Рішення № 69405062, 02.10.2017, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 15/78/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.10.2017 Справа № 908/1486/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Запорожпроект, 69035, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 145, корпус В, кв. 37

до відповідача ОСОБА_1 Міські теплові мережі, 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137

про стягнення коштів

Суддя Горохов І.С.

Секретар судового засідання Чернетенко А.С.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2, договір про надання правової допомоги від 16.07.2017;

від відповідача: ОСОБА_3, довіреність №72/20-19 від 06.06.2017.

суть спору:

19.07.2017 на адресу господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Запорожпроект до відповідача ОСОБА_1 Міські теплові мережі про стягнення 3% річних та інфляційних втрат за договором підряду на проведення проектно-вишукувальних робіт № 398 від 22.04.2013 в розмірі 94 110,57 грн.

19.07.2017 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Горохову І.С.

Ухвалою господарського суду від 19.07.2017 порушено провадження у справі № 908/1486/17, присвоєно справі номер провадження 15/78/17, розгляд якої призначено на 01.08.2017.

Ухвалою господарського суду від 01.08.2017 провадження у справі № 908/1486/17 зупинено до розгляду Донецьким апеляційним господарським судом апеляційної скарги ОСОБА_1 Міські теплові мережі на рішення господарського суду Запорізької області від 06.07.2017 у справі № 908/2462/16 набрання ним законної сили та повернення справи до господарського суду Запорізької області.

Ухвалою господарського суду від 12.09.2017 провадження по справі поновлено. Судове засідання призначено на 02.10.2017.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначає, що рішенням господарського суду Запорізької області від 28.07.2016р. у справі № 908/2462/16 стягнуто з відповідача на користь позивача основну заборгованість у сумі 280 066,00 грн. вартості виконаних робіт за договором підряду на проведення проектно вишукувальних робіт № 398 від 22.04.2013 за обєктом «Модернізація котельні по вул. Військбуд, 124б». Оскільки рішенням суду стягнено лише основну заборгованість, просить стягнути пеню в розмірі 41 799,63 грн. за період з 20.07.2016 по 20.01.2017, суму втрат від інфляційних процесів в розмірі 43 942,36 грн. за період з 20.07.2016 по 18.07.2017, суму 3 % річних в розмірі 8368,58 грн. за період з 20.07.2016 по 18.07.2017. Посилається на приписи ст.ст. 15, 16, 525, 526, 610, 837 Цивільного кодексу України, ст.ст. 232 Господарського кодексу України. Просить позов задовольнити.

Відповідач заперечив проти задоволення позову в повному обсязі, письмового відзиву не надав. 02.10.2017 відповідачем надано заяву про надання розстрочки виконання рішення суду у справі № 908/1486/17 строком на 3 (три) місяці шляхом сплати щомісячно заборгованість рівними частинами.

У судовому засіданні 02.10.2017 представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу, за наявними у справі документальними доказами.

В судовому засіданні 02.10.2017 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши доводи представників позивача та відповідача, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд встановив наступне.

22.04.2013 Товариством з обмеженою відповідальністю «МІДАС-БУД» (Підрядник) та ОСОБА_1 «Міські теплові мережі» (Замовник, відповідач) укладений договір підряду на проведення проектно-вишукувальних робіт № 398.

Відповідно до п. 1.1. договору підрядник зобовязується за заявками замовника виконати проектно-вишукувальні роботи з розробки проектно-кошторисної документації (далі - ПКД) згідно із завданнями на проектування та іншими необхідними вихідними даними, наданими замовником, а замовник зобовязується прийняти та оплатити роботу згідно з умовами договору.

Додатковою угодою від 26.08.2014 сторони дійшли згоди внести зміни до преамбули договору № 398 від 22.04.2013 та визначити, що підрядником є Товариство з обмеженою відповідальністю «Запорожпроект» (Позивач).

Згідно з пунктами 1.2, 1.3, 1.6, 1.7 договору замовник доручає підряднику отримання необхідних технічних умов для проектування, узгодження ПКД з усіма зацікавленими організаціями, функцію замовника при проведенні експертизи ПКД, а також супроводження ПКД на всіх стадіях розробки та узгодження. Результатом виконання робіт, визначених в п. 1.1 договору, є проектно-кошторисна документація, погоджена у встановленому порядку з усіма зацікавленими організаціями, яка пройшла експертизу, та по результатам проведення якої було отримано позитивний звіт ДП Укрдержбудекспертиза. Термін виконання робіт встановлюється календарним планом по кожній окремій заявці, який після підписання є невідємною частиною даного договору. Датою початку виконання робіт по кожній окремій заявці є дата передачі замовником всіх вихідних даних підряднику згідно акту прийому-передачі та здійснення попередньої оплати, передбаченої п. 2.6. договору.

