Рішення № 69404852, 04.10.2017, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04 жовтня 2017 р. Справа № 902/829/17

Господарський суд Вінницької області у складі судді Банаська О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця", м. Дніпро

до: Приватного акціонерного товариства "Гніванський завод спецзалізобетону", м. Гнівань, Тиврівський район, Вінницька область

про зобов'язання виконати обов'язок в натурі та стягнення штрафних санкцій

За участю секретаря судового засідання Василишеної Н.О.

За участю представників:

позивача: ОСОБА_1, юрисконсульт відділу організації закупівлі продуктів харчування структурного підрозділу "Дніпровський головний матеріально-технічний склад" регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", довіреність від 17.05.2017 р., НОМЕР_1 виданий Синельниківським РС ГУ ДМС України в Дніпропетровській області 22.10.2015 р.

відповідача: не з'явився.

В С Т А Н О В И В :

До Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" до Приватного акціонерного товариства "Гніванський завод спецзалізобетону" про зобов'язання виконати обов'язок в натурі та стягнення штрафних санкцій.

Ухвалою суду від 08.09.2017 р. за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/829/17 та призначено до розгляду на 04.10.2017 р.

Відповідач правом участі в судовому засіданні не скористався, пояснень щодо обставин викладених в позові та визначених судом документів не надав, хоча про дату, час і місце розгляду справи останній повідомлявся належним чином - ухвалою суду від 04.10.2017 р., яка надсилалась рекомендованою кореспонденцією.

Про обізнаність відповідача про розгляд даної справи в суді свідчить поштове повідомлення № 2331000331876, яке наявне в матеріалах справи.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

При цьому суд враховує, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України").

Враховуючи те, що норми ст.ст.38, 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів.

Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги приписи ч.1 ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, відповідно до приписів ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

В зв'язку з відсутністю поданого клопотання фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

04.10.2017 р. представником позивача супровідним листом (б/н від 04.102.017 р.) подано копію повідомлення № 6902 від 28.02.2017 р., що підтверджує сплату поставленого товару.

Також останнім подано пояснення щодо уточнення прохальної частини позову (б/н від 04.102.017 р.) в якому останній просить суд в прохальній частині позовної заяви № НЮс-01/474 від 28.08.2017 р. зобов'язати відповідача поставити пакетуючі засоби для навантаження в вагон світлофорних, залізобетонних щогл ЩСВ у кількості 2 комплекти на суму 8 529,60 грн.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

07.09.2016 р. між Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" (Покупець) та Приватним акціонерним товариством "Гніванський завод спецзалізобетону" (Постачальник) укладено Договір поставки № ПР/Нх-16634/НЮ (а.с. 11-17, т. 1).

Відповідно п. 1.1 Договору Постачальник передає у власність Покупцю, а Покупець оплачує товар в асортименті, кількості та за цінами, які зазначені у специфікації № 1 (Додаток № 1), що додається до договору і є його невід'ємною частиною. Постачальник передає у власність Покупцю товар на умовах зазначених в договорі.

Згідно п. 2.1 Договору товаром являється щогла залізобетонна попередньо напружена ЩСВ-10 з драбиною приставною та комплектом кріпильного обладнання: хомути для кронштейнів на три 2-3 значні світлофорні головки, приставна драбина з хомутам, патрубок з флянцями під муфту УКМ (УПМ) та трансформаторний ящик з хомутом, флянці з хомутами для приєднання трьох шлангів броньованих (гофрованих), кріплення для літерних знаків; щогла залізобетонна попередньо напружена ЩСВ-8 з драбиною приставною та комплектом кріпильного обладнання: хомути для кронштейнів на одну 2-3 значну світлофорну головку, складна драбина з хомутами, патрубок з флянцем під муфту УКМ (УПМ) з хомутом, флянець з хомутом для приєднання шлангу броньованого (гофрованого) кріплення для літерних знаків.

Якість продукції, яка поставляється Постачальником, повинна відповідати робочим кресленням: креслення У 7013.00.000 СК - щогла залізобетонна попередньо напружена ЩСВ-10; креслення У 7013.00.000 СК світлофорні залізобетонні попередньо напружені щогли типу ЩСВ-8; креслення ЩСВ-10.011.000 СК - комплект кріпильного обладнання щогли ЩСВ-10; креслення ЩСВ-8ю010.000 СК - комплект кріпильного обладнання щогли ЩСВ-8 (п. 2.1 Договору).

