Рішення № 69401288, 29.07.2010, Київський районний суд м. Одеси

Київський районний суд м. Одеси

м. Одеса, вул.Варненська, 3б, 65080, (0482) 718-99-43

Справа №2-536/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2010 року Київський районний суд міста Одеси у складі: головуючого судді Реви С.В.,

при секретарі Ганєві А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, суд -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що 23 грудня 2008 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір позики, відповідно до якого ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 112.655 євро, а ОСОБА_2 зобов'язався повернути ці грошові кошти ОСОБА_1 до 31 грудня 2008 року, що підтверджується розпискою.

Оскільки відповідач ухиляється від виконання взятих на себе зобов'язань щодо повернення коштів, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь суму боргу у розмірі 112.655 євро та судові витрати.

12 липня 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про збільшення та уточнення позовних вимог, у зв'язку з чим просив суд стягнути з ОСОБА_2 на свою користь борг в сумі 112.655 євро, що по курсу Національного Банку України еквівалентно 1.239.957 гривень 90 копійок, 37.198 гривень 74 копійки - 3% річних від суми заборгованості, 45.878 гривень 44 копійки - суму інфляції та судові витрати.

У судовому засіданні позивач та представник позивача уточнили позовні вимоги та просили суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг в сумі 112.655 євро, що по курсу Національного Банку України еквівалентно 1.159.219 гривень 90 копійок, 52.164 гривень 73 копійки - 3% річних від суми заборгованості, 45.878 гривень 44 копійки - суму інфляції та судові витрати, посилаючись на обставини, які викладені у позові.

Відповідач та представник відповідача у судовому засіданні позов не визнали та просили суд відмовити у позові, посилаючись на те, що ОСОБА_2 ніколи не брав у ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 112.655 євро, не писав і не підписував розписку від 23 грудня 2008 року про отримання від ОСОБА_1 суми 112.655 євро, у зв'язку з чим просив суд призначити судово-почеркознавчу експертизу.

29 липня 2010 року відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про що у справі є телеграма та поштове повідомлення (а. с. 108 - 109). Про причини неявки відповідач суду не повідомив, з заявою про розгляд справи у його відсутності до суду не звертався.

Вислухавши пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали справи та оригінал розписки від 23 грудня 2008 року, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики вважається укладеним з моменту передачі грошей.

Відповідно до ч.2 ст.1047 ЦК України, на підтвердження укладеного договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.

На підставі ч.І ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

У судовому засіданні встановлено, що 23 грудня 2008 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір позики, відповідно до якого ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 112.655 євро, а ОСОБА_2 зобов'язався ці грошові кошти повернути ОСОБА_1 до 31 грудня 2008 року, що підтверджується розпискою (а. с. 8).

Оскільки під час розгляду справи ОСОБА_2 стверджував, що він не брав у ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 112.655 євро і не підписував розписку від 23 грудня 2008 року про отримання від ОСОБА_1 суми 112.655 євро, 30 листопада 2009 року ухвалою Київського районного суду міста Одеси була призначена судово-почеркознавча експертиза.

Відповідно висновку експерта Науково-дослідного експертно- криміналістичного центру при УМВС України в Одеській області № 333 від 25 березня 2010 року, рукописний текст розписки, який починається словами: « Расписка. Я ОСОБА_2 взял у ОСОБА_1 деньги ....» та яка закінчується словами «... данную суму до 31 декабря 2008 г. или по первому требованию. 23 декабря 2008 г. (подпись) ОСОБА_2.» та підпис від імені ОСОБА_2 в даній розписці, виконані ОСОБА_2 ( а. с. 83-89).

Суд не має підстав сумніватися в достовірності висновку судового експерта, його компетентності або об'єктивності, оскільки висновок судового експерта належним чином обґрунтований. Судовий експерт Науково-дослідного експертно- криміналістичного центру при УМВС України в Одеській області Літвіненко С.І. має вищу освіту, кваліфікацію судового експерта з правом проведення почеркознавчих експертиз ( свідоцтво № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, яке видане ЕКК МВС України в 1997 р., 2002 р., 2008 р.).

У зв'язку з вказаним, суд вважає, що розписка написана ОСОБА_2, який свої зобов'язання щодо повернення грошових коштів ОСОБА_1 не виконав та будь-які грошові суми в рахунок повернення боргу ОСОБА_1 не повернув.

В силу ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно до ч.І ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.І ст. 611 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, як це передбачено ч.І ст. 625 ЦК України.

З урахуванням вказаного, суд вважає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути борг в сумі 112.655 євро, що по курсу Національного Банку України, станом на 28 липня 2010 року, еквівалентно 1.159.219 гривень 90 копійок (з розрахунку, що 1 євро за курсом Національного Банку України, дорівнює 10 гривень 29 копійок, а саме: 112.655 помножити на 10, 29 = 1.159.219, 90).

