Постанова № 69391062, 09.10.2017, Луганський окружний адміністративний суд

8.2.3

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 жовтня 2017 рокуСєвєродонецькСправа № 812/1311/17

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Пляшкова К.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДФС у Луганській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Лакрес» про стягнення коштів з розрахунків у сумі 7257,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

21 вересня 2017 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов Головного управління ДФС у Луганській області (далі - позивач, ГУ ДФС у Луганській області) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Лакрес» (далі - відповідач, ТОВ «ТК «Лакрес»), у якому заявлено вимогу про стягнення коштів з рахунків відповідача у банках, його обслуговуючих, у рахунок погашення податкового боргу в загальному розмірі 7257,00 грн, в тому числі: з податку на додану вартість у сумі 6231,00 грн, з податку на прибуток підприємств - 1026,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що відповідачем подано до контролюючого органу податкові декларації з податку на додану вартість: від 07.05.2015 № 9088288059 на суму 6711,00 грн, залишок несплаченого боргу за якою складає 6071,00 грн, від 19.05.2015 № 9100000012 на суму 160,00 грн. Також відповідачем до податкового органу подано податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2014 рік від 27.02.2015 № 9081374455, відповідно до розрахунку авансового внеску з податку на прибуток до сплати щомісячно належала сума 114,00 грн. Сума несплачених авансових внесків з податку на прибуток за декларацією від 27.02.2015 № 9081374455 за 9 місяців 2015 року складає 1026,00 грн. На виконання вимог Податкового кодексу України контролюючим органом виставлена відповідачеві податкова вимога від 09.02.2016 № 277-23, яка надіслана відповідачу та повернута у зв'язку із незнаходженням за зазначеною адресою. Податкова вимога від 09.02.2016 № 277-23 відповідачем не оскаржена і є чинною.

На підставі вищевикладеного позивач просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

У судове засідання представник позивача не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надіслав до суду клопотання про розгляд адміністративної справи за його відсутності (арк. спр. 40).

Відповідач явку свого повноважного представника у судове засідання не забезпечив, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином шляхом направлення повістки про виклик рекомендованою кореспонденцією за адресою юридичної особи, внесеною до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. На адресу суду повернувся конверт із зазначенням причини повернення - «за зазначеною адресою не знаходиться» (арк. спр. 27, 37-39).

Зважаючи на положення частини одинадцятої статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд вважає, що повістку вручено відповідачу належним чином.

З огляду на положення частини шостої статті 128 КАС України, суд вважає за можливе розглянути адміністративну справу у письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 КАС України, суд встановив таке.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ «ТК «Лакрес» зареєстровано як юридичну особу, яка перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у м. Лисичанську Головного управління ДФС (далі - ДПІ у м. Лисичанську ГУ ДФС у Луганській області) (арк. спр. 37-39).

Відповідачем до ДПІ у м. Лисичанську ГУ ДФС у Луганській області подано таку податкову звітність з податку на додану вартість, у якій визначено до сплати суму податкового зобов'язання, а саме:

- податкова декларація за березень 2015 року від 07.05.2015 № 9088288059 на суму 6711,00 грн (по строку сплати 30.04.2017), не сплачений залишок за якою складає 6071,00 грн (арк. спр. 13-14);

- податкова декларація за квітень 2015 року від 19.05.2015 № 9100000012 на суму 160,00 грн (по строку сплати 31.05.2017) (арк. спр. 15-16).

Також, ТОВ «ТК «Лакрес» подано до ДПІ у м. Лисичанську ГУ ДФС у Луганській області податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2014 рік від 27.02.2015 № 38616950, в якій визначив авансовий внесок з податку на прибуток підприємства (1/12 нарахованої до сплати загальної суми податку на прибуток за звітний (податковий) рік), що підлягатиме сплаті щомісячно (рядок 23) - 114,00 грн (арк. спр. 17-18).

Податковим органом, у відповідності до статті 59 Податкового кодексу України, відповідачу надіслано податкову вимогу від 09.02.2016 № 277-23 (арк. спр. 12).

Вказана вимога направлена поштою 19.04.2016 та повернута на адресу контролюючого органу з відміткою пошти про причини невручення: «За зазначеною адресою не проживає».

Відповідно до пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податкова вимога вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкові вимоги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкову вимогу, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

У зв'язку з викладеним, податкова вимога форми «Ю» від 09.02.2016 № 277-23, вважається врученою відповідачу у справі.

Вищезазначена вимога у встановленому законом порядку не оскаржувалася.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, суд виходить з такого.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

У відповідності із статтею 14 ПК України:

- грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.39 пункту 14.1);

- податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (підпункт 14.1.156 пункту 14.1);

- податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (підпункту 14.1.175 пункту 14.1).

Згідно з пунктом 54.1 статті 54 ПК України Крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

У відповідності із пунктом 49.18 статті 49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює:

- календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (п. п. 49.18.1);

- календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя) (п. п. 49.18.2);

- календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (п. п. 49.18.3);

- календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним (п. п. 49.18.4);

- календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - підприємців протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (п. п. 49.18.5).

