Рішення № 69405229, 02.10.2017, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 32/123/16-15/94/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.10.2017 Справа № 908/2726/16

Суддя Горохов Ігор Сергійович, розглянувши матеріали справи № 908/2726/16:

за позовом Відкритого акціонерного товариства Запоріжжяобленерго, 69096, м. Запоріжжя, вул. Каховська, буд. 26

до відповідача ОСОБА_1 Міські теплові мережі, 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137

про стягнення коштів

Суддя Горохов І.С.

Секретар судового засідання Чернетенко А.С.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2, довіреність № 62 від 06.02.2017;

від відповідача: ОСОБА_3, довіреність № 32/20-19 від 01.02.2017; у минулому судовому засіданні - ОСОБА_4, довіреність № 72/20-19 від 06.06.2017.

суть спору:

До господарського суду Запорізької області звернулось Відкрите акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго», м. Запоріжжя до відповідача ОСОБА_1 Міські теплові мережі, м. Запоріжжя про стягнення 4 304 269,82 грн.

Постановою Вищого господарського суду України від 12.07.2017 касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» задоволено. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 20.02.2017 та рішення господарського суду Запорізької області від 07.12.2016 скасовано. Справу № 908/2726/16 направлено на новий розгляд до господарського суду Запорізької області.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 908/2726/16 (номер провадження справи 32/123/16) передано на розгляд судді Горохову І.С.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 02.08.2017 справу № 908/2726/16 прийнято до провадження судді Горохова І.С., присвоєно справі номер провадження 32/123/16-15/94/17, розгляд якої призначено на 16.08.2017.

В судових засіданнях 16.08.2017, 05.09.2017 та 22.09.2017 в порядку ст. 77 Господарського кодексу України оголошувались перерви до 05.09.2017, 22.09.2017, 02.10.2017.

Розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу, за наявними у справі документальними доказами.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про постачання електричної енергії № 44 від 01.10.2004, а саме: відповідач несвоєчасно здійснив оплату за спожиту активну електричну енергію в період з вересня 2015 по червень 2016. Обґрунтовуючи позов ст. ст. 11, 15, 16, 509, 525, 526, 529, 530, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 230, 232 Господарського кодексу України, ст. 26 Закону України Про електроенергетику, договором № 44 від 01.10.2004, просить суд стягнути з відповідача на свою користь суму пені в розмірі 31 24738,98 грн., інфляційні нарахування в розмірі 933 335,50 грн., 3% річних в розмірі 246 195,34 грн.

16.08.2017 від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, яка фактично є заявою про зменшення позовних вимог. Просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 2 562 965,17 грн. за період з 16.10.2015 по 10.08.2016, 3 % річних в розмірі 207 174,65 грн. за період з 16.10.2015 по 10.08.2016, інфляційні нарахування в розмірі 292 700,65 грн. за період з 01.11.2015 по 31.05.2016.

Заява не суперечить ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, судом приймається, розглядаються позовні вимоги з урахуванням зменшення розміру позовних вимог.

У судовому засіданні 02.10.2017 представник позивача підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 16.08.2017.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує в повному обсязі. Суду надано письмовий відзив, в якому зазначив, що на думку відповідача уточненою позовною заявою позивач фактично змінив предмет позову. Розрахунок за електроенергію, спожиту у період з вересня 2015 по червень 2016, здійснений у порядку, визначеному нормами постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, про що свідчить запис у призначенні даного платежу. На виконання приписів вказаного порядку підписане спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію № 20-33. Відповідач зазначає, що підписавши акти звіряння та спільне протокольне рішення, сторони в такий спосіб змінили порядок і строк проведення розрахунків, тому фінансові та штрафні санкції не можуть бути нараховані на заборгованість, строк зобовязання з оплати якої змінено вказаним спільним протокольним рішенням. Крім того, прострочення відповідачем платежів з оплати електроенергії за договором спричинена також невідповідністю діючого тарифу на теплову енергію (послуг з централізованого опалення, підігріву питної води) економічно обґрунтованому рівню витрат. Відповідач звертає увагу, на законодавчо встановлений та фактично підтверджений факт того, що до тарифу на теплову енергію, послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води не входять такі витрати, як оплата штрафних та фінансових санкцій за несвоєчасне виконання зобовязань, що свідчить про відсутність джерел для покриття витрат. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог у частині стягнення 3% річних в сумі 36 155,29 грн., пені в сумі 49 490,03 грн., інфляційних втрат в сумі 201 396,43 грн., зменшити нараховану згідно контр розрахунку відповідача суму пені, що підлягає стягненню на 50 %. Просить в задоволенні позовних вимог відмовити.

