Рішення № 69395769, 02.10.2017, Олександрівський районний суд Кіровоградської області

Копія

Справа № 397/799/17

н/п : 2/397/360/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.10.2017 року. Олександрівський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого - судді: Мирошниченка Д.В.,

із секретарем судового засідання - Петренко Л.О.,

за участю: представника позивача - ОСОБА_1,

представника співвідповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Олександрівка цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Комунального підприємства «Оберіг» Олександрівської селищної ради, Олександрівської селищної ради Кіровоградської області про внесення змін до наказу про увільнення, виплату середнього заробітку за час військової служби та перебування на сесії, звільнення з роботи та стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом в якому просить (після змін до позовної заяви):

- зобов'язати відповідачів внести зміни до наказу директора комунального підприємства «Оберіг» № 33 від 01.07.2015 року та викласти його в наступній редакції - «увільнити від виконання посадових обов'язків з 30.06.2015 року у зв'язку з призовом на строкову військову службу із збереженням місця роботи, посади та правом на компенсацію із бюджету середнього заробітку»; занести запис про зміну наказу № 33 від 01.07.2015 року до його трудової книжки; занести до трудової книжки запис про проходження строкової військової служби - з 30.06.2015 року по 16.06.2016року та військової служби за контрактом - з 16.06.2016 року по 16.12.2016 року;

- стягнути з відповідачів на його користь середній заробіток за час перебування на строковій військовій службі з 30.06.2015 року по 16.06.2016 року та на військовій службі за контрактом з 16.06.2016 року по 16.12.2016 року в сумі 18175 грн. 33 коп.;

- стягнути з відповідачів на його користь середній заробіток за 8 днів - з 17.12.2016 року по 24.12.2016 року - перебування на настановних заняттях, складанні заліків та іспитів у Кіровоградському державному педагогічному університеті ім. В.Винниченка в сумі 466 грн. 72 коп.;

- зобов'язати відповідачів звільнити його з посади слюсаря з ремонту та обслуговуння систем вентиляції комунального підприємства «Оберіг» Олександрівської селищної ради за власним бажанням з 26.12.2016 року;

- стягнути з відповідачів на його користь нанесену йому моральну шкоду в розмірі 50000 грн.

Ухвалою Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 07.07.2017 року до участі у справі в якості співвідповідача залучено Олександрівську селищну раду Олександрівського району Кіровоградської області (а.с. 102-105).

