Ухвала суду № 69391949, 05.10.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/1093/17 Головуючий у 1-й інстанції: Тимошенко В.П. Суддя-доповідач: Губська О.А.

У Х В А Л А

Іменем України

05 жовтня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів: Парінова А.Б., Беспалова О.О.

за участю: секретаря судового засідання Сергієнко Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області, третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору - Державна казначейська служба України про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В

Позивач звернувся до суду з позовом до територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області, третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору - Державна казначейська служба України, у якому просив:

визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови у виплаті позивачу вихідної допомоги за останньою посадою - судді Канівського міськрайонного суду Черкаської області у зв'язку із звільненням позивача із вказаної посади;

зобов'язати відповідача виплатити позивачу вихідну допомогу у розмірі 10 місячних заробітних плат на час звільнення у відставку з посади судді Канівського міськрайонного суду Черкаської області, виходячи із розрахунку 23200,00 грн у місяць, що складає 232000,00 грн.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить зазначене рішення скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити, при цьому вказує на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін у відкритому судовому засіданні без здійснення фіксування технічними засобами у відповідності до ч. 1 ст. 41 КАС України.

Судом установлено, що постановою Верховної Ради України від 22.09.2016 № 1600-VIII "Про звільнення суддів" позивача у зв'язку з поданням заяви про відставку звільнено з посади судді Канівського міськрайонного суду Черкаської області.

Відповідно до вказаної постанови, наказом голови Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 23.09.2016 № 46-о ОСОБА_2 було з 22.09.2016 відраховано зі штату Канівського міськрайонного суду Черкаської області.

У відповідності до листа ТУ ДСА в Черкаській області № 865-02/17 від 21.06.2017 вихідна допомога ОСОБА_2 виплачена не була.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд попередньої інстанції мотивував своє рішення тим, що право на відставку позивачем реалізовано під час дії редакції Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів», положеннями якого, станом на час прийняття постанови Верховної Ради України про звільнення позивача у відставку, не передбачена виплата вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, тому відсутні правові підстави для її виплати.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає правильним такий висновок суду першої інстанції, виходячи з такого.

Згідно із ч. 1, 3, 4 ст. 120 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 № 2453-VІ (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 135 цього Закону, має право подати заяву про відставку. Заява про відставку, заява про звільнення з посади за власним бажанням подається суддею безпосередньо до Вищої ради юстиції, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви вносить до органу, який обрав або призначив суддю, подання про звільнення судді з посади. Суддя здійснює свої повноваження до прийняття рішення про його звільнення.

Відповідно до ст. 111 цього Закону суддя суду загальної юрисдикції звільняється з посади органом, який його обрав або призначив, виключно з підстав, передбачених частиною п'ятою статті 126 Конституції України, за поданням Вищої ради юстиції.

Частиною 5 ст. 126 Конституції України передбачено, що суддя у разі подання ним заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням звільняється з посади органом, що його обрав або призначив - в даному випадку Верховною Радою України.

Згідно з ч. 3 ст. 122 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", повноваження судді припиняються з дня прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення з посади судді.

Частиною 1 ст. 136 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 №2453-VI в редакції Закону від 14.03.2014 № 887-VII було визначено, що судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

Разом з тим, суд правильно зауважив, що Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27.03.2014 № 1166-VІІ (а саме пп. 1 п. 28 цього Закону), який набув чинності з 01.04.2014, виключено вказану статтю 136 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України(справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) № 1-рп/99 від 09.02.1999 визначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Отже, при вирішенні питання щодо наявності у судді, який пішов у відставку, права на отримання вихідної допомоги, слід керуватись нормами закону, який врегульовує спірні правовідносини, у редакції, чинній на дату прийняття рішення про звільнення судді у відставку, тобто нормами Закону України № 2453-VI в редакції, станом на дату прийняття постанови Верховної Ради України, якою позивача звільнено у відставку, а не станом на час, коли позивач набув право на відставку, як він помилково вважає.

З матеріалів справи встановлено, що станом на день прийняття постанови Верховної Ради України про звільнення позивача з посади (22.09.2016) Закон України "Про судоустрій і статус суддів" не передбачав право судді, який вийшов у відставку, на отримання вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

З огляду на викладене, суд попередньої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність у розглядуваному випадку законодавчих підстав для виплати вихідної допомоги позивачу, а також правомірність дій відповідача щодо відмови у її виплаті.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та дотриманні норм процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для скасування оскаржуваного судового рішення колегія суддів не вбачає.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У Х В А Л И В

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області, третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору - Державна казначейська служба України про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити дії - залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2017 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяО.А. Губська СуддяА.Б. Парінов СуддяО.О. Беспалов

Повний текст ухвали виготовлено 06.10.2017

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Беспалов О.О.

Парінов А.Б.