передбачено інше (ч.3).

Не підлягають відшкодуванню збитки, завдані правомірною відмовою зобов'язаної сторони від подальшого виконання зобов'язання (ч.4).

Господарський суд враховує, що відповідно до п. 2.1 Підрядник приступає до виконання робіт по наданню послуг з обробітку земельних ділянок на площах Замовника згідно з Програмою робіт в строки, які зазначені в Програмі робіт.

У разі неможливості приступити до виконання робіт в строки, визначених Програмою робіт, Підрядник зобов'язаний повідомити про це Замовника не пізніше як за 15 днів до початку виконання робіт, передбачених Програмою робіт (п.2.2. Договору).

Відповідно до п. 2.3. Договору попередньо погоджений обсяг робіт згідно з Додатком № 2 ("Перелік земельних ділянок", які підлягають обробітку згідно Договору), складає 1300 га.

Обсяг та характер виконуваних робіт може бути змінений в зв'язку з погодно-кліматичними умовами, а також в інших випадках, попередньо узгоджених Сторонами (п.2.4 Договору).

Фактичний обсяг виконаних робіт/наданих послуг зазначається в ОСОБА_3 здачі-приймання виконаних робіт (пункт 2.5. Договору).

Умови виконання робіт сторонами узгоджено у розділі 3 Договору.

Так, відповідно до п. 3.1. Договору обов'язковою умовою Договору є Програма робіт, яка є невід'ємною складовою частиною цього Договору (Додаток № 1 "Програма робіт").

Відповідно до п. 3.2 Договору сівозміна посівних площ та послідовність робіт на сільськогосподарських угіддях визначаються Замовником.

Відповідно до п. 10.2 Договору, Додаток № 1 та № 2 переглядаються та узгоджуються сторонами на кожен календарний рік протягом дії цього Договору.

В ході розгляду справи встановлено, що передбачені "Програми робіт" та "Перелік земельних ділянок", узгоджувався сторонами на 2014, 2015, 2016 роки .

Доказів узгодження сторонами "Програми робіт" та "Перелік земельних ділянок" на 2017 рік до матеріалів справи не подано.

Посилання позивача, що він виконував роботи на підставі узгоджених сторонами Програми робіт" та "Перелік земельних ділянок" на 2016 рік, оскільки сільськогосподарський рік не співпадає з календарним і закінчується у вересні кожного року, а тому він продовжував виконувати роботи по підживленню культур, засіяних восени 2016 року, не ґрунтуються на умовах договору, зокрема пункту 10.2, в якому зазначено, що Додаток № 1 та № 2 переглядаються та узгоджуються сторонами саме на кожен календарний рік протягом дії цього Договору, а не на сільськогосподарський рік.

Враховуючи наведені умови Договору № 36-Г від 07.03.2014 року, господарський суд вважає правомірними доводи Замовника, що протягом 2017 року Підрядник допустив ряд порушень положень Договору:

- самостійно визначив сівозміну посівних площ на земельних ділянках, чим порушив умови п. 2.3 Договору;

- не погодив програму робіт, яка є невід'ємною частиною договору та являється гарантом прав Замовника на вільне використання земельними ділянками (п. 3.1 Договору);

- в порушення вимог п. 5.1 Договору не погодив початок та термін виконання робіт за Договором.

- не попередив Замовника про дату та час проведення сільськогосподарських робіт та провів їх на власний розсуд.

Відповідно до норм ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від вмов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Тобто обов'язок щодо прийняття роботи, виконаної Підрядником, у Замовника виникає у випадку виконання такої роботи відповідно до умов договору.

Проте, як вже зазначено судом, Підрядник виконував такі роботи без погодження "Програми робіт" та "Перелік земельних ділянок" на 2017 рік.

Доказів звернення Підрядника до Замовника з метою підписання "Програми робіт" та "Переліку земельних ділянок" , а також з метою повідомлення про неможливість приступити до виконання робіт у зв'язку з не підписанням таких документів, ПП "Агро-Ленд" господарському суду не подано.

Про вказане Відповідач за первісним позовом неодноразово повідомляв Позивача за таким позовом у своїх листах № 62 від 20.03.2017р. (отримано підрядником 25.03.2017р. та надано відповідь листом № 17 від 06.04.2017), № 87 від 10.04.2017р (отримано підрядником особисто 10.04.2017р.), № 105 від 26.04.2017р.

