Постанова № 69390981, 05.10.2017, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2017 року м.ПолтаваСправа № 816/1461/17

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Удовіченка С.О.,

за участю:

секретаря судового засідання - Кисличенко О.В.,

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Сиромятнікова В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Національної поліції в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

29 серпня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного Управління Національної поліції в Полтавській області про:

- визнання протиправними дій ГУНП в Полтавській області по відмові ОСОБА_1 у зарахуванні їй до вислуги років для призначення пенсії періоду навчання в Дніпропетровському коледжі автоматики і телемеханіки з 18 серпня 1989 року по 05 березня 1993 року, що викладена у листі управління від 15 травня 2017 року №П-3оп/115/05/12-2017;

- зобов'язання ГУНП в Полтавській області зарахувати ОСОБА_1 до вислуги років для призначення пенсії періоду навчання в Дніпропетровському коледжі автоматики і телемеханіки з 18 серпня 1989 року по 05 березня 1993 року з розрахунку один рік навчання за шість місяців.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю не зарахування відповідачем часу навчання ОСОБА_1 у вищому навчальному закладі до вислуги років. На переконання ОСОБА_1, оскільки за результатами навчання в Дніпропетровському коледжі автоматики і телемеханіки з 18 серпня 1989 року по 05 березня 1993 року і здобуття вищої освіти їй було присвоєно перше офіцерське звання «молодший лейтенант міліції», то період її навчання з 18 серпня 1989 року по 05 березня 1993 року, до вступу на службу в органи внутрішніх справ 01.12.1995 має бути зарахований ГУНП в Полтавській області до вислуги років в половинному розмірі.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила суд позов задовольнити.

Представник ГУНП в Полтавській області в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, просив суд відмовити в їх задоволенні з огляду на відповідність відмови ОСОБА_1 у зарахуванні їй до вислуги років для призначення пенсії періоду навчання в Дніпропетровському коледжі автоматики і телемеханіки з 18 серпня 1989 року по 05 березня 1993 року вимогам законодавства України.

Суд, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що наказом Дніпропетровського технікуму автоматики і телемеханіки від 18 серпня 1989 року №50 ОСОБА_1 була зарахована на І курс технікуму на базі 8 класів за спеціальністю «Програмування для електронно-обчислювальних машин та автоматизованих систем» на денну форму навчання (архівна довідка від 26 червня 2017 року №10-60/52 а.с. 13).

Наказом Мінелектротехприлад СРСР від 11 квітня 1991 року №81 Дніпропетровський технікум автоматики і телемеханіки реорганізовано у Дніпропетровський коледж автоматики і телемеханіки.

Відповідно до рішення Державної кваліфікаційної комісії від 01 березня 1993 року протокол №8 ОСОБА_1 присвоєно кваліфікацію техніка-математика-програміста і відраховано зі спискового складу коледжу з 05 березня 1993 року (наказ ДКАТ від 10 березня 1993 року №42у), видано диплом з відзнакою НОМЕР_4 від 05 березня 1993 року, реєстраційний №81.

У 2016 році ОСОБА_1 видано дублікат диплому з відзнакою - Диплом молодшого спеціаліста з відзнакою НОМЕР_5 від 17 жовтня 2016 року, реєстраційний №33116 та додаток до нього (а.с. 12).

Наказом Управління МВС України в Полтавській області від 14 грудня 1995 року №102 о/с ОСОБА_1 призначено на посаду інженера відділення обробки інформації обчислювального центру ІБ при УМВС з коефіцієнтом 7.0, встановивши надбавку за особливі умови служби в розмірі 45%, увільнивши її від тимчасового виконання обов'язків по такій же посаді на період відпустки по догляду за дитиною Тишко з 01 грудня 1995 року (а.с. 15).

31 січня 1996 року на підставі подання від 28 квітня 1994 року та атестації від 30 грудня 1995 року (а.с. 32) МВС України видано наказ №56 о/с, яким ОСОБА_1 згідно з Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України присвоєно спеціальне звання начальницького складу «молодший лейтенант міліції» (а.с. 14).

З інформації, що міститься у послужному списку ОСОБА_1, остання, у подальшому, навчалася та закінчила Харківський державний економічний університет у 1999 році (диплом НОМЕР_2) та Кримський юридичний інститут ХНУВС у 2007 році (диплом НОМЕР_3 від 22 грудня 2007 року).

Наказом Управління МВС України в Полтавській області від 06 листопада 2015 року №625 о/с згідно з пунктом 9 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ звільнено з 06 листопада 2015 року у запас Збройних сил за пунктом 64 «з» (у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влад, установи, організації) підполковника міліції ОСОБА_1 (М-046067) заступника начальника відділу режимно-секретного та документального забезпечення УМВС (а.с. 28).

07 листопада 2015 року ГУНП в Полтавській області наказом №3 о/с відповідно до пунктів 9 та 12 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» призначено тих, що прибули з Міністерства внутрішніх справ з присвоєнням спеціальних звань поліції в порядку переатестування та установленням посадових окладів згідно зі штатним розписом з 07 листопада 2015 року, зокрема, ОСОБА_1 (М-046067), яка мала спеціальне звання «підполковник міліції», призначено виконуючою обов'язки заступника начальника відділу режиму та технічного захисту інформації ГУНП в Полтавській області, присвоївши їй спеціальне звання «підполковник поліції» (а.с. 29).

