Постанова № 69404819, 04.10.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2017 року Справа № 920/1190/16

Вищий господарський суд України у складі колегії:

головуючого: суддів:Студенця В.І., Палія В.В., Селіваненка В.П.за участю представників сторін:від позивача - Жулавський С.А., від відповідача - не з'явився,розглянувши касаційну скаргу Глухівського комунального виробничого управління водогінно-каналізаційного господарства на постанову від Харківського апеляційного господарського суду 25.04.2017та на рішення відГосподарського суду Сумської області 22.02.2017у справі№ 920/1190/16за позовомПублічного акціонерного товариства "Сумиобленерго"доГлухівського комунального виробничого управління водогінно-каналізаційного господарствапростягнення 31 693, 75 грн

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Сумиобленерго" (далі - ПАТ "Сумиобленерго") звернулося до Господарського суду Сумської області з позовом до Глухівського комунального виробничого управління водогінно-каналізаційного господарства про стягнення 31 693, 75 грн збитків.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 08.12.2016 порушено провадження у справі №920/1190/16 за позовом ПАТ "Сумиобленерго" до Глухівського комунального виробничого управління водогінно-каналізаційного господарства про стягнення 31 693, 75 грн.

Рішенням Господарського суду Сумської області (суддя Джепа Ю.А.) від 22.02.2017 позов задоволено; стягнуто з Глухівського комунального виробничого управління водогінно-каналізаційного господарства на користь ПАТ "Сумиобленерго" збитків у розмірі 31 693,75 грн та 1378,00 грн витрат по сплаті судового збору.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: Хачатрян В.С.- головуючий суддя, судді Гетьман Р.А., Россолов В.В.) від 25.04.2017 рішення Господарського суду Сумської області від 22.02.2017 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою Харківського апеляційного господарського суду від 25.04.2017 та рішенням Господарського суду Сумської області від 22.02.2017, Глухівське комунальне виробниче управління водогінно-каналізаційного господарства подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення прийняті із порушенням норм матеріального права, а саме ст.224 ГК України, ст. 22 ЦК України.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 17.08.2017 касаційну скаргу Глухівського комунального виробничого управління водогінно-каналізаційного господарства прийнято до провадження та призначено до розгляду на 05.09.2017. Цією ж ухвалою зупинено виконання рішення Господарського суду Сумської області від 22.02.2017, залишеного без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 25.04.2017, у справі №920/1190/16 до закінчення її перегляду в порядку касації.

На адресу суду 28.08.2017 від ПАТ "Сумиобленерго" надійшов відзив на касаційну скаргу Глухівського комунального виробничого управління водогінно-каналізаційного господарства, в якому позивач просив відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін оскаржувані судові рішення.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

У справі, яка розглядається, судами попередніх інстанцій встановлено, що 06.10.2009 між ПАТ "Сумиобленерго" та Глухівським комунальним виробничим управлінням водогінно-каналізаційного господарством було укладено договір № 49 про відпуск води з комунального водогону та прийому стоків у комунальну каналізацію.

Також, 01.07.2016 між ПАТ "Сумиобленерго" та Глухівським комунальним виробничим управлінням водогінно-каналізаційного господарством було укладено договір № 0107/24 про надання послуг з централізованого водопостачання холодної води та водовідведення.

За умовами вищезазначених договорів Глухівське комунальне виробниче управлінням водогінно-каналізаційного господарства надало ПАТ "Сумиобленерго" обумовлені цими договорами послуги на загальну суму 184 614,16 грн. (у тому числі ПДВ 30 769,04 грн.), що підтверджується актами приймання-передачі.

ПАТ "Сумиобленерго" сплатило обумовлену суму наданих послуг Глухівському комунальному виробничому управлінню водогінно-каналізаційного господарству, що підтверджується платіжними дорученнями.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що між ПАТ "Сумиобленерго" та Глухівським комунальним виробничим управлінням водогінно-каналізаційного господарством було укладено договір на виконання робіт з монтажу та демонтажу запірної арматури від 22.08.2016 та договір підряду на встановлення водомірних лічильників від 22.08.2016.

Відповідно до умов зазначених договорів Глухівським комунальним виробничим управлінням водогінно-каналізаційного господарством виконані роботи на загальну суму 5 387,28 грн. (у тому числі ПДВ - 897,88 грн.), що підтверджується актами приймання-передачі виконаних робіт № 88 від 31.08.2016 на суму 3 078,18 грн. (у тому числі ПДВ - 513,03 грн.) та № 87 від 31.08.2016 на суму 2309,1 грн. (у тому числі ПДВ - 384,85 грн.)

Оплата вказаних робіт здійснена ПАТ "Сумиобленерго" у сумі 5 387,28 грн. відповідно до платіжних доручень № 263 від 02.09.2016 та № 254 від 02.09.2016.