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала. Суду пояснила, що позивач працював у КП «Оберіг» з 18.11.2014 року слюсарем з ремонту та обслуговування систем вентиляції. Він був працевлаштований вперше та зроблено відповідний запис до трудової книжки. 26.06.2015 року позивач отримав повістку про призов на строкову військову службу та явку до призовної дільниці на 29.06.2015 року. 30.06.2015 року він був направлений в військову частину. Наказом директора КП «Оберіг» № 33 від 01.07.2015 року позивача було увільнено від виконання посадових обов'язків у зв'язку з призовом під час мобілізації із збереженням місця роботи, посади, про що зроблено запис у трудовій книжці. При видачі даного наказу було допущено помилки, а саме позивача було призвано на строкову військову службу, а в наказі зазначено - про призов під час мобілізації. Також не вірно зазначена дата звільнення - замість 30 червня 2015 року вказано 01 липня 2015 року. Не вказано право позивача на компенсацію з бюджету середнього заробітку за час військової служби. 16.06.2016 року позивачем було укладено контракт про проходження військової служби строком до 16.12.2016 року. Під час проходження строкової служби позивач звертався до відповідача з приводу видачі трудової книжки та щодо отримання середнього заробітку за час перебування на службі. Позивач отримав лише трудову книжку. Повторно позивач звертався про нарахування та виплату середнього заробітку за час виконання державних обов'язків 24.10.2016 року. Отримав відповідь про необхідність явки до КП «Оберіг» для вирішення питань. 16.12.2016 року позивач повернувся додому після проходження військової служби, де на нього чекав виклик на настановчі заняття до Кіровоградського державного педагогічного університету ім. В.Винниченка. 19.12.2016 року позивач надав директору КП «Оберіг» копію військового квитка, виклик на сесію, заяву про надання відпустки на період навчання, а також заяву про звільнення з 26.12.2016 року та видачу довідки його середнього заробітку та загальної суми належних йому виплат за увесь час проходження військової служби. 21.12.2016 року позивач отримав відмову в задоволенні заяв, у зв?язку з тим, що він не перебував у трудових відносинах з КП «Оберіг». Також неправомірними діями відповідача позивачу завдано моральної шкоди. Відповідач не бажав вирішувати питання з приводу яких звертався позивач, його ігнорували. Ситуація ускладнилася і стосунками в сім'ї, а саме постійними доріканнями щодо неможливості відстояти свої права. Позивачем втрачені нормальні життєві зв'язки, він не має свого житла, роботи та коштів для оплати орендованого житла і був змушений виїхати за кордон на заробітки. Просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник співвідповідача Олександрівської селищної ради в судовому засіданні вимоги позивача до Олександрівської селищної ради не визнав, просив відмовити у їх задоволенні. Суду пояснив, що відповідно до Статуту КП «Оберіг» Олександрівської селищної ради є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахункові рахунки, здійснює свою діяльність на принципах самофінансування, в тому числі має право вільно наймати працівників. Його засновник - Олександрівська селищна рада не несе відповідальності за діяльність підприємства. На даний час КП «Оберіг» діюче, проте не здійснює своєї діяльності, вирішується питання щодо призначення керівництва підприємства.

Також по справі були допитані свідки.

Свідок ОСОБА_4 суду пояснила, що вона виконувала обов'язки головного бухгалтера до травня 2016 року. 01.07.2015 року відносно ОСОБА_3 було видано наказ про звільнення. Наказ був виданий не вірно, а тому 26.04.2016 року були внесені зміни до наказу та почали проводити нарахування заробітку. Нею було складено доповідну на ім'я директора щодо невідповідності наказу про звільнення вимогам закону. Після внесення змін до наказу проводилося нарахування заробітку, подавалися відповідні дані до відділу соціального захисту населення, але кошти не виплачувалися. Нарахування коштів ОСОБА_3 проводилося за керівництва ОСОБА_5, а після зміни керівництва, при ОСОБА_6 - нарахування не проводилося. Нарахування здійснювала ОСОБА_7 Відділ соціального захисту населення приймав проведені нарахування, але кошти ОСОБА_3 не отримував. Чому невиплачувалися кошти їй не відомо. Трудову книжку ОСОБА_3 щодо увільнення вона заповнювала після видання наказу директора від 26.04.2016 року щодо внесення змін.

Свідок ОСОБА_7 суду пояснила, що позивач працював в КП «Оберіг». Було видано наказ про звільнення позивача, а в квітні 2016 року було внесено зміни до вказаного наказу. Позивачу було виплачено два посадових оклади при звільненні. Після внесення змін до наказу про звільнення проводилося нарахування середнього заробітку позивачу, подавалися відповідні звіти до відділу соціального захисту населення за 2016 рік. За 2015 рік звіти не були прийняті.

Свідок ОСОБА_6 суду пояснив, що працював на посаді директора КП «Оберіг» з вересня 2016 року. Вони зверталися до управління праці, райвійськкомату та управління соціального захисту населення з приводу проведення виплат ОСОБА_3 У 2015 році кошти повинні були виплачуватися з бюджету, а в 2016 року - за рахунок підприємства. У зв'язку з тяжким матеріальним становищем підприємства кошти не виплачувалися. Щодо звільнення ОСОБА_3 дій не вчиняв, так як вважав наказ щодо внесення змін до наказу про звільнення останнього незаконним, а тому вважав, що він був звільнений. Трудова книжка позивача на підприємстві була відсутня.

