Рішення № 69400433, 29.09.2017, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/268/17

Провадження № 2/487/818/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.09.2017 року Заводський районний суд м.Миколаєва у складі: головуючого - судді Біцюк А. В., за участю секретаря Попович В. Б., позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, скасування наказу та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

У січні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, скасування наказу та відшкодування моральної шкоди. У вказаному позові позивач скасувати наказ Миколаївської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів» від 10.01.2017 року №10 про звільнення ОСОБА_1; поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника з режиму служби загальної охорони та режиму Миколаївської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України»; стягнути з Миколаївської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 26.09.2017 року прийнято до розгляду збільшені позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди, заподіяної незаконним звільненням (заява від 25.05.2017р.); прийнято до розгляду уточнені позовні вимоги щодо стягнення з Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу (заява від 16.03.2017р.).

В обґрунтування позову вказував, що з червня 2013 року працює у Миколаївській філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» на різних посадах. Відповідно до наказу, з яким його ознайомили лише у жовтні, його було переміщено на посаду заступника начальника служби з режиму загальної охорони та режиму. Наказом т.в.о. начальника Миколаївської філії ДП «Адміністрація морських портів України» від 10.01.2017 року №10 його звільнено за п.3 ч.1 ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених трудовим договором.

Із вказаним наказом його було ознайомлено під розпис того ж 10 січня 2017 року.

Зазначив, що із Наказу №10 вбачається, що керівництво філії при обранні виду стягнення визначило ступінь тяжкості проступку, виходячи з наявності у нього дисциплінарного стягнення, оголошеного наказом т.в.о. начальника адміністрації від 28.10.2016 року №827, а також виходячи з факту невиконання ним п.2 протоколу робочої наради служби загальної охорони та режиму від 27.10.2016 року, що є порушенням п. 3.9 Посадової інструкції заступника начальника служби морської безпеки з режиму.

Посилаючись на те, що вказаний наказ №10 від 10.01.2017 року є незаконним, оскільки він не вчиняв жодних дисциплінарних проступків, не порушував трудової дисципліни та належним чином і в повному обсязі виконував всі обов'язки, визначені трудовим договором, просив його скасувати.

Також зазначив, що його звільнення прийнято особою, яка тимчасово виконує обов'язки начальника МФ ДП АМПУ, в порушення статті 43 КЗпПУ, без попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації.

Враховуючи викладене просив задовольнити його позовні вимоги.

Також позивач вказав, що внаслідок зазначених дій керівництвом відповідача, йому було завдано моральної шкоди, оскільки відчував психологічний тиск, який проявлявся як у манері спілкування заступника начальника ОСОБА_5 з ним, та заборона його входу на територію порту в період лікування. Також зазначив, що незаконне звільнення призвело до втрати його звичного ритму життя та роботи, до його моральних страждань, втрати авторитету в колективі. Крім того, він був позбавлений права на отримання заробітку. Завдана моральна шкода позивачу полягає моральними та фізичними стражданням внаслідок порушення законного права на працю та заробітну плату, приниженням честі, гідності, ігноруванням прав, втратою ділової репутації. На підставі викладеного, просив стягнути з відповідача на його користь 30 000 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали повністю, наполягали на задоволенні позову, підтвердили фактичні обставини, що викладені в позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав у повному обсязі. Суду пояснив, що Наказом Адміністрації від 28.10.2016 року №827 «Про дисциплінарне стягнення. Позивачу оголошено догану за неналежне виконання посадових обов'язків. 28.10.2016 начальником складу ТОВ «Стивідорна компанія «Нікмет - Термінал» ОСОБА_6 направлено заявку на в'їзд автомашини МАЗ-5432 з н НОМЕР_1 для вивезення відходів сепараційного матеріалу для потреб Збройних Сил України. Приблизно о 9:30 год. 28.10.2016 року зазначена заявка надана ОСОБА_7 для розгляду заступнику начальника з режиму служби вітальної охорони та режиму ОСОБА_1 Однак, ОСОБА_1 в порушення п. 2 протоколу робочої наради служби загальної охорони та режиму від 27.10.2016 року, не повідомивши керівництво Миколаївської філії ДП «АМПУ» (адміністрації Миколаївського морського порту) та свого безпосереднього керівника, начальника служби загальної охорони та режиму, відмовив ОСОБА_7 в оформленні перепустки. Лише за результатом особистого втручання в ситуацію начальника служби загальної охорони та режиму, перепустка була виписана. Таким чином, невиконання Позивачем п. 2 протоколу робочої наради служби загальної охорони та режиму від 27.10.2016 року є порушенням п. 3.9 Посадової інструкції заступника начальника служби морської безпеки з режиму, яким передбачено обов'язок Позивача здійснювати контроль за несвоєчасним і точним виконанням наказів, розпоряджень, інструкцій та вказівок щодо організації роботи бюро перепусток служби загальної охорони та режиму та групи відеоспостереження. В позовній заяві Позивач зазначає, що не ознайомлювався зі змістом протоколу робочої наради служби загальної охорони та режиму Адміністрації Миколаївського морського порту. Проте, відповідно до вказаного протоколу ОСОБА_1 був присутній на зазначеній нараді, а тому доводи позивача не відповідають дійсності. Крім того, посилання відповідача щодо порушення процедури звільнення його з посади у зв'язку із ненаданням згоди профспілкового комітету на його звільнення не заслуговують уваги, оскільки, відмова в наданні згоди на звільнення повинна бути обґрунтованою, однак згідно Витягу з протоколу №3/66 від 18.11.2016 року у зазначеному протоколі взагалі відсутнє таке обґрунтування, та мова йде про дисциплінарне стягнення, що не може бути прийнято як обґрунтування такої відмови. Просив відмовити у задоволенні позову за безпідставністю.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