Також Глухівським комунальним виробничим управлінням водогінно-каналізаційного господарством була надана ПАТ "Сумиобленерго" послуга з видачі технічних умов на водомірні лічильники, що підтверджується актом № 39 від 18.09.2015 на суму 160,98 грн. (у тому числі ПДВ - 26,83 грн.), оплата за яку здійснена ПАТ "Сумиобленерго" за платіжним дорученням № 276 від 29.09.2015.

Таким чином, судами попередніх інстанцій встановлено, що ПАТ "Сумиобленерго" було перераховано на користь Глухівського комунального виробничого управлінням водогінно-каналізаційного господарства грошові кошти за виконані роботи (надані послуги) за вказаними договорами на загальну суму 190 162,42 грн. (у тому числі ПДВ - 31 693,75 грн.).

ПАТ "Сумиобленерго" та Глухівське комунальне виробниче управління водогінно-каналізаційного господарства є платниками податку на додану вартість. Всі вищезазначені операції є об'єктом оподаткування і оподатковуються за ставкою 20 %.

ПАТ "Сумиобленерго" посилаючись на те, що Глухівське комунальне виробниче управління водогінно-каналізаційного господарство в порушення вимог податкового законодавства України, за вищезазначеними операціями на суму 190 162,42 грн. не здійснило реєстрацію податкових накладних у порядку, передбаченому Податковим кодексом України, чим позбавило його права на включення суми ПДВ у розмірі 31 693,75 грн. до податкового кредиту та, відповідно, можливості зменшення суми своїх податкових зобов'язань з ПДВ, оскільки згідно з вимогами п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України відсутність факту реєстрації платником податку продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, звернулось з даним позовом предметом якого є матеріально-правова вимога ПАТ "Сумиобленерго" до Глухівського комунального виробничого управління водогінно-каналізаційного господарства про стягнення 31 693, 75 грн збитків.

Місцевий господарський суд, ухвалюючи рішення про задоволення позову, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходили із наступного.

Відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Так, згідно з абзацом 11 пункту 201.10 статті 201 ПК України реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) має бути здійснена протягом 15 календарних днів, наступних за датою виникнення податкових зобов'язань, відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування. У разі порушення цього терміну застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Глухівське комунальне виробниче управління водогінно-каналізаційного господарство не здійснило реєстрацію податкових накладних у визначений податковим законодавством строк, а також не надало доказів належного виконання цього обов'язку, якими можуть бути підтвердження з ЄРПН про прийняття податкової накладної.

Відповідно до абзацу 4 пункту 201.10 статті 201 ПК України підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї до Єдиного реєстру податкових накладних, звіряння даних, що містяться у виданих платникам податку на додану вартість - отримувачам (покупцям) товарів (послуг) податкових накладних та/або розрахунку коригування, з відомостями, які містяться у цьому реєстрі, визначає Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1246 від 29.12.2010.

Згідно з пунктом 13 Порядку з метою отримання інформації, що міститься у Реєстрі, платник податку складає запит за допомогою спеціалізованого програмного забезпечення в електронному вигляді у форматі (відповідно до стандарту), затвердженому в установленому порядку, та надсилає його засобами телекомунікаційного зв'язку ДФС, у зв'язку з чим позивачу надана можливість отримувати з Єдиного реєстру податкових накладних виключно інформацію, що стосується зареєстрованих податкових накладних та/або розрахунку коригування.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Глухівським комунальним виробничим управлінням водогінно-каналізаційного господарством не надано доказів виконання ним передбачених податковим законодавством обов'язків - реєстрації податкової накладної, зокрема не надано квитанції з ЄРПН, в яких зазначена дата реєстрації податкової накладної.

Також, судами встановлено, що на підтвердження фактів відсутності реєстрації протягом серпня 2015 року - листопада 2016 року податкових накладних відповідачем на суму ПДВ 31 693 грн. 75 коп., ПАТ "Сумиобленерго" було надано копії сформованих у вказаних звітних періодах розшифровок податкового кредиту в розрізі контрагентів (Розділ II Додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість), після дослідження судом яких встановлена відсутність у даному розділі розшифровок ("Податковий кредит") ІПН Глухівського КВУВКГ (046535718041) та встановлено, що відповідачем не було здійснено реєстрації податкових накладних, складених за наслідками господарських операцій між сторонами у справі.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Отже, судами попередніх інстанцій встановлено, що суми ПДВ, які позивач сплатив відповідачеві у складі оплати наданих останнім послуг та виконаних робіт, мали бути додані позивачем до складу податкового кредиту у відповідних звітних періодах згідно з встановленим податковим законодавством порядку.