02.10.2017 від відповідача надійшло клопотання про зменшення нараховану згідно контррозрахунку відповідача суми пені, що підлягає стягненню з відповідача на 95%.

В судовому засіданні 02.10.2017 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши доводи представників сторін оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд встановив наступне.

01.10.2004 ВАТ Запоріжжяобленерго (позивач) та ОСОБА_1 Міські теплові мережі (відповідач) укладено договір про постачання електричної енергії № 44 з подальшими змінами та доповненнями (договір).

Відповідно до умов розділу 1 договору, постачальник електричної енергії постачає електричну енергії споживачу, споживач оплачує постачальнику електричної енергії її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами.

Відповідно до розділу 2 договору, під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України, зокрема Правилами користування електричною енергією, Правилами улаштування електроустановок та технічними умовами.

Відповідно до п. п. 5.1.п. 5 додатку № 4 до договору (в редакції додаткової угоди № 10 від 01.11.2006), за підсумками розрахункового періоду постачальник електричної енергії виписує споживачу рахунок або платіжну вимогу-доручення для остаточного розрахунку. Сума платежу при остаточному розрахунку визначається, виходячи з тарифів на активну електроенергію та фактичного обсягу спожитої електричної енергії, згідно даних наданого Споживачем Акта про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію з урахуванням сум платежів, що надійшли від споживача.

Згідно з п. 7 додатку № 4 до договору (в редакції додаткової угоди № 10 від 01.11.2006 р.), споживач зобов'язаний у термін, що не перевищує 5 операційних днів з дня отримання рахунку або платіжної вимоги-доручення, здійснити оплату рахунка або платіжної вимоги - доручення, що направляється йому постачальником електричної енергії.

Датою отримання рахунку або платіжної вимоги-доручення вважається:

-при направленні рекомендованим листом - дата, зазначена на фінансовому чеку поштового відділення, що підтверджує відправлення, з урахуванням поштового пробігу документа (по місту 3 дні), по області - 5 днів, по Україні - 7 днів);

-у випадку вручення рахунка або платіжної вимоги - доручення уповноваженому представнику споживача під розпис в журналі, дата зазначена в журналі;

-при направленні нарочним - дата вручення споживачу.

Відповідно до умов договору про постачання електричної енергії № 44 від 01.10.2004 відповідачу були виставлені та направлені на оплату рахунки за електроенергію спожиту за період з вересня 2015 по червень 2016, а саме: від 05.10.2015 № 44/9а на загальну суму 1 393 855,40 грн., плата за електроенергію спожиту у вересні 2015 року за договором від 01.10.2004 № 44; від 05.01.2016 № 44/12а на загальну суму -13 176 057,90 грн., плата за електроенергію спожиту у грудні 2015 року за договором від 01.10.2004 № 44; від 03.02.2016 № 44/1а на загальну суму 11 586 897,66 грн., плата за електроенергію спожиту у січні 2016 року за договором від 01.10.2004 № 44; від 03.03.2016 № 44/2а на загальну суму 12 133 665,24 грн., плата за електроенергію спожиту у лютому 2016 року за договором від 01.10.2004 № 44; від 05.04.2016 № 44/3а на загальну суму 12 266 253,64 грн., плата за електроенергію спожиту у березні 2016 року за договором від 01.10.2004 № 44; від 06.05.2016 № 44/4а на загальну суму 2 113 331,09 грн., плата за електроенергію спожиту у квітні 2016 року за договором від 01.10.2004 № 44; від 06.06.2016 № 44/5а на загальну суму 814 409,42 грн., плата за електроенергію спожиту у травні 2016 року за договором від 01.10.2004 № 44; від 05.07.2016 № 44/6а на загальну суму 2 140 991,27 грн., плата за електроенергію спожиту у червні 2016 року за договором від 01.10.2004 № 44.

