Рішення № 69398248, 28.09.2017, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/13294/14-ц

Провадження № 2/638/755/17

28.09.2017

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.09.2017 р. Дзержинський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді - Шестака О.І.

при секретарі - Гармаш К.В.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Десятої Харківської державної нотаріальної контори про визнання незаконною відмови у вчиненні нотаріальної дії та зобов'язання вчинити певні дії, -

встановив:

01.08.2014 р. ОСОБА_1 звернувся до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовною заявою до Десятої Харківської державної нотаріальної контори, в якій просив: визнати незаконною відмову відповідача 26.07.2014 р. у вчиненні нотаріальної дії - видачі позивачу свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_2 за законом; скасувати постанову Десятої Харківської державної нотаріальної контори №2335/02-31 від 26.07.2014 р. про відмову у видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за законом на все майно, що належало двоюрідному брату позивача - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який постійно проживав в АДРЕСА_2; зобов'язати відповідача видати позивачу свідоцтво про право на спадщину за законом на все майно, що належало його двоюрідному брату ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який постійно проживав в АДРЕСА_3.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказав, що ІНФОРМАЦІЯ_7. в м. Харкові помер його двоюрідний брат ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який постійно проживав в АДРЕСА_4. Після смерті ОСОБА_2 залишилось спадкове майно в Україні і за її межами: рухоме і нерухоме майно, вклади в банківських установах, цінні папери, права на інтелектуальну власність та ін. При цьому, дружина брата позивача ОСОБА_2, його батьки ОСОБА_3 і ОСОБА_4, рідний брат ОСОБА_5 померли, дітей у нього не було.

Позивач вказує, що він прийняв спадщину ОСОБА_2, про що подав відповідну заяву до Десятої Харківської державної нотаріальної контори в установлений шестимісячний строк.

На підтвердження родинних відносин між ним і ОСОБА_2, позивач посилається на свідоцтва, витяги і актові записи про їх народження, а також про народження їх батьків ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5, і ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6

ОСОБА_1 вказує, що 25.07.2014 р. за №1087/146/2010 Десятою Харківською державною нотаріальною конторою була зареєстрована його заява про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на все майно, що належало ОСОБА_2 на час смерті. 29.07.2014 р. держаний нотаріус Десятої Харківської державної нотаріальної контори Кривенець А.А. видала йому на руки постанову про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на майно померлого ОСОБА_2 за №2335/02-31 від 26.07.2014 р.

Позивач зазначає, що в постанові немає посилання на жодну з восьми підстав, визначених ст. 49 ЗУ «Про нотаріат», для відмови у вчиненні нотаріальної дії.

При цьому, вказує позивач, посилаючись на зроблений ОСОБА_2 заповіт, відповідач замовчує, що за вказаним заповітом ОСОБА_8 двічі (04.06.2010 р. і 04.06.2011 р.) було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом ОСОБА_9, та що з прийнятими рішеннями ОСОБА_8 погодився і не оскаржив у відповідності до ЗУ «Про нотаріат» до суду жодної з постанов про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

Сам заповіт позивач вважає нікчемним, оскільки складений без зазначення місця і часу складання від імені ОСОБА_9 і підписаний іншою особою - ОСОБА_10

Посилання відповідача, що померлий ОСОБА_2 позбавив позивача права на спадкування за законом, останній вважає неправдивими, оскільки ОСОБА_2 такого заповіту не складав.

З огляду на викладене позивач вважає, що у відповідача не було підстав для відмови йому 26.07.2014 р. у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_2

10.07.2017 р. до суду з запереченнями проти позову в якості третьої особи звернувся ОСОБА_8 і просив відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

В обґрунтування зазначеної вимоги вказав, що ОСОБА_8 тривалий час (понад 10 років) опікувався над ОСОБА_9, за життя якого ніколи не чув про такого родича, як ОСОБА_1

ОСОБА_8 вказує, що 06.06.2000 р. ОСОБА_9 склав заповіт НОМЕР_2 посвідчений державним нотаріусом Десятої Харківської нотаріальної контори ОСОБА_11, яким все своє майно, де б таке не було та з чого б воно не складалося, та взагалі все те, що буде йому належати на день його смерті та на що він матиме право за законом, він заповів ОСОБА_8.