Свідок ОСОБА_8 суду пояснив, що працював на посаді директора КП «Оберіг» з 09 травня 2014 року по 01 травня 2016 року. Позивач є його рідним сином. Позивачу на роботі було вручено повістку до призовної дільниці для проходження служби. Відносно ОСОБА_3 зробили помилку в оформленні наказів. В управлінні соціального захисту повідомили, що кошти йому будуть виплачені по закінченню служби. Не було роз'яснень щодо нарахування коштів, вони були надані лише в 2016 році. Було видано наказ про зміну наказу про звільнення позивача. На сьогоднішній день ОСОБА_3 не звільнений. Він неодноразово намагався влаштуватися на роботу. Вдома між ними в зв'язку з даними обставинами виникли непорозуміння, вони не спілкуються і на теперішній час. Позивач поїхав до сестри на заробітки в Туреччину.

Свідок ОСОБА_5 суду пояснив, що в квітні 2015 року влаштувався працювати в КП «Оберіг». З травня по серпень 2016 року працював на посаді виконуючого обов'язки директора КП «Оберіг». Відносно проведення виплат ОСОБА_3 зверталися до відповідних органів, а саме управління праці, соціального захисту населення, але конкретної відповіді не надали. Відповідні звіти подавалися до управління соціального захисту населення. Кошти позивачу не виплачувалися.

Заслухавши пояснення учасників процесу та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що згідно наказу № 71/1 від 18.11.2014 року по КП «Оберіг», ОСОБА_3 зараховано на посаду слюсаря з ремонту та обслуговування систем вентиляцій з 18.11.2014 року (а.с. 16-17).

Згідно запису в трудовій книжці АВ №706034 позивача, згідно наказу №33 від 01.07.2015 року, увільнено від виконання посадових обов'язків у зв'язку з призовом під час мобілізації із збереженням місця роботи, посади з 01.07.2015 року (а.с. 16).

Відповідно до повістки військового комісара, згідно з Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу», ОСОБА_3 призвано на строкову військову службу та наказано 29.06.2015 року прибути до призовної дільниці (а.с. 18).

Згідно довідки військової частини А0704 від 11.07.2015 року № 1/2339 солдат строкової військової служби ОСОБА_3 перебував на військовій службі у військовій частині А0704 (а.с. 19).

Військовим квитком серії СО № 942678, виданим 30.06.2015 року підтверджується, що ОСОБА_3 був призваний на строкову військову службу і направлений у військову частину 30.06.2015 року. 16.06.2016 року на підставі наказу командира в/ч А2860 № 18-рс від 16.06.2016 року прийнятий на військову службу за контрактом. 16.12.2016 року на підставі наказу командира в/ч А2860 № 54-рс від 16.12.2016 року звільнений у зв'язку з закінченням вислуги строку військової служби (а.с. 20-21).

Контрактом про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу підтверджується, що між Міністерством оборони України в особі ТВО командира військової частини А2860 та ОСОБА_3 укладено контракт про проходження останнім військової служби у Збройних Силах України протягом строку контракту, а в разі настання особливого періоду - понад установлений строк, відповідно до вимог, визначених законодавством, що регулює порядок проходження військової служби, та цим контрактом. Контракт укладений 16.06.2016 року строком на 6 місяців. Чинність контракту припинено 16.12.2016 року у зв'язку із звільненням у запас за пунктом «ж» (у зв'язку з закінченням вислуги військової служби за контрактом, укладених на умовах, передбачених аб. 2 ч. 3 ст. 23 (наказ командира в/ч А2860 № 54-рс від 16.12.2016 року). Виключений зі списків особового складу частини з 16.12.2016 року згідно наказу № 292 тимчасово виконуючого обов'язки командира військової частини А2860 (а.с. 22-24).

