Постанова № 69404755, 03.10.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2017 року Справа № 910/8164/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя суддіПоляк О.І.(доповідач), Бакуліна С.В., Данилова М.В.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Київенерго"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 12.04.2017 у справі№ 910/8164/16 Господарського суду міста Києва за позовомПублічного акціонерного товариства "Київенерго"доКиївського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони Українитретя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:Центральний будинок офіцерів Збройних сил Українипро стягнення 111 432,19 грнза участю представників:

від позивача: Іващенко О.В.;

від відповідача: не з'явились;

від третьої особи: не з'явились;

ВСТАНОВИВ:

У травні 2016 року Публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України про стягнення 111 432,19 грн заборгованості за договором від 01.03.2013 №520287.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.06.2016 у справі № 910/8164/16 (суддя Комарова О.С.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.09.2016 (головуючий суддя - Зеленін В.О., судді - Мартюк А.І., Коршун Н.М.), позов задоволено, присуджено до стягнення з Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України на користь ПАТ "Київенерго" грошові кошти: основного боргу - 65 686,93 грн., 3% річних - 4 275,47 грн., інфляційної складової боргу - 41 469,79 грн.

Постановою Вищого господарського суду України від 06.12.2016 року у справі № 910/8164/16 касаційну скаргу Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України на постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.09.2016 у справі № 910/8164/16 задоволено частково, постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.09.2016 у справі № 910/8164/16 скасовано та направлено на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2017 залучено до участі у справі Центральний будинок офіцерів Збройних сил України як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

За результатами нового розгляду прийнято постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.04.2017 (головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді - Іоннікова І.А., Гаврилюк О.М.), якою рішення Господарського суду міста Києва від 14.06.2016 - скасовано, прийнято нове про відмову у задоволенні позову. Присуджено до стягнення з Публічного акціонерного товариства "Київенерго" на користь Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України 1838,65 грн судового збору за подання апеляційної скарги та 2 005,77 грн судового збору за подання касаційної скарги.

Не погоджуючись із прийнятою у справі постановою апеляційного суду, Публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.04.2017, а рішення Господарського суду міста Києва від 14.06.2016 залишити в силі.

В обґрунтування своєї правової позиції, заявник касаційної скарги посилається на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, зокрема статей 11, 509, 525, 526, 530, 651, 692 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України та статей 33-35, 43 Господарського процесуального кодексу України. Наголошує на тому, що обов'язок відповідача сплатити за теплову енергію обумовлений додатковою угодою від 01.12.2013 до договору від 01.03.2013 №520287, при цьому, перебування спірного приміщення на балансі іншої особи не впливає на чинність згаданого обов'язку з оплати вартості спожитих послуг. Крім цього, договір з балансоутримувачем спірного будинку укладено лише 01.03.2014, що також свідчить про наявність правовідносин з постачання та споживання теплової енергії саме між позивачем та відповідачем у січні-лютому 2014 року. Апеляційним судом порушено приписи статті 77 Господарського процесуального кодексу України та безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання позивача про відкладення розгляду справи.

03.10.2017 до Вищого господарського суду України подано нарочно клопотання відповідача про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю участі безпосереднього представника - ОСОБА_1 у судовому засіданні. Розглянувши згадане клопотання, враховуючи строки розгляду касаційної скарги на постанову апеляційного суду, встановлені статтею 1118 Господарського процесуального кодексу України, те, що явка сторін у судове засідання 03.10.2017 обов'язковою не визналась, а також з огляду на можливість сторони у справі залучити до участі у справі декількох представників, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання відповідача та відкладення розгляду справи на іншу дату.