ІНФОРМАЦІЯ_7. ОСОБА_9 помер. Поховання здійснювалось силами та коштом саме ОСОБА_8, а не позивача.

ОСОБА_8 звертає увагу суду, що за період з 06.06.2000 р. по ІНФОРМАЦІЯ_7. (більше 9 років), ОСОБА_9 не було скасовано заповіт №1-873 і не внесено жодних змін, чим достовірно підтверджується існування дійсної волі та намірів щодо заповіту на все своє майно.

ОСОБА_8 вказує, що на момент відкриття спадщини все спадкове майно було зареєстроване на ім'я ОСОБА_9.

16.03.2010 р. ОСОБА_8 звернувся до Десятої Харківської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.

07.04.2010 р. ОСОБА_1 звернувся до Десятої Харківської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.

06.05.2010 р. ОСОБА_12 звернувся до Десятої Харківської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.

ОСОБА_8 вказує, що 21.01.2011 р. за ініціативою ОСОБА_1 до актового запису про смерть ОСОБА_9 внесено зміни в прізвище померлого: «ОСОБА_9» змінено на «ОСОБА_9».

04.06.2011 р. ОСОБА_8 звернувся до Десятої Харківської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

04.06.2011 р. листом за вих. №1308/01-16 ОСОБА_8 Десятою Харківською державною нотаріальною конторою було роз'яснено, що видати свідоцтво про право на спадщину неможливо, оскільки 21.01.2011 р., тобто після смерті померлого ОСОБА_9, в актовий запис про смерть №16492 від 05.12.2009 р. в частині прізвища були внесені зміни, а саме: замість «ОСОБА_9» вказано «ОСОБА_9».

ОСОБА_8 вказує, що викладені ним обставини підтверджені численними судовими рішеннями та достовірно свідчать, що після смерті ОСОБА_9: відкрилась спадщина, із заявами про прийняття якої звернулись ОСОБА_8 (за заповітом), ОСОБА_1 (за законом) та ОСОБА_12 (за законом); за ініціативою ОСОБА_1 змінено прізвище померлого з «ОСОБА_9» на «ОСОБА_9», що в кінцевому випадку призвело до численних судових спорів щодо спадкового майна.

На підтвердження вказаного ОСОБА_8 зазначає, що 28.10.2013 р. рішенням апеляційного суду Харківської області у справі №638/6742/13-ц за позовом ОСОБА_1 до Десятої Харківської державної нотаріальної контори про визнання незаконними внесення змін до спадкового реєстру та зобов'язання вчинити певні дії, встановлено, що нотаріальною конторою правомірно до спадкового реєстру в спадкову справу №146/10 були внесені зміни у прізвище спадкодавця з «ОСОБА_9» на «ОСОБА_9», що підтверджується витягом про реєстрацію у Спадковому реєстрі №291768774 від 22.11.2011 р.

20.11.2013 р. рішенням апеляційного суду Харківської області у справі №2-4430/11 за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради, третя особа: Десята Харківська державна нотаріальна контора, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, встановлено, що ОСОБА_8, ОСОБА_1 та ОСОБА_12 є такими, що прийняли спадщину після смерті ОСОБА_2, прізвище якого було змінено 21.01.2011 р.

Посилаючись на положення ч. 3 ст. 61 ЦПК України, ОСОБА_8 вказує, що судовими рішеннями у справах №638/6742/13-ц і №2-4430/11, які набрали законної сили, достовірно встановлено і не підлягає доказуванню, що «ОСОБА_9» ОСОБА_13 і «ОСОБА_9» ОСОБА_13 є однією і тією ж особою, спадкоємцями після смерті якого є ОСОБА_8 (за заповітом), ОСОБА_1 (за законом) та ОСОБА_12 (за законом).