Згідно ст. 2 Кодексу Законів про працю України (далі КЗпП України), право громадян України на працю реалізується ними шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, установі, організації.

Відповідно до ч. 3 ст. 24 КЗпП України, працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу.

Статтею 65 Конституції України передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Згідно ст. 2 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу» (в редакції станом на 11.06.2015 року), військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров?я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Встановлені наступні види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», призов на строкову військову службу оголошується Указом Президента України.

Згідно ст. 23 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (в редакції на червень 2016 року) строки строкової військової служби в календарному обчисленні встановлюються: для солдатів і матросів, сержантів і старшин, які проходять строкову військову службу в Збройних Силах України та інших військових формуваннях, - до 18 місяців; для військовослужбовців строкової військової служби та військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, які під час дії особливого періоду вислужили не менше 11 місяців, осіб, звільнених з військової служби під час дії особливого періоду, які приймаються на військову службу за контрактом у період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану (настання воєнного часу) або оголошення рішення про демобілізацію, строк військової служби в календарному обчисленні встановлюється шість місяців. Строк проходження військової служби для таких військовослужбовців може бути продовжено за новими контрактами на строк шість місяців. У разі закінчення особливого періоду або оголошення рішення про демобілізацію дія таких контрактів припиняється достроково.

Указом Президента України «Про звільнення в запас військовослужбовців строкової служби, строки проведення чергових призовів та чергові призови громадян України на строкову військову службу у 2016 році» № 122/2016 від 29.03.2016 року, визначено звільнення в запас із Збройних сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань військовослужбовців строкової служби, які вислужили встановлені строки строкової військової служби у жовтні-грудні 2016 року.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з обласного збірного пункту - для громадян, призваних на строкову військову службу. Закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 119 КЗпП України (в редакції станом на червень 2015 року) за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації, зберігаються місце роботи, посада і компенсується із бюджету середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, в яких вони працювали на час призову, незалежно від підпорядкування та форми власності. Виплата таких компенсацій із бюджету в межах середнього заробітку проводиться за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 119 КЗпП України (в редакції станом на червень 2016 року) за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації, зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, в яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

З вищевикладеного встановлено, що ОСОБА_3 з 18.11.2014 року зараховано на посаду слюсаря з ремонту та обслуговування систем вентиляцій КП «Оберіг». До трудової книжки АВ № НОМЕР_1, виданої на ім'я ОСОБА_3 18.11.2014 року внесено запис про те, що згідно наказу № 33 від 01.07.2015 року його увільнено від виконання посадових обов'язків у зв'язку з призовом під час мобілізації із збереженням місця роботи, посади з 01.07.2015 року. Однак, ОСОБА_3 фактично було призвано на строкову військову службу з 30.06.2015 року, що підтверджується повісткою військового комісара, довідкою військової частини та військовим квитком ОСОБА_3

Отже, в судовому засіданні було достовірно встановлено, що до трудової книжки ОСОБА_3 було не вірно внесено запис про дату та причини увільнення останнього від виконання посадових обов'язків.

Відповідно до Iнструкції про порядок ведення трудових книжок працівників:

- 2.6. у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис;

- 2.9. виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу роботу, про нагородження та заохочення та ін. мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження.

У разі втрати наказу чи розпорядження або невідповідності їх фактично виконуваній роботі виправлення відомостей про роботу здійснюється на основі інших документів, що підтверджують виконання робіт, не зазначених у трудовій книжці.

Таким чином вимоги позивача про зобов'язання відповідача внести зміни до наказу № 33 від 01.07.2015 року, викладення їх в іншій редакції та занесення запису про зміну до його трудової книжки підлягають задоволенню.

Також, позивач просить зобов'язати відповідача внести запис про проходження ним військової служби.

