Рішення № 69402515, 05.10.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/5346/17

Номер справи місцевого суду: 521/2087/16-ц

Головуючий у першій інстанції Целух А. П.

Доповідач Вадовська Л. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Вадовської Л.М.,

суддів - Ващенко Л.Г.,

Сєвєрової Є.С.,

при секретарі - Сідлецькій Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення від права на спадкування за апеляційною скаргою представника ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_4 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 21 квітня 2017 року, -

в с т а н о в и л а :

Позивач ОСОБА_3, звернувшись 4 лютого 2016 року до суду з вищеназваним позовом, просила усунути відповідача дружину сина ОСОБА_6 ОСОБА_4 від права на спадкування після смерті ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.2-5).

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 12 лютого 2016 року, ухваленим в порядку заочного розгляду справи, позов задоволено (а.с.88-90).

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 13 жовтня 2016 року заочне рішення скасовано, справу призначено до розгляду в загальному порядку (а.с.122).

Відповідач ОСОБА_4 позов не визнала.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 21 квітня 2017 року позов задоволено (а.с.163-169).

В апеляційній скарзі представник в інтересах ОСОБА_4 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Неправильність рішення суду мотивовано невідповідністю висновків суду обставинам справи, неправильним застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, заслухавши пояснення, дослідивши докази, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції вважав доведеним факт перебування ОСОБА_6 у безпорадному стані в силу чого він не міг самостійно забезпечувати умови свого життя, потребував стороннього догляду, допомоги та піклування; вважав не встановленим надання допомоги ОСОБА_4 як дружиною своєму чоловікові ОСОБА_6, який тяжко хворів та у зв'язку з цим знаходився у безпорадному стані та потребував її допомоги; вважав встановленим ухилення ОСОБА_4 від обов'язку утримання та допомоги важкохворому чоловіку за можливості надання такої допомоги. Встановивши належність позивачу суб'єктивного матеріального права та порушення такого відповідачем, суд не застосував позовну давність за заявою відповідача, обґрунтувавши тим, що перебіг позовної давності почався від дня ухвалення Приморським районним судом м. Одеси рішення 27 жовтня 2015 року, яким визнано частково недійсними свідоцтва про право на спадщину на ім'я ОСОБА_3

Доводи апеляційної скарги в частині правил про позовну давність спростовують висновки суду першої інстанції щодо початку перебігу позовної давності, застосування правил про позовну давність не відповідають обставинам справи, вказують на неправильне застосування норм матеріального права, що згідно п.п.3,4 ч.1 ст.309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення з про відмову в позові за спливом позовної давності з огляду на наступне.

ОСОБА_6 є сином ОСОБА_3 та ОСОБА_7 (а.с.8).

ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_6.

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрували шлюб 26 листопада 1993 року. Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 7 березня 2008 року в справі №2-2601/08 за позовом ОСОБА_6 шлюб розірвано, поділено майно подружжя (а.с.16).

ОСОБА_6 та ОСОБА_8 є батьками ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.10).

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрували шлюб 30 квітня 2008 року. Шлюб не розірвано (а.с.9).

ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 у віці 42 років (а.с.70).

Після смерті ОСОБА_6 відкрилась спадщина, спадкову справу №659/2011 до майна померлого заведено Третьої одеською державною нотаріальною конторою.

З заявами про прийняття спадщини звернулись 25 травня 2011 року матір померлого ОСОБА_3, 25 травня 2011 року неповнолітня дочка померлого від першого шлюбу ОСОБА_9 в особі матері ОСОБА_8, 27 вересня 2011 року друга дружина померлого ОСОБА_4 (а.с.60-62, 66-69).

