Рішення № 6939156, 01.12.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2/26201.12.09 За позовом Акціонерного товариства закритого типу «Гонг»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Асконі-центр»

про стягнення 94018,91 грн.

Суддя Домнічева І.О.

Представники:

Від позивача не з’явився

Від відповідача Васківнюк С.М.

Рішення винесено відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України після оголошеної в судовому засіданні перерви.

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Акціонерного товариства закритого типу «Гонг»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Асконі-центр»про стягнення основної заборгованості та штрафних санкції, всього в сумі 94018,91 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.09.2009р. порушено провадження у справі.

Під час розгляду справи сторонами було подано заяву про продовження строку вирішення спору на підставі ст. 69 ГПК України на довший строк, ніж встановлений ч. 1 цієї статті. Судом дану заяву було розглянуто та задоволено.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року”(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались сторонам за адресами, зазначеними в позовній заяві та документах, доданих до матеріалів справи.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Сторони були належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення.

Представник Позивача у судових засіданнях підтримував викладені у позові обставини, та просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник Відповідача у судових засіданнях заперечував проти позову, та просив відмовити в позові повністю.

В судовому засіданні 17.11.09р., за згодою присутніх представників сторін, судом було оголошено про закінчення розгляду справи по суті, та для оголошення вступної і резолютивної частин рішення, судом було оголошено перерву на 01.12.2009р.

Відповідно до ст. 28 ГПК України, справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації.

Представники позивача в призначене судове засідання 01.12.09р. не з`явились. Про поважні причини неявки цих представників в судове засідання суд не повідомлений. Клопотань про відкладення судового засідання не надходило.

Сторони були завчасно повідомлені про призначення судом засідання на 01.12.09р. –а саме в судовому засіданні 17.11.09р. представникам сторін було оголошено про закінчення розгляду справи по суті, та за їх згодою, оголошено перерву в судовому засіданні для оголошення вступної та резолютивної частин рішення на 01.12.09р., про що зроблено відповідний запис в протоколі судового засікання від 17.11.09р.

Позивачем не надано суду доказів, що він був позбавлений можливості направити свого повноважного представника в судове засідання, в тому числі свого керівника, зважаючи на що судове засідання 01.12.09р. проводилось за відсутності повноважних представників позивача.

В судовому засіданні 01.12.09р. судом було оголошено вступну і резолютивну частини рішення у справі.

Також в судовому засіданні 01.12.09р. судом було оголошено результати розгляду заяви позивача про забезпечення позову, доданого до позовної заяви.

Судом дана заява залишається без задоволення, оскільки Позивачем, всупереч ст. 66-67 ГПК України, не доведено суду (не надано належних письмових та інших доказів), що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду по даній справі, а одні лише словесні припущення позивача не є належними доказами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оглянувши надані оригінали документів, на які сторони посилаються, та копії яких долучені до матеріалів справи, суд —

ВСТАНОВИВ:

1 січня 2008 року був укладений договір №11/С-7-01/08 (Договір), згідно якого акціонерне товариство закритого типу «Гонг»(Позивач) передає, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Асконі-центр»(Відповідач) приймає в користування нежилі приміщення загальною площею 601,6 м2, які знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Калініна, 31 та є власністю позивача.

П. 1.5. Договору передбачає, що договір набуває чинності з моменту підписання Акту прийому-передачі приміщень в оренду та діє до 31 грудня 2008 року.

Вищевказаний Акт був підписаний сторонами 1 січня 2008 року.

Позивач зазначає, що Відповідач протягом дії Договору оренди нежитлового приміщення, неодноразово порушував його умови, в зв’язку з чим у Відповідача перед Позивачем виникла заборгованість: з орендної плати, компенсації витрат на комунальні послуги та опалення за листопад та грудень 2008 року та витрати за користування послугами телефонного зв’язку в розмірі 50 242,98 грн.; зі сплати пені в розмірі 20 415,16 грн.; зі сплати штрафу за несвоєчасну сплату орендної плати за листопад та грудень 2008 року в розмірі 9 995,24 грн.; зі сплати штрафу за невиконання вимог договору в розмірі 13 365,53 грн.

Також Позивач вважає, що Договір розірваний не був, і орендовані приміщення знаходились в оренді у Відповідача до закінчення строку дії Договору.