Відповідно до п. 2.19 Iнструкції про порядок ведення трудових книжок працівників до трудових книжок за місцем роботи вносяться окремим рядком з посиланням на дату, номер та найменування відповідних документів записи про час служби у складі Збройних Сил України та інших військах, із зазначенням дати призову (зарахування) і дати звільнення із служби.

А тому, вищевказані вимоги позивача підлягають також задоволенню.

Вимога про стягнення середнього заробітку за час перебування на строковій службі та військовій службі за контрактом у розмірі 18175,33 грн. також підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 призваний на строкову військову службу з 30.06.2015 року, що підтверджується повісткою військового комісара, довідкою військової частини та військовим квитком позивача. Строкову військову службу він з 16.06.2016 року продовжив військовою службою за контрактом та 16.12.2016 року звільнений в запас та виключений зі списків особового складу військової частини.

Враховуючи вимоги ст.ст. 15, 23, 24, 39 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та ч. 3 ст. 119 КЗпП України, позивач має право на отримання середнього заробітку.

Відповідно до ст. 27 ЗУ «Про оплату праці», порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Обчислення середнього заробітку працівників здійснюється відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100. Нарахування виплат проводяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Відповідно до довідки, розрахунково-платіжних відомостей КП «Оберіг», позивач за травень 2015 року отримав заробітну плату в розмірі 1074,97 гривень, за червень 2015 року 266,88 гривень, а всього 1341,85 грн.

Кількість відпрацьованих днів у травні 2015 року - 18, у червні 2015 року - 5, що разом становить 23 дні.

Середньоденна заробітна плата складає: 1341,85:23 = 58,34 гривень.

Середній заробіток позивача за період з 30 червня 2015 року по 16 грудня 2016 року, виходячи із кількості робочих днів за вказаний період, складає 21644,14 грн. ( 58,34х (130 р.д. 2015 рік + 241 р.д. 2016 рік)).

Однак, слід зазначити, що позивачу у липні 2015 року була виплачена вихідна допомога у розмірі 3025 грн. 35 коп., оскільки вважали його звільненим (а.с. 27-28, 126).

А тому, суд вважає за необхідне вищевказану допомогу віднести на рахунок виплаченого позивачу середнього заробітку.

Таким чином, розмір середнього заробітку, що належить стягнути складає 18618,79 грн.

Однак, позивач просить стягнути з відповідача середній заробіток у розмірі 18175,33 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

За таких обставин, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача середній заробіток у розмірі 18175,33 грн., як просив позивач у своїй заяві.

Середній заробіток визначений судом, без урахування податку та інших обов'язкових платежів, оскільки справляння і сплата податку з громадян та інших обов'язкових платежів є відповідно обов'язком роботодавця та працівника.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за 8 днів - з 17.12.2016 року по 24.12.2016 року - перебування на настановних заняттях, складанні заліків та іспитів у Кіровоградському державному педагогічному університеті ім. В.Винниченка в сумі 466 грн. 72 коп.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 був студентом заочної державної форми навчання Кіровоградського державного педагогічного універститету ім. В.Винниченка (а.с. 33, 34-38, 113-114). Довідкою-викликом № 2/V/ФВ від 12.12.2016 року, адресованою керівнику КП «Оберіг», Кіровоградський державний педагогічний університет ім. В.Винниченка, на підставі ст. 215-220 КЗпП України та ст. 15 ЗУ «Про відпустки», просили надати додаткову відпустку на період настановних занять, виконання лабораторних робіт, складання сесії ОСОБА_3 з 12.12.2016 року по 24.12.2016 року. Довідкою про участь у сесії підтверджується, що позивач перебував у навчальному закладі з 17.12.2016 року по 24.12.2016 року, склавши у вказаний строк заплановані заліки та екзамени (а.с. 30). Також, судом встановлено, що в період з 12.12.2016 року по 16.12.2016 року позивач проходив військову службу за контрактом (а.с. 20-21, 22-23, 24).