Після відкриття спадщини мали місце наступні події.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 27 квітня 2012 року рішення Київського районного суду м. Одеси від 7 березня 2008 року в справі №2-2601/08 про розірвання шлюбу між ОСОБА_6 та ОСОБА_8 скасовано, провадження в справі закрито. Постановою Київського районного суду м. Одеси від 15 серпня 2012 року анульовано актовий запис №255 від 26 березня 2008 року про розірвання шлюбу між ОСОБА_6 та ОСОБА_8, поновлено відповідний запис про шлюб між ними №1950 від 26 листопада 1993 року, анульовано актовий запис №336 від 30 квітня 2008 року про реєстрацію шлюбу між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 жовтня 2013 року скасовано ухвалу апеляційного суду Одеської області від 27 квітня 2012 року, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 11 грудня 2013 року рішення Київського районного суду м. Одеси від 7 березня 2008 року в справі №2-2601/08 про розірвання шлюбу між ОСОБА_6 та ОСОБА_8 залишено без змін. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних кримінальних справ від 12 березня 2014 року відхилено касаційну скаргу ОСОБА_8 та залишено без змін ухвалу апеляційного суду Одеської області від 11 грудня 2013 року та рішення Київського районного суду м. Одеси від 7 березня 2008 року.

Після скасування рішення суду про розірвання шлюбу, поновлення актового запису про шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_8, анулювання актового запису про шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 першою дружиною ОСОБА_8 подано 16 березня 2013 року заяву про відмову від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6, після чого державним нотаріусом Третьої одеської державної нотаріальної контори 21 березня 2013 року, 18 липня 2013 року видано свідоцтва про право на спадщину за законом двом спадкоємцям як то матері ОСОБА_3 та дочці ОСОБА_9 (а.с.73-79).

У березні 2013 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом про визнання частково недійсними свідоцтв про право на спадщину по закону, виданих 21 березня 2013 року ОСОБА_3 та ОСОБА_9, визнання в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_6 права власності на 1/3 частку спадкового майна (справа №522/6679/13-ц). У даній справі до ОСОБА_4 звернулась ОСОБА_10 (сестра померлого ОСОБА_6.) із зустрічними вимогами про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу квартири, на яку відкрилась спадщина, переведення прав покупця, визнання права власності на нерухоме майно.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 27 жовтня 2015 року (справа №522/6679/13-ц) вимоги ОСОБА_4, зустрічні вимоги ОСОБА_10 задоволено частково; визнано частково недійсними свідоцтва про право на спадщину на ім'я матері померлого ОСОБА_3 та на ім'я дочки померлого ОСОБА_9 в частині визначення частки спадкового майна (грошових вкладів; частку квартири АДРЕСА_1; земельну ділянку площею 0,061 га кадастровий номер НОМЕР_2, розташовану на території Єгорівської сільської ради масив «Чорноморка» Роздільнянського району Одеської області; автомобіль «Мазда», реєстраційний номер НОМЕР_1); визнано за ОСОБА_4 в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_6 право власності на 2/9 часток квартири АДРЕСА_1; на 1/3 частку земельної ділянки площею 0,061 га кадастровий номер НОМЕР_2, розташовану на території Єгорівської сільської ради масив «Чорноморка» Роздільнянського району Одеської області; на 1/3 частку грошових вкладів у АТ «Державний ощадний банк України» та АТ «УкрСиббанк»; на 1/3 частку автомобіля «Мазда», реєстраційний номер НОМЕР_1; в решті вимог ОСОБА_4 відмовлено; визнано частково недійсним в частині покупця укладений між ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_6 договір від 30 березня 2007 року купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3, визнано покупцем квартири ОСОБА_10, визнано за ОСОБА_10 право власності на квартиру АДРЕСА_3 (а.с.98-105).

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 2 березня 2016 року за апеляційною скаргою ОСОБА_4 рішення Приморського районного суду м. Одеси від 27 жовтня 2015 року в частині задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_10 скасовано, ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_10 про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3, переведення прав покупця, визнання права власності на квартиру; в решті рішення суду залишено без змін (а.с.106-113).

Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 серпня 2016 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 27 жовтня 2015 року та рішення апеляційного суду Одеської області від 2 березня 2016 року (а.с.118).

Позов ОСОБА_3 про усунення ОСОБА_4 від спадкування після смерті ОСОБА_6 подано до суду 4 лютого 2016 року.

Відповідно до положень частини 5 статті 1224 ЦК України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

ОСОБА_6 уклав шлюб з ОСОБА_4 30 квітня 2008 року, шлюб не розірвано.

ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 у віці 42 років.

