Ухвала суду № 69392610, 05.10.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2017 р.м.ОдесаСправа № 495/7147/16-а

Категорія: 4 Головуючий в 1 інстанції: Гайда-Герасименко О.Д.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Стас Л.В.

суддів - Турецької І.О., Косцової І.П.

за участю секретаря - Худика С.А.

за участю апелянта - ОСОБА_1

за участю представника відповідача - Биковського В.Д.

за участю представника 3-ї особи - Петровського В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Білгород - Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 23 червня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Маразліївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, третя особа: відділ освіти Білгород-Дністровської районної державної адміністрації, про визнання протиправними рішень та скасування запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_1 звернулась з позовом до Маразліївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про визнання протиправними рішень Маразліївської сільської ради : 1) рішення №183-VІІ від 15 липня 2016 року «Про зміну типу та назви Широківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Білгород-Дністровського району Одеської області», згідно якого був створений навчальний заклад - Широківський навчально-виховний комплекс «Загальноосвітній навчальний заклад І-ІІІ ступенів дошкільний навчальний заклад» Маразліївської сільської ради; 2) рішення №184-VII від 15 липня 2016 року «Про визначення опорного навчального закладу територіальної громади Маразліївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області» яким був визначений опорним навчальним закладом територіальної громади Маразліївської селищної ради Широківський навчально-виховний комплекс «Загальноосвітній навчальний заклад І-ІІІ ступенів дошкільний навчальний заклад» Маразліївської сільської ради; 3) рішення №185-VІІ від 15 липня 2016 року «Про створення філій (відокремлених підрозділів) Широківського навчально-виховного комплексу «Загальноосвітній навчальний заклад І-ІІІ ступенів дошкільний навчальний заклад» Маразліївської сільської ради, яким створені: філія «Маразліївський навчально-виховний комплекс І ступеня - дошкільний навчальний заклад» Широківського навчально-виховного комплексу «Зальноосвітній навчальний заклад І-ІІІ ступенів дошкільний навчальний заклад» Маразліївської сільської ради; філія «Великомар'янівський навчально-виховний комплекс І ступеня дошкільний навчальний заклад» Широківського навчально-виховного комплексу «Загальноосвітній навчальний заклад І-ІІІ ступенів - дошкільний заклад» Маразліївської сільської ради; філія «Долинівський навчально-виховний комплекс І ступеня - дошкільний навчальний заклад» Широківського навчально-виховногокомплексу «Загальноосвітній навчальний заклад І-ІІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад» Маразліївської сільської ради, філія «Олексіївська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів » Широківського начально-виховного комплексу «Загальноосвітній навчальний заклад І-ІІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад» Маразліївської сільської ради; 4) рішення №212-VII від 25 липня 2016 року «Про припинення діяльності юридичних осіб шляхом ліквідації», завдяки якому були ліквідовані Олексіївська ЗОШ І-ІІІ ступенів ступенів, Маразліївська ЗОШ І-ІІІ ступенів, Долинівська ЗОШ І-ІІ ступеня, Великомар'янівській навчально-виховний комплекс «Загальноосвітній навчальний заклад І-ІІ ступенів дошкільний навчальний заклад. Про що внесено відповідні відомості в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

В обґрунтування позову зазначив, що внаслідок прийняття зазначених рішень відбулося суттєве порушення прав територіальної громади, що неминуче потягне за собою зниження якості та доступності публічних послуг, які надаються в об'єднаній територіальній громаді, що прямо суперечить принципам її створення, викладеним у п.5 ч.1 ст.4 Закону України «Про добровільне об'єднання територіальних громад».

Постановою Білгород - Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 23 червня 2017 року - в задоволенні позову - відмовлено.

В апеляційній скарзі, ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду від 23 червня 2017 року -скасувати, прийняти нову постанову про задоволення позову.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції, відмовляючи в позові, виходив з того, що спірні Рішення щодо створення єдиного освітнього простору закладів освіти громади, визначення опорного закладу та створення його філій, приймались згідно чинного законодавства.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, безвідносно мотивів таких висновків, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, у 2015 році відповідно до державного курсу на децентралізацію влади, відбувся процес об'єднання Маразліївської, Великомар'янівської та Широківської сільських рад в Маразліївську сільську раду.

У відповідності до Закону України від 05.02.2015 № 157-УІІІ «Про добровільне об'єднання територіальних громад» до об'єднаних громад переходять повноваження, надані державою, одне із них - управління закладами освіти.