Загальна орієнтована вартість робіт за цим договором складає 2 000 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 333 333,33 грн. (п. 2.3).

Згідно з п. 2.5 договору за виконану роботу, відповідно до умов цього договору, замовник здійснює оплату підряднику вартості робіт на підставі рахунку, згідно підписаного сторонами акту виконаних робіт, по кожному окремому випадку згідно із заявками замовника.

За умовами пунктів 2.6, 2.7 договору замовник проводить попередню оплату у розмірі 30% вартості даних робіт у кожному окремому випадку. Замовник проводить оплату вартості виконаної роботи перед проведенням експертизи ПКД в розмірі 45% вартості даних робіт на підставі рахунку, наданого підрядником, згідно проміжного акту, підписаного сторонами.

Остаточний розрахунок за виконані роботи в кожному окремому випадку здійснюється на підставі рахунку на оплату шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок підрядника або в будь-який іншій формі, яка не заборонена діючим законодавством України, згідно акту виконаних робіт протягом 20-ти банківських днів з моменту підписання Акту прийому-передачі виконаних робіт (п. 2.8).

Розділом 4 договору сторони визначили порядок здачі та приймання робіт. Так, п. 4.2 договору погоджено, що після завершення робіт підрядник направляє замовнику акт здачі-приймання виконаних робіт з додатком до нього чотирьох комплектів ПКД, узгоджених у встановленому порядку, разом з позитивним звітом ДП Укрдержбудекспертиза.

Відповідно ж до п. 4.3 договору замовник протягом 5 днів з дня одержання зобовязаний підписати акт прийому-здачі, при умові надання підрядником всієї необхідної документації, і повернути його підряднику або направити мотивовану відмову від прийому робіт.

Пунктами 3.1.1, 3.1.4 договору замовник зобовязався сплатити підряднику встановлену вартість робіт у порядку, передбаченому розділом 2 цього договору. Відшкодовувати підряднику додаткові витрати, повязані із змінами вихідних даних для виконання проектних робіт, що виникли внаслідок обставин, які не залежать від підрядника, та втирати які зазначені у виконавчому кошторисі, але не були враховані у зведеному кошторисі по п. 2.2 даного договору, на підставі рахунку, оформленого належним чином, за умовами підтвердження фактично понесених витрат підрядником, шляхом надання замовнику копій актів здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг).

Пунктами же 3.2. договору підрядник зобовязався виконувати роботи згідно з вихідними даними для виконання проектних робіт і відступати від них тільки за згодою замовника. Передати ПКД після повного розрахунку.

Згідно пунктів 10.1, 10.2 договору він набуває чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2014. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання зобовязань та відповідальності, передбачених умовами цього договору (п. 10.2 договору).

Оскільки відповідач в порушення умов договору не виконував належним чином свої договірні зобовязання, а саме не здійснив у повному обсязі в погоджений строк оплату вартості виконаних робіт у розмірі 280 066,80 грн., позивач звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення наявної заборгованості.

06.07.2017 господарським судом Запорізької області було прийняте рішення у справі № 908/2462/16, яким присуджено до стягнення з ОСОБА_1 «Міські теплові мережі» на користь ТОВ «Запорожпроект» основну заборгованість у сумі 280 066,00 грн. в рамках договору підряду на проведення проектно-вишукувальних робіт № 398 від 22.04.2013 за об'єктом «Модернізація котельні по вул. Військбуд, буд. 124 б».

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 29.08.2017 у справі № 908/2462/16 рішення господарського суду Запорізької області від 06.06.2017 у справі № 908/2462/16 залишено без змін.

Судовими рішення встановлено, що сторонами був складений і підписаний в 2016 році уточнений зведений кошторис на проектні та вишукувальні роботи за вказаним обєктом, за яким вартість робіт склала 271 068,98 грн.