Посилання ПП "Агро-Ленд" на виконання ним та включення до акту виконаних робіт від 17.04.2017 року роботи по посіву кукурудзи на площі 186 га та наступного коткування цієї площі, суд оцінює критично, оскільки відповідачем за первісним позовом заперечено факт виконання таких робіт, оскільки поле № 44 площею 186 га, яке знаходиться в Медвежій балці в 2017 році, за твердженням Замовника взагалі не було засіяно, та стояло під паром, що було відображено у звітності Державного підприємства.

Крім того, відповідачем за зустрічним позовом до матеріалів справи подано копії документів первинного бухгалтерського обліку на підтвердження доводів, що роботи, які включені до вищезазначених ОСОБА_3 виконаних робіт виконувались ним власними силами, що виключає можливість виконання робіт Підрядником у 2017 році.

Відповідач також посилався в ході розгляду спору на виконання таких робіт ПП "Удача".

Вказане свідчить, що такі доводи позивача та відповідача є взаємно суперечливими. Відображення таких робіт в бухгалтерському обліку обох сторін не може спростувати чи підтвердити фактичне виконання таких робіт саме позивачем, оскільки в матеріалах справи наявні докази такого виконання з боку обох сторін. Враховуючи, що відповідач за первісним позовом звертався до Національної поліції у зв'язку з тим, що в діях ПП "Агро-Ленд" вбачав порушення його прав на користування земельними ділянками, господарський суд дійшов висновку, що такі роботи могли проводитись обома сторонами, тобто двічі.

Поданий позивачем до матеріалів справи Експертний висновок № В-512 від 21.07.2017 року, виконаний оцінювачем Кіровоградської регіональної торгово-промислової палати ОСОБА_1 господарський суд не приймає до уваги враховуючи відсутність необхідної спеціалізації вказаного оцінювача на проведення оцінки такого виду робіт та розміру збитків.

Призначення та проведення у даній справі бухгалтерсько-економічної експертизи, проведення якої обговорювалося сторонами в ході розгляду справи та пропонувалося суду призначити у відповідних клопотаннях, господарський суд вважає недоцільним, оскільки в ході розгляду спору судом було встановлено, що Підрядник виконував такі роботи без погодження "Програми робіт" та "Переліку земельних ділянок" на 2017 рік. Господарський суд відмовляє в задоволенні таких клопотань.

Разом з тим, господарський суд критично ставиться до проведених Замовником обстежень полів 01.03.2017 року та 15.03.2017 року оформлених Актами обстеження полів (а.с. 106 -110, т.3), оскільки вони проводились без участі Підрядника.

Посилання Підрядника на зміну площі земельних ділянок, які підлягали обробітку Підрядником у 2016 році з 1300 га на 1082 га, про що було укладено Додаткову Угоду № 8 від 01.03.2016 року не доведено Замовником належними та допустимими доказами з огляду на таке.

До матеріалів справи сторонами подано два різних оригінала Додаткової угоди № 8 від 01.03.2016 року (а.с. 199-203, т.4).

Суд неодноразово викликав директора ДП "Сільськогосподарське підприємство Устинівського виправного центру УДПтСУ в Кіровоградській області (№37)" ОСОБА_4 з метою пред'явлення йому для огляду вказаних угод, відібрання експериментальних зразків підпису та призначення почеркознавчої експертизи підписів осіб на цих угодах та технічної експертизи печаток, проставлених на вказаних угодах, проте жодного разу вказана особа не з'явилася до суду.

Директор ПП "Агро-Ленд" ОСОБА_5 оглянувши вказані оригінали угод визнав, що ним проставлявся підпис та печатка на примірнику угоди, яку надано представником ПП "Агро-Ленд" ас. 200, т.4).

Представник ПП "Агро-Ленд" заявив у судовому засіданні про неможливість проведення почеркознавчої експертизи з огляду на відсутність експериментальних зразків.

Врахувавши повторну неявку директора ДП "Сільськогосподарське підприємство Устинівського виправного центру УДПтСУ в Кіровоградській області (№37)" ОСОБА_4 господарський суд не вбачає підстав для проведення вказаної експертизи.

Господарський суд, врахувавши, що обов'язок доказування нормами Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони, погодився з доводами ПП "Агро-Ленд", що ДП "Сільськогосподарське підприємство Устинівського виправного центру УДПтСУ в Кіровоградській області (№37)" не доведено належними та допустимими доказами зміни площі земельних ділянок, які підлягали обробітку у 2016 році.