У січні 2009 року ОСОБА_6 захворів, у 2010 році йому було діагностовано тяжку хворобу, від якої він і помер. За тяжко хворим ОСОБА_6 доглядала мати ОСОБА_3

ОСОБА_6 та ОСОБА_4 перебували в зареєстрованому шлюбі, проте не проживали однією сім'єю з літа 2010 року згідно доводів ОСОБА_4, з вересня 2008 року згідно доводів ОСОБА_3 Безспірно встановити коли подружжя ОСОБА_6 та ОСОБА_4 припинило подружні стосунки не видалось за можливе, однак фактом є те, що у період з діагностування тяжкої хвороби до смерті ОСОБА_6 його дружина ОСОБА_4 з ним не проживала.

У розумінні положень частини 5 статті 1224 ЦК України значення має сукупність обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надати, перебування спадкодавця в безпорадному стані, потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи. Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який її потребував, полягає в умисних діях або бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов'язків забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю; тобто, ухилення пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, але не вчиняла необхідних дій. З'ясуванню судом підлягає й питання чи потребував спадкодавець допомоги від спадкоємця за умови отримання її від інших осіб, чи мав спадкоємець матеріальну та фізичну змогу надавати таку допомогу.

Не є спірним тяжкість хвороби ОСОБА_6, перебування його у безпорадному стані через хворобу, потреба в допомозі матеріальній, фізичній, моральній тощо, потреба в тому, щоб просто бути поряд.

Обов'язок ОСОБА_4 надавати допомогу, якщо не матеріальну (зазначає, що такої чоловік не потребував), то фізичну по догляду, моральну тощо обумовлено самим статусом її як дружини. Має місце її бездіяльність, спрямована на уникнення від обов'язків забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто винна поведінка обумовлена усвідомленням свого обов'язку, але не вчиненням необхідних дій. Посилання на те, що ОСОБА_6 не потребував допомоги, не звертався до не за такою, не бажав спілкування та підтримки тощо не приймається, оскільки тяжко хвора людина своїм безпорадним станом підтверджує потребу в допомозі. ОСОБА_4 не надано доказів того, що вона вчиняла дії по наданню допомоги, однак таку ОСОБА_6 не приймав, чи ОСОБА_3, інші особи перешкоджали в наданні допомоги. Отримання ОСОБА_6 допомоги від своєї матері ОСОБА_3 не можна вважати достатнім для того, щоб звільнити його дружину від обов'язку надання допомоги, оскільки ОСОБА_3 є похилого віку жінка, яка в силу віку сама потребувала допомоги.

Доводи апеляційної скарги висновків суду щодо обгрунтованості матеріально-правової вимоги по частині 5 статті 1224 ЦК України не спростовують.

Поряд з цим має місце сплив позовної давності, тобто сплив строку, у межах якого спадкоємець померлого ОСОБА_6 ОСОБА_3 могла звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права (інтересу), як то усунення одного зі спадкоємців, а саме ОСОБА_4 від права на спадкування.

Так, у розумінні статті 256 ЦК України позовна давність є строком, протягом якого громадянин має права вимагати захисту, тобто звернутися з вимогою про прийняття рішення про захист.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (ч.ч.3,4.5 ст.257 ЦК України).

ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_7. У сенсі положень частини 2 статті 1220 ЦК України у день смерті відкрилась спадщина. Спадкову справу №659/2011 до майна померлого ОСОБА_6 заведено Третьою одеською державною нотаріальною конторою 25 травня 2011 року за заявою спадкоємців першої черги спадкоємців за законом ОСОБА_3, ОСОБА_9 в особі ОСОБА_8 З заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 спадкоємець першої черги спадкоємців за законом ОСОБА_4 звернулась 27 вересня 2011 року.

Отже, з дня звернення спадкоємця ОСОБА_4 до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини спадкоємець ОСОБА_3 довідалася про порушення свого цивільного права (інтересу), а, відтак, у сенсі положень частини 1 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від 27 вересня 2011 року.

Доводи ОСОБА_3 в тій частині, що про порушення свого цивільного права стало відомо від дня ухвалення Приморським районним судом м. Одеси рішення від 27 жовтня 2015 року про визнання частково недійсними свідоцтв про право на спадщину на ім'я її ОСОБА_3, не приймаються, оскільки спадкоємець ОСОБА_4 реалізувала своє право на прийняття спадщини поданням 27 вересня 2011 року заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини.