З 26 вересня 2016 року підполковника поліції ОСОБА_1 (М-046067) заступника начальника відділу режиму та технічного захисту інформації ГУНП в Полтавській області звільнено зі служби в поліції згідно із Законом України «Про Національну поліцію» за пунктом 2 частини 1 статті 77 (через хворобу) (наказ ГУНП в Полтавській області від 23 вересня 2016 року №301 о/с а.с. 31).

Як зазначено у наказі ГУНП в Полтавській області від 23 вересня 2016 року №301 о/с (а.с. 31) підставою для звільнення ОСОБА_1 є рапорт останньої від 22 вересня 2016 року, подання ВРТЗІ І УНП від 22 вересня 2016 року, свідоцтво про хворобу №262-С, видане 21 вересня 2016 року військово-лікарською комісією ДУ «ТМО МВС по Полтавській області». Вислуга років станом на 26 вересня 2016 року складає 22 роки 09 місяців 11 днів у пільговому обчисленні - 26 років 04 місяці 27 днів, ОСОБА_1 має право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні за 22 роки, а також на отримання грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку в кількості 16 календарних днів.

У подальшому, ОСОБА_1 звернулася до ГУНП в Полтавській області із заявою від 12.01.2017, в якій просила повідомити чи направлялися до органів пенсійного фонду матеріали для призначення їй пенсії, якщо не направлялися, то по якій причині (а.с. 44).

Листом від 20 січня 2017 року №П-30п/115/05/12-2017 ГУНП в Полтавській області поінформувало ОСОБА_1, що керівництвом УКЗ ГУНП області по факту направлення до органів пенсійного фонду матеріалів про призначення ОСОБА_1 пенсійного забезпечення відповідно до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» ініційовано проведення службового розслідування, про результати проведення якого заявника буде поінформовано додатково (а.с. 47).

Згідно висновку службового розслідування за фактом не направлення до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області матеріалів для призначення пенсійного забезпечення колишньому працівникові поліції ОСОБА_1, затвердженому начальником ГУНП в Полтавській області Бех О.В. 11 травня 2017 року (а.с. 33-37), встановлено факт допущення старшим інспектором з особливих доручень ВК УКЗ ГУНП капітаном поліції Мордвіновою В.М. при обчисленні вислуги років ОСОБА_1 помилки в розрахунках, зарахувавши їй до вислуги років періоди навчання в Дніпропетровському коледжі автоматики і телемеханіки з 26 червня 1991 року по 01 червня 1992 року та в Харківському державному економічному університеті з 01 вересня 1993 року по 01 грудня 1995 року із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби, а саме 01 рік 11 місяців 17 днів. Отже вислуга років ОСОБА_1 станом на 26 вересня 2016 року складає 20 років 09 місяців 24 дні, в пільговому обчисленні - 24 роки 04 місяці 10 днів. При звільненні ОСОБА_1 має право на отримання одноразової грошової допомоги за 20 років служби. Допущене безпідставне отримання ОСОБА_1 коштів у вигляді одноразової грошової допомоги за 2 роки служби.

З огляду на встановлені в ході службового розслідування обставини, комісія вважає:

- за допущену помилку при обчисленні вислуги років ОСОБА_1, а саме, зарахування останній до вислуги років періодів навчання в Дніпропетровському коледжі автоматики і телемеханіки з 26 червня 1991 року по 01 червня 1992 року та в Харківському державному економічному університеті з 01 вересня 1993 року по 01 грудня 1995 року із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби капітан поліції Мордвінова В.М., старший інспектор з особливих доручень відділу комплектування УКЗ ГУНП в Полтавській області підлягає притягненню до дисциплінарної відповідальності;

- враховуючи, що періоди навчання ОСОБА_1 в Дніпропетровському коледжі автоматики і телемеханіки з 26 червня 1991 року по 01 червня 1992 року та в Харківському державному економічному університеті з 01 вересня 1993 року по 01 грудня 1995 року не підлягають зарахуванню останній до вислуги років, внести відповідні зміни до наказу ГУНП в Полтавській області від 23 вересня 2016 року №301 о/с в частині оголошення ОСОБА_1 вислуги років та отримання одноразової грошової допомоги при звільненні, а саме, вважати, що вислуга років станом на 26 вересня 2016 року складає 20 років 09 місяців 24 дні, в пільговому обчисленні - 24 роки 04 місяці 10 днів. При звільненні має право на отримання одноразової грошової допомоги за 20 років служби;

- враховуючи, що на день звільнення зі служби в поліції вислуга років ОСОБА_1 становить 20 років 09 місяців 24 дні, підстав для направлення до сектору з питань пенсійного забезпечення ГУНП області матеріалів про призначення останній пенсії відповідно до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» немає.

