Рішення № 69404721, 04.10.2017, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04.10.2017

Справа № 904/7844/14

За позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРЕМ'ЄР ЛІЗИНГ"

до Публічне акціонерне товариство "ДИЗЕЛЬНИЙ ЗАВОД"

про стягнення 20 570 617,25 грн.

Суддя Юзіков С.Г.

Представники:

Позивача - не з'явився (про час і місце засідання суду сповіщений належно)

Відповідача - не з'явився (про час і місце засідання суду сповіщений належно)

СУТЬ СПОРУ:

Позивач просив витребувати у Відповідача 20 вантажних напіввагонів моделі 12-970; стягнути 12% річних від отриманої суми авансу за час фактичного користування коштами у сумі 304 471,23 грн. та штрафні санкції за порушення строків поставки – 5 838 000,00 грн., штрафні санкції за не отримані лізингові платежі у сумі 428 146,02 грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.14р. у даній справі позов частково задоволено: у Відповідача на користь Позивача витребувано 20 вантажних напіввагонів, стягнуто 7% штрафу у розмірі 980 000,00 грн., пеню у розмірі 2 590 000,00 грн. та судовий збір; у решті позовних вимог – відмовлено. Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.02.15р. вказане рішення скасовано, прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 29.04.15р. у справі № 904/7844/14:

- постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.02.2015 у справі №904/7844/14 скасовано в частині відмови Товариству з обмеженою відповідальністю "Прем’єр Лізинг" у задоволенні позовної вимоги до Публічного акціонерного товариства "Дизельний завод" про витребування шляхом передачі вантажних напіввагонів моделі 12-970, придатних до експлуатації на залізничних коліях 1520 мм та мають можливість виходу на колії 1435 мм, виготовлені згідно із ТУ У У 35.2-00190957-042:2008, з заводськими номерами: 00005385, 00005386, 00005391, 00005394, 00005398, 00005415, 00005416, 00005428, 00005429, 00005430, 00005432, 00005433, 00005435, 00005441, 00005442, 00005443, 00005447, 00005451, 00005457, 00005461 і в зазначеній частині залишити без змін рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.2014 у справі №904/7844/14;

- постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.02.2015 у справі №904/7844/14 залишено без змін в частині скасування рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.2014 щодо задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Прем’єр Лізинг" про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Дизельний завод" 980 000,00 грн. штрафу та 2 590 000,00 грн. пені, та прийняття у вказаних частинах нового рішення про відмову у задоволенні зазначених позовних вимог повністю;

- постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.02.2015 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.2014 у справі №904/7844/14 залишено без змін в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Дизельний завод" 295 911,45 грн. інфляційних втрат та 189 000,00 грн. 3% річних;

- постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.02.2015 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.2014 у справі №904/7844/14 скасовано в частині розгляду позовної вимоги про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Дизельний завод" 12% річних за користування чужими грошовими коштами у сумі 304 471,23 грн. та судового збору у розмірі 6 089,42 грн. і направлено справу в зазначених частинах на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

Автоматизованою системою ДСС справу передано на новий розгляд у вказаних частинах судді Юзікову С.Г.

Ухвалою суду від 07.07.15р. провадження у даній справі зупинено до набрання чинності ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 08.06.15р.(розгляд грошових вимог ТОВ "ПРЕМ'ЄР ЛІЗИНГ") у справі № 904/8028/14 про банкрутство ПАТ "Дизельний завод".

На запит суду у даній справі надійшла відповідь що, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.07.16р. у визнанні грошових вимог ТОВ "ПРЕМ'ЄР ЛІЗИНГ" до ПАТ "ДИЗЕЛЬНИЙ ЗАВОД" в загальному розмірі 16 403 613,00 грн. - відмовлено.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 07.09.17р. провадження у справі № 904/8028/14 поновлено та призначено до розгляду у судовому засіданні.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.10.14р. Позивачем подано клопотання про долучення до матеріалів справи документів, зокрема розрахунок суми позову, в тому числі 12 % річних за користування чужими коштами на підставі п.3.5. Договору фінансового лізингу № 656П-ЦВСВ (зеф-12.1005)ю від 28.08..2012р. укладеного ТОВ "Прем'єр Лізинг" з ДП "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" , однак у позовній заяві вимога про стягнення 12 % річних за користування чужими коштами ґрунтується на п. 4.6. Договору поставки.