Відповідно до ст. 783 ЦК України, наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо:

1) наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі;

2) наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі;

3) наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі;

4) наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.

Відповідно до ст. 291 ГК України, договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Відповідно до п. 7.1 Договору, зміна умов договору можлива лише по взаємній домовленості сторін, шляхом підписання додаткової угоди.

Відповідно до п. 5.4 та 5.5 Договору, сторони встановили, що договір може бути розірвано достроково у випадках: по рішенню суду; за взаємною згодою сторін з попередженням у письмовій формі контрагента за договором за 30 днів; систематичного невиконання санітарних норм, протипожежних правил, правил техніки безпеки та електробезпеки.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

12 листопада 2008 року до Позивача звернувся з листом Відповідач, в якому просив розірвати Договір, при цьому в листі не вказувалась дата з якої він бажає розірвати Договір.

13 листопада 2008 року у відповідь на лист Відповідача, Позивач надіслав лист в якому вказав, що розірвання договору можливо лише з 11 грудня 2008 року у відповідності до п. 5.4. Договору (за взаємною згодою сторін з попередженням у письмовій формі контрагента за договором за 30 днів.)

Відповідач, згідно поданого письмового відзиву вважає, що Договір було розірвано за згодою сторін 11 грудня 2008 року, і підтвердженням даного факту є відповідь на пропозицію Відповідача про розірвання Договору - а саме лист позивача № 682 від 13.11.2008 року.

Проте, як вже було зазначено вище, сторони в Договорі встановили, що договір може бути розірвано достроково, зокрема, за взаємною згодою сторін з попередженням у письмовій формі контрагента за договором за 30 днів.

А тому, оскільки сторони не дійшли взаємної згоди щодо розірвання Договору за погодженням сторін та у передбачений Договором спосіб (п. 5.4. Договору - з попередженням у письмовій формі контрагента за договором за 30 днів), та спір щодо розірвання договору не вирішувався в судовому порядку (в матеріалах справи відсутні докази протилежного), суд приходить до висновку, що вищенаведене листування сторін щодо розірвання Договору на різних запропонованих сторонами умовах, не є відповідною пропозицією та прийняттям цієї пропозиції про розірвання договору в розумінні ст. 188 ГПК України.

Враховуючи все вищенаведене, судом встановлено, що Договір розірваний не був та діяв до 31 грудня 2008 року (в матеріалах справи відсутні докази продовження строку дії договору чи укладення нового договору на те саме приміщення).

В матеріалах справи також відсутні докази повернення орендованого за Договором приміщення Відповідачем Позивачу в порядку, передбаченому п. 4.3 Договору.

Відповідно до п. 3.1 Договору, щомісячна орендна плата за орендовані приміщення разом складає 22 275,88 грн., а т.ч. ПДВ.

Відповідно до п. 3.2 Договору, Відповідач проводить 100% передплату шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Позивача в строк передбачений п. 2.2.6 договору.

Відповідно до п. 2.2.6 Договору, Відповідач зобов’язався проводити оплату не пізніше 5 числа поточного місяця за орендовані приміщення і відшкодовувати Позивачу витрати по комунальним платежам, у відповідності з наданими рахунками, а також перевикористання по комунальним платежам, не пізніше 10 числа наступного місяця.

Згідно з вимогами ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином у відповідності з умовами договору; одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов не допускається.

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідач порушував умови Договору та проводив оплату орендної плати несвоєчасно і не в повному обсязі, що призвело до виникнення заборгованості за листопад та за грудень 2008 року (два повні місяці), всього в сумі 22 275,88 грн. + 22 275,88 грн. = 44551,76 грн.

В той же час Відповідачем було погашено частину заборгованості за вказаний період в сумі 1000 грн. (відповідно до банківської виписки про рух коштів наданої позивачем).

А тому, заборгованість Відповідача перед Позивачем зі сплати орендної плати за період: за листопад та за грудень 2008 року (два повні місяці), складає 44551,76 грн. –1000 грн. = 43551,76 грн.

В матеріалах справи відсутні докази сплати Відповідачем вищенаведеної заборгованості.