22.01.2016. супровідним листом ТОВ ЗАПОРОЖПРОЕКТ направив на адресу ОСОБА_1 МТМ повний пакет проектної документації, акти прийому-передачі проектної документації, акти прийому-передачі виконаних робіт № 114 від 25.01.2016 (найменування робіт - з розробки робочого проекту Модернізація котельні по вул. Військбуд, 124 б, м. Запоріжжя (реконструкція)) на суму 271 068,98 грн., № 115 від 25.01.2016 (найменування робіт відшкодування витрат на проведення експертизи проекту будівництва: РП Модернізація котельні по вул. Військбуд, 124 б, м. Запоріжжя (реконструкція)) на суму 7 293,82 грн., № 116 від 25.01.2016 (найменування робіт супровід експертизи ПКД РП: Модернізація котельні по вул. Військбуд, 124 б, м. Запоріжжя (реконструкція)) на суму 1704,00 грн., та рахунки на оплату виконаних робі. Відповідач прийняв підготовлену позивачем проектну документацію, що підтверджується підписаним сторонами актом прийому-передачі проектної документації від 29.01.2016. При цьому, листом від 01.02.2016 № 578/23 відповідач повідомив позивача, про те, що проектна документація була передана на філію ОСОБА_1 МТМ Шевченківського району для ознайомлення та перевірки проектних рішень на відповідність вихідним даним для проектування. Також, зазначив, що акти приймання виконаних робіт будуть підписані після їх письмового узгодження відповідними особами філії ОСОБА_1 МТМ. Листом від 23.02.2016 № 1124/1/23 відповідач надав технічні зауваження до проектної документації.

Супровідним листом від 04.03.2016р. № 254/11 позивач направив відповідачу відкориговану проектну документацію, та просив підписати акти виконаних робіт.

У листі від 12.04.2016 № 2139/23 відповідач просив внести зміни у кошторисну документацію, та вимагав надати копії актів прийому-передачі виконаних робіт із субпідрядними організаціями, для підтвердження суми, яка була сплачена цим організаціям.

Супровідним листом від 27.05.2016 № 584/16 позивач направив відповідачу відкориговані кошториси № 5, № 4, № 2 щодо яких були зауваження. А також зазначено, що у звязку з відсутністю оплати з боку ОСОБА_1 МТМ за виконані проектні роботи, які виконані субпідрядними організаціями роботи не були оплачені ТОВ ЗАПОРОЖПРОЕКТ і відповідно акти виконаних робіт не були підписані. Вказаний супровідний лист отриманий відповідачем 30.05.2016, про що свідчать копії фіскального чеку та повідомлення про вручення поштового відправлення від 30.05.2017.

В подальшому між сторонами велася переписка щодо врегулювання питання підписання актів виконаних робіт, однак відповідач наполягав на наданні позивачем актів виконаних робіт із субпідрядними організаціями.

Встановлено, що замовник має заборгованість перед підрядником за прийняті проектні роботи по вказаному обєкту у розмірі 280 066,80 грн.

Позивач в позові зазначає, що вказана сума заборгованості, яка була стягнута судом у справі № 908/2462/16 на сьогоднішній день відповідачем не сплачена, у зв'язку з чим предметом цієї позовної заяви є пеня, інфляційні витрати та 3 % річних.

З урахуванням вище викладеного, позивач звернувся за захистом своїх порушених прав до суду.

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській справі, яке набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Згідно із ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Частинами першою та четвертою ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобовязання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобовязання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Згідно із ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до вимог Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 625. Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 5.3. договору визначено, що за несвоєчасне виконання замовником розрахунків у відповідності до договору замовник сплачує пеню за кожен день затримки у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення.

Перевіривши за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» правильність нарахування пені судом встановлено, що на користь позивача підлягають стягненню пеня у розмірі 41 331,78 грн. за період з 20.07.2016 по 18.01.2017 (період нарахування 183 дня). У стягненні пені в розмірі 467,85 грн. суд відмовляє.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний оплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо законом чи договором не встановлений інший розмір відсотків.

За приписами п. 7.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином. Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на час розгляду даної справи рішення суду у справі № 908/2462/16 в частині стягнення основного боргу не виконано. Тобто, нарахування позивачем пені, 3% річних та інфляційних є правомірним.

Суд перевірив розрахунок 3 % річних позивача та встановив, що він є вірним, у звязку з чим вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 8368,58 грн. за період з 20.07.2016 по 18.07.2017 є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Перерахувавши заявлену до стягнення суму інфляційних втрат суд дійшов висновку про часткове задоволення в сумі 43 937,73 грн. за період з 20.07.2016 по 18.07.2017, в решті вимог відмовляє.

Щодо заяви відповідача про розстрочку виконання судового рішення на 3 місяця шляхом сплати шляхом сплати щомісячно заборгованість рівними частинами.

