Рішення № 69402738, 06.10.2017, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/5990/16-ц

Провадження № 2/591/515/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2017 року

Зарічний районний суд м. Суми в складі: головуючого судді Грищенко О.В., секретаря Антипенко Н.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми справу за позовом ОСОБА_1 до Сумського державного університету про стягнення недорахованої заробітної плати, грошової допомоги та середнього заробітку за час затримки виплат, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, уточнивши свої вимоги, мотивує їх тим, що з 01.09.2015 р. по 31.08.2016 року працював за контрактом на посаді доцента кафедри математичного аналізу і методів оптимізації Сумського державного університету з окладом 0,75 ставки. Був звільнений на підставі ст. 36 КЗпП України у зв'язку із закінченням строку дії контракту, однак в день звільнення не отримав від відповідача недорахованих та належних до виплати сум по заробітній платі в розмірі 20 815 грн. 24 коп., грошову допомогу в розмірі шести місячних посадових окладів у зв'язку з виходом на пенсію з посади науково-педагогічного працівника, в сумі 47 420 грн. 10 коп. та середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні в сумі 118 449 грн. 37 коп. по 26.09.2017 року.

В судовому засіданні позивач підтримав змінені позовні вимоги та пояснив, що після закінчення строку дії контакту був звільнений із займаної посади науково-педагогічного працівника. До цього з 2014 року він отримував пенсію за віком, та одразу після звільнення почав оформлення документів для переводу на пенсію науково-педагогічного працівника, яку і отримує на даний час. Проте, при звільненні йому безпідставно не була виплачена передбачена законом вихідна допомога в розмірі шести місячних посадових окладів у зв'язку з виходом на пенсію з посади науково-педагогічного працівника, в сумі 47 420 грн. 10 коп. Крім того, оскільки він працював на 0,75 ставки, то згідно з вимогами ст. 56 Закону України «Про вищу освіту» його навантаження за рік не може перевищувати 450 годин навчального навантаження. Проте, фактичний обсяг його навчального навантаження становить 699,62 год, що на 249,62 год. перевищує заплановане навантаження. Так, відповідачем не було оплачено його роботу, виконану понад план, а саме: робота відповідального секретаря під час проведення Всеукраїнської олімпіади, робота щодо надання університетом платних послуг з проведення додаткових занять із студентами та учнями гімназії, до яких залучався позивач. Отже, вважав, що недорахована заробітна плата складає 20 815 гривень 24 коп. Просив також стягнути середній заробіток за час затримки належних йому виплат за період з 01.09.2016 року по 26.09.2017 року в сумі 118 449 грн. 37 коп.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав. Пояснив, що оскільки позивач працював за контрактом та звільнився у зв'язку із закінченням строку дії контракту, а не у зв'язку із виходом на пенсію наукового-педагогічного працівника, то на нього не поширюється норма ст. 37 Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність» щодо виплати вихідної допомоги при звільненні. Крім того, вважав, що позивачем не надано доказів про те, що відповідач доручав йому виконання додаткових обсягів роботи, які були понадурочними, оскільки робота наукового-педагогічного працівника не обмежується лише навчальним навантаженням, а й включає виконання ним навчальної, методичної, наукової, організаційної роботи та інших трудових обов'язків в межах його контракту. Таким чином, при звільненні з позивачем здійснено повний розрахунок, і його вимоги вважав необґрунтованими.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню, у зв'язку з необґрунтованістю позовних вимог.

Встановлено, що позивач з 01.09.2015 р. по 31.08.2016 року працював за контрактом на посаді доцента кафедри математичного аналізу і методів оптимізації Сумського державного університету з окладом 0,75 ставки. Був звільнений на підставі ст. 36 КЗпП України у зв'язку із закінченням строку дії контракту, що підтверджується даними трудової книжки. (а.с.7).

Судом встановлено, що згідно з контрактом ОСОБА_1 призначений на посаду доцента кафедри математичного аналізу і методів оптимізації. Розділом 2 контракту визначені обов'язки працівника, а саме: крім визначених у розділі 1 контракту, посадової інструкції, працівник зобов'язаний: на рівні державних вимог щодо освітньої діяльності виконувати в повному обсязі навчальну, методичну, наукову та інші види робіт, які передбачені індивідуальним планом викладача та іншими нормативними і розпорядчими документами. Крім того, працівник зобов'язаний виконувати інші роботи, передбачені контрактом, зокрема, п. 2.2.7. передбачає щорічну підготовку студентів учасників предметних олімпіад (а.с.34).