ОСОБА_8 вважає таким, що не відповідає фактичним обставинам справи і позбавлене правового обгрунтування твердження позивача про нікчемність заповіту з огляду на складання заповіту без зазначення місця і часу складання.

ОСОБА_8 зазначає, що заповіт НОМЕР_1, яким ОСОБА_9, заповів все своє майно, з чого б воно не складалося та де б не знаходилося на момент його смерті, ОСОБА_8, є дійсним і за формою і за змістом. Позивач намагався визнати вказаний заповіт недійсним, однак на підставі його ж заяви позов було залишено без розгляду.

Крім того, вказує ОСОБА_8, відповідно до Витягу зі спадкового реєстру №23147734 від 16.03.2010 р., обліковується чинний Заповіт ОСОБА_9 НОМЕР_2 зроблений на бланку серії НОМЕР_3. Витяг зі спадкового реєстру №27051837 від 26.05.2011 р. також містить відомості про наявність чинного заповіту ОСОБА_9 НОМЕР_2 зроблений на бланку серії НОМЕР_3, після внесення змін до прізвища, що відбулося 21.01.2011 р.

ОСОБА_8 вважає, що з викладеного можна зробити висновок про достовірне встановлення таких обставин, які відповідно до ст.ст. 60,61 ЦПК України, не підлягають доказуванню: 06.06.2000 р. ОСОБА_9 склав заповіт НОМЕР_2 яким все своє майно заповів ОСОБА_8; 21.01.2011 р., тобто після смерті померлого ОСОБА_9, в актовий запис про смерть №16492 від 05.12.2009 р. були внесені зміни: замість «ОСОБА_9» вказано «ОСОБА_9»; ОСОБА_8, ОСОБА_1, ОСОБА_12 є спадкоємцями після смерті ОСОБА_2; ОСОБА_8 є єдиним спадкоємцем всього майна за заповітом; заповіт, складений померлим на ім'я ОСОБА_8, є дійсним.

Таким чином, вважає ОСОБА_8 не підлягає доказуванню та обставина, що заповіт, складений і підписаний від імені ОСОБА_9, був складений і підписаний ОСОБА_2, оскільки мова йде про одну і ту ж особу. Отже, твердження позивача, що померлий ОСОБА_2 заповіту не складав, позбавлений правового обґрунтування і формальної логіки.

ОСОБА_8 також зазначає, що наявність численних судових спорів у минулому та існуючих на сьогоднішній день свідчать про існування спору між сторонами про право на спадщину, що суперечить умовам оскарження в судовому порядку відмови нотаріуса або органу державної реєстрації прав у вчиненні покладених на них нотаріальних дій чи здійсненні державної реєстрації, визначеним п. 3.1. Листа ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» №24-753/0/4-13 від 16.05.2013 р.

Так, вказує ОСОБА_8, на сьогоднішній день в судах різних інстанцій перебувають такі спори про право на спадщину померлого ОСОБА_9: справа № 638/18123/14-ц за позовом ОСОБА_1 до ряду відповідачів, зокрема, ОСОБА_8, про визнання договорів недійсними, визнання права власності на квартиру, що увійшла до спадкового майна померлого та витребування майна із чужого незаконного володіння. Ухвалою ВВСУ від 08.06.2017 р. провадження у справі відкрито, витребувано справу з Дзержинського районного суду м. Харкова, зупинено виконання рішення; справа №638/6327/14-ц за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом. Ухвалою провадження у справі у ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито, витребувано справу з Дзержинського районного суду м. Харкова; справа №638/11807/15-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_8 про витребування майна (вкладу у банку, що увійшов до спадкового майна померлого) із чужого незаконного володіння. Провадження у справі триває у Дзержинському районному суді м. Харкова; справа №638/19987/15-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_8 про визнання права власності в порядку спадкування за законом. Провадження у справі триває у Дзержинському районному суді м. Харкова.

