Постанова № 69391849, 03.10.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

03 жовтня 2017 року справа № 804/5606/16 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Юрко І.В., суддів: Гімона М.М., Чумака С. Ю.,

за участю секретаря судового засідання: Федосєєвої Ю.В.

представників позивача Наливайко Н.А., Гвоздецького А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного Акціонерного товариства «Сентравіс продакшн юкрейн» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2017 року у справі №804/5606/16 за позовом Приватного Акціонерного товариства «Сентравіс продакшн юкрейн» до Дніпропетровської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач 01.09.2016 року звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Дніпропетровської митниці ДФС, в якому просив визнати протиправним та скасувати:

- рішення про коригування митної вартості товарів №110090000/2016/000018/1 від 31.05.2016 року;

- картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №110090000/2016/00028 від 31.05.2016 року.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, якою просив скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Представники позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції підтримали вимоги апеляційної скарги, просили їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання апеляційної інстанції не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до частини четвертої статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, та явка яких у відповідності до статті 120 Кодексу адміністративного судочинства України не визнавалась судом обов'язковою, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників позивача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Позивач - Акціонерне товариство «Сентравіс продакшн юкрейн» (код ЄДРПОУ 32014517), є юридичною особою. Основним видом діяльності підприємства є виробництво будівельних металевих конструкцій і частин конструкцій, оптова торгівля металами та металевими рудами.

Відповідач - Дніпропетровська митниця ДФС є суб'єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Митним кодексом України повноваження.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 01.03.2012 року між Приватним Акціонерним товариством «Сентравіс продакшн юкрейн» (покупець) та компанією «CENTRAVIS SALES (Switzerland) S.А.», Швейцарія, (продавець) укладено непрямий зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу №05-2/477, згідно умов якого продавець зобов'язався здійснити покупцю поставку товару (нержавіючу заготовку), а покупець зобов'язався прийняти його та оплатити на умовах, зазначених у контракту. Умови поставки FCA Bognolo Mella, Італія (а.с.76-79 т.1).

Додатковою угодою №3 від 13.02.2014 року сторони контракту визначили предмет контракту як: нержавіюча трубна заготовка та безшовні нержавіючі труби. Також можуть бути поставлені зразки заготовок та труб (а.с.80 т.1).

Додатковою угодою №5 від 17.11.2014 року сторони контракту визначили загальну суму договору на момент його підписання 15000000 евро (а.с.81 т.1).

Додатковою угодою №9 від 09.12.2015 року сторони контракту визначили строк дії договору до 31.12.2016 року (а.с. 84 т.1).

Для здійснення митного контролю та митного оформлення декларантом позивача 30.05.2016 року подана митна декларація №110090000/2016/003177, відповідно до якої для проведення Відповідачем митного оформлення заявлено два товари:

- «трубна заготовка з нержавіючої марки сталі кована, кругла, зачищена: згідно EN 10204.3.1 марка сталі S32304D 180мм С- 0,014%; CR - 22,98%; Ni - 4,54%» (далі по тексту - Товар №1);

- «трубна заготовка з нержавіючої марки сталі з нікелевих сплавів кована, кругла, зачищена: згідно EN 10204.3.1 марка сталі N08825 D 180мм С- 0,018%; CR - 22,08%; Ni - 39,79%» (далі по тексту - Товар №2) (а.с.11-12 т.1).

Митна вартість товару заявлена позивачем за ціною контракту (основний метод) відповідно до ст. 58 Митного кодексу України(далі - МКУ) Товару №1 на рівні - 2,753 евро/кг, Товару №2 на рівні - 7,148 евро/кг.

Для підтвердження заявленої митної вартості товару під час проведення митного контролю та митного оформлення позивачем разом з МД надано наступні документи:

-CMR А №051359 від 25.05.2016 року;

-свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу САЕ 873783 від 14.07.2011 року;

-свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу ВКС 097908 від 28.01.2009 року;

-сертифікат якості №АС/1840 від 25.05.2016 року;

-документ, що підтверджує вартість перевезення товару №5081 від 25.05.2016 року;

-документ, що підтверджує вартість страхування - додаткова угода №153 від 25.05.2016 року;

-документ, що містить інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини б/н від 25.05.2016 року;

-розрахунок ціни (калькуляція) б/н від 25.05.2016 року;

-рахунок - фактура (інвойс) № 201620090 від 25.05.2016 року;