Позивачем були погоджені строки сплати рахунків за спожиту електричну енергію у грудні 2015, січні та лютому 2016 - згідно листів № 1233/21 від 26.02.2016, № 007-40/3531 від 04.03.2016 до 18.03.2016 із зазначенням дати обмеження електропостачання, у разі несплати, а саме: 21.03.2016 та, у зв'язку з, несплатою рахунків, повторно погоджено перенесення строку їх сплати до 04.04.2016 (листи від 21.03.2016 № 1653/1/20, 01.04.2016 № 007-40/5162). Враховуючи, що відповідач здійснив оплату залишку заборгованості - за грудень 2015 до 05.04.2016 (21.03.2016 в розмірі 5 493 000,00 грн., 22.03.2016 в розмірі 2 233 811,44 грн.), нарахування на заборгованість грудня 2015 позивачем не здійснювалися.

На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20, 26.04.2016 між сторонами у справі, Головним управлінням ДКСУ у Запорізькій області, Департаментом фінансів Запорізької облдержадміністрації, Департаментом фінансової та бюджетної політики Запорізької міської ради, Управлінням соціального захисту населення Запорізької міської ради, Управлінням праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради, Управлінням праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Ленінському району, Управлінням праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Орджонікідзевському району, Управлінням праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району, ДП "Енергоринок", Львівським МКП "Львівтеплоенерго" та НАК "Нафтогаз України" було складено спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію та природний газ за рахунок коштів загального фонду державного бюджету №20-33, відповідно до умов п. п. 4.8-4.11 якого відповідач в спільних розрахунках за рахунок коштів загального фонду державного бюджету у взаємовідносинах 11 учасників, який отримує грошові кошти від Управлінь праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Ленінському, Орджонікідзевському та Шевченківському районам, перераховує позивачу кошти за спожиту електричну енергію в сумі 29317613,93 грн., в т.ч. ПДВ 4886268,99 грн. з записом у графі "призначення платежу": "Електроенергія за січень-лютий 2016 року "п" 0,00 грн. "Постанова КМУ від 11.01.2005 №20".

Пунктом 5 спільного протокольного рішення визначено, що всі учасники розрахунків не пізніше наступного дня після зарахування коштів на їх рахунок перераховують кошти наступному учаснику розрахунків.

Платіжним дорученням № 1893 від 27.04.2016 відповідач перерахував на користь позивача платіж на загальну суму 29 317 613,93 грн.

Загальна сума узгоджених розрахунків за спільним протокольним рішенням містить не тільки заборгованість за договором № 44 від 01.10.2004, а й за іншими договорами, укладеними між позивачем та відповідачем: № 8119 від 01.12.2004 та 487 від 01.12.2009, що підтверджується листом № 2466/21-8 від 28.04.2016 із зазначенням конкретних сум для зарахування по кожному з договорів.

В листі зазначено, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 (зі змінами) сплата вартості спожитої електроенергії проводиться взаєморозрахунком вартості спожитої електроенергії та бюджетної субвенції на покриття збитків від надання пільг та субсидій між Споживачем та Постачальником:

- січня 2016 року на суму 16 744 167,58 грн.: по договору № 44 від 01.10.2004 на суму 11 586 897,66 грн.; по договору № 8119 від 01.12.2004 на суму 4 863 499,22 грн.; по договору № 487 від 01.12.2009 на суму 293 770,70 грн.

- лютого 2016 року на суму 12 573 446,35 грн.: по договору № 44 від 01.10.2004 на суму 7 973 771,46 грн.; по договору № 8119 від 01.12.2004 на суму 4 336 775,42 грн.; по договору № 487 від 01.12.2009 на суму 262 899,47 грн.