Відповідно до положень ч. 2 ст. 39 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими частинами третьою та четвертою статті 119 Кодексу законів про працю України, а також частиною першою статті 51, частиною п'ятою статті 53, частиною третьою статті 57, частиною п?ятою статті 61 Закону України "Про освіту".

Вказаними нормами Закону України «Про освіту» передбачено і право працівників на додаткову відпустку в зв'язку з навчанням.

Згідно абз. 3 п. 2 ст. 216 КЗпП України, працівникам, які успішно навчаються без відриву від виробництва у вищих навчальних закладах з вечірньою та заочною формою навчання, надаються додаткові оплачувані відпустки на період настановчих занять, виконання лабораторних робіт, складання заліків та іспитів на третьому і наступних курсах у вищих навчальних закладах незалежно від рівня акредитації з заочною формою навчання строком 40 календарних днів.

Згідно ст. 217 КЗпП України, на час додаткових відпусток у зв'язку з навчанням (статті 211, 213, 216 даного Кодексу) за працівниками за основним місцем роботи зберігається середня заробітна плата.

Середньоденна заробітна плата позивача складає 58,34 грн., що підтверджує вище наведений розрахунок.

Середній заробіток позивача за час перебування на настановних заняттях, складанні заліків та іспитів у Кіровоградському державному педагогічному універститеті ім. В.Винниченка за 8 днів - з 17.12.2016 року по 24.12.2016 року складає в сумі 459 грн. 36 коп., оскільки позивач прибув на сесію по звільненню з військової служби за контрактом.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне задовольнити вимоги позивача частково та стягнути з відповідача середній заробіток за час навчання у розмірі 459 грн. 36 коп.

Окрім того, позивач просить зобов'язати відповідача звільнити його з посади слюсаря з ремонту та обслуговування систем вентиляції КП «Оберіг» Олександрівської селищної ради з 26.12.2016 року за власним бажанням.

Судом встановлено, що згідно запису № 2 в трудовій книжці АВ № НОМЕР_1 позивача, згідно наказу № 33 від 01.07.2015 року, увільнено від виконання посадових обов'язків у зв'язку з призовом під час мобілізації із збереженням місця роботи, посади з 01.07.2015 року. Відомості про звільнення позивача в трудовій книжці відсутні (а.с. 16-17). З пояснень учасників процесу було встановлено, що позивача спочатку було звільнено із займаної посади, що також підтверджується книгою наказів підприємства. В подальшому наказ про звільнення було скасовано і в нього внесено зміни про увільнення позивача від виконання своїх посадових обов?язків. Тобто, на теперішній час позивач перебуває у трудових відносинах з КП «Оберіг» - офіційного наказу про його звільнення на даний час не існує.

На неодноразові вимоги позивача звільнити його з займаної посади, належні дії з боку керівництва КП «Оберіг» вчинені не були - йому безпідставно відмовляли у задоволенні такої вимоги (а.с. 27-28, 31, 39, 40, 42, 43).

Згідно ч. 1 ст. 38 КЗпП України, працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

У постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 31 жовтня 2012 року № 6-120 цс 12 (яка в силу ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України, є обов?язковою для застосування судами) у цивільній справі за позовом про зміну формулювання причин звільнення з роботи, стягнення вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, Верховний Суд України виклав правовий висновок про те, що за змістом ст. 38 КЗпП України працівник має право з власної ініціативи в будь-який час розірвати укладений з ним на невизначений строк трудовий договір. При цьому, строк розірвання трудового договору і його правові підстави залежать від причин, які спонукають працівника до його розірвання і які працівник визначає самостійно.

Таким чином, чинним законодавством закріплено безумовне право працівника розірвати трудові відносини з роботодавцем в будь-який час.

Відповідно до ст. 241-1 КЗпП України, строки виникнення і припинення трудових прав та обов?язків обчислюються роками, місяцями, тижнями і днями. Коли строки визначаються днями, то їх обчислюють з дня, наступного після того дня, з якого починається строк. Якщо останній день строку припадає на святковий, вихідний або неробочий день, то днем закінчення строку вважається найближчий робочий день.