У письмових поясненнях Позивач зазначив, що не змінював підстав позову, а посилаючись у розрахунку штрафних санкцій на п. 3.5 Договору фінансового лізингу, він тільки акцентував увагу на тому, що у разі не поставки партії вагонів, у Позивача виникає відповідальність перед ДП "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів", як у Відповідача перед Позивачем у відповідності з п.4.6 Договору поставки.

Враховуючи вищевикладене, суд розглядає позов щодо стягнення 12 % річних на підставі п.4.6. Договору поставки.

Відповідач позову заперечує, оскільки порушення строків розрахунків (як платежу №2 (попередня оплата) так і платежів №3 та 4) Позивачем, дало законне право Відповідачеві, згідно з п. 5.3. Договору, збільшувати строки поставки вагонів, відповідно до строків затримки проведення оплати. Отже, Відповідач не порушував умови договору поставки №15/02/003-2013 від 15.02.13р. Підстави для застосування штрафних санкцій відсутні.

Представники Сторін у судове засідання не з’явилися про дату, час та місце судового засідання повідомленні належним чином.

Розгляд справи відкладався.

Справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

15.02.13р. сторонами укладено договір поставки №15/02/003-2013 (далі Договір поставки), за п. 1.1. якого, Постачальник (Відповідач) зобов'язався поставити, а Покупець (Позивач) - сплатити й прийняти вантажні напіввагони моделі 12-9790, придатні для експлуатації на залізничних коліях 1520 мм та мають можливість виходу на колії 1435 мм, виготовлені згідно ТУ УУ 35.2-00190957-042:2008, які відповідають технічним вимогам, зазначеним у додатку №2 до Договору.

Відповідно до п. 1.3 Договору поставки предмет договору поставляється для подальшої передачі його у фінансовий лізинг Державному підприємству "Дарницький вагоноремонтний завод" та Державному підприємству "Укрспецвагон".

Кількість, ціна, строк (періодичність) поставки кожної партії вагонів, обсяг поставок (в штуках) та інші суттєві умови поставки, які не визначені цим договором, узгоджуються сторонами у відповідних специфікаціях (п. 2.1 Договору поставки).

Пунктом 3.3 Договору поставки сторони передбачили, що строк поставки вагонів зазначається у специфікаціях (додатках доданого договору), які є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п. 3.4 Договору поставки прийом-передача вагонів оформляється підписаними сторонами актами прийому-передачі на кожну поставлену партію вагонів. Датою переходу права власності на вагони є дата поставки вагонів. При цьому, датою поставки вагонів вважається дата підписання акта прийому-передачі.

Загальна сума договору складає суму усіх його специфікацій (п. 4.1 Договору поставки).

Розділом 5 Договору поставки передбачено, що Покупець здійснює оплату за вагони згідно зі специфікаціями, доданими до договору. Покупець здійснює оплату за вагони шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на умовах, передбачених у специфікації до даного договору. У випадку несвоєчасного здійснення оплати за специфікацією, строки поставки вагонів збільшуються відповідно до строку затримки проведення оплати. Датою здійснення платежу вважається дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

15.02.13р. сторони підписали специфікацію № 1, якою погодили строк поставки вагонів та загальну кількість вагонів - 320 шт., ціну одного вагону - 700 000,00 гри. з ПДВ, загальну вартість товару - 224 000 000,00 грн. з ПДВ, а також умови оплати за поставлений товар.

Відповідно до п. 2 специфікації № 1 передбачено наступний порядок оплати:

1-й платіж - попередня оплата у сумі 53 729 280,00 грн. здійснюється не пізніше 27.02.2013 р.; 2-й платіж - попередня оплата у сумі 35 819 520,00 грн. здійснюється не пізніше 08.03.2013 р.; 3-й платіж - доплата (з розрахунку 279 840,00 грн., з ПДВ за 1 напіввагон) здійснюється за кожну готову до відвантаження партію вагонів не пізніше 2 банківських днів з дати підписання акту прийому-передачі партії вагонів; 4-й платіж - остаточний розрахунок (з розрахунку 140 320,00 грн. з ПДВ за 1 напіввагон) здійснюється за фактично відвантажену партію вагонів протягом 60 календарних днів з дати підписання акту приймання-передачі партії вагонів.

Згідно з умовами Специфікації -1, Відповідач зобов'язався поставити Позивачеві 320 (триста двадцяти вагонів), загальною вартістю 224 000 000,00 грн. з ПДВ.

Пунктом 3.3 Договору поставки сторони передбачили, що строк поставки вагонів зазначається у специфікаціях (додатках доданого договору), які є невід'ємною частиною договору.