Розглянувши матеріали касаційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 01.03.2013 між Публічним акціонерним товариством "Київенерго" (надалі - позивач, учасник) та Київським квартирно-експлуатаційним управлінням (надалі - відповідач, замовник) було укладено договір про закупівлю товару (теплова енергія у гарячій воді/парі) за державні кошти № 520287 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого учасник зобов'язується поставити замовнику товар, зазначений в п. 1.2. договору, а замовник - прийняти і оплатити товар в порядку і строки згідно з цим договором

В пункті 1.2. договору визначено, що найменування товару - пара та гаряча вода; постачання пари та гарячої води (код згідно ДК 016-2010: 35.30.1) (далі - товар). Товар за цим договором постачається замовнику за допомогою технічних засобів передачі та розподілу гарячої води та пари. Одиницею виміру теплової енергії є 1 Гкал.

Відповідно до умов п. 3.1. договору, ціна договору становить 740 000,00 грн та складається із суми очікуваної вартості обсягів місячних поставок теплової енергії протягом вказаного у п. 10.1. строку дії договору.

За умовами п. 4.2. договору розрахунки проводяться щомісячно шляхом оплати замовником вартості спожитої теплової енергії протягом 3-х діб після пред'явлення учасником рахунка на оплату товару (далі - рахунок) або після підписання сторонами акта приймання - передавання товарної продукції за звітній період згідно з додатком 4.

Пунктом 4.3. договору визначено, що до рахунка учасником додаються: облікові картки за звітний період, акти приймання - передавання товарної продукції за звітний період та акти звіряння розрахунків на звітну дату.

Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2013 року, а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення (п. 10.1. договору).

Пунктами 4 додатку № 1 до договору визначено, що дата зняття замовником показників приладів обліку - по 25 число звітного місяця, надання звіту в РТ № 5 та РТМ "Печерськ" за адресами: вул. Товарна, 1 та вул. Курганівська, 4 - не пізніше 28 числа. При відсутності звіту у встановлений термін розрахунок виконується згідно договірних навантажень.

Додатковою угодою від 31.12.2013 до договору від 01.03.2013 року № 520287 продовжено дію договору на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку 2014 року та збільшення ціни договору на суму, що не перевищує 20% суми, визначеної у договорі, укладеному в попередньому році.

Предметом спору у справі, що переглядається є вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором про закупівлю товару (теплова енергія у гарячій воді/парі) за державні кошти № 520287 від 01.03.2013, яка виникла за період січня-лютого 2014 року, внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань з оплати вартості спожитої теплової енергії, яка станом на 01.03.2016 становить 65 686,93 грн. (основний борг), що підтверджується обліковими картками (табуляграмами) за спірний період та довідкою про надходження коштів від відповідача за період з січня 2014 року по лютий 2016 року.

Розглядаючи спір по суті, місцевий господарський суд, керуючись приписами статей 11, 509, 526, 530, 629, 692, 712, 714 Цивільного кодексу України, статті 276 Господарського кодексу України, з огляду на встановлені ним обставини належного виконання позивачем умов договору про закупівлю товару (теплова енергія у гарячій воді/парі) за державні кошти № 520287 від 01.03.2013 в частині поставки відповідачу узгодженого договором товару - теплової енергії, та відсутності доказів проведення відповідачем розрахунку у передбачених договором порядку та строк за поставлену йому теплову енергію, дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі та стягнення з відповідача заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 65 686,93 грн. за період з 01.01.2014 по 01.02.2014, а також 3% річних та інфляційних втрат.

Повторно розглядаючи справу та виконуючи вказівки Вищого господарського суду України, викладені у постанові від 06.12.2016 апеляційний суд, у порядку частини 1 статті 101 Господарського процесуального кодексу України надав оцінку доказам доданим до апеляційної скарги, а саме: акту приймання-передачі основних засобів (а.с. - 129), акту звірки взаєморозрахунків (а.с. - 133), акту приймання-передавання теплової енергії, поставленої протягом січня 2014 року (а.с. - 134). Судом прийнято до розгляду подані апелянтом додаткові докази, з огляду на встановлену апеляційним судом неможливість останнього подати їх до розгляду місцевого господарського суду.