ОСОБА_3 з позовом про усунення ОСОБА_4 від права на спадкування звернулась до суду 4 лютого 2016 року, тобто після спливу більш як чотирьох років після вчинення ОСОБА_4 дій по прийняттю спадщини. Письмову заяву ОСОБА_4 в особі представника про застосування позовної давності зроблено у спорі до винесення судом першої інстанції рішення, а саме 17 березня 2017 року (а.с.149, 154-155).

Відповідно до положень частини 4 статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Положення закону про правові наслідки спливу позовної давності можуть застосовуватися лише у тих випадках, коли буде доведено існування самого суб'єктивного цивільного права, щодо якого заявлено вимогу, і факт його порушення або оспорювання. Якщо під час розгляду справи буде встановлено, що у позивача немає суб'єктивного права, про захист якого він просить, або ж воно не порушувалось чи не оспорювалось, суд повинен відмовити в позові не через пропущення позовної давності, а за безпідставністю матеріально-правової вимоги.

Наявність суб'єктивного права і факт пропущення позовної давності є встановленими. Позивачем про визнання причин пропущення позовної давності поважними заявлено не було.

У розумінні частини 5 статті 267 ЦК України поважними можуть бути визнані такі причини пропущення позовної давності, які унеможливлюють або ускладнюють звернення особи за захистом і виникнення яких не залежить від її волі.

Обставини спадкування після смерті ОСОБА_6 не вказують на причини, які б унеможливлювали чи ускладнювали звернення ОСОБА_3 до суду в межах строку позовної давності з позовом про усунення ОСОБА_4 від права на спадкування. Спадкоємці померлого, які не хотіли поділяти спадщину з ОСОБА_4, зверталися до апеляційної інстанції для перегляду рішення суду першої інстанції від 7 березня 2008 року про розірвання шлюбу між ОСОБА_6 та ОСОБА_8 Після скасування рішення суду про розірвання шлюбу, поновлення актового запису про шлюбу між ОСОБА_6 та ОСОБА_8, анулювання актового запису про шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 першою дружиною ОСОБА_8 було подано заяву про відмову від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 після чого державним нотаріусом Третьої одеської державної нотаріальної контори було видано свідоцтва про право на спадщину за законом двом спадкоємцям як то матері ОСОБА_3 та дочці ОСОБА_9 За скаргами ОСОБА_4 в кінцевому результаті рішення суду першої інстанції про розірвання першого шлюбу було залишено без змін. При зверненні ОСОБА_4 до суду з позовом про визнання частково недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом, виданих ОСОБА_3 та ОСОБА_9, визнання в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_6 права власності на 1/3 частку спадкового майна, в справу з вимогами, прийнятими як зустрічні, вступила сестра померлого ОСОБА_6 ОСОБА_10, яка заявила про право на один з об'єктів нерухомого майна, що ввійшов до складу спадкового майна.

Тобто, спадкоємець ОСОБА_3, інші особи, які не визнавали за дружиною ОСОБА_4 право на спадкування, не мали жодних перешкод для звернення до суду з позовом про усунення від права на спадкування в межах строку позовної давності. Інші спори ніяким чином не унеможливлювали і не ускладнювали звернення з позовом про усунення від права на спадкування; від результату розгляду інших спорів не виникало право звернення до суду з позовом про усунення від права на спадкування.

З огляду на викладене, підставою для відмови ОСОБА_3 в позові до ОСОБА_4 про усунення від права на спадщину після смерті ОСОБА_6 є сплив позовної давності, про застосування якої заявлено ОСОБА_4 у спорі до винесення рішення.

Керуючись ст.303, п.2 ч.1 ст.307, п.п.3,4 ч.1 ст.309, ст.313, ч.2 ст.314, ст.ст.316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 21 квітня 2017 року - скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення від права на спадкування - відмовити за спливом позовної давності.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення.

Рішення може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий Л.М.Вадовська

Судді Л.Г.Ващенко

Є.С.Сєвєрова