29.04.2016 відповідачем перераховано грошові кошти на користь позивача на суму 29 317 613,93 грн. з призначенням платежу «Електроенергія: за січень - лютий 2016; СПР № 20-33 від 26.04.2016 «П» 0,00грн «с» 29 317 613,93 грн. Постанова КМУ від 11.01.2005 № 20; у т.ч. ПДВ 4 886 268,99 грн.».

На момент укладання спільного протокольного рішення заборгованість відповідача за спожиту у лютому 2016 електроенергію складала 12 133 665,24 грн. Сума, яка включена до загального обсягу узгоджених розрахунків за спільним протокольним рішенням за спожиту у лютому 2016 складала 7 973 771,46 грн., що на 4 159 893,78 грн. менше заборгованості за цей період (згідно рахунку № 44/2а від 03.03.2016 сума складає 12 133 665,24 грн.).

Таким чином, сума на яку не розповсюджується спільне протокольне рішення складає 4 159 893,78 грн. (12 133 665,24 грн. - 7 973 771,46 грн.). Тобто, з 26.04.2016 з моменту підписання спільного протокольного рішення, може вважатися простроченою лише сума 4 159 893,78 грн. за спожиту відповідачем у лютому 2016 електричну енергію (рахунок № 44/2а від 03.03.2016). Крім того, сума 4 159 893,78 грн. за спожиту у лютому 2016 електричну енергію була сплачена відповідачем платіжними дорученнями № 10357 від 22.07.2016 на суму 500 000,00 грн. та № 10438 від 26.07.2016 на суму 3 659 893,78 грн. із посиланням на призначення платежу: «Плата за ел. енергію спожиту у лютому 2016 рах.44/2а від 03.03.2016». Отже, за спожиту у лютому 2016 електричну енергію, в частині суми 4 159 893,78 грн., оплату було здійснено поза межами порядку і строків встановлених спільним протокольним рішенням.

Таким чином, предметом спільного протокольного рішення є заборгованість, яка виникла за договором № 44 від 01.10.2004 за спожиту відповідачем електричну енергію у січні 2016 в розмірі 11 586 897,66 грн. та частково у лютому 2016 в розмірі 7 973 771,46 грн.

Враховуючи наявність прострочення оплати вартості спожитої електроенергії, позивач з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 2 562 965,17 грн., 3 % річних в розмірі 207 174,65 грн., інфляційні нарахування в розмірі 292 700,65 грн.

Відповідно до Закону України Про електроенергетику від 16.10.1997 та Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ України від 31.07.1996 року № 28 (зі змінами та доповненнями) (далі - Правила), договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Зокрема, укладення договору означає, що між сторонами досягнуто згоди з усіх його умов.

Відповідно до Закону України Про електроенергетику від 16.10.1997 та Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ України від 31.07.1996 року № 28 (зі змінами та доповненнями) (далі - Правила), договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Зокрема, укладення договору означає, що між сторонами досягнуто згоди з усіх його умов.

Відповідно до ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України, підставою виникнення цивільних прав і обовязків (зобовязань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Згідно зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 275 Господарського кодексу України визначено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору (ч. 7 ст. 276 ГК України).

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Статтею 530 Цивільного кодексу України також передбачено, що якщо у зобовязанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами ч. ч. 6, 7 ст. 276 Господарського кодексу України визначено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Згідно з п. п. 6.1, 6.11 Правил користування електричною енергією розрахунки споживача за використану електричну енергію здійснюються за розрахунковий період відповідно до умов договору. Остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором, та/або розрахунковим шляхом у випадках, передбачених цими Правилами.

Статтею 530 Цивільного кодексу України також передбачено, що якщо у зобовязанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У пункті 7 додатку № 4 до договору встановлено, що споживач зобовязаний у термін, що не перевищує 5-ти операційних днів з дня отримання рахунка або платіжної вимоги-доручення, здійснити оплату рахунка або платіжної вимоги-доручення, що направляється йому постачальником.

