Рішення № 6939195, 12.11.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 4/471 12.11.09

За позовом Громадської організації «Координаційна рада міських громадських організацій інвалідів м. Києва»

До 1.Підприємства «Київський центр професійної, медичної, трудової та соціальної реабілітації інвалідів»

2.Відкритого акціонерного товариства ««Всеукраїнський акціонерний банк»«Всеукраїнський акціонерний банк»

Про визнання договору недійсним

Суддя Борисенко І.І.

Представники:

Від позивачаСкрипський В.Р., Риченко В.В. дов.

Від відповідача1. Кравченко

2. Катаєва О.О. дов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним іпотечний договір від 30.05.2008р. між Відкритим акціонерним товариством «Всеукраїнський акціонерний банк»та Підприємством «Київський Центр професійної, медичної, трудової та соціальної реабілітації інвалідів».

В процесі розгляду справи позивачем було заявлено заяву про забезпечення позову, в якій позивач просив винести ухвалу про забезпечення позову, якою заборонити Комунальному підприємству «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на обєкти нерухомого майна» здійснювати внесення записів (змін) в реєстр прав на нерухоме майно відносно адміністративної будівлі в літ «П», загальною площею 916,90 кв.м , розташованої в м.Києві, по вул..Фрунзе,60 і належить підприємству «Київський центр професійної, медичної, трудової та соціальної реабілітації інвалідів»(04071, м.Київ, вул.. Костянтинівська,21, ідентифікаційний код 32209626) на праві господарського відання.

Розглянувши подані письмові докази та матеріали, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для вжиття заходів до забезпечення позову у даній справі виходячи з наступного.

Відповідно до статті 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.12.2006 р. N 01-8/2776 "Про деякі питання практики забезпечення позову" у випадку звернення до суду з клопотанням про забезпечення позову заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог передбачених ст. 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Позивачем не було наведено суду безумовних підстав, які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів, не наведено суду належних доказів, також з поданих матеріалів справи судом не встановлено обставин, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам позивача. Окрім того, позивачем не наведено доказів того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідач-1 позовні вимоги визнає, але письмового відзиву на позовну заяву суду не надав.

Відповідач-2 позовні вимоги не визнає, свої заперечення виклав у письмовому відзиві на позовну заяву від 13.07.2009р. за № 31/12-3616.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Підприємством «Київський Центр професійної, медичної, трудової та соціальної реабілітації інвалідів»(іпотекодавець) та Відкритим акціонерним товариством «Всеукраїнський акціонерний банк»(іпотекодержатель) укладено іпотечний договір від 30.05.2008 до кредитного договору від 28.05.2008 цього банку з Підприємством «Харківський центр професійної, медичної, трудової та соціальної реабілітації інвалідів правоохоронних органів».

Предметом іпотеки є адміністративна будівля зі всіма об'єктами функціонально пов'язаними з цим нерухомим майном, загальною площею 916,90 кв.м., що розташована за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, 60.

Позивач стверджує, що відповідно до пунктів 1.1, 4.4 статуту підприємства «Київський Центр професійної, медичної, трудової та соціальної реабілітації інвалідів»його засновником є Громадська організація «Координаційна Рада міських громадських організація інвалідів м. Києва»; майно, яке є власністю засновника, закріплене за Центром з правом господарського відання; укладання договорів щодо купівлі-продажу, міни, дарування, передачі в оренду, лізинг, заставу основних засобів, здійснюється Центром після отримання згоди засновника у порядку, передбаченому його статутом. Відповідно до пункту 6.5 статуту Ради її майно та кошти не можуть бути предметом застави.

На думку позивача, іпотечний договір укладений Центром без необхідного обсягу цивільної дієздатності стосовно надання в іпотеку майна, що є власністю Ради. Підпункт 3.1.4 іпотечного договору містить недостовірні дані про те, що іпотекодавець є повністю праводієздатною особою та укладення цього договору не потребує узгодження з третіми особами, у т.ч. з Радою. Пункт 2.2 та підпункт 3.1.1 іпотечного договору суперечать положенням статей 112, 136 Господарського кодексу України щодо власника предмета іпотеки, яким за законом є Рада.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається також на частину першу статті 321 Цивільного кодексу України, відповідно до якої, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Проте, на думку позивача, умови іпотечного договору (підпункт 2.7.1, пункт 2.8, підпункти 4.1.5, 4.1.6, 4.1.11, пункти 7.1 - 7.6), укладеного відносно предмета іпотеки, що є власністю позивача, суттєво обмежують та перешкоджають здійсненню ним права власності і без його волевиявлення створюють підстави для відчуження майна.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав:

Позивачем в обґрунтування своєї позовної заяви не надано жодних доказів того, що майно яке є предметом іпотеки за спірним іпотечним договором є власністю Позивача, та було передано Відповідачу-2 на праві господарського відання.