За результатами перегляду рішення Господарського суду міста Києва від 14.06.2016, апеляційний суд дійшов висновку про невідповідність висновків місцевого господарського суду про наявність у відповідача перед позивачем боргу за період з 01.01.2014 по 01.02.2014 у розмірі 65 686,93 грн., оскільки, як встановлено апеляційним судом, відповідач у повному обсязі розрахувався за поставлений йому позивачем товар - теплову енергію, як за січень 2014 року, що підтверджується копією Платіжного доручення № 72 від 18.02.2014 на суму 70732,57 грн. з відміткою про проведення вказаної суми банком 28.02.2014, так і за лютий 2014 року, про що свідчить копія Платіжного доручення № 122 від 12.03.2014 на суму 77207,43 з відміткою про проведення вказаної суми банком 12.03.2014. Наведені обставини слугували підставою для скасування рішення місцевого суду з прийняттям у справі нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Переглядаючи справу у касаційному порядку, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками апеляційного суду про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на таке.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статті 11 цього Кодексу, зокрема із договорів та інших правочинів.

Статтею 526 Цивільного кодексу України презюмується виконання зобов'язань належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За приписами статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Як унормовано частиною 1 статті 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідно до частини 2 статті 714 Цивільного кодексу України до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Частинами 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Положеннями частин 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Таким чином, обов'язок зі сплати виникає після прийняття товару, якщо інше не обумовлено сторонами в договору.

Як встановлено апеляційним судом та підтверджується матеріалами справи, на виконання наказу Міністра оборони України від 10.10.2013 № 687, відповідно до Акту прийняття-передачі основних засобів (складеного за типовою формою № 03-1 (бюджет), затвердженого начальником Центрального будинку офіцерів Збройних Сил України від 31.10.2013, будівлю, що знаходиться за адресою: вул. Грушевського, 30/1, було передано з балансу Київського квартирно-експлуатаційного управління на баланс Центрального будинку офіцерів ЗСУ.

Вимогами телеграми Головного квартирно-експлуатаційного управління ЗСУ (вих. № 303/2/7/-13 від 16.01.2014) було доручено Київському квартирно-експлуатаційному управлінню передбачити проведення розрахунків за комунальні послуги та енергоносії, спожиті Центральним будинком офіцерів ЗСУ протягом січня-лютого 2014 року, в обсязі, що не перевищує 20 % суми, визначеної діючим у 2013 році договором.

На виконання вимог вищевказаної телеграми, Додатковою угодою від 31.12.2013 до договору від 01.03.2013 № 520287 продовжено дію договору на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку 2014 року та збільшення ціни договору на суму, що не перевищує 20% суми, визначеної у договорі, укладеному в попередньому році.

З урахуванням вказаного, відповідно до п. 2 Додаткової угоди від 31.12.2013 ціну договору було збільшено на 148 000, 00 грн.

За умовами п. 4.2. договору розрахунки проводяться щомісячно шляхом оплати замовником вартості спожитої теплової енергії протягом 3-х діб після пред'явлення учасником рахунка на оплату товару (далі - рахунок) або після підписання сторонами акта приймання - передавання товарної продукції за звітній період згідно з додатком 4.

Пунктом 4.3. договору визначено, що до рахунка учасником додаються: облікові картки за звітний період, акти приймання - передавання товарної продукції за звітний період та акти звіряння розрахунків на звітну дату.

Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2013, а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення (п. 10.1. договору).

Пунктами 4 додатку № 1 до договору визначено, що дата зняття замовником показників приладів обліку - по 25 число звітного місяця, надання звіту в РТ № 5 та РТМ "Печерськ" за адресами: вул. Товарна. 1 та вул. Курганівська, 4 - не пізніше 28 числа. При відсутності звіту у встановлений термін розрахунок виконується згідно договірних навантажень.

За встановлених обставин, апеляційним судом мотивовано наголошено на тому, що оплата за спожиту теплову енергію за Договором мала здійснюватися та здійснювалася в місяці, наступному за звітним (за січень 2014 року - в лютому 2014 року; за лютий 2014 - в березні 2014 року).