В обґрунтування заяви відповідач зазначив, що стягнення всієї суми заборгованості призведе до дестабілізації роботи підприємства, у тому числі щодо невиконання ним зобовязань перед контрагентами зі сплати за електричну енергію, холодне водопостачання та виплати заробітної плати працівниками підприємства. Відповідно до Закону України Про теплопостачання Закону України Про житлово-комунальні послуги відповідач зобовязаний здійснювати постачання теплової енергії незалежно від зовнішніх факторів тому, що його господарська діяльність направлена на забезпечення життєдіяльності міста Запоріжжя. В умовах складної економічної ситуації в державі заборгованість має тенденцію до зросту. Станом на 01.09.2017 загальна заборгованість споживачів за теплову енергію складає 68 629 190,00 грн., у т. ч. заборгованість бюджетних установ та організацій. Суттєвою обставиною, що безпосередньо впливає на фінансовий стан ОСОБА_1 МТМ, є постанова КМУ № 217 (в редакції постанови КМ Українивід 10.09.2014 № 444). Даною постановою затверджено порядок розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу, який визначає розподіл коштів виключно до структури тарифу (Порядок № 217). Згідно пказників нормативів відрахування коштів за посановою КМУ № 217 на рахунки ОСОБА_1 МТМ в перід січня по вересень 2017 в середньому склав 17,81 %. Інших джерел надходження грошових коштів ОСОБА_1 МТМ не має. Працювати всупереч нормам постанови КМУ № 217 відповідач не має права.

Пунктом 6 ст. 83 ГПК України передбачено право господарського суду, приймаючи рішення відстрочити або розстрочити його виконання. При цьому, суд не обмежений конкретними строками відстрочки або розстрочки.

Відповідно до ч. 5 ст. 124, п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Обов'язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства.

Таким чином, при розгляді заяви відповідача про надання розстрочки виконання судового рішення на 3 місяці, судом враховуються можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але суд також враховує такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення. Тяжкий фінансовий стан боржника не звільняє його від належного виконання зобовязань перед кредитором, не робить неможливим виконання рішення суду. Заборгованість відповідача перед позивачем виникла в липні 2016 року та час прийняття рішення у даній спаві відповідачем не вчинялись жодні дії спрямовані на погашення виниклої заборгованості.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про надання розстрочки виконання рішення. У задоволенні клопотання відмовлено.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються, зокрема, з судового збору, оплати послуг адвоката.

Що стосується витрат на послуги адвоката в розмірі 7000,00 грн., суд зазначає наступне.

Згідно з ст. 44 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 6.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України зазначено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів, у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

За змістом ч. 3 ст. 48 та ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі, як судових витрат, тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні п. 1 ст. 1 та ч. 1 ст. 6 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

З матеріалів справи вбачається, що в якості доказу оплати позивачем витрат на послуги адвоката у даній справі позивачем наданий акти здачі-прийняття наданих послуг від 23.07.2017 на суму 7000,00 грн., квитанція до прибуткового касового ордеру № 14 від 24.07.2017 на суму 7000,00 грн., договір про надання праової допомоги від 16.07.2017, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ЗП № 001097 на гр. ОСОБА_2.

Частиною 1 ст. 26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Крім того, в якості підтвердження надання адвокатських послуг позивачем надано Договір про надання правової допомоги від 16.07.2017, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Запорожпоект» та адвокатом ОСОБА_2

Частиною 1 ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність зазначено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Таким чином, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд задовольняє клопотання позивача про стягнення судових витрат на правову допомогу адвоката в розмірі пропорційному задоволених позовних вимог, що складає 6964,72 грн.

Згідно зі ст. 44 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката, віднесені до судових витрат та підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи в порядку ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 «Міські теплові мережі» (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; ідентифікаційний код 32121458) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Запорожпроект (69035, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 145, корпус В, кв. 37, ідентифікаційний код 33175792) суму пені у розмірі 41 331,78 грн. (сорок одна тисяча триста тридцять одна гривня 78 коп.), суму інфляційних втрат в розмірі 43 937,73 грн. (сорок три тисячі дев'ятсот тридцять сім гривень 73 коп.), 3% річних у розмірі 8368,58 грн. (вісім тисяч триста шістдесят вісім гривень 58 коп.), судового збору в розмірі 1591,94 грн. (одна тисяча п'ятсот дев'яносто одна гривня 94 коп.), витрат на послуги адвоката в розмірі 6964,72 грн.(шість тисяч дев'ятсот шістдесят чотири гривні 72 коп.). Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 Господарського процесуального кодексу України 09 жовтня 2017 року.

ОСОБА_4 Горохов