Однак, як встановлено судами попередніх інстанцій, зокрема розшифровкою податкового кредиту в розрізі контрагентів, що є розділом II Додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість підтверджується відсутність сплачених за надані відповідачем послуги суми ПДВ (31693,75 грн.) у складі податкового кредиту, що визначався ПАТ "Сумиобленерго" у відповідних звітних періодах.

Відповідно до вимог пункту 200.1 статті 200 ПК України позивач був зобов'язаний розрахувати суму ПДВ, яка підлягала сплаті до державного бюджету, без врахування суми ПДВ, яка б за умови належного виконання відповідачем встановлених ПК України обов'язків повинна була включатися до складу податкового кредиту.

Внаслідок цього, ПАТ "Сумиоблененрго" було сплачено протягом серпня 2015 року - вересня 2016 року до Державного бюджету України таку суму ПДВ, яка в результаті виявилася більшою на 31693,75 грн. від тієї, що могла б бути сплачена за умови віднесення вказаної суми до складу податкового кредиту в цих же звітних періодах.

За вказаних обставин, судами попередніх інстанцій встановлено, що ПАТ "Сумиобленерго" були понесені додаткові витрати у розмірі 31693,75 грн., що полягали у завищенні суми ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету.

Відповідно до абзацу 3 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з абзацем 2 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, то відносяться до податкового кредиту. Натомість відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Отже, наведеними нормами податкового законодавства встановлено причинно-наслідковий зв'язок між фактом реєстрації податкової накладної та виникненням права у платника податку нараховувати певні суми як такі, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до абзаців 5-7 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла до 01.01.2017 року) суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних; для платників податку, що застосовують касовий метод, не пізніше ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Роз'яснення органу державної фіскальної служби, наведене в листі Державної фіскальної служби від 29.06.2016 року №14194/6/99-99-15-03-02-15, стосується звернення платника податку, який не застосовує касовий метод податкового обліку.

Відповідно до вимог пункту 44 підрозділу 2 Розділу XX "Перехідні положення" ПАТ "Сумиобленерго" зобов'язане визначати дату виникнення податкових зобов'язань та податкового кредиту за касовим методом.

Судом першої інстанції встановлено, що факт припинення права позивача на віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ за послуги, які були надані відповідачем, пов'язаний виключно зі спливом 60-денного строку від дати списання коштів з банківського рахунка (який станом на дату подання позовної заяви вже закінчився), а не з датою складення податкових накладних, які відповідач не зареєстрував.

Отже, наявність у ЄРПН своєчасно зареєстрованої або зареєстрованої протягом 60-ти календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка ПАТ "Сумиобленерго" податкової накладної дозволить позивачу віднести у податковій декларації відповідні суми податку до складу податкового кредиту.

За фактичних обставин справи, суди попередніх інстанцій встановили, наявність прямого причинно-наслідкового зв'язку, обґрунтований вимогами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України та пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, між відсутністю факту реєстрації податкових накладних на суму ПДВ в розмірі 31693,75 грн. та не включенням сум податку на додану вартість до податкового кредиту позивача в аналогічному обсязі.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що протягом серпня 2015 - вересня 2016 року ПАТ "Сумиобленерго" використало усі передбачені податковим законодавством та звичаями ділового обороту способи для реалізації свого права на віднесення сум податку до податкового кредиту, зокрема позивач звертався з листами до Глухівського КВУВКГ про необхідність своєчасної реєстрації податкових накладних та попередження завдання позивачеві матеріальних збитків внаслідок їх несвоєчасної реєстрації, а також подання позивачем при формуванні податкових декларацій заяви про порушення відповідачем порядку реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму ПДВ 31 693 грн. 75 коп.

Суди попередніх інстанцій встановили, що Глухівське комунальне виробниче управлінням водогінно-каналізаційного господарство в порушення статті 201 Податкового кодексу України не зареєструвало в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні, складені за наслідками господарських операцій з ПАТ "Сумиобленерго" на загальну суму 190162,42 грн та не вчинило дії, які б були направлені на виправлення допущеного порушення, що в свою чергу призвело до позбавлення ПАТ "Сумиобленерго" можливості віднесення сплачених у складі вартості робіт (послуг) сум ПДВ до податкового кредиту, а також призвело до додаткових витрат по погашенню податкових зобов'язань позивача в сумі 31 693, 75 грн.

За вказаних обставин суди попередніх інстанцій, дійшли висновку про наявність усіх елементів правопорушення, наслідком якого є застосування до порушника такої міри відповідальності як зобов'язання відшкодувати спричинені збитки, у зв'язку з чим судами попередніх інстанцій задоволено позовні вимоги про стягнення з відповідача 31 693,75 грн збитків.