-зовнішньоекономічний договір №05-2/477 від 01.03.2012 року;

-доповнення до зовнішньоекономічного договору №2 від 05.12.2013 року, №3 від 13.02.2014 року, №8 від 05.08.2015 року;

-договір страхування №25.0000909.03/09-5/1089 від 27.12.2011 року;

-доповнення до внутрішнього договору - заявка №867 від 23.05.2016 року;

-інформація про позитивні результати фітосанітарного контролю товару №2730 від 25.05.2016 року;

-декларація про походження товару №3105 від 25.05.2016 року;

-відповідь декларанта від 30.05.2016 року;

-копія митної декларації країни відправлення №MRN 16 ITQXJ010024329Е1 від 26.05.2016 року.

Крім того, на підтвердження заявленої митної вартості та на вимогу митного органу декларантом надано до митного органу наступні документи: переклади CMR, сертифікати якості інвойси, пакувальний аркуш.

31.05.2016 року митний орган своєю карткою за №110090000/2016/00028 відмовив позивачу у митному оформленні товару за митною декларацією №110090000/2016/003177, та прийняв рішення про коригування митної вартості товару №110090000/2016/000018/1, відповідно до якого митну вартість визначено за резервним методом 2-ґ. При цьому зазначено, що митна вартість товару не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, у зв'язку з ненаданням декларантом витребуваних митним органом додаткових документів (а.с.13-14, 15-16).

Зазначені вище рішення та картку відмови, прийняті відповідачем 31.05.2016 року, позивач оскаржив до суду.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення Дніпропетровської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №110090000/2016/000018/1 від 31.05.2016 року та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №110090000/2016/00028 від 31.05.2016 року, прийняті на підставі та у межах повноважень, що передбачені діючими нормативно-правовими актами.

Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч.2 ст.57). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч. 3 ст.57).

Метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), закріплено в ст.58 Митного кодексу України.

Як визначено в ч.4 ст.58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень ч.10 цієї статті.

Водночас, як встановлено ч.5 ст.58 Митного кодексу України, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Нормами п.2 ст.52 Митного кодексу України визначено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

У відповідності до вимог ч.2 ст.53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводиться розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт); рахунок-фактура (інвойс) або рахунок - проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 вказаної статті також передбачено, що у разі, якщо документи, зазначені у ч.2 цієї статті, містять розбіжності, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний та авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до ч.1, ч.2, ч.3 ст.54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 Митного кодексу України.

Відповідно до п.1 ч.4 ст.54 Митного кодексу України контроль заявленої декларантом митної вартості товарів здійснюється шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до п.4 ст.57 Митного кодексу України у разі, якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п.2 ч.1 ст.57 Митного кодексу України.

При цьому, застосування другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 та 60 цього Кодексу. Під час консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Згідно ч.5 ст.55 Митного кодексу України декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна у митному органі.

Зокрема, статтею 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Аналіз положень частини 3 статті 53, частин 1, 2 та 5 статті 54, статті 58 Митного кодексу України надає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

Відповідно до частини 6 статті 54 Митного кодексу України підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю є виключно наявність обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/ або недостовірні відомості про митну вартість товарів.

Сумніви у достовірності поданих декларантом відомостей можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості, митниця зобов'язана доводити в суді, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Таким чином, у разі виявлення митним органом розбіжності між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, митний орган вправі витребувати від декларанта додаткові документи та здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують сумнів у правильності визначення митної вартості товарів.

З оскаржуваного рішення митного органу вбачається, що за результатами автоматизованої системи аналізу ризиків (АСАУР) за результатами формато - логічного контролю по МД №110090000/2016/003177 від 30.05.2016 року було згенеровано обов'язкову форму контролю 105-2 «Контроль правильності визначення митної вартості товарів».

За результатами перевірки документів та відомостей (формато-логічний контроль), наданих до митного оформлення за МД №110090000/2016/003177 від 30.05.2016 року виявлено наступні розбіжності та відсутність відомостей:

- відсутні переклади супровідних документів, поданих до митного оформлення українською мовою (CMR, сертифікати якості, інвойси пакувальний аркуш, декларація країни експорту);

- згідно п.4.4 договору 05-2/477 від 01.03.2012 року продавцем разом з товаром направляється оригінал сертифіката про походження. Зазначений документ не надано до митного оформлення;

- під час аналізу вартісних граф електронної копії декларації країни відправлення товару, виявлена відсутність інформації про вартість товару за конкретною поставкою. Таким чином, зазначений документ не підтверджує митну вартість товару;

- в рахунку на виконання транспортних послуг відсутня інформація щодо сум, сплачених за виконання експедиційних послуг;

- відповідно до п.2 специфікації №206 від 25.05.2016 року умови оплати - 90 календарних днів з дати відвантаження, а згідно рахунку №3150000078 від 25.05.2016 року 90 днів з дати інвойсу.

