Вирок № 69397496, 09.10.2017, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 623/2171/17

Номер провадження 1-кп/623/219/2017

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2017 року Ізюмський міськрайонний суд Харківської області у складі:

головуючого: судді Бєссонової Т.Д.,

за участю секретаря Довгополої І.В.,

прокурора Молодовського І.О.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Ізюмського міськрайонного суду Харківської області кримінальне провадження за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Донець Зміївського району Харківської області, громадянина України, з професійно-технічною освітою, не одруженого, не працюючого, РНОКПП: НОМЕР_1, раніше судимого:

1)24.01.2005 року вироком Зміївського районного суду Харківської області за ч.2 ст. 185 КК України до 2 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки;

2)30.11.2006 року вироком Зміївського районного суду Харківської області за ч.1 ст. 162, 71,72 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі;

3)16.10.2007 року вироком Червонозаводського районного суду м. Харкова за ч.3 ст. 191, ч.4 ст. 70, ч.5 ст. 71 КК України до 3 років 2 місяців позбавлення волі;

4)18.11.2013 року вироком Зміївського районного суду Харківської області за ч.4 ст. 187 КК України до 9 років позбавлення волі, звільнений 01.02.2016 року по відбуттю строку покарання на підставі ухвали Роменського міськрайонного суду Сумської області від 22.01.2016, із застосуванням Закону України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання» від 26 листопада 2015 року № 838-VIII,

який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, без постійного місця проживання, мобільний телефон відсутній

за ознаками кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.2 ст 185 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, будучи раніше неодноразово судимим за скоєння корисливих злочинів, на шлях виправлення не став та знову вчинив аналогічний злочин. Так, він повторно, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи з корисливих мотивів, 19.02.2017 року, приблизно о 13 год.54 хв., знаходячись в приміщенні магазину № 02109 «Брусничка» ТОВ «Український Рітейл» за адресою: Харківська область, м. Ізюм, вул. Соборна, б.39, скориставшись відсутністю уваги з боку працівників магазину, таємно викрав пляшку лікеру «Sheridan's Dublins Best coffee Layered Liqueur 15,5%», ємністю 0,5 літра, вартістю 495 грн., скляну банку кави «Якобс Монарх» вагою 48 г., вартістю 67 грн. та закуску пікнік-меню «Жульєн з грибами» ТМ «Чегринов», вагою 110 г., вартістю 9 грн.95 коп., які належали ТОВ «Український Рітейл», чим завдав матеріальної шкоди, згідно з висновком судової товарознавчої експертизи № 972 від 28.02.2017 на загальну суму 571 грн.95 коп.

Таким чином, своїми діями ОСОБА_1 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 винуватим себе у вчинені злочину визнав повністю, підтвердив факти та обставини вчинення злочину, викладені вище, їх не оспорював, у скоєному розкаявся.

Прокурор в судовому засіданні просив суд призначити обвинуваченому ОСОБА_1 покарання у виді двох років обмеження волі.

Враховуючи, що обвинувачений визнав себе виним у вчинені злочину, йому роз'яснені наслідки вимог ч.3 ст. 349 КПК України, інші учасники судового провадження не оспорюють обставини даного кримінального провадження, суд вважає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, та обмежується допитом обвинуваченого і вивченням матеріалів, що характеризують його особистість. При цьому суд роз'яснив сторонам, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

З урахуванням викладеного, оцінивши показання обвинуваченого як належний, допустимий та в даному випадку достатній доказ, суд приходить до висновку про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_1 у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому повторно та його дії за встановлених судом обставин кваліфікує за ч.2 ст.185 КК України.

Кримінальне правопорушення, яке вчинив обвинувачений, відповідно до ст.12 КК України віднесено до злочину середньої тяжкості.

Вивченням особистості ОСОБА_1 встановлено, що він являється громадянином України, не одружений, не працює, перебуває на обліку в Зміївському районному військовому комісаріаті Харківської області, однак, як раніше засуджений, строкової служби не проходив, раніше неодноразово судимий, зокрема за злочини проти власності, має місце постійної реєстрації, не має постійного місця проживання, характеризується формально задовільно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

Згідно ч.1 ст.368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого.

Відповідно до наданої досудової доповіді орган пробації вважає, що застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для впливу на поведінку ОСОБА_1 з метою виправлення та запобіганню вчиненню ним повторних кримінальних правопорушень неможливе без цілодобового нагляду в умовах ізоляції, так як ризик вчинення ОСОБА_1 повторного кримінального правопорушення та ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб, є дуже високим.

На підставі ст.66 КК України у якості обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, суд визнає його щире каяття та відшкодування матеріальної шкоди.

Обставинами, які відповідно до ст.67 КК України, обтяжують покарання, суд визнає рецидив злочину.

Згідно п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003 р. зі змінами від 06.11.2009 р. звернуто увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Крім того, судом при призначенні покарання враховуються вимоги ст. 50 КК України, що метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого, попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Виходячи із вказаних вимог закону особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 в межах санкції кримінального закону, яким передбачена відповідальність за вчинене, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним правопорушення, а також дані, що характеризують його особу, наявність обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, те, що обвинувачений ОСОБА_1 раніше неодноразово судимий, зокрема за скоєння злочинів проти власності, скоїв корисливий злочин, який у відповідності до ст.12 КК України є злочином середньої тяжкості, за місцем проживання характеризується формально задовільно, тому суд вважає необхідним та достатнім для його виправлення та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень, призначити йому покарання у вигляді обмеження волі на певний строк у межах санкції КК України.

На стадії досудового розслідування ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який закінчується 03.11.2017 року. До набрання вироком законної сили запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 залишити раніше обраний - тримання під вартою.

Питання про долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.

Цивільний позов не заявлено.

Відповідно до ст. 124 КК України, суд стягує з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь держави документально підтверджені судові витрати на залучення експертів.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 370, 373 - 374 КПК України, суд, -

З А С У Д И В :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України та призначити йому покарання у виді 1 (одного) року обмеження волі.

Запобіжний захід, обраний відносно ОСОБА_1 на стадії досудового розслідування у вигляді тримання під вартою, залишити до набрання вироком законної сили.

Згідно п. б) ч.1 ст.72 КК України в редакції Закону України № 2046-УІІІ від 18.05.2017 року зарахувати у строк відбуття покарання ОСОБА_1 строк перебування під вартою з 05 вересня 2017 року по день постановлення вироку суду включно, з розрахунку один день позбавлення волі за два дні обмеження волі.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з 05 вересня 2017 року, з моменту фактичного затримання.

Після набрання вироком законної сили ОСОБА_1 направити до місць обмеження волі.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судові витрати за проведення судової товарознавчої експертизи № 972 від 28.02.2017 по кримінальному провадженню, яка складає 175 грн. 92 коп. (отримувач: Держава, код доходів 24060300, р/р 31419544700005, код банку 37999680, МФО 851011, УДКС України в Комінтернівському районі м. Харкова).

Речові докази: пляшку лікеру «Sheridan's Dublins Best coffee Layered Liqueur 15,5%», ємністю 0,5 літра, вартістю 495 грн. вважати повернутими представнику потерпілого ОСОБА_2 під розписку.

Речовий доказ: DVD диск з двома відео файлами від 19.02.2017 року, добровільно виданий 06.03.2017 представником ТОВ «Український Рітейл» ОСОБА_2 та долучений до матеріалів кримінального провадження - залишити при матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Ізюмський міськрайонний суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок не може бути оскаржено в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано не доцільним відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому, прокурору.

Суддя Т.Д. Бєссонова