Рішення № 6939885, 03.11.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 27/52403.11.09 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю інженерно-виробничої фірми «Спецтехстрой»

доТовариства з обмеженою відповідальністю фірми «Т.М.М.»

простягнення 259 861, 01 грн.

Суддя Дідиченко М.А.

Секретар Приходько Є.П.

Представники сторін: Від позивача: Бурда А.П. –представник за довіреністю від 08.05.2009 року; Від відповідача:Ульяненко І.Г. –представник за довіреністю від 30.03.2009 року ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю інженерно-виробнича фірма «Спецтехстрой»звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Т.М.М.»про стягнення заборгованості у розмірі 199 775, 20 грн., пені у сумі 23 973, 02 грн., збитків від інфляції у розмірі 30 365, 83 грн. та 3% річних у сумі 5 746, 96 грн. за договором № 1106 від 11.06.2008 року.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач роботи, передбачені договором № 1106 від 11.06.2008 року, прийняв згідно із актом приймання виконаних підрядних робіт № 1 від 30.09.2008 року, проте, в порушення умов договору зобов’язання з оплати робіт виконав частково.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.10.2009 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 03.11.2009 року.

Представник позивача у судовому засіданні 03.11.2009 року подав клопотання про уточнення позовних, відповідно до якого зазначив, що згідно із банківської виписки від 04.09.2008 року відповідачем було сплачено лише 150000, 00 грн., а не 200000, 00 грн., як зазначав позивач у позовній заяві, а тому останній просить суд стягнути з відповідача 249775, 20 грн. основної суми заборгованості, 29973, 02 грн. пені, 7821, 73 грн. 3% річних та 37466, 28 грн. збитків від інфляції.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених ст. 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

З огляду на вищевикладене, судом прийняте подане позивачем клопотання про уточнення позовних вимог.

Крім того, позивач просить суд накласти арешт на грошові кошти відповідача в межах заявленої до стягнення суми заборгованості.

Відповідно до ст.66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Забезпечення позову застосовується судом, якщо невжиття цих заходів може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред’явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Такаж позиція Вищого арбітражного суду України, викладена у Роз’ясненні від 23.08.1994 року № 02-5/611 “Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову».

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наведених норм права вбачається, що забезпечення позову допускається у разі, якщо невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, при цьому обґрунтування та доведення цього покладається на сторону, яка заявила відповідне клопотання.

Позивачем у поданій заяві не обґрунтовано, яким чином відсутність арешту на грошові суми, що належать відповідачу, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду згідно з заявленими позивачем позовними вимогами, а також не подано жодних доказів, підтверджуючих вищенаведене.

За вказаних обставин подана заява про забезпечення позову судом відхилена.

Представник відповідача у судовому засіданні 03.11.2009 року подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначив, що згідно із умовами договору № 1106 від 11.06.2008 року не була передбачена оплата окремих етапів робіт, а тому вимога позивача про стягнення вартості робіт на підставі акту приймання виконаних підрядних робіт № 1 від 30.09.2008 року є передчасною.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши їх пояснення, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

11.06.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю інженерно-виробничої фірмою «Спецтехстрой»(надалі - підрядник) та Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Т.М.М.»(надалі - замовник) був укладений договір № 1106 (надалі - Договір), за яким замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов’язання з укладки водопровідної мережі до жилого будинку з вбудованими адміністративними і торговими приміщеннями, підземною парковкою по вул. Кузнечній, 22 в м. Харкові.

Відповідно до п. 2.2.1 Договору вартість робіт, яка підлягає оплаті згідно даного Договору становить 2065701, 60 грн.

Згідно із п. 2.2.2. Договору замовник зобов’язується здійснити передплату у розмірі 70%, вартості робіт, що становить 1500 000, 00 грн.

Судом встановлено, що обов’язок щодо здійснення передоплати відповідач здійснив частково у сумі 150000, 00 грн., що підтверджується банківською випискою наявною в матеріалах справи.

Незважаючи на невиконання відповідачем зобов’язання щодо здійснення авансування робіт у повному обсязі, позивач приступив до виконання робіт.

На виконання умов договору позивачем були виконані, а відповідачем прийняті роботи на суму 399775, 20 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи актом приймання виконаних підрядних робіт № 1 від 30.09.2008 року, який підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками.

Згідно із п. 2.2.3 Договору відповідач зобов’язувався оплатити виконані роботи протягом 10 банківських днів з моменту здачі-приймання робіт по формі КБ-2.

Таким чином, відповідач повинен був здійснити оплату виконаних робіт у строк до 14.10.2008 року.

З метою досудового врегулювання спору позивач 14.04.2009 року направив на адресу відповідача претензію № 727 з вимогою сплатити суму заборгованості та нараховані 3% річних, збитки від інфляції та пеню.

У відповідь на претензію відповідач направив на адресу позивача графік погашення заборгованості.

Не погоджуючись з запропонованим графіком погашення заборгованості позивач листом № 813 від 28.04.2009 року направив на адресу відповідача свій графік погашення заборгованості з урахуванням передбачених договором штрафних санкцій.

Проте зазначений графік відповідачем не був підписаний, оплата вартості виконаних робіт не здійснена.

Таким чином, станом на день подання позовної заяви у відповідача перед позивачем наявний борг у сумі 249775, 20 грн.

Стаття 193 Господарського кодексу України (надалі –ГК України) встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 ч.2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 837 ЦК України передбачає, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно із ст. 854 ЦК України встановлено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов’язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк, або за згодою замовника, - достроково.