Митним органом 30.05.2016 року декларанту надіслано електронне повідомлення про необхідність надати (за наявності) додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, з відповідним обгрунтуванням вищезазначених підстав для запиту додаткових документів, а саме:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

3) каталоги, специфікації виробника товару;

4) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та інформація біржових організацій про вартість товару або сировини;

5) сертифікат про походження.

Крім зазначеного, митним органом вказаними електронними повідомленнями з посиланням на ч.6 ст.53 МК України, попереджено позивача про те, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Шляхом електронного зв'язку декларантом 30.05.2016 року разом з тими документами, що вже надавались, надано наступні додаткові документи:

- специфікацію №206 від 25.05.2016 року;

- інвойси від постачальника товару та від виробника (№3150000078, 201620090, 201620091 від 25.05.2016 року);

- договір на перевезення №27/12/09-5/1318 від 27.12.2012 року;

- укладені між компанією «CENTRAVIS SALES (Switzerland) S. А.». Швейцарія та «ITALFOND S.P.A.», Італія - замовлення №3-2016 від 02.03.2016 року, підтвердження замовлення від 22.03.2016 року, замовлення №4/2016 від 02.03.2016 року, підтвердження замовлення від 22.03.2016 року;

-комерційна пропозиція від виробника на аналогічний товар №118588 від 01.04.2016 року.

Як зазначено в рішенні про коригування митної вартості, вказане вище, з урахуванням наданих декларантом додаткових документі, дає підстави для сумнівів щодо достовірності наданих відомостей. Декларантом не надано: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; сертифікат про походження; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Інші документи декларантом до митного оформлення не надавались.

Так, обґрунтовуючи розбіжності у наданих позивачем документах, митний орган посилається на те, що наявна у митного органу інформація щодо митної вартості ідентичних та подібних (аналогічних) товарів призвела до виникнення сумнівів у достовірності визначення митної вартості. Далі в рішенні зазначено, що у митного органу відсутня інформація щодо митної вартості ідентичних та подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено за методом визначення митної вартості 2а) та 2б). За проведеним контролем співставлення -автоматизоване порівняння даних, які містяться в митних деклараціях або інших документах, поданих для митного контролю або митного оформлення, з даними, які містяться в електроних копіях митних декларацій або інших документах, а саме, які були раніше оформленні по МД №110090000/2016/00972 від 24.02.2016 р. за ціною - 3,030 евро/кг по товару 1 та по МД №110090000/2016/00933 від 24.02.2016 р. за ціною - 7,827 евро/кг по товару 2 за тих же комерційних умовах та характеристик.

Далі, в рішенні зазначено, що вартість оцінюваних товарів скориговано за інформацією попередніх оформлень з урахуванням характеристик та усіх складових митної вартості, визначальних для визначення митної вартості товару до рівня товару 1 за МД №110090000/2016/00972 від 24.02.2016 р. за ціною - 3,107 евро/кг, та до рівня товару 2 за МД №110090000/2016/00933 від 24.02.2016 р. за ціною - 7,906 евро/кг із застосуванням другорядног методу визначення митної вартості 2-2г-резервним методом із використанням відомостей, наявних у митного органу.

Колегія суддів звертає увагу, що митним органом взагалі не обґрунтовано, чому, проводячи порівняння, як зазначено в рішенні, з аналогічним (подібним) товаром, що декларувався 24.02.2016 року за ціною 3,030 евро/кг по товару 1 та за ціною 7,827 евро/кг по товару 2, митний орган скоригував вартість товару, що декларувався позивачем 30.05.2016 року за ціною - 3,107 евро/кг по товару 1 та за ціною - 7,906 евро/кг по товару 2.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представником позивача не доведено обґрунтованість такого порівняння та коригування митної вартості.

