Рішення № 69405376, 02.10.2017, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" жовтня 2017 р. Справа № 911/2286/17

Господарський суд Київської області у складі судді Янюк О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк», м. Київ

до Публічного акціонерного товариства «Сімферопольський комбінат хлібопродуктів», м.Сімферополь Автономної Республіки Крим

простягнення 120 156,81грн

За участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність №010-00/3572 від 19.08.2017);

від відповідача:не зявився

ВСТАНОВИВ:

27.07.2017 Публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк» (далі позивач, ПАТ «Укрексімбанк») звернулось до Господарського суду Київської області (далі суд) із позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Сімферопольський комбінат хлібопродуктів» (далі відповідач, ПАТ «Сімферопольський комбінат хлібопродуктів») про стягнення з останнього заборгованість у розмірі 120 156,81грн, з яких 52 254,90грн основний борг, 25 362,69грн штраф, 26 689,15грн пеня, 2 209,56грн 3% річних, 13 640,51грн втрати від інфляції. Крім того, просить стягнути з відповідача 1 802,36грн судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовує ст. 193 Господарського кодексу України (далі ГК України), ст.ст. 525, 526, 610, 612 629 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», та вказує на невиконання відповідачем зобовязань в частині оплати за надані послуги за Договором №1193д від 12.07.2010.

28.07.2017 ухвалою суду порушено провадження у справі та у порядку ст. 65 Господарського процесуального кодексу України (далі- ГПК Україна) зобов'язано сторін надати суду докази, необхідні для вирішення спору.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи неодноразового відкладався та у судовому засіданні оголошувалась перерва.

Під час судового засідання представник позивача підтримав позовні вимоги та надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві та додаткових поясненнях.

Відповідач явку свого повноважного представника у судове засідання не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, процесуальним правом, передбаченим ст. 59 ГПК України, не скористався та відзиву на позов не надав.

Водночас, місцезнаходження відповідача є м.Сімферополь Автономної республіки Крим (далі - АРК), що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 158-160).

Так, суд вважає за необхідне зазначити, що у листі Українського державного підприємства поштового звязку «Укрпошта», вказано, зокрема, що у звязку з відмовою кримської сторони отримувати внутрішні поштові відправлення адресовані одержувачам населених пунктів АРК, поштові повернення повертаються за зворотною адресою. Тому, тимчасово призупинено приймання до переселення поштових відправлень до АРК.

За таких обставин, суд на офіційному веб-порталі Господарського суду Київської області в мережі Інтернет (www.ko.arbitr.gov.ua/sud5012) в розділі «Новини та події суду» розміщує інформацію щодо часу, дати та місця проведення судових засідань.

Як зазначено у п. 5 інформаційного листа Вищого господарського суду України (далі ВГСУ) №01-06/745/2014 від 05.06.2014 «Про деякі питання практики застосування у судовій практиці Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» учасник судового процесу, який знаходиться на тимчасово окупованій території України, вважатиметься належним чином повідомленим про час і місце засідання господарського суду за умов зазначених у підпунктах 1-4 пункту 6 Інформаційного листа ВГСУ від 12.09.2014 №01-06/1290/14 «Про Закон України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у звязку з проведенням антитерористичної операції». А тому, суд вважає відповідача належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи.

Оскільки, явка представника відповідача обов'язковою судом не визнавалась, то ураховуючи, що явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

З урахуванням зазначеного, суд вважає за можливе розглядати справу без участі представника відповідача на підставі ст. 75 ГПК України за наявними у справі матеріалами.

На підставі ст. 85 ГПК України у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, судом встановлені наступні обставини.

12.07.2010 між ПАТ «Сімферопольський комбінат хлібопродуктів» (далі емітент) та ПАТ «Укрексімбанк» (далі зберігач) укладено Договір №1193д про відкриття рахунків у цінних паперах власникам іменних акцій, випуск яких переводиться з документарної форми існування в без документарну (далі Договір, а.с. 12-14) відповідно до умов якого, емітент доручає, а зберігач зобовязується надавати емітенту послуги щодо відкриття рахунків у цінних паперах власникам акцій випуску, що дематеріалізується та проводити за цими рахунками операції на викладених нижче умовах (п. 2.1 Договору).

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що перелік власників акцій випуску, що дематеріалізуються, яким зберігач зобовязується за цим Договором відкрити рахунки в цінних паперах, вказується в реєстрі, що є Додатком №1 до цього Договору (а.с. 16-45).

Емітент оплачує банківські послуги відповідно до діючих тарифів та в порядку, передбаченому цим Договором (п. 4.1 Договору).

Оплата банківський послуг за цим Договором здійснюється емітентом по завершенню кожного календарного місяця, не пізніше 19 числа місяця, наступного за звітним періодом, на підставі акту-рахунку, складеного в 2 примірниках, в якому вказуються перелік банківських послуг, наданих зберігачем емітенту протягом звітного періоду та сума до оплати банківських послуг (п. 4.2.2 Договору).

Цей Договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами та скріплення його печатками сторін, та діє до повного виконання сторонами своїх зобовязань (п. 8.1 Договору).