Кількість, асортимент товару визначається у Специфікації № 1 (Додаток № 1), яка є невід'ємною частиною договору (п. 3.1 Договору).

Товар має бути готовий Постачальником до відвантаження на підставі підтверджених Постачальником письмових заявок Покупця, впродовж 30 робочих днів, з моменту їх отримання будь-яким способом (факсимільним зв'язком, електронною поштою, листом за адресою згідно розділу 17 договору) у кількості, визначеній у заявці.

Покупець має право розірвати договір в односторонньому порядку, якщо товар не підготовлений до вивозу Покупцю у строк 30 робочих днів від дня підтвердження Постачальником заявки Покупця (п. 5.1 Договору).

Товар постачається за рахунок та транспортом Покупця зі складу Постачальника (23310, Вінницька область, м. Гнівань, вул. Промислова, буд. 15) на склад Покупця на умовах поставки FCA - м. Гнівань (згідно Інкотермс 2010 за власний рахунок (п. 5.2 Договору).

Згідно п. 5.5 Договору акт прийому-передачі товару та видаткова накладна підписується в день відвантаження товару зі складу Постачальника.

Покупець оплачує відвантажений Постачальником товар за ціною, вказаною у Специфікації № 1 (Додаток № 1) (п. 6.1 Договору).

Відповідно п. 6.4 загальна суму договору 1 195 535,40 грн, в тому числі ПДВ 20% - 199 255,90 грн.

Покупець здійснює 100 % оплату поставленого товару протягом 5 банківських днів з дня його відвантаження зі складу Постачальника. Днем отримання товару вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками акту прийому - передачі товару і видаткової накладної (п. 7.2 Договору).

Відповідно п. 11.1 Договору за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за договором сторона несе відповідальність згідно з чинним законодавством України і даним договором.

У разі несвоєчасної підготовки товару до вивозу або підготовки товару не в повному обсязі, заявленому Покупцем, Постачальник сплачує Покупцю пеню в розмірі 0,1 % від суми непоставленого в строк товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково сплачується штраф у розмірі 7 % від вказаної суми (п. 11.3.1 Договору).

На виконання умов Договору поставки № ПР/Нх-16634/НЮ від 07.09.2016 р. між сторонами підписано Специфікацію № 1 до вказаного договору на загальну суму 1 195 535,40 грн (а.с. 18, т. 1).

11.10.2016 р. на адресу відповідача направлена лист - заявка (вих. № НХ-3/5063 від 10.11.2016 р.) про поставку товару у повному обсязі, яка отримана відповідачем 16.11.2016 р. (а.с. 19-20, т. 1).

Відповідачем з метою виконання умов договору на адресу позивача на підставі видаткових накладних № РП-0002130 від 21.12.2016 р. на суму 186 624,00 грн та № РН-0002058 від 21.12.2016 р. на суму 225 880,80 грн здійснено поставку товару на загальну суму 412 504,80 грн, а саме щогли залізобетонні попередньо напружені ЩСВ-8 для світлофорів з драбиною приставною та комплектом кріпильного обладнання щогли ЩСВ-8 в кількості 70 шт та пакетуючих засобів для навантаження в вагон світлофорних залізобетонних щогл ЩСВ у кількості 1 комплект (а.с.21,24, т.1).

В підтвердження наведеного додано акти отримання-передачі № 1908 від 21.12.2016 р. та № 1950 від 21.12.2016 р. (а.с. 23,26, т.1).

Однак, як стверджує позивач, відповідач свої договірні зобов'язання не виконав, товар в обємах обумовлених договором та специфікацією № 1 до договору у строк до 28.12.2016 р. позивачу не передав.

Товар було поставлено лише 21.12.2016 р. частково на суму 412 504,80 грн.

10.03.2017 р. на адресу відповідача надіслано вимогу № НХ-3/1056 від 22.02.2017 р. про сплату штрафних санкцій в добровільному порядку (а.с. 28, т.1). Однак відповіді надано не було.