Відповідно до п. 4.2.1 договору № 44 від 01.10.2004 за недотримання термінів сплати рахунків або платіжних вимог-доручень за активну електроенергію (п. 7 додатка № 4 Порядок розрахунків) та за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії (п. 6 додатка № 6 Порядок розрахунків за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії), споживач сплачує постачальнику електричної енергії пеню в розмірі 0,5% від суми боргу простроченого платежу за кожний день прострочення (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період нарахування пені) по день фактичної оплати.

Відповідно до ст. ст. 610-611 Цивільного кодексу України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання), є його порушенням, у разі якого настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Згідно з вимогами Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 р. № 20 затверджений Порядок перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій. Згідно з п. 7 даного Порядку розрахунки проводяться за згодою учасників на підставі актів звіряння або договорів, які визначають величину щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг), і спільних протокольних рішень, підписаних усіма учасниками таких розрахунків.

Факт порушення відповідачем умов договору щодо своєчасної оплати матеріалами справи доведено.

Отже, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині недотримання термінів сплати рахунків за спожиту електричну енергію у вересні 2015, грудні 2015, січні 2016, лютому 2016, березні 2016, квітні 2016, травні 2016, червні 2016 згідно з п. п. 4.2.1 Договору та на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, з урахуванням перенесення строків сплати рахунків, спільного протокольного рішення, висновку спеціаліста, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 2 562 965,17 грн. за період з 16.10.2015 по 10.08.2016; 3% річних в розмірі 207 174,65 грн. за період з 16.10.2015 по 10.08.2016; інфляційні нарахування в розмірі 292 700,65 грн. за період з 01.11.2015 по 31.05.2016. (Розрахунок додано до Заяви про уточнення позовних вимог).

Відповідачем надані власні контррозрахунки пені, 3% річних та інфляційних втрат, та вважає вірним розрахунок пені в розмірі 2 067 974,14 грн., 3% річних в розмірі 171 019,36 грн., інфляційних нарахувань 91 304,22 грн., здійснені окремо за кожним з рахунків. (Додано до Відзиву на уточнену позовну заяву).

Відповідач в контррозрахунках пені, 3 % річних та інфляційних нарахувань посилається на листи №1653/1/20 від 21.03.2016 та № 007-40/5162 від 01.04.2016, оскільки в зазначених листах йдеться посилання на перенесення термінів сплати рахунків за спожиту електричну енергію у січні-лютому 2016 та неприйняття у зв'язку з таким перенесенням з боку позивача заходів з обмеження електропостачання об'єктів відповідача.

В листі № 007-40/5162 від 01.04.2016 зазначено, що позиція ВАТ Запоріжжяобленерго щодо нарахування штрафних санкцій у разі порушення умов укладених договорів про постачання електричної енергії є незмінною до всіх без винятку суб'єктів господарювання в тому числі й до відповідача.

Відповідно до листа від 01.04.2016 № 007-40/5162 ВАТ Запоріжжяобленерго, з метою сталого проходження опалювального сезону 2015/2016 та запобігання негативних наслідків для споживачів теплової енергії і комунальних послуг, погодило перенесення сплати рахунків за спожиту електроенергію до 04.04.2016.

Крім того, відповідач посилається на умови спільного протокольного рішення від 26.04.2016.

Відповідно до статей 1, 2 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 4.2.1 договору № 44 від 01.10.2004 за недотримання термінів сплати рахунків або платіжних вимог-доручень за активну електроенергію (п. 7 додатка № 4 Порядок розрахунків) та за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії (п. 6 додатка № 6 Порядок розрахунків за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії), споживач сплачує постачальнику електричної енергії пеню в розмірі 0,5% від суми боргу простроченого платежу за кожний день прострочення (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період нарахування пені) по день фактичної оплати.

Відповідач помилково вважає, що позивач неправомірно включає до періоду нарахування пені та 3% річних дні оплат. Так, згідно з п. 1.9 Постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 р. № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань, день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення пені. Отже, із аналізу зазначеного пункту Постанови вбачається, що в період нарахування пені не включається день фактичної сплати заборгованості, тобто повної сплати заборгованості, а не часткової. Оскільки, відповідач частково здійснював оплату заборгованості, то позивачем при нарахуванні не було включено дату часткової оплати боргу, а розрахунок пені та 3 % річних було правомірно здійснено лише на залишок заборгованості.