На виконання умов Договору зберігачем було надано емітенту депозитарні послуги, у період з 01.07.2010 по 30.04.2017 на загальну суму 129 859,65грн, що підтверджується відповідними актами-рахунками (а.с.107-134), а емітентом було частково оплачено вказані послуги у період з 01.07.2010-30.06.2014, що підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 52-105) на загальну суму 77 604,75грн.

Таким чином, у звязку із неналежним виконанням умов Договору в частині несплати за депозитарні послуги у період з 20.08.2014 по 30.04.2017 у емітента виникла заборгованість у розмірі 52 254,90грн (129 859,65-77 604,75=52 254,90). Доказів протилежного суду відповідачем надано не було.

Ураховуючи, що відповідач у добровільному порядку зазначену заборгованість не оплатив, зазначене стало підставою для звернення позивача із відповідним позовом до суду.

Підсумовуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 5 ст. 1 Закону України «Про депозитарну систему України», депозитарна діяльність - діяльність професійних учасників депозитарної системи України та Національного банку України щодо надання послуг, зокрема, із зберігання та обліку цінних паперів, зокрема, емітентів.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Судом встановлено, що укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який недійсним у судовому порядку не визнавався, доказів протилежного сторонами суду не надано. У зв'язку з чим, у силу ст. 629 ЦК України, укладений Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ст.ст. 526, 625 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься у ст. 193 ГК України.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач виконав взяті на себе договірні зобов'язання у період з 01.07.2010 по 30.04.2017, що підтверджується актами-рахунками на загальну суму 129 859,65грн (а.с.107-134), які відповідно до п. 4.2.2 Договору, були надіслані відповідачу. Крім того, вказаним пунктом Договору, передбачено, що відповідач зобовязаний підписати та один примірник вказаного акту-рахунку повернути на адресу позивача протягом 10 днів з дня його одержання, а у випадку якщо відповідач не поверне один примірник підписаного акта-рахунку, то такий акт-рахунок у будь-якому разі буде вважатись прийнятим та схваленим відповідачем, а банківські послуги, вказані в ньому, вважаються наданими відповідачу належним чином та в повному обсязі, та підлягають оплаті.

У той час, відповідач лише частково виконав взяті на себе зобов'язання з оплати наданих послугу період з 01.07.2010-30.06.2014, що підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 52-105) на загальну суму 77 604,75грн. Доказів протилежно суду відповідачем надано не було. З огляду на те, що своєчасна оплата наданих послуг є одним з основних обов'язків відповідача, належне виконання якого вимагається законом та Договором, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог у частині стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 52 254,90грн (129 859,65-77 604,75=52 254,90).

У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язань, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 26 689,15грн та штраф у розмірі 25 362,69грн.

Виходячи з фактичних обставин справи, суд дійшов висновку про те, що у встановлені Договором строки відповідач взяті на себе зобов'язання щодо оплати послуг не виконав, тобто є таким, що порушив (прострочив виконання) зобов'язання.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 549 ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У силу ч. 2 ст. 20 ГК України, захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій та іншими способами, передбаченими законом.

Так, пунктами7.4,7.5 Договору передбачено, що за порушення строків оплати банківських послуг за цим договором емітент сплачує зберігачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який стягується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочки. Уразі прострочення емітентом оплати банківських послуг більше як на 30 днів емітент, окрім пені, повинен сплатити зберігачу штраф у розмірі 50% від суми несплачених емітентом банківських послуг.

Крім того, нарахування штрафних санкцій, передбачених цим Договором, здійснюється незалежно від строку на який буде прострочено виконання зобовязань і припиняється лише в момент повного виконання винною стороною простроченого зобовязання (п.7.6 Договору).

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені та штрафу (а.с.49), вважає його правильним, обґрунтованим та таким, що підлягає стягненню з відповідача: пеня у розмірі 26 689,15грн та штраф у розмірі 25 362,69грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 2 209,56грн суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних (а.с.49), вважає йогоправильним, обґрунтованим та таким, що підлягає стягненню з відповідача у розмірі 2 209,56грн.

Разом з тим, позивач просить суд стягнути з відповідача 13 640,51грн втрат від інфляції. З цього приводу суд зазначає наступне.

Так, у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» та п. 2 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» зазначено, що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок втрат від інфляції (а.с.49), вважає його правильним, обґрунтованим та таким, що підлягає стягненню з відповідача у розмірі 13 640,51грн.

На підставі ст. 49 ГПК України при задоволенні позову судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Сімферопольський комбінат хлібопродуктів» (95051, Автономна Республіка Крим, м.Сімферополь, вул. Елеваторна, 14, ідентифікаційний код 00951971) на користь Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк» (03150, м.Київ, вул. Антоновича, 127, ідентифікаційний код 00032112) 52 254,90грн (пятдесят дві тисячі двісті пятдесят чотири грн. 90коп) основного боргу, 25 362,69грн (двадцять пять тисяч триста шістдесят дві грн. 69коп) штрафу, 26 689,15грн (двадцять шість тисяч шістсот вісімдесят девять грн. 15 коп) пені, 2 209,56 (дві тисячі двісті девять грн. 56 коп) 3% річних, 13 640,51грн (тринадцять тисяч шістсот сорок грн. 51 коп) втрат від інфляції, 1 802,00грн (одна тисяча вісімсот дві грн. 00 коп) судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.С. Янюк

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 06.10.2017