Позивач ОСОБА_1 Наказом №279 від 23.08.2016 року переміщений на посаду начальника служби з режиму служби загальної охорони та режиму.

10 січня 2017 року Наказом Т.в.о. начальника адміністрації ОСОБА_8 ОСОБА_1 звільнено з 10.01.2017 року з посади заступника начальника з режиму служби загальної охорони та режиму за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором.

Підставою винесення вказаного Наказу зазначено наступне. Не зважаючи на застосоване дисциплінарне стягнення, заступник начальника з режиму служби загальної охорони та режиму ОСОБА_1 продовжує не виконувати без поважних причин обов'язки, покладені на нього трудовим договором.

Крім того зазначено, що ОСОБА_1 в порушення п.2 протоколу робочої наради від 27.10.2016 року відмовив ОСОБА_7 в оформленні перепустки, чим саме порушив п.3.9 Посадової інструкції заступника начальника служби морської безпеки з режиму ПІ 18-13/01-08, яким передбачено обов'язок заступника начальника з режиму служби загальної охорони та режиму здійснювати контроль за своєчасним і точним виконанням наказів, розпоряджень, інструкцій та вказівок щодо організації роботи бюро перепусток служби загальної охорони та режиму групи відеоспостереження.

Суд вважає, що вказаний Наказ №10 від 10.01.2017 року є незаконним та підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 9 Конвенції МОП №158 про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця 1982 року, яка ратифікована Верховною Радою 04 лютого 1994 року тягар доведення наявності законної підстави для звільнення, як це визначено в ст. 4 цієї Конвенції, лежить на роботодавцю.

Стаття 43 Конституції України передбачає, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Пунктом 3 ч.1 ст.40 КЗпП встановлено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Частиною 2ст.147 КЗпП України встановлено, що за кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. Заходами стягнення є догана і звільнення (ч.1ст.147 КЗпП України).

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що містяться в п.22 постанови від 6 листопада 1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясовувати, у чому конкретно проявилося порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору.

Зокрема, у справі про звільнення за п.3ст.40 КЗпП України суд повинен з'ясовувати, чи передував безпосередньо звільненню дисциплінарний проступок, за який не застосовувалися інші заходи дисциплінарного чи громадського стягнення, та чи можна вважати у зв'язку з вчиненням його систематичним невиконанням працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.23 зазначеної постанови, за передбаченими п.3 ч.1ст.40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок, вчинений після застосування до нього дисциплінарного чи громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. У таких випадках ураховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або не зняті достроково (ст.151 КЗпП України), і ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни відповідно до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення не минуло більше одного року.

28.10.2016 року ОСОБА_1 було ознайомлено під розпис з наказом т.в.о. начальника адміністрації №827, яким його за неналежне виконання посадових обов'язків, передбачених п.3.3,3.4 «Посадової інструкції заступника начальника служби морської безпеки з режиму», порушення п.3.6 «Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників адміністрації Миколаївського морського порту» оголошено догану за невиконання наказу №580.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 13.03.2017 року (справа №487/5731/16-ц, провадження №2/487/377/17) вказаний наказ визнано незаконним та скасовано. Стягнуто з ДП Адміністрації морських портів України на користь позивача 7000 грн. моральної шкоди та 1102,40 грн. судового збору.

Крім того, судом встановлено, що відповідно до п.3.4 Положення про забезпечення пропускного та внутрішньооб'єктового режиму на території Миколаївського морського порту ПП 18-34/01-02 (далі - Положення ПП 18-34/01-02) транспортні перепустки на службові транспортні сторонніх підприємств оформляє і видає бюро перепусток СЗО та Р на підставі заявок керівників сторонніх підприємств, які уклали договір з Адміністрацією на видачу перепусток, після погодження начальником СЗО та Р або його заступником.

Згідно 5.9 Положення ПП 18-34/01-02, оператори портових засобів та сторонні підприємства, які знаходяться та здійснюють виробничу діяльність на території Адміністрації, ввозять (вивозять) матеріальні цінності на підставі заявки (додаток 9.1) на ім'я начальника.