Вказане свідчить, що вимоги позивача за первісним позовом про стягнення вартості виконаних робіт згідно актів виконаних робіт від 17.04.2017р. (два акти на суми 254 188,00 грн. та 575 724,00 грн.) та від 19.05.2017р. на суму 226 872,00 грн., які не підписані Замовником, є необґрунтованими та не доведеними позивачем, а тому не підлягають задоволенню.

Розглядаючи вимоги ПП "Агро-Ленд" про стягнення збитків від закупівлі матеріалів невикористаних у договорі підряду добрив на суму 1 786 000,00 грн., посівного матеріалу на суму 1 026 629,64 грн. та паливно-мастильних матеріалів на суму 956 312,60 грн., господарський суд враховує таке.

Відповідач за первісним позовом зазначає, що, позивач, вимагаючи стягнення таких збитків має намір стягнути кошти за товарно-матеріальні цінності, які знаходяться у його власності та не передавалися Відповідачу і не використовувалися при виконанні умов договору, їх придбання не погоджувалося з Відповідачем по первісному позову. Крім того, умовами договору не передбачено обов'язку Відповідача відшкодовувати такі витрати Позивача.

З такими доводами суд погоджується в тій частині заперечень, що такі матеріали не вибували з володіння та власності ПП "Агро-Ленд", а тому включення вартості придбаних та не використаних добрив на суму 1 786 000,00 грн., посівного матеріалу на суму 1 026 629,64 грн. та паливно-мастильних матеріалів на суму 956 312,60 грн. до розрахунку збитків є безпідставним.

Крім того, ПП "Агро-Ленд" не доведено належними та допустимими доказами, що саме ці товарно-матеріальні цінності мали використовуватись ним при виконання умов договору № 36-Г від 07.03.2017р, оскільки в ході розгляду спору судом встановлено, що ПП "Агро-Ленд" орендує земельні ділянки загальною площею 1 117,392 га на території Березівської сільської ради, Василівської сільської ради, Ганно-Требинівської сільської ради

За таких обставин господарський суд відмовляє в задоволенні позовних вимог про стягнення збитків, які складаються з вартості придбаних та не використаних добрив на суму 1 786 000,00 грн., посівного матеріалу на суму 1 026 629,64 грн. та паливно-мастильних матеріалів на суму 956 312,60 грн.

Господарський суд також погоджується з доводами відповідача за первісним позовом, що позивач за таким позовом не довів належними та допустимими доказами розмір упущеної вигоди відповідно до умов договору в сумі 2 411 600,00 грн., врахувавши таке.

Позивач, вимагаючи стягнути на його користь упущену вигоду в сумі 2 411 600 грн., не надав обґрунтованого економічного розрахунку упущеної вимоги, тобто без врахування необхідних затрат для виконання такої роботи, оскільки упущена вигода може становити не всю ціну роботи, а лише певну частину від ціни роботи. Розмір таких затрат позивачем суду не подано.

Крім того, розглядаючи цю частину позовних вимог (стягнення упущеної вигоди в сумі 2 411 600 грн.) господарський суд враховує наступне.

Як вбачається з положень Статуту Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№37), (нова редакція) ідентифікаційний код 08680264, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 06.12.2016 року № 3590/5 , Державне підприємство "Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№37) (надалі - Підприємство), засноване на державній власності та належить до сфери управління Міністерства юстиції України (далі - Уповноважений орган управління).

Підприємство безпосередньо підпорядковане Міністерству юстиції України, яке здійснює управління ним безпосередньо або через територіальні органи Міністерства юстиції України - міжрегіональні управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації та входить до складу Державної кримінально-виконавчої служби України.

Підприємство є юридичною особою. Підприємство набуває прав ті обов'язків юридичної особи з дати включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (п.3.1 Статуту).

Згідно отриманого судом Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 25.09.2017р., Державне підприємство "Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№37) , скорочене найменування ДП "СГ підприємство ДКВС України (№37), вказане підприємство включено до Єдиного державного реєстру 13.07.2000 року.

При цьому господарський суд враховує, що рішенням господарського суду Кіровоградської області від 22.06.2017р. у справі № 912/1557/17 встановлено, що Державне підприємство "Сільськогосподарське підприємство Устинівського виправного центру управління ДПтС України в Кіровоградській області (№ 37)" змінило назву на Державне підприємство "Сільськогосподарське підприємство державної кримінально - виконавчої служби України (№ 37)".