Згідно п. 2.26 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників днем звільнення працівника вважається останній день роботи.

Тобто день звільнення - це останній день, коли працівник перебуває у трудових відносинах з роботодавцем.

Судом встановлено, що позивач по 24.12.2016 року включно (що є вихідним днем) перебував на навчанні в Кіровоградському державному педагогічному університеті ім. В.Винниченка (а.с. 30), а тому перебував у трудових відносинах з відповідачем. Найближчим робочим днем є 26.12.2016 року.

Таким чином, вимога позивача щодо звільнення з посади слюсаря з ремонту та обслуговування систем вентиляції комунального підприємства «Оберіг» Олександрівської селищної ради з 26.12.2016 року за власним бажанням підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров?я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв?язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Згідно ч. 1 ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди проводиться в разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього зусиль для організації свого життя.

Пленум Верховного Суду України в п. 13 постанови від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз?яснив, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків або змушує докладати додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок відшкодувати моральну (немайнову) шкоду покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Як роз?яснено у п. 9 зазначеної вище постанови, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

У судовому засіданні встановлено, що позивач дійсно переніс моральні страждання із-за порушення гарантованих йому законом прав на працю та отримання заробітної плати, небажанням відповідача провести належне його звільнення та розрахунок з ним. Тривале перебування в стані невизначеності його звільнення та відновлення порушених трудових прав, призвело до порушення його нормальних життєвих укладів. Добрі та щирі відносини в родині були знищені, спілкування з рідними звелося до взаємних докорів та кривд, що було також підтверджено в судовому засіданні батьком позивача - свідком ОСОБА_8 Позивач був змушений шукати іншу роботу та виїхати на заробітки за межі України. Також, він вимушений був звернутися до суду за захистом своїх прав.

Отже, суд вважає, що позивач дійсно зазнав моральних страждань та йому завдана моральна шкода відповідачем. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості. Також суд враховує характер та обсяг страждань, які зазнав позивач, характер втрат, їх тривалість, можливість відновлення. А тому, виходячи з вищевикладеного суд вважає, що позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню в розмірі 10000 грн.

У судовому засіданні також встановлено, що КП «Оберіг» на даний час є діючим, проте не здійснює свою господарську діяльність у з'язку з відсутністю керівника та працівників (а.с. 85-91,151).

Згідно п.п. 1.4, 1.7, 1.9, 3.4.7 Статуту КП «Оберіг» Олександрівської селищної ради, за своїм правовим статусом підприємство є комунальним комерційним і здійснює свою діяльність на принципах повного господарського розрахунку самофінансування, власного комерційного ризику та вільного найму працівників. Засновник, Олександрівська селищна рада, не несе відповідальності за зобов'язаннями підприємства. Директор підприємства приймає та звільняє робітників відповідно до штатного розпису та трудового законодавства України (а.с. 92-96).

Відповідно до ч. 2 ст. 104 ЦК України, юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Згідно матеріалів справи, вбачається, що відповідач по справі не ліквідований, а лише перебуває в стані припинення (а.с. 45-47, 85-91, 151).

За таких підстав, позовні вимоги підлягають задоволенню в частині їх пред?явлення до КП «Оберіг», так як саме з даним підприємством перебуває на сьогоднішній день у трудових відносинах позивач, а співвідповідач Олександрівська селищна рада не може нести відповідальності за зобов?язаннями КП «Оберіг» перед своїми працівниками.

У позовній заяві позивач також просив поновити йому строк для звернення до суду за захистом своїх прав. Слід зазначити, що питання визнання причини пропуску строку звернення до суду поважними та його поновлення вирішено ухвалою суду від 07.07.2017 року за клопотанням представника позивача (а.с. 102-105).