У своїх запереченнях на позовну заяву відповідач посилається на те, що згідно із умовами договору № 1106 від 11.06.2008 року не була передбачена оплата окремих етапів робіт, а тому вимога позивача про стягнення вартості робіт на підставі акту приймання виконаних підрядних робіт № 1 від 30.09.2008 року є передчасною.

Суд не може погодитися з даним твердженням відповідача, оскільки відповідно до п. 3.1 Договору встановлено, що акт виконаних робіт та виконавча документація є підставою для остаточного розрахунку сторін.

Пунктом 2.2.3 Договору передбачено, що оплата виконаних робіт здійснюється протягом 10 банківських днів з моменту здачі-приймання робіт по формі КБ-2.

Отже, договором не передбачено умови щодо оплати вартості лише після виконання всього обсягу робіт. Договором встановлено, що оплата робіт здійснюється протягом 10 банківських днів з моменту здачі-приймання робіт на підставі акту виконаних робіт.

30.09.2008 року відповідач прийняв від позивача виконані роботи на суму 399775, 20 грн., що підтверджується підписом уповноваженого представника відповідача та печаткою підприємства на акті виконаних підрядних робіт № 1 за вересень 2008 року.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідач претензій щодо якості робіт не направив, доказів виконання п. 2.2.3 Договору щодо оплати робіт не надав. Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов’язань судом встановлений та по суті не ос порений відповідачем.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Вимоги позивача відповідачем не спростовані, належних доказів, які б підтверджували повний розрахунок за виконані роботи відповідачем не надано, враховуючи відсутність доказів перерахування коштів за надані роботи у розмірі 249775, 20 грн., позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Позивач, також заявляє вимоги про стягнення з відповідача пені у сумі 29 973, 02 грн. за період з 15.10.2008 року по 15.04.2009 року.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Згідно ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч.1 ст. 231 Господарського кодексу України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до п. 5.2 Договору встановлено, що замовник несе майнову відповідальність за порушення строків оплати по даному договору –0,2 % за кожний день прострочення від суми заборгованості по оплаті виконаних робіт.

Згідно ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Розмір пені, встановлений договором, перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, що діяла у період, за який повинна сплачуватися пеня. Тому, при її обчисленні слід застосовувати саме розмір подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у вказаний період.

Як було встановлено судом, позивач повинен був розрахуватися за виконані роботи згідно акту виконаних підрядних робіт № 1 у строк до 14.10.2008 року, а тому пеня повинна нараховуватися починаючи з 15.10.2008 року.

Розмір пені становить:

249775, 20 грн. (заборгованість) * 24% * 78 (з 15.10.2008 року по 31.12.2008 року) / 366 = 12 775, 39 грн.

249775, 20 грн. (заборгованість) * 24% * 105 (з 01.01.2009 року по 15.04.2009 року) / 365 = 17 244, 75 грн.

Отже, загальний розмір пені за перерахунком суду становить 30 020, 14 грн.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Оскільки, позивач не заявляв вищезазначене клопотання, то суд задовольняє вимоги про стягнення пені у сумі заявленій позивачем до стягнення, а саме 29 973, 02 грн.

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором, позивач просить суд стягнути з останнього 3% річних у розмірі 7 821, 73 грн. та збитки від інфляції у сумі 37 466, 28 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок 3% річних:

249775, 20 грн. (заборгованість) * 3% * 78 (з 15.10.2008 року по 31.12.2008 року) / 366 = 1 596, 92 грн.

249775, 20 грн. (заборгованість) * 3% * 303 (з 01.01.2009 року по 30.10.2009 року) / 365 = 6 220, 43 грн.

Отже, загальний розмір 3% річних складає 7 817, 35 грн. та підлягає задоволенню у зазначеному обсязі.

Рекомендація Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 року щодо порядку нарахування індексів інфляції при розгляді судових справ передбачає, що сума, яка внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з розрахунком травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця – червня. Для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою.

Розмір індексу інфляції становить:

249775, 20 грн. (заборгованість) * 115 % (зведений індекс з жовтня 2008 року по вересень 2009 року) –249 775, 20 грн. = 37 466, 28 грн.

Таким чином, збитки від інфляції становлять 37 466, 28 грн. та підлягають задоволенню у повному розмірі.

На підставі ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 509, 837, 854 ЦК України, ст. 193 ГК України та ст.ст. 33, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

1.          Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Т.М.М.»(03146, м. Київ, вул. Чаадаєва, 1-Б; код ЄДРПОУ 14073675), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю інженерно-виробничої фірми «Спецтехстрой»(61093, м. Харків, вул. Карпівська, 1; код ЄДРПОУ 24478901) заборгованість у розмірі 249 775 (двісті сорок дев’ять тисяч сімсот сімдесят п’ять) грн. 20 коп., пеню у сумі 29 973 (двадцять дев’ять тисяч дев’ятсот сімдесят три) грн. 02 коп., 3% річних у розмірі 7 817 (сім тисяч вісімсот сімнадцять) грн. 35 коп., збитки від інфляції у сумі 37 466 (тридцять сім тисяч чотириста шістдесят шість) грн. 28 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 3 250 (три тисячі двісті п’ятдесят) грн. 03 коп., та 235 (двісті тридцять п’ять) грн. 98 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

СуддяДідиченко М.А. Дата підписання 30.11.2009 року