Крім того, зазначене в рішенні співставлення товарів та корегування митної вартості колегія суддів вважає безпідставним та не вмотивованим з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що для здійснення митного контролю та митного оформлення декларантом позивача 30.05.2016 року подана митна декларація №110090000/2016/003177, відповідно до якої для проведення митного оформлення заявлено два товари:

Товар 1 - «трубна заготовка з нержавіючої марки сталі кована, кругла, зачищена: згідно EN 10204.3.1 марка сталі S32304 D 180мм С- 0,014%; CR - 22,98%; Ni - 4,54%»,

Товар 2 - «трубна заготовка з нержавіючої марки сталі з нікелевих сплавів кована, кругла, зачищена: згідно EN 10204.3.1 марка сталі N08825 D 180мм С- 0,018%; CR - 22,08%; Ni - 39,79%» (а.с.11-12 т.1).

Митна вартість товару заявлена позивачем за ціною контракту (основний метод) відповідно до ст.58 Митного кодексу України: Товару №1 на рівні - 2,753 евро/кг, Товару №2 на рівні - 7,148 евро/кг.

Згідно МД №110090000/2016/00972 від 24.02.2016 року за ціною - 3,030 евро/кг декларувався Товар 1 «трубна заготовка з нержавіючої марки сталі кована, кругла, зачищена: згідно EN 10204.3.1 марка сталі F347 (TP347HB) D 270мм; D 325мм; С- 0,044%; CR - 17,28%; Ni - 9,39%» (а.с.112 т.1).

Згідно МД №110090000/2016/00933 від 24.02.2016 року за ціною - 7,827 евро/кг декларувався Товар 2 «трубна заготовка з нержавіючої марки сталі кована, кругла, зачищена: згідно EN 10204.3.1 марка сталі UNS N08825; D 180мм; С- 0,013%; CR - 21,55%; Ni - 48,59%; Fe - 33,3%» (а.с.113-зворіт т.1).

З наведеного вбачається, що позивачем 30.05.2016 року декларувався товар за іншими якісними характеристиками сталі (марка сталі, вміст нікеля та заліза), а тому приведений в порівняння товар, який оформлювався 24.02.2016 року не може бути визнаний як подіьний (аналогічний).

Далі, митний орган, обґрунтовуючи своє рішення про коригування митної вартості, послався на те, що надана позивачем калькуляція ґрунтується на ціновій інформації, отриманої від продавця відповідної продукції, не містить інформацію щодо усіх складових формування ціни даного товару. Таким чином, зазначена калькуляція не є коректним щодо формування ціни від виробника і не може пояснювати зменшення ціни товару для позивача.

Ці посилання колегія суддів вважає безпідставними, оскільки оцінка методики ціноутворення продавця (компанія «CENTRAVIS SALES (Switzerland) S.А.» Швейцарія) як умова договору з його постачальником (виробником) продукції не є елементом перевірки складових числового значення митної вартості в розумінні ст.58 МК України. При цьому рахунки по взаємовідносинам продавця товару з третьою особою (виробником), на зміст яких послався митний орган, не є обов'язковими документами відповідно до частини 2 ст.53 МК України, а наведені в цих рахунках відомості щодо ціни товару не суперечать економічній обґрунтованості заявленої позивачем митної вартості товару за основним методом.

Також суд апеляційної інстанції зазначає, що за умовами контракту передплата за товар не передбачена, тому позивач не мав можливості надати платіжні документи.

Вимога митного органу надати договори з третіми особами, рахунки про сплату платежів третім особам, взагалі є безпідставною, оскільки позивачем таких договорів і відповідних їм платежів не укладалось та не здійснювалось. Так само як не мав змоги позивач і надати каталоги, специфікації та прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, оскільки не є таким виробником. На запит же позивача продавець повідомив, що не може надати такі відомості та документи, оскільки це є конфіденційною інформацією.

Таким чином, позивач надав відповідачу при митному оформленні товару всі наявні у нього документи, а документи, які вимагав митний орган, позивач не мав можливості надати з об'єктивних причин, оскільки такі документи відсутні взагалі або є, але знаходяться в інших осіб, які відмовились надавати їх позивачу на його запит.

Адміністративні суди при оскарженні особами дій та рішень суб'єкта владних повноважень повинні перевіряти такі дії чи рішення лише в тих межах, які такий суб'єкт сам визначив як підставу для прийняття такого рішення. Обгрунтування в подальшому своїх дій іншими мотивами чи підставами, ніж ті, які зазначені в оскаржуваних рішеннях, правового значення для вирішення спору не має і перевірці не підлягає.

