Рішення № 69395797, 03.10.2017, Фортечний районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 404/1486/16-ц

Номер провадження 2/404/188/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2017 року Кіровський районний суд м. Кіровограда в складі:

Головуючого судді - Іванової Н.Ю.

при секретарі - Муравйовій С.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу за борговою розпискою, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу в розмірі 529940,00 грн.

Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 08.06.2016 року залучено у якості співвідповідача по даній справі ОСОБА_3 (а.с. 26).

Враховуючи викладене, позивачем подано до суду позовну заяву, в якій позовні вимоги викладені наступним чином: стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу в розмірі 529940,00 грн. (а.с. 30-31).

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що між нею та ОСОБА_2 15.11.2011 року укладено договір позики. Відповідно до вказаного договору ОСОБА_1 було передано ОСОБА_2 20000,00 дол. США для придбання квартири АДРЕСА_1. Відповідач в свою чергу зобов'язався повернути суму позики на першу вимогу позивача за курсом НБУ на момент повернення коштів. Факт передачі коштів відповідачу підтверджується розпискою від 15.11.2011 року. Станом на 09.03.2016 року позика ОСОБА_2 не повернута, в зв'язку з чим ОСОБА_1 змушена була звернутися до суду з вказаним позовом.

Представник позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримувала та наполягала на їх задоволенні, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_2 позовні вимоги визнає та не заперечує проти їх задоволення.

Представники відповідача ОСОБА_3 проти задоволення позову заперечили та просили відмовити в позовних вимогах до ОСОБА_3, про що надали письмові заперечення. В обґрунтування заперечень зазначено, що невиконання позичальником зобов'язань за договором позики є підставою для стягнення саме з нього суми боргу. Договором позики не покладається обов'язок виконання на дружину позичальника. Крім того, вказаний договір укладено ОСОБА_2 без згоди дружини та не в інтересах сім'ї. Відтак позовні вимоги до ОСОБА_3 є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснила, що вона є колишнім власником квартири АДРЕСА_1. Кошти в сумі 20000,00 дол. США за продаж квартири вона отримала від ОСОБА_1. З приводу договору позики від 15.11.2011 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 свідку нічого невідомо.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що йому відомо про позичену в 2011 році суму коштів в розмірі 20000 дол. США для купівлі квартири для сім»ї ОСОБА_2. ОСОБА_2 писав розписку в машині в присутності ОСОБА_5, в той час як позивач перебувала в нотаріальній конторі. ОСОБА_3 про розписку нічого не знала, проте хто давав гроші їй було відомо. В квартиру відповідачі заселилися не одразу, майже рік вона пустувала. Кошти віддавала при покупці квартири ОСОБА_1.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_6 пояснила, що є донькою ОСОБА_4 Свідку відомо, що квартиру АДРЕСА_2 ОСОБА_1 купувала для брата. Позивач віддала за покупку квартири 19800 дол. США, проте кому належить вказана сума коштів свідку невідомо. Під час передачі коштів були присутні ОСОБА_6 разом зі своїм чоловіком та матір'ю ОСОБА_4, а також ОСОБА_1. З приводу розписки свідку нічого невідомо.

Суд, в межах наданих доказів, заслухавши пояснення представника позивача, представників відповідачів, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст.ст. 10, 11, 60 ЦПК України суд розглядає справу не інакше як за заявою осіб, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів, тобто кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовим ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк зазначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Судом встановлено, що 15.11.2011 р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики грошей.

На підтвердження факту отримання грошей від ОСОБА_1 ОСОБА_2 15.11.2011 р. написав розписку (а.с. 74).

Відповідно до умов вищевказаної розписки ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 у борг кошти в сумі 20000 дол. США на придбання квартири АДРЕСА_1. Кошти позичальник зобов'язався повернути в сумі 20000 дол. США за першою вимогою позичальника по курсу на день повернення позики.

06.02.2016 року ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 вимогу про повернення коштів (а.с. 7), в якій остання просила повернути суму коштів в розмірі 20000 дол. США за курсом НБУ на момент повернення в тридцятиденний строк з моменту отримання даної вимоги (а.с. 7).