Відсутність поставки товару в обсязі обумовленому договором поставки слугувала підставою звернення позивача з даним позовом до суду.

На підставі встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

З моменту укладення сторонами Договору поставки № ПР/НХ-16634/НЮ від 07.09.2016 р. з огляду на його зміст та характер взятих за ним сторонами зобов'язань між ними виникли правовідносини, які регулюються параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України "Поставка".

Згідно ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).

При цьому в правовідносинах за договором поставки зобов'язаною стороною по сплаті грошових коштів являється позивач, а зобов'язаною стороною по поставці продукції відповідно відповідач.

Згідно зі ст.ст. 662-664 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 ЦК України.

Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

Згідно зі ст.665 ЦК України у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Якщо продавець відмовився передати річ, визначену індивідуальними ознаками, покупець має право пред'явити продавцеві вимоги відповідно до статті 620 цього Кодексу.

За приписами ст.620 ЦК України у разі невиконання боржником обов'язку передати кредиторові у власність або у користування річ, визначену індивідуальними ознаками, кредитор має право витребувати цю річ у боржника та вимагати її передання відповідно до умов зобов'язання. Кредитор втрачає право на витребування у боржника речі, визначеної індивідуальними ознаками, у разі, якщо ця річ вже передана третій особі у власність або в користування. Якщо річ, визначену індивідуальними ознаками, ще не передано, переважне право на її одержання має той з кредиторів, зобов'язання на користь якого виникло раніше, а коли це неможливо визначити, кредитор, який першим пред'явив позов.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На момент проведення судового засідання 04.10.2017 р. матеріали справи не містять доказів поставки відповідачем товару у відповідності до п.п. 1.1 та 1.2 Договору поставки № ПР/НХ-16634/НЮ від 07.09.2016 р.

Таким чином, зважаючи на встановлені обставини та вимоги вищезазначених правових норм суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині виконання зобов'язання в натурі - поставити та передати у власність Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" товар, а саме: щогли залізобетонні попередньо напружені ЩСВ-8 для світлофорів з драбиною приставною та комплектом кріпильного обладнання щогли ЩСВ-8 у кількості 80 штук на суму 466 560,00 грн, щогли залізобетонні попередньо напружені ЩСВ-10 у кількості 52 штуки на суму 307 632,00 грн, пакетуючі засоби для навантаження в вагон світлофорних залізобетонних щогл ЩСВ у кількості 2 комплекти на суму 8 529,60 грн, пакетуючі засоби для навантаження на транспорт світлофорних залізобетонних щогл (ЩСВ від 1-24 шт) у кількості 1 комплект на суму 309,00 грн, а всього разом на загальну суму 783 030,60 грн, згідно Специфікації № 1 (Додаток 1) до Договору № ПР/НХ-16634/НЮ від 07.09.2016 р. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Приймаючи вказане рішення суд прийняв до уваги положення ст.20 ГК України та ст.16 ЦК України відповідно до яких одним із способів захисту прав та законних інтересів являється присудження до виконання обов'язку в натурі, який застосовується у тих випадках, коли відповідач зобов'язаний був вчинити певні дії по відношенню до позивача, але відмовився або уникає можливості виконати свій обов'язок. Тобто цей засіб захисту застосовується за наявності зобов'язальних правовідносин між позивачем та відповідачем.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 143 294 грн 49 коп пені та 54 812 грн 14 коп штрафу за період з 29.12.2016 р. по 29.06.2017 р. за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою ст.548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Приписами ч.6 ст.232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Умовами п. 11.3.1 у разі несвоєчасної підготовки товару до вивозу або підготовки товару не в повному обсязі, заявленому Покупцем, Постачальник сплачує Покупцю пеню в розмірі 0,1% від суми непоставленого в строк товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково сплачується штраф у розмірі 7% від вказаної суми.

Таким чином суд вважає, що вимоги позивача стосовно стягнення пені та штрафу є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного Договору та чинного законодавства.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Перевіркою правильності здійсненого позивачем розрахунку штрафних санкцій судом не виявлено арифметичних помилок.