За рішеннями Білгород-Дністровської районної ради №51-УІІ від 25.12.2015 року «Про вилучення з оперативного управління відділу освіти і науки Білгород-Дністровської районної державної адміністрації комунального майна територіальних громад району, управління яким здійснює районна рада та передачі у комунальну власність Маразліївської територіальної громади» та рішення Маразліївської сільської ради №57-УІІ від 28.12.2015 року «Про прийняття комунального майна закладів освіти у комунальну власність територіальної громади Маразліївської сільської ради, управління яким здійснює Маразліївська сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області з комунальної власності територіальних громад Білгород-Дністровського району», Маразліївська сільська рада стала засновником закладів освіти, які знаходяться на території Маразліївської сільської ради.

Представник відповідача зазначив, що створення опорних шкіл в освітніх округах втілюється в життя, що дозволить значно покращити рівень освіти. Уряд пропонує нову концепцію опорних шкіл, які матимуть інвестиції в навчання і якісні знання, в школах буде безкоштовний інтернет, направлятимуться кошти на ремонт спортивних залів, кабінетів, заходів з енергоефективності, буде обладнано мультимедійними комплексами класні приміщення, оснащено за сучасними вимогами кабінети фізики, математики, хімії, біології.

Таким чином, Маразліївською сільською радою не було закрито жодного освітнього закладу, дії Маразліївської сільської ради щодо створення освітнього округу, визначення опорного закладу та його філій здійснювалися відповідно до п.2 Положення про освітній округ - Філія виконує функції початкової школи.

Так, відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з частиною другою статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

Таке ж правило повинно застосовуватись і до правових актів індивідуальної дії.

Право на захист - це самостійне суб'єктивне право, яке з'являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оскарження останнього.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту.

Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.

Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Наведені положення не дозволяють скаржитися щодо законодавства або певних обставин абстрактно, лише тому, що заявники вважають начебто певні положення норм законодавства впливають на їх правове становище.

Не поширюють свою дію ці положення й на правові ситуації, що вимагають інших юрисдикційних (можливо позасудових) форм захисту від стверджувальних порушень прав чи інтересів.

Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен установити, що у зв'язку з прийняттям рішенням чи вчиненням дій (допущення бездіяльності) суб'єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача.

З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особі, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення).

Тобто, встановлення факту наявності порушення права, свободи чи інтересу особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов'язковим під час судового розгляду.

Таким чином, обов'язковою умовою для визнання протиправним рішення (дії, бездіяльності) суб'єкта владних повноважень є наявність факту порушення останнім прав, свобод чи охоронюваних законом інтересів особи, яка звернулась за їх судовим захистом.

Відсутність порушеного права (свободи, охоронюваного законом інтересу) чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в задоволенні позову.

У ст. 143 Конституції України, вказано, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Таким чином, обґрунтованим є висновок суду стосовно того, що спірне рішення прийняте відповідачем в межах наданих законом повноважень.

Позивачем не доведено, яким чином оскаржувані рішення порушують права та інтереси мешканців територіальної громади, доводів в підтвердження непогодження територіальної громади із вказаними рішеннями, документів (доказів) про те, що позивач уповноважена територіальною громадою щодо звернення до суду, позивачем не надано.

Як встановлено апеляційним судом та зазначено вище, жодних правових наслідків, які могли би порушувати права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача та бути предметом оскарження, з прийняттям оскаржуваного рішення відповідача не виникло.

Зокрема, позивач наполягає на тому, що нагальної необхідності для створення освітнього округу (опорного закладу та його філії) не було адже і до його створення учні в ліквідованих учбових закладах отримували якісну освіту. Внаслідок створення опорного навчального закладу ліквідації низки навчальних закладів відбудеться суттєве збільшення посад у Маразліївській сільській раді, відбудеться суттєве збільшення фінансування. Збільшення зазначених посад потягне за собою значні витрати на заробітні платні водіїв, механіків, утримання автівок. Крім того, стан автомобільних доріг, якими будуть діставатися учні та викладачі до опорної школи значна відстань від міста мешкання та міста навчання, кількість автотранспорту не відповідає вимогам зручності та наявності твердого покриття. Усе це неминуче позначиться на учнях негативним чином. У новоствореному опорному закладі залишилися працювати вчителя менших кваліфікаційних категорій ніж у ліквідованих навчальних закладах, що потягне за собою погіршення рівня надання знань. Крім того, відповідач не опублікував на своєму офіційному сайті жодного проекту нормативно-правових актів, не оприлюднив своїх рішень на протязі п'яти днів, приховував їх від громади з метою здійснення реєстрації ліквідування навчальних закладів та реєстрації філій.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, безвідносно мотивів таких висновків, про відмову в задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги, які зводяться до порушення оскаржуваними рішеннями відповідача її прав як члена територіальної громади, цей висновок не спростовують.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 195, 196; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Білгород - Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 23 червня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Маразліївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, третя особа: відділ освіти Білгород-Дністровської районної державної адміністрації, про визнання протиправними рішень та скасування запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту виготовлення її в повному обсязі.

Головуючий :

Судді: