Ухвала суду № 69396139, 09.10.2017, Лисичанський міський суд Луганської області

у.н. 415/2/17-к

н.п. 1-кп/415/185/17

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.10.17 рокуколегія суддів Лисичанського міського суду Луганської області у складі: головуючого судді Березіна А.Г.

судді Старікової М.М.

судді Чернобривко Л.Б.

при секретарі Литвиненко Л.О.

за участю прокурора Лугового О.Ю.

захисника ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Лисичанського міського суду кримінальне провадження у відношенні ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, раніше судимого, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.258-3 ч.1 КК України,

В С Т А Н О В И Л А:

03 січня 2017 року до Лисичанського міського суду надійшов обвинувальний акт за матеріалами кримінального провадження відносно ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.258-3 ч.1 КК України.

У відношенні обвинуваченого ОСОБА_2 на досудовому розслідуванні ухвалою слідчого судді Лисичанського міського суду від 11.08.2016 року застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

У судовому засіданні прокурор заявив клопотання щодо розгляду питання про продовження обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Суд, заслухавши доводи сторін кримінального провадження приходить до наступного висновку.

Згідно ст. 29 Конституції України ніхто не може бути арештованим або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України, а згідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.

При цьому суд враховує правову позицію ЄСПЛ викладену у п. 74 рішення від 10.02.2011 року у справі «Харченко проти України» відповідно до якої «відсутність чітко сформульованих положень, які б визначали, чи можливо належним чином продовжити (якщо так, то за яких умов) застосування на стадії судового слідства запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного на визначений період на стадії досудового слідства», «не відповідає критерію «передбачуваності закону» для цілей пункту 1 статті 5 Конвенції».

Судом встановлено, що органом досудового розслідування ОСОБА_2обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.258-3 ч.1 КК України, за яке, згідно санкціі статі, передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 8-ти до 15-ти років, та згідно ст. 12 КК України відноситься до категорії злочинів особливої тяжкості.

При вирішенні питання доцільності продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого суд виходить з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України, зокрема що обвинувачений може переховуватись від суду відповідно до ч. 1 ст. 178 КПК України свідчать такі обставини як тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення в якому він обвинувачується, що може бути достатньою причиною разом з іншими для продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою (рішення ЄСПЛ від 12.03.2013 року у справі «Волосюк проти України»).

Також суд зазначає, що відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик переховування цієї особи від правосуддя.

При цьому зазначено, що небезпека переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.

Враховуюче вищевикладене, з метою забезпечення обвинуваченим покладених на нього процесуальних обовязків, а також відсутність підстав для скасування або зміни запобіжного заходу, суд вважає можливим клопотання прокурора задовольнити та продовжити раніше обраний обвинуваченому запобіжний захід у виді тримання під вартою.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 9, 29 Конституції України, ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.331 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою у відношенні обвинуваченого ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.

Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.258-3 ч.1 КК України на 60 днів, тобто по 07 грудня 2017 року, включно.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: А.Г.Березін

Судді: М.М.Старікова

ОСОБА_3