Разом з тим колегія суддів з вказаними висновками попередніх інстанцій не може погодитись та вважає їх передчасними з огляду на таке.

Предметом спору у даній справі є матеріально-правові вимоги ПАТ "Сумиобленерго" до Глухівського комунального виробничого управління водогінно-каналізаційного господарства про стягнення 31 693, 75 грн збитків.

За змістом ст. ст. 224, 225 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

1 вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

2 додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

3 неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

4 матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що особа, яка порушила зобов'язання, несе цивільно-правову відповідальність, зокрема у вигляді відшкодування збитків. Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідною є наявність всіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправної поведінка боржника, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання; наявності шкоди (збитки - це грошове вираження шкоди); причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою; вини боржника.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 18.03.2015 у справі № 3-18гс15.

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення з відповідача збитків, суди попередніх інстанцій виходили з наявності у спірних правовідносинах усіх чотирьох елементів цивільно-правової відповідальності, а саме наявності протиправної поведінки відповідача, яка полягає у порушенні ним податкового законодавства, зокрема ст. 201 Податкового кодексу України, що в свою чергу полягає у не реєстрації ним в Єдиному реєстрі податкових накладних, складених за наслідками господарських операцій з ПАТ "Сумиобленерго" на загальну суму 190162,42 грн, наявності прямого причинно-наслідкового зв'язку між відсутню факту реєстрації податкових накладних на суму ПДВ в розмірі 31693,75 грн та не включенням сум ПДВ до податкового кредиту позивача в аналогічному періоді, наявності збитків у вигляді додаткових витрат по погашенню податкових зобов'язань позивача у розмірі 31 693,75 грн.

Отже, задовольняючи позов на підставі ст.ст. 22, 1166 ЦК України та ст. 224 ГК України, суди попередніх інстанцій встановивши порушення відповідачем податкового законодавства застосували до спірних правовідносин цивільне/господарське законодавство.

Разом з тим, відповідно до ст.1 Податкового кодексу України Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в України, та порядок їх адміністрування, платників податків та збрів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Податкове законодавство України, як зазначено у ст. 3 ПК України, складається з Конституції України; цього Кодексу; Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв'язку з оподаткуванням митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України (далі - законами з питань митної справи); чинних міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом.

Водночас, відповідно до ст. 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Частиною 2 ст.1 ЦК України передбачено, що до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Отже, виходячи із положень ч.2 ст. 1 ЦК України до податкових відносин цивільне законодавство не застосовується.

Також згідно з ч.1 ст. 4 ГК України не є предметом регулювання цього Кодексу фінансові відносини за участі суб'єктів господарювання, що виникають у процесі формування та контролю виконання бюджетів усіх рівнів.

За вказаних обставин, колегія суддів вважає, що розглядаючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій належним чином не встановили які саме майнові права/інтереси позивача, за захистом якого він звернувся до суду, були порушені відповідачем внаслідок невиконання ним податкового законодавства, чи є це право цивільне та чи підпадають вказані відносини під правове врегулювання цивільного/господарського законодавства, а також чи може бути відновлено право позивача, у заявлений ним спосіб.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Про поняття "права та обов'язки цивільного характеру" згадується у ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практиці Європейського суду з прав людини.

У контексті ст. 1 Першого протоколу постають і питання про оподаткування. Європейський суд з прав людини визнає, що оподаткування є прерогативою держави і має публічно-правовий характер. В той же час стягнення податків та суміжні відносини є втручанням у право на мирне володіння майном, тобто у право власності. У рішенні у справі "Ferrazzini v. Italy" від 12.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначав, що у ст. 1 Першого проколу до Конвенції передбачено захист майнових прав, а державі надається право приймати такі закони, які вона вважає необхідними для забезпечення сплати податків.

При цьому у рішенні по справі "Булвес" АД проти Болгарії від 22.01.2009 Європейський суд з прав людини визнав, що мало місце порушення ст. 1 Протоколу № 1.

Не врахування та не дослідження вказаних обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення спору, призвело до передчасних висновків попередніх судових інстанцій про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно із ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права (ч. 1 ст. 11110 ГПК України).

Відповідно до п. 3 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки як місцевий, так і апеляційний господарські суди припустилися неправильного застосування приписів ч. 1 ст. 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, то це відповідно є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, та передання справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду місцевому господарському суду слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін, і, залежно від встановленого та відповідно до вимог чинного законодавства, вирішити спір.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Глухівського комунального виробничого управлінням водогінно-каналізаційного господарства задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25.04.2017 та рішення Господарського суду Сумської області від 22.02.2017 у справі №920/1190/16 скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду Сумської області.

Головуючий - суддя Студенець В.І.

Судді: Палій В.В.

Селіваненко В.П.