Як того вимагають положення п. 4.3. Договору, п. 4 додатку № 1 до Договору, для проведення оплати наданої теплової енергії у січні 2014 року, 31.01.2014 між ПАТ "Київенерго" та Київським квартирно-експлуатаційним управлінням було складено та підписано двосторонній Акт звірки взаєморозрахунків за теплову енергію за Договором, в якому після документальної перевірки було встановлено та зафіксовано, що станом на 01.02.2014 за даними ПАТ "Київенерго" та Київського квартирно-експлуатаційного управління:

- сальдо розрахунків за теплову енергію на 01.01.2014. а саме: здійснення переплати за теплову енергію (з ГІДВ) на 01.01.2014 у розмірі 54 703,33 грн;

- споживання теплової енергії в січні 2014 на суму 125 495.90 грн;

- сальдо розрахунків за теплову енергію на 01.02.2014 (з урахуванням переплати) становить 70 792,57 грн, (з ПДВ).

Вказаний обсяг споживання та розмір нарахування за відвантажену у січні 2014 року теплову енергію підтверджується Актом 01/2014-520287 приймання передавання за січень 2014 року від 31.01.2014, а також Обліковою карткою № 5122 за січень 2014, які підписані та скріплені печаткою позивача у справі.

З урахуванням та на підставі вказаних документів, 10.02.2014 ПАТ "Київенерго" було виставлено Рахунок-фактуру № 520287/2014-02/112 для оплати на суму 70 792,57 грн з ПДВ.

На підставі отриманих документів, відповідно до п. 4.2. Договору, Київське квартирно-експлуатаційне управління здійснило оплату вартості спожитої у січні 2014 року теплової енергії у розмірі 70 732,57 грн., про що свідчить копія Платіжного доручення № 72 від 18.02.2014 з відміткою про проведення вказаної суми банком 28.02.2014.

За спожиту теплову енергію у лютому 2014 року 11.03.2014 ПАТ "Київенерго" було виставлено Рахунок-фактуру № 520287/2014-03/112 для оплати на суму 77 207,43 грн. з ПДВ, Київське квартирно-експлуатаційне управління здійснило сплату вартості спожитої у лютому 2014 року теплової енергії у розмірі 77 207,43 грн., про що свідчить копія Платіжного доручення № 122 від 12.03.2014 з відміткою про проведення вказаної суми банком 12.03.2014.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що Київське квартирно-експлуатаційне управління сплатило в повному обсязі заявлену в позові заборгованість за період з 01 січня 2014 року по 28 лютого 2016 року. При цьому, оплата за наданий позивачем товар - теплову енергію здійснювалась на підставі виставлених позивачем рахунків, з урахуванням обсягів фактично спожитої теплової енергії, що, як встановлено апеляційним судом, підтверджується Актом 01/2014-520287 приймання передавання за січень 2014 року від 31.01.2014, а також Обліковою карткою № 5122 за січень 2014.

З огляду на встановлену апеляційним судом відсутність заявленого позивачем до стягнення боргу за теплову енергію, спожиту за додатковою угодою від 31.12.2013 до договору від 01.03.2013 №520287 у січні-лютому 2014 року у зв'язку з проведенням відповідачем оплати вказаного товару, колегія суддів погоджується з висновками апеляційного господарського суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи позивача стосовно порушення апеляційним судом статей 11, 509, 525, 526, 530, 651, 692 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, як і вимог статей 33-35, 43 Господарського процесуального кодексу України не підтвердились під час касаційного провадження та не спростовують висновки суду апеляційної інстанції.

Враховуючи межі перегляду справи і повноваження касаційної інстанції щодо переоцінки доказів, встановлені статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваної Публічним акціонерним товариством "Київенерго" постанови апеляційного суду.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.04.2017 слід залишити без змін, а касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київенерго" - без задоволення.

У силу приписів статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за розгляд касаційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київенерго" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.04.2017 у справі №910/8164/16 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.04.2017 у справі №910/8164/16 залишити без змін.

Головуючий суддя О.І. Поляк

Судді С.В. Бакуліна

М.В. Данилова