Вказана обставина відповідно до норм ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, не підлягає доказуванню у даній справі № 912/1939/17.

Господарський суд враховує доводи сторін та повністю погоджується з такими доводами, що відповідно до п. 2.1 Статуту підприємство утворено з метою залучення засуджених, які відбувають покарання в установах виконання покарань Державної кримінально - виконавчої служби України, до суспільно корисної праці, забезпечення їх професіонально-технічного навчання та отримання прибутку від господарської діяльності.

Відповідно до п. 2.2. Статуту, предметом діяльності Підприємства, серед інших, є:

01.11.Вирощування зернових культур (крім рису), бобових і насіння олійних культур;

01.13. Вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів.

Відповідно до п. 2.4. Статуту основними завданнями Підприємства є залучення засуджених, які відбувають покарання в установах виконання покарань Державної кримінально-виконавчої служби України, до суспільно корисної праці, забезпечення їх професійно-технічного навчання та отримання прибутку від господарської діяльності.

Разом з тим, господарський суд враховує при розгляді спору, що відповідно до п. 3.6 Статуту Підприємство несе відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах належного йому майна згідно із законодавством.

Відповідно до п. 3.9. Статуту Підприємство має право укладати угоди, набувати майнових та немайнових прав, нести відповідальність, бути позивачем і відповідачем у суді відповідно до законодавства.

Відповідно до п. 4.2 Статуту майно Підприємства становлять виробничі і невиробничі запаси, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі Підприємства.

Відповідно до п. 4.4. Статуту право господарського відання майном, закріпленим за Підприємством виникає з дати підписання акта приймання-передачі.

У разі передачі передачі Підприємства до сфери управління іншого органу управління Підприємство зберігає право господарського відання на закріплене за ним майно. Підприємство в установленому законодавством порядку забезпечує оформлення та державну реєстрацію речових прав на об'єкти, права на які підлягають державній реєстрації (п.4.5. Статуту).

Підприємство здійснює володіння, користування землею та іншими природними ресурсами відповідно до мети своєї діяльності згідно із законодавством (п. 4.14. Статуту).

Відповідно до п. 6.1. Статуту, Підприємство, серед інших прав, наданих Статутом, наділено правом обирати предмет договору, визначати зобов'язання, будь-які інші умови господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству.

Управління Підприємством здійснюється його директором, який підзвітний Уповноваженому органу управління (п. 7.2. Статуту).

Директор Підприємства за посадою є заступником начальника Устинівського виправного центру Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції (№37) (п. 7.5 Статуту).

Директор діє без довіреності від імені Підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади та органах місцевого самоврядування, інших організаціях, а також у відносинах з юридичними та фізичними особами; виконує умови укладеного з Уповноваженим органом управління трудового контракту; укладає договори (п.7.8. Статуту).

Господарському суду не подано до матеріалів справи копії Трудового контракту, укладеного з Уповноваженим органом управління .

Разом з тим, господарський суд враховує, що Відповідач за первісним позовом на підтвердження повноважень щодо використання земельних ділянок, які є предметом обробітку за Договором № г-36 від 07.03.2014 надав до матеріалів справи:

- Державний акт на право постійного користування землею серії КР № 00002 виданий 09 листопада 1995 року Устинівській ік 305/37 ;

- Довідки Відділу Держземагентства в Устинівському районі з Державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель № 268/03-29/15 від 03.02.15 та № 34-28-99.6-91/15-16 від 29.01.2016р, відповідно до яких земельна ділянка площею 6440,2000 га перебуває у користуванні Устинівської ВК № 37 УДДУ ПВП (і.к. 08680264) на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії КР № 00002 ;

- ОСОБА_3 земельних ділянок площею 4773,2 га рілля, який затверджено директором підприємства ОСОБА_4 06.10.2016р.

Інших документів щодо підстав використання земельних ділянок господарському суду не подано.

При цьому господарський суд враховує положення Земельного кодексу України, в редакції, яка діяла на момент укладення спірної угоди.

Так, в силу вимог статті 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння та користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Отже, право постійного користування земельною ділянкою здійснюється шляхом реалізації таких правомочностей як володіння і користування.

В першому абзаці пункту 1 розділу X "Перехідні положення" цього кодексу зазначено, що рішення про надання в користування земельних ділянок, а також про вилучення (викуп) земель, прийняті відповідними органами, але не виконані на момент введення у дію цього Кодексу, підлягають виконанню відповідно до вимог цього Кодексу.