Перевіривши розрахунок пені та 3% річних позивача та контррозрахунок відповідача, суд вважає, що позов в цій частині підлягає частковому задоволенню.

Уклавши спільне протокольне рішення 26.04.2016 про організацію взаєморозрахунків за електроенергію за рахунок коштів загального фонду державного бюджету №20-33, сторонами змінено порядок і строк проведення розрахунків за електроенергію, поставлену відповідно до договору № 44 від 01.10.2004.

Отже, для застосування санкцій, передбачених умовами договору про постачання електричної енергії, та наслідків за порушення грошового зобовязання, встановлених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, необхідно щоб оплату було здійснено поза межами порядку і строків, встановлених спільним протокольним рішенням про організацію взаєморозрахунків за електроенергію за рахунок коштів загального фонду державного бюджету № 20/5099.

Згідно з п. 5 Спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію та природний газ за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України №20-33 від 26.04.2016 (далі - СПР), усі учасники розрахунків не пізніше наступного дня після зарахування коштів на їх рахунок перераховують кошти наступному учаснику розрахунків.

Відповідач отримав грошові кошти від сторони-9 28.04.2016, що підтверджується копією банківської виписки, та на наступний день - 29.04.2016 перерахував дані кошти ВАТ «Запоріжжяобленерго», тобто в межах строку, встановленого спільним протокольним рішенням № 20/5099.

За рахунком № 44/2а від 03.03.2016 загальна сума заборгованості становила 12 133 665,24 грн., з урахуванням листів № 1653/1/20, № 007-40/5162 кінцевим строком для оплати рахунку є 04.04.2016. Враховуючи підписання спільного протокольного рішення 26.04.2016 суд вважає, обґрунтованим нарахування пені та 3% річних за період з 05.04.2016 по 25.04.2016 та з 30.04.2016 по 25.07.2016. Нарахування пені та 3% річних за період з 05.04.2016 по 25.04.2016 суд вважає обґрунтованим, оскільки на момент підписання спільного протокольного рішення за вказаний період вже було наявне прострочення оплати рахунку, на період після 30.04.2016 оскільки наявний залишок несплаченої суми заборгованості. Нарахування пені та 3% річних за період з 26.04.2016 по 29.04.2016 суд вважає безпідставним, оскільки вказаний період підпадає під дію спільного протокольного рішення, яким змінено порядок і строк проведення розрахунків за електроенергію, поставлену відповідно до договору № 44 від 01.10.2004. Обґрунтована сума розрахованої пені за вказаним рахунком становить 345 309,18 грн., 3% річних 50 386,71 грн.

Відповідач вважає безпідставним нарахуванням пені та 3% річних по рахунку № 44/1а від 03.02.2016, оскільки з урахуванням спільного протокольного рішення, яким було змінено порядок і строки розрахунків за договору № 44 від 01.10.2004 кінцевим строком оплати є 29.04.2016.

Суд не погоджується з такою позицією відповідача та вважає, що позивачем вірно розраховано суму пені та 3% річних на прострочену заборгованість в розмірі 11 586 897,66 грн. по рахунку № 44/1а від 03.02.2016 за період з 05.04.2016 по 25.04.2016 в розмірі 284 923,71 грн. та 19 944,66 грн. відповідно (з дати початку прострочення платежу з урахуванням листів № 1653/1/20, № 007-40/5162 та підписання спільного протокольного рішення 26.04.2016). На період після підписання спільного протокольного рішення пеня та 3% річних не нараховувались, оскільки враховано зміну порядку та строків розрахунків.

Заборгованість, яка виникла за договором № 44 від 01.10.2016 за спожиту відповідачем електричну енергію у вересні 2015 (рахунок від 05.10.2015 № 44/9а), грудні 2015 (рахунок від 05.01.2016 № 44/12а), частково у лютому 2016 (в межах суми 4 159 893,78 грн. з 26.04.2016) (рахунок від 03.03.2016р. № 44/2а), березні 2016 (рахунок від 05.04.2016 № 44/3а), квітні 2016 (рахунок від 06.05.2016р. № 44/4а), травні 2016 (рахунок від 06.06.2016 № 44/5а), червні 2016 (рахунок від 05.07.2016 р. № 44/6а) не була предметом спільного протокольного рішення та сторонами не здійснювалось погодження та зміна порядку і строків розрахунків інших, ніж встановлені у договорі № 44 від 01.10.2004.