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Порядок обчислення податку на додану вартість визначений Розділом V ПК України, у тому числі:

Статтею 203 ПК України визначено, що податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (пункт 203.1).

Сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації (пункт 203.2).

Судом встановлено, що ТОВ «ТК «Лакрес» має податковий борг з податку на додану вартість за період з 01 квітня 2015 року по 31 травня 2015 року у сумі 6231,00 грн, який утворився за відповідачем внаслідок несплати самостійно визначених у податковій звітності податкових зобов'язань протягом 10 календарних днів з дня граничного строку подання податкової декларації з податку на додану вартість (до 30 числа місяця, наступного за звітним).

Наявність у відповідача податкового боргу з податку на додану вартість станом на час розгляду даної адміністративної справи підтверджена розрахунком податкового боргу (арк. спр. 10) та витягом з інтегрованої картки платника ПДВ (арк. спр. 29).

Відповідачем суду не надано доказів сплати цього податкового боргу.

Крім того, відповідно до абзацу 4 пункту 57.1 статті 57 ПК України (в редакції, чинної на момент подання звітності) платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, інститутів спільного інвестування, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують двадцяти мільйонів гривень) щомісяця, протягом дванадцяти місячного періоду, сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду. Сума щомісячних авансових внесків обчислюється у розмірі не менше 1/12 нарахованої суми податку на прибуток підприємств за попередній звітний (податковий) рік, зменшеної на суму сплачених авансових внесків з цього податку при виплаті дивідендів, яка залишилась не зарахованою у зменшення податкового зобов'язання з цього податку, без подання податкової декларації.

У складі річної податкової декларації платником податку подається розрахунок щомісячних авансових внесків, які мають сплачуватися у наступні дванадцять місяців. Визначена в розрахунку сума авансових внесків вважається узгодженою сумою грошових зобов'язань.

При цьому дванадцяти місячний період для сплати авансових внесків визначається починаючи з березня поточного звітного (податкового) року по лютий наступного звітного (податкового) року включно.

Згідно з податковою декларацією з податку на прибуток приватних підприємств за 2014 рік від 27.02.2015 № 9081374455, відповідачем визначено на 2015 рік суму авансових внесків 1370,00 грн, з щомісячною сплатою по 114,00 грн, з термінами сплати 30.07.2015, 30.05.2015, 30.06.2015, 30.07.2015, 30.08.2015, 30.09.2015, 30.10.2015, 30.11.2015, 30.12.2015.

Задекларовані відповідачем податкові зобов'язання залишаються не сплаченими.

Наявність у відповідача податкового боргу з податку на прибуток приватних підприємств станом на час розгляду даної адміністративної справи підтверджена розрахунком податкового боргу (арк. спр. 11) та витягом з інтегрованої картки платника податку на прибуток (арк. спр. 30).

Пунктом 95.1 статті 95 ПК України регламентовано, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги та здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини (пункти 95.2 та 95.3 статті 95 ПК України).

Оскільки ТОВ «ТК «Лакрес» вручено податкову вимогу, яка є чинною, доказів оскарження податкової вимоги відповідачем до матеріалів справи не надано, суд дійшов висновку, що контролюючим органом при зверненні до суду дотримано вимоги статті 95 ПК України.

Відповідно до підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючи органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до пункту 41.1 статті 41 ПК України контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи.

Органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється (пункт 41.2 статті 41 ПК України).

Згідно з підпунктом 19-1.1.22 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу, здійснюють погашення податкового боргу, стягнення своєчасно ненарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску та інших платежів.

З вищевикладеного слідує, що контролюючим органом, уповноваженим здійснювати стягнення, є органи ДФС України обласного рівня, зокрема, Головне управління ДФС у Луганській області.

Враховуючи, що відповідачем на час розгляду даної адміністративної справи податковий борг в загальному розмірі 7257,00 грн, в тому числі: з податку на додану вартість у сумі 6231,00 грн, з авансових внесків з податку на прибуток в сумі 1026,00 грн не сплачений, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до частини четвертої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись статтями 71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Головного управління ДФС у Луганській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Лакрес» про стягнення коштів з розрахунків у сумі 7257,00 грн задовольнити повністю.

Стягнути кошти з рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Лакрес» (ідентифікаційний код юридичної особи: 39315528, місцезнаходження юридичної особи: 93100, Луганська область, місто Лисичанськ, вулиця Свердлова, будинок 348) у банках, обслуговуючих Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Лакрес», на користь Державного бюджету України за податковим боргом в загальному розмірі 7257,00 грн (сім тисяч двісті п'ятдесят сім гривень), у тому числі: з податку на додану вартість за період квітень -травень 2015 року у сумі 6231,00 грн (шість тисяч двісті тридцять одну гривню), з податку на прибуток підприємств за період квітень - грудень 2015 року у сумі 1026,00 грн (одна тисяча двадцять шість гривень).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Суддя К.О. Пляшкова