Відповідно до ст. 367 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення в частині присудження стягнення виплати середнього заробітку в межах суми платежу за один місяць.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат в порядку передбаченому ст. 88 ЦПК України, суд приймає до уваги, що при пред?явленні позову позивач був звільненим від сплати судового збору, згідно ст. 5 Закону України "Про судовий збір", тому вважає за необхідне стягнути з відповідача в дохід держави 3968 грн. 00 коп. судового збору, відповідно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 209, 214-215, 218, 294 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_3 до Комунального підприємства «Оберіг» Олександрівської селищної ради, Олександрівської селищної ради Кіровоградської області про внесення змін до наказу про увільнення, виплату середнього заробітку за час військової служби та перебування на сесії, звільнення з роботи та стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.

Зобов'язати Комунальне підприємство «Оберіг» Олександрівської селищної ради внести зміни до наказу № 33 від 01.07.2015 року та викласти його в наступній редакції: «ОСОБА_3 - слюсаря з ремонту та обслуговування систем вентиляції увільнити від виконання посадових обов'язків з 30.06.2015 року у зв'язку з призовом на строкову військову службу із збереженням місця роботи, посади та правом на компенсацію із бюджету середнього заробітку».

Зобов'язати Комунальне підприємство «Оберіг» Олександрівської селищної ради занести запис про зміну наказу № 33 від 01.07.2015 року до трудової книжки ОСОБА_3.

Зобов'язати Комунальне підприємство «Оберіг» Олександрівської селищної ради занести до трудової книжки ОСОБА_3 запис про проходження строкової військової служби - з 30.06.2015 року по 16.06.2016 року та військової служби за контрактом - з 16.06.2016 року по 16.12.2016 року.

Стягнути з Комунального підприємства «Оберіг» Олександрівської селищної ради на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час перебування на строковій військовій службі з 30 червня 2015 року по 16 червня 2016 року, та на військовій службі за контрактом з 16.06.2016 року по 16.12.2016 року в сумі 18175 грн. 33 коп., обрахованої без податків та обов'язкових платежів.

Стягнути з Комунального підприємства «Оберіг» Олександрівської селищної ради на користь ОСОБА_3 середній заробіток за 8 днів - з 17.12.2016 року по 24.12.2016 року - перебування на настановних заняттях, складанні заліків та іспитів у Кіровоградському державному педагогічному університеті ім. В. Винниченка в сумі 459 грн. 36 коп.

Зобов'язати Комунальне підприємство «Оберіг» Олександрівської селищної ради звільнити ОСОБА_3 з посади слюсаря з ремонту та обслуговування систем вентиляції Комунального підприємства «Оберіг» Олександрівської селищної ради з 26.12.2016 року за власним бажанням, на підставі ст. 38 Кодексу Законів про працю України.

Стягнути з Комунального підприємства «Оберіг» Олександрівської селищної ради на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування моральної шкоди 10000 грн.

Стягнути з Комунального підприємства «Оберіг» Олександрівської селищної ради на користь Державної судової адміністрації України, місце знаходження: вул. Липська,18/5, м. Київ, 01601, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України 26255795 судовий збір в сумі 3968 гривень 00 копійок, який необхідно сплатити на рахунок: отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код ЄДРПОУ37993783, банк отримувача Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, код банку отримувача 820019, рахунок отримувача 31215256700001, код класифікації доходів бюджету 22030106.

Рішення суду в частині стягнення середнього заробітку в межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

В решті позовних вимог відмовити.

На рішення суду, протягом 10 днів з дня його проголошення, може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Кіровоградської області, через Олександрівський районний суд Кіровоградської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя : (підпис)

З оригіналом згідно:

Рішення набуло законної сили "------"--------------------------- року та підлягає негайному виконанню.

Суддя Олександрівського районного суду

Кіровоградської області Д.В. Мирошниченко