Як вбачається із заявки на в'їзд автомашини МАЗ - 5432 р/н НОМЕР_1, яка надійшла від ТОВ «Стивідорна компанія «Нікмет-Термінал», що міститься в матеріалах справи, остання не відповідає вимогам п.5.9 та додатків 9 та 9.1 Положення ПП 18-34/01-02, зокрема: не зазначено кількість/вагу ТМЦ, які плануються до вивезення; вказано неіснуючий військомат, що видав документ - військовий квиток, який засвідчував особу водія ОСОБА_9 (Новоодеський РВК Нова Одеса обл.); у листі була відсутня обов'язкова інформація про погодження з відділенням прикордонної служби «Миколаїв» в'їзду транспортного засобу на режимну територію - пункт пропуску через державний кордон України та не зазначено гарантування оплати за оформлення та видачу перепустки.

За такого, суд дійшов висновку, про відсутність в діях ОСОБА_1 порушення, покладених на нього трудових обов'язків.

Крім того, відповідно до вимог ст. 43 Кодексу законів про працю України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2 - 5, 7 статті 40 пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Зокрема, згідно з Витягу із Протоколу засідання президії профкому №3/66 від 18.11.2016 року, відмовлено Адміністрації Миколаївського морського порту в наданні згоди на звільнення за п.3 ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку - заступника начальника з режиму служби загальної охорони та режиму ОСОБА_1

Відповідно до частини 1 статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законних підстав або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 щодо скасування Наказу Миколаївської філії ДП АМПУ від 10.01.2017 року №10 про звільнення та поновлення його на роботі підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки відсутні докази невиконання ним, покладених на нього посадових обов'язків, визначених його посадовою інструкцією. Зокрема, позивач працював на посаді заступника начальника загону загальної охорони служби морської безпеки з режиму, а притягнуто його до дисциплінарної відповідальності спірним наказом за невиконання посадових обов'язків заступника начальника з режиму служби морської безпеки з режиму, яка є іншою посадою в структурі відповідача. Крім того, відповідачем не доведено, що робоча нарада служби, яка входить до структури Адміністрація Миколаївського морського порту, має повноважень змінюватиПоложення про забезпечення пропускного та внутрішньооб'єктового режиму на території Миколаївського морського порту, яке затверджене як Начальником МФ ДП "АМПУ", так і органами державної влади, які здійснюють прикордонний контроль в Миколаївському морському порті.

Положеннями частини 2 статті 235 Кодексу законів про працю України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більш одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

З розрахунку про середньоденний заробіток ОСОБА_1 (арк.спр.52) за останні два календарні місяці роботи, слідує, що середньоденна заробітна плата позивача складає 777,84 грн., а тому за час вимушеного прогулу з 11 січня 2017 року по 28 вересня 2017 року (включно) (всього - 53 робочі дні: січень - 15, лютий - 20, березень - 22, квітень 19, травень - 20, червень - 20, липень - 21, серпень - 22, вересень - 20) з відповідача на користь позивача стягненню підлягає 139 233 грн. 36 коп. (777,84 х 179).

Крім того, зазначені порушення трудових прав позивача спричинило йому моральні страждання, а тому, відповідно до ст. 237-1 КЗпП, він має право на відшкодування моральної шкоди в межах розумності та справедливості.

Враховуючи тривалість і характер заподіяної позивачу шкоди внаслідок втрати ним постійної роботи, обсяг перенесених ним страждань з приводу цього, з урахуванням роз'яснень, викладених в п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року ,,Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (з наступними змінами), суд дійшов висновку, що достатнім розміром відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу буде 2000 грн.

На підставі ст.88 ЦПК України з відповідача в дохід держави належить стягнути судовий збір у розмірі 2032,33 грн. (640 грн. (поновлення на роботі та скасування наказу про звільнення) + 1392,33 (1% від суми стягненого середнього заробітку). Також з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені останнім судові витрати пропорційно сумі задоволених вимог у розмірі 42,67 грн. (2000 грн. / 30 000 грн. х 640 грн.).

Керуючись ст.ст. 209, 213-215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ т.в.о. начальника Миколаївської філії ДП «Адміністрація морських портів України (Адміністрації Миколаївського морського порту) №10 від 10 січня 2017 року про звільнення заступника начальника режиму загальної охорони та режиму ОСОБА_1 за п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором.

Поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника режиму загальної охорони та режиму Миколаївської філії ДП «Адміністрація морських портів України» (Адміністрації Миколаївського морського порту).

Стягнути з державного підприємства «Адміністрація морських портів України» на користь ОСОБА_1 139233 (сто тридцять дев'ять тисяч двісті тридцять три) гривні 36 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Стягнути з державного підприємства «Адміністрація морських портів України» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 2000,00 гривень.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника режиму загальної охорони та режиму Миколаївської філії ДП «Адміністрація морських портів України» та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу за один календарний місяць - лютий 2017 року, в сумі 15556,80 гривень.

Стягнути з державного підприємства «Адміністрація морських портів України» на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 42,67 грн.

Стягнути з державного підприємства «Адміністрація морських портів України» на користь держави судові витрати в сумі 2032,33 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Миколаївської області шляхом подання апеляційної скарги через Заводський районний суд міста Миколаєва протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя А. В. Біцюк