Колегія суддів вважає, що на підставі наданих декларантом документів, перелік яких відповідає вимогам ч.2 ст.53 Митного кодексу України, з урахуванням умов поставки товару, митний орган мав можливість перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України, і ці документи не містили дійсних розбіжностей, які б давали привід для обґрунтованого сумніву у правильності заявленої митної вартості і необхідність витребувати додаткові документи.

Натомість відповідач витребував у позивача додаткові документи за всім переліком, що передбачено частиною 3 статті 53 МК України безвідносно перевірки саме тих обставин, які ним розцінені як суттєві розбіжності, а в подальшому ненадання позивачем цих додаткових документів використано для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів №110090000/2016/000018/1 від 31.05.2016 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №110090000/2016/00028 від 31.05.2016 року року. Витребування за таких обставин додаткових документів свідчить про формальний підхід митного органу до перевірки правильності заявленої митної вартості.

Слід зазначити, що приймаючи рішення про коригування митної вартості товарів, відповідачем застосовано другорядний метод 2-ґ, але не надано жодних переконливих доказів неможливості застосування інших попередніх другорядних методів, як того вимагають приписи ч.3 ст.57 МК України, зокрема ані методу визначення щодо ідентичних товарів, ані методу щодо подібних (аналогічних) товарів.

Крім того, колегія суддів апеляційної звертає увагу на те, що за умови не наведення митним органом доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчить про протиправність рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості. Ненадання ж декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності об'єктивної можливості їх надати та відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для прийняття митним органом рішення про коригування митної вартості.

Колегія суддів також вважає, що наявність в базі даних митниці факту ввезення аналогічного (подібного) товару чи близьких за кодом УКТ ЗЕД товарів за ціною вищою, ніж ввозиться позивачем, не може бути підставою для коригування митної вартості, оскільки не враховує особливості митного оформлення товару саме позивачем. Ведення підприємницької діяльності саме і полягає в тому, щоб придбати товар за найнижчою ціною з метою отримання прибутку в майбутньому в результаті використання цього товару в господарській діяльності підприємства, у зв'язку з чим ввезення аналогічного товару різними товариствами за різними цінами і є ознакою ринкової економіки. Намагання митниці штучно вирівняти ціни на такі товари і зробити їх однаковими фактично є втручанням цього органу в економічну діяльність таких товариств, а також знищенням конкурентного середовища на ринку таких товарів. Вказані дії митного органу також призводять до штучного збільшення собівартості товару, що виробляється чи продається в подальшому, підвищенню цін на товари та зменшенню прибутку підприємств.

Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідачем як суб'єктом владних повноважень в судовому засіданні не доведено правомірності своїх дій щодо відмови у визначенні митної вартості товару за ціною договору, а встановлені судом обставини свідчать про надання позивачем достатнього обсягу документів, необхідних для визначення митної вартості за основним методом. При цьому відповідачем не доведено обґрунтованість виникнення сумніву у заявленій позивачем митній вартості товару.

Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

При цьому митним органом не було спростовано контрактну ціну оцінюваних товарів, об'єктивну можливість і спроможність відповідача визначити на підставі наданих позивачем документів зазначену ціну товарів, а також рівень митної вартості товарів за ціною договору за правилами, визначеними у ст.58 Митною кодексу України.

Відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За таких обставин, враховуючи наведені норми законів, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, його висновки суперечать обставинам справи, що призвело до неправильного її вирішення, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції належить скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення адміністративного позову.

Керуючись статтями 160, 167, 184, 195, 196, 198, 220, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Приватного Акціонерного товариства «Сентравіс продакшн юкрейн» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2017 року у справі №804/5606/16 задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2017 року у справі №804/5606/16 скасувати.

Адміністративний позов Приватного Акціонерного товариства «Сентравіс продакшн юкрейн» задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпропетровської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №110090000/2016/000018/1 від 31.05.2016 року.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №110090000/2016/00028 від 31.05.2016 року.

Стягнути на користь Приватного Акціонерного товариства «Сентравіс продакшн юкрейн» судові витрати зі сплати судового збору за подання адміністративного позову та апеляційної скарги всього в розмірі 2893 (дві тисячі вісімсот дев'яносто три) гривні 00 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Дніпропетровської митниці ДФС.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складення постанови в повному обсязі.

В повному обсязі постанову складено 09 жовтня 2017 року.

Головуючий суддя: І.В. Юрко

Суддя: М.М.Гімон

Суддя: С.Ю. Чумак