Враховуються також положення статті 125 Земельного кодексу України (в редакції, яка діяла на момент укладення спірної угоди), право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 126 цього кодексу (в тій же редакції) право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті; право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

Такий Державний акт на право постійного користування землею серії КР № 00002 виданий 09 листопада 1995 року саме Устинівській ік 305/37, а не Державному підприємству "Сільськогосподарське підприємство державної кримінально-виконавчої служби (№37)".

Відповідач не надав суду належних доказів на підтвердження набуття права власності чи права постійного користування на спірні земельні ділянки, що є предметом договору № Г-36 від 07.03.2014 на момент укладення цього договору.

Без первинних документів Довідки Відділу Держземагентства в Устинівському районі з Державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель № 268/03-29/15 від 03.02.15 та № 34-28-99.6-91/15-16 від 29.01.2016р, відповідно до яких земельна ділянка площею 6440,2000 га перебуває у користуванні Устинівської ВК № 37 УДДУ ПВП (і.к. 08680264 - код відповідача за первісним позовом) на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії КР № 00002 також не може бути розцінена судом як належний доказ, що підтверджує право постійного користування відповідача за первісним позовом земельними ділянками, що є предметом Договору. У вказаній довідці у графі "назва документу, що посвідчує право користування (державний акт, договір оренди)" зазначено: "Державний акт серії КР № 00002 ".

Статтями 122, 123 Земельного кодексу України визначено повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування. Надання земельних ділянок державної власності у користування здійснюється органами виконавчої влади.

Згідно зі статтею 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Так, відповідно до частини І статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації прав підлягають: 1) право власності; 2) речові права, похідні від права власності: право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншою капітальною спорудою (їх окремою частиною), що виникає на підставі договору найму (оренди) будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки; іпотека; право довірчої власності; інші речові права відповідно до закону.

Всупереч вказаним норм законодавства, не набувши права власності чи права користування земельною ділянкою, ДП "Сільськогосподарське підприємство державної кримінально-виконавчої служби України № (37) нею фактично розпорядилось, оскільки в ході розгляду спору судом встановлено використання вказаних земельних ділянок, а саме: передання таких земельних ділянок позивачу за первісним позовом згідно Договору № 36-Г від 07.03.2014р.

Вказане свідчить про використання відповідачем за первісним позовом земельної ділянки без правовостановлюючих документів.

Таким чином, відповідач за первісним позовом не довів, як того вимагають норми ст.ст. 33,34 Господарського процесуального кодексу України, належними та допустими доказами того, що земельні ділянки загальною площею 1300 га послуги по обробітку якої є предметом Договору № 36-Г від 07.03.2014р., належали останньому на праві володіння чи користування і він мав право використовувати їх у своїй діяльності.

Відповідно до норм ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За нормами ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 319 ЦК України унормовано, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Оскільки відповідачем за первісним позовом не доведено набуття в користування земельних ділянок, що є предметом Договору № 36-Г від 07.03.2014р., господарський суд прийшов до висновку, що ДП "Сільськогсоподарське підприємство Устинівського виправного центру управління ДПтС України в Кіровоградлській області (№37) передав ПП "Агро-Ленд" для обробітку майно - земельну ділянку площею 1300 га , перевищивши при цьому свою господарську компетенцію.

Згідно частини 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Виконання господарського зобов`язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов`язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов`язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

Зокрема частини 1, 2 статті 203 Цивільного кодексу України визначають вимоги, додержання яких необхідне для чинності правочину: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Оскільки Договір № Г-36 від 07.03.2014р. підряду на виконання механізованих сільськогосподарських робіт суперечить, зокрема, вимогам статей 316, 317, 319 Цивільного кодексу України, ст.ст. 125,126 Земельного кодексу України, ч. І статті 3 , ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» Договір та Додатки до цього договору: Додаток № 1 "Програма робіт" та Додаток № " "Перелік земельних ділянок" з усіма Додатковими угодами до нього підлягають визнанню недійсними з моменту його укладення відповідно до п. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, оскільки такий договір є пов'язаним з предметом спору.

Відповідно до норм. ч. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

При цьому господарський суд враховує, що договір № Г-36 від 07.03.2014 року припинено з 10.05.2017 року у зв'язку з односторонньою відмовою відповідача за первісним позовом від договору. Проте, суд також враховує при цьому вимоги ПП "Агро-Ленд" про стягнення штрафних санкцій та упущеної вигоди, на яку він розраховував відповідно до умов договору і яку б він би отримав у 2017 році, за умови належного виконання Договору з боку відповідача за первісним позовом.