Враховуючи вищенаведене, суд погоджується та вважає обґрунтованим позовні вимоги Позивача в частині стягнення з Відповідача суми заборгованості з орендної плати в розмірі 43551,76 грн. за період: за листопад та за грудень 2008 року.

Відповідно до п. 3.5, 3.6, 3.7 та п. 3.10 Договору:

- відшкодування Позивачу затрат по оплаті комунальних послуг проводиться у відповідності з розрахунками, виконаними на підставі заявки у строк передбачений п. 2.2.6 договору;

- відшкодування Позивачу затрат по оплаті перевикористаних комунальних послуг проводиться на основі рахунку в строк передбачений в п. 2.2.6 Договору;

- Відповідач проводить компенсацію витрат на опалення згідно рахунку. Сума відшкодування витрат на опалення є договірною і може змінюватись у відповідності зі змінами ринкової ціни на газ;

- рахунки телефонної компанії на тимчасово переоформлений телефонний номер оплачуються безпосередньо Відповідачем окремо; на не переоформлений телефонний номер витрати відшкодовуються по наданню Позивачем рахунків телефонної компанії.

Відповідно до п. 2.2.6 Договору, Відповідач зобов’язався проводити оплату не пізніше 5 числа поточного місяця за орендовані приміщення і відшкодовувати Позивачу витрати по комунальним платежам, у відповідності з наданими рахунками, а також перевикористання по комунальним платежам, не пізніше 10 числа наступного місяця.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як вбачається з п. 3.5 Договору, та положень ст. 530 ЦК України, обов’язок Відповідача сплатити за комунальні послуги настає після подання заявки на комунальні послуги, та складення позивачем рахунку на підставі цієї заявки, та відповідно отримання Відповідачем від Позивача рахунку.

Як вбачається з п. 3.6 –3.7 Договору, та положень ст. 530 ЦК України, обов’язок Відповідача сплатити за перевикористані комунальні послуги та за опалення настає після складання Позивачем, та, відповідно отримання Відповідачем від Позивача рахунку.

Суд ухвалами вимагав від Позивача, проте Позивач не надав суду доказів наявності Заявки на комунальні послуги (передбаченої п. 3.5 Договору) та доказів виставлення (надання наручно, направлення поштою тощо) Відповідачу рахунків на комунальні послуги, перевикористані комунальні послуги та на опалення (передбачені п. 3.5-3.7 Договору).

Також, Позивачем не надано суду доказів, чи було тимчасово переоформлено телефонний номер орендованих за Договором приміщень на Відповідачем, не надано доказів виставлення Позивачу рахунків телефонною компанією, і не надано доказів виставлення (надання наручно, направлення поштою тощо) Позивачем Відповідачу рахунків щодо відшкодування Позивачу витрат за користування телефонним номером.

А отже, у Позивача у відповідності до ст. 530 ЦК України, не виникло право вимагати від Відповідача виконання умов Договору в частині сплати за на комунальні послуги, перевикористані комунальні послуги, користування телефонним номером та за опалення, оскільки у відповідності до ст. 530 УК України, момент вимоги Позивача до Відповідача по виконанню цих зобов’язань ще не настав.

Враховуючи вищенаведене, суд не погоджується та вважає не обґрунтованим позовні вимоги Позивача в частині стягнення з Відповідача суми заборгованості з комунальних послуг, перевикористаних комунальних послуг, за користування телефонним номером, та за опалення.

Враховуючи недоведення Позивачем порушення Відповідачем умов Договору в частині сплати за комунальні послуги, перевикористані комунальні послуги, за користування телефонним номером та за опалення, суд не погоджується та вважає не обґрунтованим позовні вимоги Позивача в частині стягнення з Відповідача суми передбачених Договором штрафних санкцій за порушення умов Договору в частині сплати за комунальні послуги, перевикористані комунальні послуги, за користування телефонним номером та за опалення.

Позивач також просить стягнути з Відповідача передбачені п. 3.8, 3.9 та 5.1 Договору пеню та штрафи за порушення умов Договору в частині сплати орендної плати за листопад та за грудень 2008 року.

Відповідно до п. 3.8 Договору, передбачена пеня у вигляді 0,5% за кожен день затримки оплати платежів по Договору.