Так, відповідно до п. 1.2. Статуту Підприємства «Київський Центр професійної, медичної, трудової та соціальної реабілітації інвалідів»- Центр є юридично особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, круглу печатку,та штампи зі своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом, рахунки в установах банків.

Відповідно до п. 1.4. Статуту Підприємства «Київський Центр професійної, медичної, трудової та соціальної реабілітації інвалідів»- центр не відповідає за зобов'язання Засновника Центру, рівно як Засновник Центру не відповідає за зобов'язання Центру.

Як видно з п. 3.2. Статуту Підприємства «Київський Центр професійної, медичної, трудової та соціальної реабілітації інвалідів» - Засновник центру не має виключної компетенції, щодо надання будь-яких погоджень/затверджень угод по відчуженню, чи обтяженню майна, що належить Центру.

Відповідно до п.3.9. Статуту Підприємства «Київський Центр професійної, медичної, трудової та соціальної реабілітації інвалідів»- Директор Центру розпоряджається в установленому порядку майном і коштами Центру, укладає цивільно-правові договори. Тощо Директор Центру має право розпоряджатись майном Центру без будь-яких погоджень з боку Засновника Центру.

Згідно з п. 4.3. Статуту Підприємства «Київський Центр професійної, медичної, трудової та соціальної реабілітації інвалідів»- Центр має право укладати цивільно-правові договори, щодо належного йому майна.

Відповідно до положень спірного Іпотечного договору (п.п. 2.1., 2.2.)- предметом іпотеки є нерухоме майно, а саме: нежитлова нерухомість - адміністративна будівля, літ. «П»зі всіма об'єктами функціонально пов'язаними з цим нерухомим майном, загальною площею 916,90 кв.м., що розташована за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, буд. 60, та належить на праві власності Відповідачу-2 на підставі договору купівлі-продажу адміністративного будинку.

Згідно з витягом з протоколу №2 засідання виконкому Координаційної Ради міських громадських організацій інвалідів міста Києва від 25.02.2008р. Позивачем було надано дозвіл Відповідачу-2 виступити майновим поручителем для забезпечення виконання зобов'язання підприємства «Харківський центр професійної, медичної та трудової реабілітації інвалідів правоохоронних органів»за кредитним договором між підприємством «Харківський Центр професійної, медичної, трудової та соціальної реабілітації інвалідів правоохоронних органів»та ВАТ «ВіЕйБі Банк». Також згідно витягу з протоколу №2 зазначено, що нерухоме майно, що розташовано за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, буд. 60 літера «П»належить Відповідачу-2 на праві власності.

Таким чином, твердження позивача, що він є власником нерухомого майна, що було передано в іпотеку згідно із спірним іпотечним договором не відповідає дійсності, оскільки власником цього майна є Відповідач-2.

Також не відповідає дійсності і тому не приймається судом до уваги твердження Позивача, що Відповідач-2 не мав необхідного цивільної дієздатності, оскільки Відповідач-2 мав право вільно розпоряджатись належним йому майном, а Позивач надав свою згоду на укладення іпотечного договору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В порушення ст. 33 Господарського процесуального кодексу України позивачем не доведено у спосіб встановлений ст. 34 цього ж Кодексу законних підстав для задоволення позовних вимог. Доводи, викладені у його позовній заяві спростовані у відзиві на позовну заяву та доданими до них документами, а тому суд не знаходить підстав для задоволення позову.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

12.11.2009р. в судовому засіданні закінчено розгляд справи. Суддя за згодою представників сторін, оголосив тільки вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня його підписання.

Суддя І.І.Борисенко

Рішення підписано: 30.11.2009р.