З огляду на вказане зобов`язання за вказаним Договором припиняються на майбутнє.

При цьому господарський суд враховує, що відповідно до Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог. У зв'язку з цим господарський суд, з'ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Господарський суд також враховує, що Законодавець не ставить підстави для визнання недійсним договору в залежність від його виконання чи невиконання сторонами, а також від його закінчення чи припинення. Суд надає оцінку оспорюваному договору на момент його укладення.

Враховуючи вищенаведене, господарський суд дійшов висновку, що вимоги позивача за первісним позовом про стягнення упущеної вигоди в сумі 2 411 600 грн., штрафні санкції за п. 6.8. Договору на суму 317 035,20 грн, а також та вимоги позивача за зустрічним позовом про визнання недійсним частини правочину - пункт 6.8 наступного змісту: "В разі дострокового розірвання договору з ініціативи замовника, замовник зобов'язується сплатити Підряднику на протязі трьох банківських днів всю суму заборгованості та штраф в розмірі 30% від суми заборгованості" та пункт 6.9 наступного змісту: "Підрядник зобов'язується без згоди замовника за будь-яких обставин в односторонньому порядку не розривати договору до закінчення календарного року та завершення повного циклу сільськогосподарських робіт. В разі дострокового розірвання договору з ініціативи підрядника останній компенсує замовнику всі збитки, заподіяні внаслідок розірвання договору та втрачену вигоду" Договору підряду на виконання механізованих сільськогосподарських робіт № Г-36 від 07.03.2014 року", не підлягають задоволенню, оскільки судом визнано недійсним пов'язаний з предметом позову договір підряду на виконання механізованих сільськогосподарських робіт за № Г-36 від 07.03.2014, укладений між Державним підприємством "Сільськогосподарське підприємство Устинівського виправного центру управління ДПтС України в Кіровоградській області (№37) та Приватним підприємством "АГРО-ЛЕНД" та припинено зобов'язання за договором на майбутнє.

Вказане виключає задоволення зазначених позовних вимог.

За таких обставин господарський суд відмовляє в задоволенні позовних вимог по первісному та по зустрічному позову повністю.

На підставі норм статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати сплаті судового збору за первісним позовом покладаються на ПП "Агро-Ленд" ; витрати по сплаті судового збору за зустрічним позовом - на Державне підприємство "Сільськогосподарське підприємство Устинівського виправного центру управління ДПтС України в Кіровоградській області (№37); судовий збір за визнання недійсним Договору № Г-36 від 07.03.2014 року - на сторони договору порівну.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 44, 49, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, Законом України "Про судовий збір", господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог позивачу за первісним позовом відмовити повністю.

Визнати недійсним пов'язаний з предметом позову договір підряду на виконання механізованих сільськогосподарських робіт за № Г-36 від 07.03.2014, укладений між Державним підприємством "Сільськогосподарське підприємство Устинівського виправного центру управління ДПтС України в Кіровоградській області (№37) та Приватним підприємством "АГРО-ЛЕНД" та припинити зобов'язання за договором на майбутнє.

В задоволенні позовних вимог позивачу за зустрічним позовом відмовити повністю.

Стягнути з Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№37)" (28624, Кіровоградська область, Устинівський район, с. Інгульське, ідентифікаційний код 08680264) в дохід Державного бюджету України (стягувач: Державна судова адміністрація України, вул. Липська, 18/5 м. Київ, 01601; отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106; код за ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві; код банку отримувача: 820019; рахунок отримувача 31215256700001; код класифікації доходів бюджету 22030106) 800,00 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили та направити стягувачу.

Стягнути з Приватного підприємства "АГРО-ЛЕНД" (28625, Кіровоградська область, Устинівський район, с. Березівка, ідентифікаційний код НОМЕР_1) в дохід Державного бюджету України (стягувач: Державна судова адміністрація України, вул. Липська, 18/5 м. Київ, 01601; отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106; код за ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві; код банку отримувача: 820019; рахунок отримувача 31215256700001; код класифікації доходів бюджету 22030106) 800,00 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили та направити стягувачу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга на рішення подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 09.10.2017

Головуючий суддя Т. В. Макаренко

Суддя Л.С. Вавренюк

Суддя В.В.Тимошевська