ОСОБА_8 зазначає, що така позиція узгоджується з позицією ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладена в ухвалі від 21.06.2017 р. у справі №331/678/16-ц, в якій суд вказав, що оскільки відмова нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину фактично спричинена наявністю спору про право на спадщину, через що у позивача наявні перешкоди в отриманні свідоцтва в нотаріальній конторі, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив про те, що позивач не позбавлена права на вирішення такого спору у позовному провадженні.

Крім того, вказує ОСОБА_8, постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_1 є законною і обґрунтованою, а відтак не підлягає скасуванню.

ОСОБА_8 вважає, що з огляду на наявність чинного заповіту померлого ОСОБА_9, який все своє майно заповів ОСОБА_8, державний нотаріус правомірно відмовив позивачеві в видачі свідоцтва про право на спадщину, керуючись при цьому ст. 1235,1241 ЦК України, з дотриманням ст. 49 ЗУ «Про нотаріат», а тому слід констатувати законність дій державного нотаріуса.

Крім того, вважає ОСОБА_8, позовна вимога про зобов'язання відповідача видати свідоцтво про право на спадщину за законом на все майно, є необгрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки до складу спадкового майна входить майно, яке підлягає державній реєстрації (в т.ч. квартира, гаражний бокс), однак позивачем не подано документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно. Відтак, підстави для видачі свідоцтва про право власності відсутні. До того ж, видача свідоцтва про право власності на все майно є неможливою, оскільки це призведе до порушення прав інших спадкоємців померлого, зокрема, ОСОБА_12, який свідомо не залучається до спадкових спорів позивачем.

Також ОСОБА_8 вказує, що безпідставною є позовна вимога про зобов'язання видати свідоцтво про право на спадщину, оскільки в такому випадку здійснюється втручання суду в дискреційні повноваження нотаріуса. Зобов'язуючи в даному випадку нотаріуса видати свідоцтва, суд виходить за межі повноважень, оскільки видача свідоцтва про право на спадщину відноситься до повноважень виключно нотаріуса і є його обов'язком, у випадку відсутності підстав для відмови в такій видачі. Скасовуючи постанову про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину, та зобов'язання нотаріуса видати таке свідоцтво, наперед встановлює його надмірний обов'язок видати таке свідоцтво, навіть якщо матимуть місце інші підстави для відмови, що є неприпустимим.

ОСОБА_8 зазначає, що оскільки між сторонами існує спір про право на спадщину, що унеможливлює оскарження постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії; заповіт ОСОБА_9 на ім'я ОСОБА_8 є дійсним, а відтак позивач позбавлений права на спадкування; постанова відповідача про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину є правомірною та видана у відповідності до норм чинного законодавства; зобов'язання відповідача видати свідоцтво про право на спадщину є втручанням в дискреційні повноваження нотаріуса, що є неприпустимим, - все це є підставами для відмови в задоволенні позову ОСОБА_1

В судовому засіданні ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав і просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача - Десятої Харківської державної нотаріальної контори в судове засідання не з'явився; до суду була надіслана заява відповідача про розгляд справи без участі його представника.

Представник ОСОБА_8 в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1, просив відмовити в їх задоволенні в повному обсязі, посилаючись на доводи, викладені в поданих до суду запереченнях.

Харківська міська рада була повідомлена про притягнення до участі у справі у якості третьої особи, однак, свого представника в судове засідання не надіслала.

Заслухавши учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

У відповідності до ст. ст. 11, 60 ЦПК України суд розглядає справу не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін чи інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і докази подаються сторонами і іншими особами, які беруть участь у справі.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4, виданого повторно, ІНФОРМАЦІЯ_7. помер ОСОБА_2, актовий запис №16492.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_5, ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_8 р., актовий запис №421/300. Батьками ОСОБА_2 вказані: батько - ОСОБА_3, мати - ОСОБА_4. Викладене також підтверджується Повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження №00008190855 від 19.01.2011 р.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_9. Батьками ОСОБА_1 вказані: батько - ОСОБА_6, мати - ОСОБА_14.

Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до ст.ст. 126, 133, 135 СК України №00011268469 від 26.10.2012 р., ОСОБА_6 народився ІНФОРМАЦІЯ_10. Батьком ОСОБА_6 є ОСОБА_15, матір'ю - ОСОБА_16.

Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до ст.ст. 126, 133, 135 СК України №00011268613 від 26.10.2012 р., ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_11 Батьком ОСОБА_3 є ОСОБА_15, матір'ю - ОСОБА_16.

Таким чином, суд вважає доведеним факт наявності родинних відносин між ОСОБА_1 і ОСОБА_2

Відповідно до заповіту від 06.06.2000 р., зробленого ОСОБА_9, посвідченого державним нотаріусом Десятої Харківської державної нотаріальної контори ОСОБА_11, зареєстрованого в реєстрі за НОМЕР_2 ОСОБА_9, що мешкає в АДРЕСА_1, на випадок своєї смерті заповідав все його майно, де б таке не було та з чого б воно не складалось, та взагалі все те, що буде йому належати на день його смерті і на що він матиме право за законом, ОСОБА_8

З тексту рішення Апеляційного суду Харківської області від 28.10.2013 р. за апеляційною скаргою Десятої Харківської державної нотаріальної контори на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 29.07.2013 р. по справі за позовом ОСОБА_1 до 10-ї ХДНК про визнання незаконними внесення змін до Спадкового реєстру та зобов'язання вчинити певні дії, вбачається, що 22.12.2011 р. Десятою ХНДК до Спадкового реєстру в спадкову справу №146/10 були внесені зміни у прізвище спадкодавця «ОСОБА_9» на «ОСОБА_9», що підтверджується витягом про реєстрацію у Спадковому реєстрі №291768774 від 22.11.2011 р.

Таким чином, зазначено в рішенні, реєстратор діяв у відповідності до Положення про Спадковий реєстр, затверджений наказом Міністерства юстиції України 07.07.2011 р. за №1810/5.

На підставі викладеного судова колегія прийшла до висновку, що реєстратор діяв у відповідності до законодавства України.

Виходячи з викладеного суд вважає таким, що не підлягає доказуванню в даній справі, факт, що «ОСОБА_9 і «ОСОБА_2» є однією і тією самою особою.

З заяви від 25.07.2014 р. вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до Десятої Харківської державної нотаріальної контори і просив видати йому свідоцтво про право на спадщину за законом на все майно, яке належало його двоюрідному брату ОСОБА_2 на час смерті.

Постановою державного нотаріуса Десятої Харківської державної нотаріальної контори №2335/02-31 від 26.07.2014 р. про відмову у вчиненні нотаріальної дії ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на майно померлого ІНФОРМАЦІЯ_7. двоюрідного брата ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який постійно проживав в АДРЕСА_4.

В обґрунтування зазначеної постанови нотаріус вказав, що 16.03.2010 р. в Десятій харківській державній нотаріальній конторі заведена спадкова справа №146/10 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_7. ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, який постійно проживав в АДРЕСА_4.

За життя ОСОБА_9 зробив заповіт, посвідчений 06.06.2000 р. Десятою харківською державною нотаріальною конторою НОМЕР_2 яким все своє майно, де б таке не було та з чого б воно не складалось, заповідав ОСОБА_8

16.03.2010 р. ОСОБА_8 подав заяву про прийняття спадщини за указаним заповітом, яку було зареєстровано в книзі обліку та реєстрації спадкових справ за №322.

На підставі вказаного, з посиланням на положення ст.ст. 1235, 1241 ЦПК України, нотаріусом зроблено висновок, що померлий ОСОБА_2 позбавив ОСОБА_1 права на спадкування за законом, та ОСОБА_1 не має права на отримання обов'язкової частки у спадщині.

Суд не погоджується з таким висновком державного нотаріуса, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1233 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1235 ЦК України, заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин. Заповідач може без зазначення причин позбавити права на спадкування будь-яку особу з числа спадкоємців за законом. У цьому разі ця особа не може одержати право на спадкування.

Таким чином, позбавлення конкретної особи з числа спадкоємців за законом права на спадкування має бути окремо визначено спадкодавцем. Саме лише визначення спадкодавцем в заповіті спадкоємця свого майна не є автоматичним позбавленням права на спадкування його спадкоємців за законом.

Так, ч. 1 ст. 1241 ЦК України визначає, що малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).

Відповідно до ч. 2 ст. 1223 ЦК України, в разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені в ст.ст. 1261-1265 цього Кодексу.

Виходячи з викладеного, суд вважає за необхідне визнати незаконною відмову Десятої Харківської державної нотаріальної контори в видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_2 за законом з наведених в постанові підстав. При таких обставинах постанова Десятої Харківської державної нотаріальної контори №2335/02-31 від 26.07.2014 р. про відмову в видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за законом на все майно, що належало ОСОБА_2 підлягає скасуванню.

З тексту рішення Апеляційного суду Харківської області від 20.11.2013 р. за апеляційною скаргою ОСОБА_8 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 16.09.2013 р. по справі за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради, третя особа - Десята ХДНТ, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, вбачається, що колегія суддів прийшла до висновку, що ОСОБА_8, ОСОБА_12, ОСОБА_1 є такими, що прийняли спадщину після смерті ОСОБА_2 Рішення набрало законної сили.

На підставі ч. 3 ст. 61 ЦПК України, суд визнає такою, що не підлягає доказуванню в даній справі, обставину, що ОСОБА_8 спадщину після смерті ОСОБА_2 прийняв.

Статтею 1257 ЦК України визначені умови недійсності заповіту. Так, заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. Недійсність окремого розпорядження, що міститься у заповіті, не має наслідком недійсності іншої його частини. В разі недійсності заповіту спадкоємець, який за цим заповітом був позбавлений права на спадкування, одержує право на спадкування за законом на загальних підставах.

На підставі викладеного суд вважає необґрунтованим твердження позивача про нікчемність складеного ОСОБА_2 заповіту, оскільки наведені ним підстави вважати заповіт нікчемним, насправді, відповідно до законодавства України, не тягнуть за собою його нікчемність.

Як вбачається зі змісту ч. 2 ст. 1223 ЦК України, ОСОБА_1 зможе претендувати на спадкування майна ОСОБА_2 в разі визнання заповіту недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом.

Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_8 від прийняття спадщини за заповітом не відмовлявся, відповідно до рішення Апеляційного суду Харківської області від 20.11.2013 р., її прийняв, заповіт ОСОБА_2 в передбаченому законом порядку недійсним не визнаний, підстави для зобов'язання відповідача видати ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за законом на все майно, що належало ОСОБА_2, відсутні і суд відмовляє в задоволенні позовних вимог ОСОБА_18 в цій частині, тому в цій частині позовних вимог слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 61, 208, 209, 212-215, 218 ЦПК України, ст.ст. 1223, 1233, 1235, 1241, 1257 ЦК України, суд, -

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Десятої Харківської державної нотаріальної контори про визнання незаконною відмови у вчиненні нотаріальної дії та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати незаконною та скасувати постанову Десятої Харківської державної нотаріальної контори №2335/02-31 від 26.07.2014 р. про відмову у видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за законом на все майно, що належало його двоюрідному брату ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який постійно проживав в АДРЕСА_2.

В задоволенні позовних вимог в іншій частині - відмовити.

Рiшення може бути оскаржено до апеляцiйного суду Харкiвської областi протягом 10 днiв через суд першої інстанції.

Головуючий Шестак О.І.