Стосовно позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 суми 3% річних, суд вважає, що вказані вимоги слід задовольнити з наступних підстав.

На підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання перед позивачем, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь суми 3% річних є законними та обґрунтованими у зв'язку з чим підлягають задоволенню у сумі 52.164 гривні 73 копійки з наступного розрахунку:

1.) з 31 грудня 2008 року по 31 грудня 2009 року складає 365 днів, а три проценти річних складають суму (112.655 помножити на 365 та помножити на 3% поділити на 365 = 3.379, 64 ) 3.379, 64 євро,

а 3.379, 64 євро помножити на 10,29 гривень за 1 євро = 34.776 гривень 49 копійок;

2.) з 1 січня 2010 року по 31 червня 2010 року складає 6 місяців = 1.689, 82 євро, а 1.689,82 євро помножити на 10, 29 гривень за 1 євро = 17.388 гривень 24 копійки,

3.) 34.776,49+ 17.388,24 = 52.164 гривень 73 копійки.

Стосовно позовних вимог ОСОБА_1 відносно стягнення з ОСОБА_2 суми інфляції у розмірі 45.878 гривень 44 копійки, суд вважає, що слід відмовити, оскільки виходячи з судової практики Верховного Суду України, індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, а ціни в Україні встановлюються в національній валюті - гривні, а отже посилання позивача на ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо стягнення боргу з урахуванням установленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення виконання грошового зобов'язання, яке визначене договором у гривні (рішення Верховного Суду України від 26 листопада 2008 року), а у даному випадку вищевказаний договір позики укладений між сторонами в євро, а не в національній валюті - гривні.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

При цьому суд критично оцінює заперечення відповідача та його представника проти задоволення позову, оскільки вони не засновані на законі, не підтверджуються зібраними по справі доказами та ними спростовуються.

На підставі ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

На підставі ч. 2, ч. З ст. 79 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, крім іншого, належать :

~ судовий збір,

-витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи,

-витрати на правову допомогу,

~ витрати, пов'язані з проведенням судових експертиз.

У зв'язку з розглядом справи позивач витратив власні грошові кошти:

-- на оплату позовної заяви судовим збором у розмірі 1.700 гривень ( а. с.1), -- на оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи „ 31 гривні 50 копійок ( а. с. 2),

-на оплату за надання правової допомоги у сумі 3.000 гривень, що підтверджу договором про надання юридичних послуг від 1 червня 2009 року ( а. с. 112-1М

-на оплату за проведення судово-почеркознавчої експертизи у сумі 1094 гр що підтверджується розрахунком від 25 березня 2010 року № 11/1 /В/332 ( а .с. 115-116), а всього (1.700 + 31, 50 + 3000+ 1094 = 5.825) 5.825 гривень,не вважає, що слід стягнути з відповідача на користь позивача.

З урахуванням вищевказаного, оцінивши встановлені по справі обставні-з сукупності, суд вважає, у зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_2 зобов'язань, загальна грошова сума яка підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 складає: (1.159.219,90 + 52.164, 73 + 5.825 = 1.217.210, 10) 1.217.210 гривень 10 ко ' В іншій частині позовних вимог слід відмовити. Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 79, 88, 212, 213 ЦПК України, на підставі ст. ст. 16, 530, 610, 611, 625, 1046, 1047, 1049 ЦК України, суд ,-

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики у сумі 1.159.219 ( один м сто п'ятдесят дев'ять тисяч двісті дев'ятнадцять) гривень 90 ( дев'яносто) кс З % річних у сумі 52.164 ( п'ятдесят дві тисячі сто шістдесят чотири) гривні ( сімдесят три) копійки, 5.825 ( п'ять тисяч вісімсот двадцять п'ять ) гривень 5і ( п'ятдесят) копійок в рахунок відшкодування судових витрат, а всього 1.21 ".2 ( один мільйон двісті сімнадцять тисяч двісті десять) гривень 10 (десять) копійок

В іншій частині позовних вимог відмовити за безпідставністю.

Стягнути з ОСОБА_2 витрати на інформаційно-те^ забезпечення розгляду справи у розмірі 88 (вісімдесят вісім) гривень 50 ( п'ят копійок на розрахунковий рахунок №31218259700007 в Головному уп державного казначейства в Одеській області, МФО - 828011, одержувач - Г управління державного казначейства в Одеській області, код ЄДРПОУ - 23862106

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Одеської об шляхом подання до Київського районного суду міста Одеси заяви про апеляпійаг| оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення та пс апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апе. оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього поданню про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя С.В. Рева