Обсяг запланованої роботи позивача у зазначений спірний період визначений його індивідуальним планом викладача (а.с.18-25).

На засіданні навчальної частини СумДУ 05.10.2016 року був затверджений звіт про виконання обсягу навчальної роботи (а.с.26).

Як вбачається з довідки СумДУ від 25.01.2017 року № 267 про заробітну плату за період з 01.09.2015 р. по 31.08.2016 року, на день звільнення заробітна плата ОСОБА_1 виплачена в повному обсязі (а.с.96).

Згідно із ст. 116 КЗпП України, при звільнені працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, провадиться в день звільнення.

Відповідно до ч.1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

На думку суду, наведені в позовній заяві доводи та вимоги позивача не підтверджуються доказами, що є в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 56 Закону «Про вищу освіту» визначено норми робочого часу науково-педагогічного працівника та встановлено його тривалість в обсязі 36 годин на тиждень. При цьому, робочий час науково-педагогічного працівника не обмежується лише навчальним навантаженням, а включає час виконання ним навчальної, методичної, наукової, організаційної роботи та інших трудових обов'язків. Встановлено, що максимальне навчальне навантаження на одну ставку науково-педагогічного працівника не може перевищувати 600 годин на навчальний рік. При цьому, Закон не передбачає механізму встановлення обсягів навчального навантаження пропорційно оплаті чи робочому часу, у разі застосування неповного робочого часу.

Статтею 56 Кодексу законів про працю України встановлено, що оплата праці в умовах неповного робочого часу провадиться пропорційно відпрацьованому часу.

На думку позивача 0,75 ставки (тарифного окладу) нормує його навчальне навантаження, та відповідає оплаті 27 астрономічних годин зайнятості на тиждень.

Проте, позивачем не надано доказів на підтвердження того, що відповідач доручав йому виконання додаткових обсягів роботи, яка б відповідала 0,416 ставки щомісячно, тобто що полягає у додаткових 15 год. робочого часу щотижня, та близько 662 астрономічних годин на рік. В судовому засіданні не знайшло підтвердження доручення позивачу роботи в зазначених обсягах, перевищення часу своєї зайнятості, передбаченої умовами контракту.

Встановлено, що формування навчального навантаження позивача здійснено з урахуванням норм Закону України «Про вищу освіту» щодо обмеження його 600 годинами. Це відображається як у документах планування навчального навантаження, так і у звітних документах (а.с.18-26).

Позивач, обґрунтовуючи свої вимоги, безпідставно, на думку суду, включає до свого навчального навантаження види робіт, які не належать до навчальних згідно з переліком, затвердженим наказом МОН України від 07.08.2002 № 450, зокрема, робота відповідального секретаря ІІ етапу олімпіади, підготовка переможця олімпіади; а також включає більшу кількість годин навчального навантаження, ніж та, яка йому доручена відповідачем та фактично виконана, що відображено в документах, наведених вище.

Суд вважає безпідставними посилання позивача на Порядок проведення Всеукраїнської студентської олімпіади, затверджений Наказом МОН України від 2 грудня 2010 року N 1190 «Щодо проведення Всеукраїнської студентської олімпіади 2010/2011 навчального року», оскільки цей Порядок стосується проведення олімпіади саме 2010/2011 навчального року та не може бути застосований до спірних правовідносин.

Обґрунтовуючи свої вимоги про те, що відповідач не оплатив позивачу роботу, пов'язану з проведенням ІІ етапу Всеукраїнської студентської олімпіади у 2015 - 2016 навчальних роках, де він виконував роботу відповідального секретаря, позивач послався на Положення про Всеукраїнську студентську олімпіаду, затверджене наказом МОН України від 29 грудня 2006 року N 896 «Про проведення Всеукраїнської студентської олімпіади у 2006/2007 н. р.» яке, на думку суду, регулює виключно проведення олімпіади 2006/2007 навчального року. Положення про проведення ІІ етапу Всеукраїнської студентської олімпіади з дисципліни «Державні фінанси» у 2016/2017 навчальному році та наказ Харківського національного економічного університету імені Семена Кузнеця №121 від 30.12.2016 року є його локальними нормативним актами і також не поширюються на спірні правовідносини.