Таким чином суд вважає, що вимоги щодо стягнення пені та штрафу є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного контракту та чинного законодавства.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст.33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам відповідач не подав до суду належних та допустимих доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення пені та штрафу, в тому рахунку доказів поставки товару позивачу (акти отримання-передачі тощо).

Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача в повному обсязі відповідно до ч.2 ст.49 ГПК України.

Крім того, суд вважає за необхідне стягнути з позивача в доход Державного бюджету України несплачений судовий збір за зверненням до суду вимогою (зобов'язання виконати в натурі - поставити та передати у власність товар) в сумі 10 145 грн 46 коп. виходячи з такого.

Відповідно до п. 2.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013 р. № 7 статтею 55 ГПК передбачено визначення ціни позову у позовах про стягнення грошей і про витребування майна. Відповідні позовні заяви мають майновий характер, і розмір ставок судового збору за їх подання визначається за приписом підпункту 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону. Що ж до позовних заяв немайнового характеру, то до них відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Подання до господарського суду таких заяв оплачується судовим збором згідно з підпунктом 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону.

Як вбачається із матеріалів справи вимога про зобов'язання поставити товар у даному випадку підлягає вартісній оцінці, оскільки містить чітко виражену грошову оцінку оцінку товару, який підлягає передачі (783 030,60 грн).

Натомість позивачем при зверненні з позовом до суду за вказану вимогу сплачено як за вимогу немайнового характеру з огляду на що з нього підлягає стягненню недоплачена сума судового збору.

04.10.2017 р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 87, 115 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобов'язати Приватне акціонерне товариство "Гніванський завод спецзалізобетону", вул.Промислова, 15, м. Гнівань, Тиврівський район, Вінницька область, 23310 (ідентифікаційний код - 00282435) виконати зобов'язання в натурі поставити та передати у власність Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", вул.Тверська, 5, м.Київ, 03680 (ідентифікаційний код - 40075815) в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця", проспект Дмитра Яворницького, 108, м.Дніпро, 49000 (ідентифікаційний код - 40081237) товар, а саме: щогли залізобетонні попередньо напружені ЩСВ-8 для світлофорів з драбиною приставною та комплектом кріпильного обладнання щогли ЩСВ-8 у кількості 80 штук на суму 466 560 грн 00 коп., щогли залізобетонні попередньо напружені ЩСВ-10 у кількості 52 штуки на суму 307 632 грн 00 коп., пакетуючі засоби для навантаження в вагон світлофорних залізобетонних щогл ЩСВ у кількості 2 комплекти на суму 8 529 грн 60 коп., пакетуючі засоби для навантаження на транспорт світлофорних залізобетонних щогл (ЩСВ від 1-24 шт) у кількості 1 комплект на суму 309 грн 00 коп., а всього разом на загальну суму 783 030 грн 60 коп., згідно Специфікації № 1 (Додаток 1) до Договору № ПР/НХ-16634/НЮ від 07.09.2016 р.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Гніванський завод спецзалізобетону", вул.Промислова, 15, м. Гнівань, Тиврівський район, Вінницька область, 23310 (ідентифікаційний код - 00282435) на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", вул.Тверська, 5, м.Київ, 03680 (ідентифікаційний код - 40075815) в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця", проспект Дмитра Яворницького, 108, м.Дніпро, 49000 (ідентифікаційний код - 40081237) 143 294 грн 49 коп. пені, 54 812 грн 14 коп. штрафу, 14 717 грн 06 коп. - відшкодування витрат на сплату судового збору.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", вул.Тверська, 5, м.Київ, 03680 (ідентифікаційний код - 40075815) в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця", проспект Дмитра Яворницького, 108, м.Дніпро, 49000 (ідентифікаційний код - 40081237) в доход Державного бюджету України 10 145 грн 46 коп. судового збору.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

6. Копію рішення надіслати відповідачу рекомендованим листом з поштовим повідомленням про вручення поштової кореспонденції.

Повне рішення складено 09 жовтня 2017 р.

Суддя О.О. Банасько

віддрук. 2 прим.:

1 - до справи.

2 - відповідачу - вул. Промислова, буд. 15, м. Гнівань, Тиврівський район, Вінницька область, 23310.