Стаття 549 ЦК України зазначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 2 ст. 551 ЦК України встановлено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором, або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 та ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Аналогічна позиція викладена в п. 49 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07.04.08р. №01-8/211, де зазначено, що згідно з частиною другою статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Тобто, відповідно до вимог чинного законодавства сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, тому встановлена сторонами у договорі відповідальність за прострочення виконання зобов'язання у більшому розмірі не суперечить матеріальному праву України та відповідно не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання угоди недійсною. Крім того, положення Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

Враховуючи вищенаведене, суд не погоджується з розрахунком пені, зробленим Позивачем (0,5% за кожен день затримки оплати платежів по Договору), та робить власних перерахунок розміру пені у відповідності до Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, за заявлений в позовній заяві період: за листопад 2008 року –з 05.11.2008 року, за 97 днів; за грудень 2008 року –з 05.12.2008р., за 67 днів).

Відповідно до розрахунку суду, сума підлягає стягненню з Відповідача, становить 4696,43 грн.

В матеріалах справи відсутні докази сплати Відповідачем пені за порушення умов Договору в частині сплати орендної плати, а тому суд вважає обґрунтованими вимоги Позивача про стягнення з Відповідача пені за порушення умов Договору в частині сплати орендної плати, в розмірі, що обрахований судом - 4696,43 грн.

Відповідно до п.3.9 Договору, у випадку прострочки оплати платежів більш ніж на 1 місяць, Відповідач сплачує штраф в розмірі 20% неоплаченої суми.

Відповідно до п. 5.1 Договору, у випадку невиконання Позивачем чи Відповідачем своїх обов’язків, сторонами може бути пред’явлено штраф в розмірі до 5% річної орендної плати.

Стаття 549 ЦК України зазначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем до Відповідача направлялись листи та претензія (належним чином засвідчені копі долучено до позовної заяви), відповідно до яких Позивач вимагав від Відповідача сплати, в тому числі і штрафу згідно умов Договору.

Враховуючи вищенаведене, суд робить власних перерахунок розміру штрафу (за заявлені в позовній заяві місяці за які, прострочено сплату орендної плати - за листопад 2008 року та за грудень 2008 року, та на підставі п. 3.9 та п. 5.1), відповідно до якого сума штрафу складає 10887,94 грн.

В матеріалах справи відсутні докази сплати Відповідачем суми штрафу на підставі п. 3.9 та 5.1 Договору, а тому суд вважає обґрунтованими вимоги Позивача про стягнення з Відповідача штрафу, в розмірі, що обрахований судом –10887,94 грн.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є частково обґрунтованими, та підлягають задоволенню, відповідно до розмірів, наведених судом в рішенні.

Відповідно ст. 49 ГПК України, з Відповідача на користь Позивача стягуються суми витрат по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу за звернення з даним позовом до Господарського суду міста Києва, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог; в зв’язку з частковою відмовою судом в задоволенні позовних вимог, судові витрати в цій частині відносяться на позивача та йому не відшкодовуються; позивачу також повертаються з Державного бюджету України 76,50 грн. надлишково сплачених витрат за інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 16, 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АСКОНІ-ЦЕНТР»(м. Київ, вул. Тимошенко, 19; ідентифікаційний код 31611370) на користь Акціонерного товариства закритого типу «Гонг»(м. Харків, Комсомольське шосе, 88; ідентифікаційний код 01549165) 43551 (сорок три тисячі п’ятсот п’ятдесят одна) грн. 76 коп. заборгованості, 4696 (чотири тисячі шістсот дев’яносто шість) грн. 43 коп. пені, 10887 (десять тисяч вісімсот вісімдесят сім) грн. 94 коп. штрафу, 591 (п’ятсот дев’яносто одна) грн. 36 коп. державного мита та 148 (сто сорок вісім) грн. 44 коп. витрат на інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

Повернути на підставі даного рішення Акціонерному товариству закритого типу «Гонг»(м. Харків, Комсомольське шосе, 88; ідентифікаційний код 01549165) з Державного бюджету України 76 (сімдесят шість) грн. 50 коп. надлишково сплачених витрат на інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Оригінали платіжного доручення №00002002 від 18.05.09р. залишається в матеріалах справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Суддя І.О.Домнічева

Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення –03.12.2009р.