Отже, в частині нарахування пені та 3% річних за іншими рахунками, які вказані вище, суд погоджується з позицією позивача та вважає, розмір пені та 3% річних нарахованим правомірно.

Загальний розмір обґрунтовано нарахованої пені становить 2 545 689,11 грн., 3% річних 206 151,73 грн.

Відповідно до п. 3.1, 3.2 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань, інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяці, тобто слід рахувати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця індексується за період з урахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок слід починати з наступного місяця.

Перевіривши правильність нарахування суми інфляційних втрат за рахунками № 44/9а від 05.10.2015, № 44/2а від 03.03.2016, № 44/3а, суд вважає наведений позивачем розрахунок вірним та кошти в сумі 292 700,65 грн. такими, що підлягають присудженню з відповідача на користь позивача.

Перевіряючи наведені позивачем розрахунки пені, 3% річних та суми інфляційних втрат, а також контррозрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат наведені відповідачем, судом враховано висновки спеціаліста № 3/17 від 09.03.2017.

З іншими доводами викладеними в заперечення на позов, суд не погоджується з урахуванням викладеного вище.

За викладених вище обставин, позов підлягає частковому задоволенню.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 95%.

Згідно ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у окремих випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

У пункті 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Застосування положень п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, встановлення розміру зменшення є правом суду та застосовується ним виходячи з обставин справи, з врахуванням всіх її обставин, та ґрунтуючись на внутрішньому переконанні суду щодо встановлення достатнього розміру неустойки, що підлягає стягненню.

Правовий аналіз наведених норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Оцінивши доводи сторін та надані докази, враховуючи, що прострочення відповідачем платежів з оплати електроенергії за договором спричинена також невідповідністю діючого тарифу на теплову енергію економічно обґрунтованому рівню витрат, до тарифу ОСОБА_1 не входять такі витрати, як оплата штрафних та фінансових санкцій, що свідчить про відсутність джерел для покриття вказаних витрат. Підприємство функціонує в умовах жорсткого державного регулювання проведення розрахунків за спожитий природний газ відповідно до Порядку, встановленого постановою Кабінету Міністрів України № 217 від 18.06.2014. який обмежує можливість відповідача розпоряджатися коштами, що надходять від споживачів теплової енергії, і не має джерел для погашення заборгованості, яка утворилась у попередні періоди іншим шляхом, ніж встановлено Порядком № 217. На сьогоднішній день відповідач перебуває в тяжкому фінансовому становищі, господарські правовідносини між позивачем та відповідачем носять тривалий характер, відповідач на день прийняття рішення у справі повністю сплатив суму заборгованості та порушення строків оплати було незначним.

Таким чином, користуючись правом на зменшення розміру неустойки, наданим суду п. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та т. 83 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе задовольнити відповідне клопотання відповідача частково та зменшити розмір пені, яка підлягає присудженню з відповідача на користь позивача на 50 % - до 1 272 844,56 грн.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 «Міські теплові мережі» (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137, ідентифікаційний код 32121458) на користь Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго», (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14, ідентифікаційний код 00130926) суму пені в розмірі 1 272 844,56 грн. (один мільйон двісті сімдесят дві тисячі вісімсот сорок чотири гривні 56 коп.), 3% річних в розмірі 206 151,73 грн. (двісті шість тисяч сто пятдесят одна гривня 73 коп.), суму індексу інфляції в розмірі 292 700,65 грн. (двісті девяносто дві тисячі сімсот гривень 65 коп.), суму судового збору в розмірі 45 668,12 грн. (сорок пять тисяч шістсот шістдесят вісім гривень 12 коп.). Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 09 жовтня 2017 року.

Суддя І. С. Горохов