Згідно з п. 2 Додаткової угоди №1 від 03.04.13р. строк поставки вагонів встановлено до 20.04.13р.

Позивач сплатив 111 524 280 грн. попередньої оплати, що підтверджується платіжними дорученнями, які містяться в матеріалах справи.

Відповідачем поставлено Позивачеві 224 вагони.

Відповідно до п. 3.4. Договору поставки приймання-передача вагонів оформляється підписаним сторонами Актом приймання-передачі на кожну поставлену партію вагонів. Датою переходу права власності на вагони, являється дата поставки вагонів. При цьому, датою поставки вагонів необхідно вважати дату підписання акту прийому-передачі.

Сторонами підписано Акт прийому-передачі від 05.08.2013 р. на приймання 20 напіввагонів, придатних для експлуатації на залізничних коліях 1520мм та має можливість виходу на колії 1435мм мод. 12-9790, вартістю 14 000 000 грн., які за призначенням не відправлено та утримуються відповідачем.

У випадку несвоєчасної оплати відповідно до Специфікації, строки поставки вагонів збільшуються відповідно до строку затримки оплати (п.5.3. Договору).

Згідно з п.4.6. Договору поставки, у випадку не поставки Постачальником партії Вагонів на протязі більше 10-ти календарних днів від строку відповідно Специфікації до даного Договору, він, за письмовою вимогою Покупця, повинен повернути отриманий аванс та сплатити відсотки за користування коштами з розрахунку 12 % річних від отриманої суми авансу за час фактичного користування грошовими коштами Покупця, починаючи з дня отримання авансового платежу та закінчуючи днем списання коштів з поточного рахунку Постачальника для повернення авансу на поточний рахунок Покупця.

З посиланням на п. 4.6 Договору поставки, Позивачем нарахував Відповідачеві 12% річних за користування чужими грошовими коштами - 304 471,23 грн.

Наведені обставини стали причиною звернення Позивачем з позовом та є предметом спору у даній справі.

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі Договору, є господарськими зобов’язаннями, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона – постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічні положення містить ст. 712 ЦК України.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов’язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов’язання. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач позов заперечує з наведених вище підстав.

Позивач, в свою чергу, доказів на обґрунтування підстав для стягнення 12 % річних за користування чужими грошовими коштами з підстав викладених у позовній заяві не надав, у зв’язку з чим суд погоджується з позицією Відповідача щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Так, п.4.6. Договору поставки передбачено, що у випадку не поставки Постачальником партії Вагонів на протязі більше 10-ти календарних днів від строку відповідно Специфікації до даного Договору, він, за письмовою вимогою Покупця, повинен повернути отриманий аванс та сплатити відсотки за користування коштами з розрахунку 12 % річних від отриманої суми авансу за час фактичного користування грошовими коштами Покупця, починаючи з дня отримання авансового платежу та закінчуючи днем списання коштів з поточного рахунку Постачальника для повернення авансу на поточний рахунок Покупця. Однак, Позивач не надав суду доказів направлення Відповідачеві вимог про повернення грошових коштів та сплати відсотків за користування чужими коштами у розмірі 12%, а тому у Відповідача не виникло зобов’язання щодо повернення авансового платежу Позивачеві. Також суд бере до уваги, що договірні відносини між сторонами тривали певний час і без вимоги Позивача, передбаченої п.4.6 Договору поставки, у Відповідача не було підстав для повернення авансових платежів.

Окрім цього, дана вимога суперечить ст. 693 ЦК України, відповідно до якої, покупець має право або на передання товару, або на повернення суми попередньої оплати і нарахування процентів відповідно до ст. 536 ЦК України та умов договору.

Також суд бере до уваги, що з наданого Позивачем розрахунку не можливо встановити період за який нараховані 12 % річних за користування чужими грошовими коштами, а також, з наданих на підтвердження внесення авансового платежу платіжних доручень неможливо чітко визначити за який саме товар (за якою специфікацією) здійснювалась оплата, а тому неможливо встановити початок періоду прострочення зобов’язання, навіть якщо воно відбулося.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що у частині вимог про стягнення з Відповідача 12% річних у сумі 304 471,23 грн. від отриманої суми авансу за час фактичного користування грошовими коштами слід відмовити.

Згідно зі ст. 49 ГПК України господарські витрати у справі слід покласти на Позивача.

Керуючись ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82-84, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити.

Господарські витрати у справі покласти на Позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання його повного тексту, якщо не буде оскаржено в апеляційному порядку.

Повний текст рішення виготовлено 09.10.2017

Суддя С.Г. Юзіков