У визначений договором строк відповідач ОСОБА_2 взяті на себе зобов'язання не виконав, що є підставою для стягнення з нього суми боргу та задоволення позову.

Разом з тим, з обґрунтуванням позову в частині солідарного стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 боргу за договором позики суд погодитись не може.

Відповідно до ч.3 ст.61 СК України, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до змісту ст. 65 СК України при укладенні договору одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Для укладення одним із подружжя договорів стосовно цінного майна згода другого з подружжя має бути подана письмово. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

У відповідності з вимогами ст. 541 ЦК України солідарний обов'язок виникає у випадках встановлених договором або законом.

В судовому засіданні, обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача пояснила, що на час отримання позики відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі, гроші, одержані за договором позики, використані в інтересах сім'ї, тому відповідачі повинні нести солідарний обов'язок по їх поверненню.

Як було встановлено судом, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 дійсно перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано.

ОСОБА_3 09.07.2016 року змінила прізвище на «ОСОБА_2» (а.с. 88).

За договором позики ОСОБА_2 взяв у борг у позивача 20000 дол. США на придбання квартири АДРЕСА_1.

Згідно договору купівлі-продажу від 15.11.2011 року, укладеного між ОСОБА_4 (продавцем) та ОСОБА_2 (покупцем), посвідченого приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Драною І.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 2995, продаж квартири за домовленістю сторін вчинено за 35106,00 грн., які отримані продавцем від покупця до підписання договору (а.с. 89-90).

Водночас в матеріалах справи міститься розписка від 15.11.2011 року, зі змісту якої вбачається, що ОСОБА_4 отримано від ОСОБА_2 в рахунок вартості квартири АДРЕСА_1 згідно договору купівлі-продажу від 15.11.2011 року кошти в сумі 20000 дол. США (а.с. 76).

Статтею 60 ЦПК України на сторін покладено обов'язок довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Таким чином, розписку про отримання ОСОБА_4 суми коштів у розмірі 20000 дол. США в рахунок оплати вартості квартири суд оцінює критично, оскільки єдиним належним доказом щодо вартості квартири є нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу від 15.11.2011 року, який ніким не оспорювався та в силу ст. 204 ЦК України є дійсним.

Будь-яких інших доказів витрачання отриманих ОСОБА_2 коштів за договором позики в інтересах сім'ї стороною позивача не надано.

Крім цього, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 не отримував у своєї колишньої дружини згоду на укладення договору позики, хоча даний договір виходить за межі дрібного побутового.

На спростування зазначених обставин представником відповідача ОСОБА_2 ніяких достовірних та об'єктивних доказів не надано.

Поясненням свідків судом не приймаються, оскільки вони суперечать договору купівлі-продажу від 15.11.2011 року, який є єдиним доказом, що підтверджує ціну за якою було продано квартиру АДРЕСА_1. Крім того, з показів свідків вбачається, що кошти в сумі 20000 дол. США були передані ОСОБА_4 позивачем, в той час як зі змісту вищевказаного договору вбачається, що покупцем квартири є ОСОБА_2.

Проаналізувавши надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що доказів на підтвердження укладення договору позики в інтересах сім'ї та використання отриманого за договором позики в інтересах сім'ї не надано. Та обставина, що боргові зобов'язання у ОСОБА_2 перед позивачем виникли в період шлюбу з ОСОБА_3 сама по собі не може бути підставою для стягнення ? частини боргу з відповідача ОСОБА_3.

Враховуючи вищенаведене, позовна заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково в частині стягнення заборгованості за договором позики з ОСОБА_2.

У відповідності до ст. 88 ЦПК України, суд стягує з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 5299,40 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 1046, 1049 ЦК України, ст.ст. 61, 65 СК України; ст.ст. 10, 11, 57, 60, 88, 212-215, 218 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу за борговою розпискою - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_2) 529940,00 грн. боргу за борговою розпискою від 15.11.2011 року.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за борговою розпискою відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_2) 5299,40 грн. судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Кіровського Н. Ю. Іванова

районного суду

м.Кіровограда