Загальний порядок проведення олімпіад регламентує «Положення про проведення Всеукраїнської студентської олімпіади», затверджене Наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України 13.12.2012 N 1410, організацію олімпіади у 2015/2016 н.р. - наказ Міністерства освіти і науки України 27.11.2015 N 1247, але вказані нормативні акти не підтверджують доводів позивача.

Розрахунок додаткової заробітної плати, наведений позивачем, не ґрунтується, на думку суду, на вимогах нормативних актів та не підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи.

Так, не підтверджуються доказами доводи позивача про виконання ним додаткового обсягу робіт, що відповідає 0,237 ставки (з урахуванням ст. 56 Закону «Про вищу освіту», що передбачає тривалість робочого часу науково-педагогічного працівника 36 годин на тиждень, 0,237 ставки відповідатиме робочому часу в обсязі - 375 астрономічних годин на рік (36 х 0,237 х 44 (середня кількість робочих тижнів). Всі доручення та види робіт, які доручалися позивачу, виконувалися ним в межах робочого часу. Доказів виконання роботи понад встановлену тривалість робочого часу науково-педагогічного працівника, визначену ст. 56 Закону, позивач не надав. Крім того, позивач у судовому засіданні зазначив, що розрахунок своїх позовних вимог та робочого часу він здійснив, виходячи виключно із навчального навантаження та з академічних годин. Така позиція позивача не ґрунтується на нормах чинного законодавства.

Позивач не довів, що роботодавець не має права доручати роботу працівникові в межах його робочого часу та трудового договору. Пунктом 2.2.1. контракту з відповідачем, шо є в матеріалах справи, визначено його обов'язок «на рівні державних вимог щодо освітньої діяльності та останніх досягнень науки у відповідній галузі виконувати у повному обсязі навчальну, методичну, наукову, інші види робіт, які передбачені індивідуальним планом викладача та іншими відповідними нормативними і розпорядчими документами, дотримуватися вимог «Кодексу корпоративної культури».

Відповідно до ст. 37 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» регламентовано порядок та підстави виплати грошової допомоги науково-педагогічному працівнику. Зокрема, грошова допомога в розмірі шести місячних посадових окладів (ставок) з урахуванням надбавок і доплат науково-педагогічному працівнику виплачується за сукупності таких умов: при виході на пенсію з посади наукового (науково-педагогічного) працівника відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність»; у разі наявності відповідного стажу роботи на посадах, зазначених у Переліку посад наукових (науково-педагогічних) працівників установ, організацій, підприємств, університетів, академій, інститутів, перебування на яких дає право на призначення пенсії та виплату грошової допомоги у разі виходу на пенсію відповідно до ст.37 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Як встановлено в судовому засіданні позивач у січні 2014 року вийшов на пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та отримував пенсію на загальних підставах, що підтверджується даними трудової книжки, довідкою Пенсійного фонду (а.с.88).

Відповідно до ст. 45 цього Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» призначається довічно, а пенсіонер вправі лише за особистою заявою перевестись з одного виду пенсії на інший.

Позивач звільнився у зв'язку із закінченням контракту, а не у зв1язку із виходом на пенсію на умовах, передбачених ст. 37 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність».

Таким чином, на думку суду, вимоги позивача щодо виплати грошової допомоги, передбаченої цим Законом, є безпідставними.

Отже, в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження доводи позивача про те, що на момент звільнення йому не було нараховано та виплачено належні до виплат суми коштів, а саме: заробітна плата та вихідна допомога при виході на пенсію науково-педагогічного працівника.

Вимоги щодо стягнення середньомісячної заробітної плати, таким чином, є необґрунтованими, зважаючи на те, що позивачеві під час звільнення здійснено виплату належних сум заробітної плати в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 57-60, 212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити за необґрунтованістю.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана особою, яка була присутня при оголошенні рішення суду, протягом 10 днів з дня його оголошення, а особою, яка не брала участі в розгляді справи, протягом 10 днів з дня отримання копії рішення до судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області через Зарічний районний суд м. Суми.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано.

Суддя О.В.Грищенко