Листом від 15 травня 2017 року №П-30п/115/05/12-2017 (а.с. 45) ГУНП в Полтавській області повідомило ОСОБА_1 про проведення за зверненням останньої службового розслідування щодо направлення до органів Пенсійного фонду матеріалів про призначення їй пенсійного забезпечення відповідно до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та про встановлення в ході такого службового розслідування помилки в розрахунках у зв'язку із зарахуванням до вислуги років ОСОБА_1 періодів навчання останньої в Дніпропетровському коледжі автоматики і телемеханіки з 26 червня 1991 року по 01 червня 1992 року та в Харківському державному економічному університеті з 01 вересня 1993 року по 01 грудня 1995 року із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби, що у підсумку становить 01 рік 11 місяців 17 днів. Зазначило, що з урахуванням виправленої помилки, вислуга років ОСОБА_1 станом на 26 вересня 2016 року складає 20 років 09 місяців 24 дні, в пільговому обчисленні 24 роки 04 місяці 10 днів, при звільненні остання має право на отримання одноразової грошової допомоги за 20 років служби. Враховуючи, що на день звільнення зі служби в поліції вислуга років ОСОБА_1 становить 20 років 09 місяців 24 дні, підстав для направлення до сектору з питань пенсійного забезпечення ГУНП області матеріалів про призначення останній пенсії відповідно до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» немає.

У подальшому, на підставі висновку службового розслідування ГУНП від 11 травня 2017 року наказом ГУНП в Полтавській області від 24 травня 2017 року №203 о/с були внесені зміни до наказу від 23 вересня 2016 року №301 о/с, а саме, пункт наказу ГУНП в Полтавській області від 23 вересня 2016 року №301 о/с щодо звільнення зі служби в поліції за пунктом 2 частини 1 статті 77 (через хворобу) Закону України «Про Національну поліцію» підполковника поліції ОСОБА_1 (М-046067), заступника начальника відділу режиму та технічного захисту інформації ГУНП, 26 вересня 2016 року, змінено в частині оголошення вислуги років та виплати одноразової грошової допомоги, вважаючи що вислуга років станом на 26 вересня 2016 року складає 20 років 09 місяців 24 дні, в пільговому обчисленні - 24 роки 04 місяці 10 днів, у зв'язку з чим ОСОБА_1 має право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні за 20 років (а.с. 30).

Вважаючи дії ГУНП в Полтавській області по відмові ОСОБА_1 у зарахуванні їй до вислуги років для призначення пенсії періоду навчання в Дніпропетровському коледжі автоматики і телемеханіки, остання звернулася до суду з даним адміністративним позовом про визнання дій протиправними, зобов'язання ГУНП в Полтавській області зарахувати їй до вислуги років для призначення пенсії періоду навчання в Дніпропетровському коледжі автоматики і телемеханіки з 18 серпня 1989 року по 05 березня 1993 року з розрахунку один рік навчання за шість місяців.

Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Спірні правовідносини у даній адміністративній справі врегульовані Законом України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року №508-VIII, який визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України, Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 pоку №2262-XII, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, а також іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до вимог Закону України «Про Національну поліцію» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) стаж служби в поліції дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки.

Так, згідно частини 2 наведеної вище статті до стажу служби в поліції зараховуються:

1) служба в поліції на посадах, що заміщуються поліцейськими, з дня призначення на відповідну посаду;

2) військова служба в Збройних Силах України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній спеціальній службі транспорту;

3) служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду;

4) час роботи у Верховній Раді України, місцевих радах, центральних і місцевих органах виконавчої влади із залишенням на військовій службі, на службі в органах внутрішніх справ України або на службі в поліції;

5) час роботи в органах прокуратури і суду осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих;

6) дійсна військова служба в Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР.

Частиною 3 статті 78 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що під час обчислення стажу служби в поліції враховуються тільки повні роки вислуги років без округлення фактичного розміру вислуги років у бік збільшення.

Відповідно до частини 4 статті 78 Закону України «Про Національну поліцію» порядок обчислення вислуги років у поліції встановлює Кабінет Міністрів України.

Станом на час прийняття ОСОБА_1 на службу в органи внутрішніх справ обчислення вислуги років здійснювалось на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» (далі - Постанова №393).

Відповідно до пункту 2 Постанови №393 (в редакції чинній на момент прийняття ОСОБА_1 на службу в органи внутрішніх справ) до вислуги років особам офіцерського складу Збройних Сил, Прикордонних військ, Національної гвардії, Управління державної охорони, Цивільної оборони України та інших військових формувань, створених Верховною Радою України, Служби безпеки України, а також особам середнього, старшого і вищого начальницького складу органів внутрішніх справ України при призначенні пенсій згідно з пунктом "а" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ" додатково зараховується час їхнього навчання (у тому числі заочно) у цивільних вищих навчальних закладах, а також у інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське звання, до вступу на військову службу або призначення на відповідну посаду в межах до п'яти років із розрахунку - один рік за шість місяців.

З наявного у матеріалах справи розрахунку вислуги років на пенсію підполковника поліції ОСОБА_1 (а.с. 38-40) слідує, що ГУНП в Полтавській області не було зараховано до стажу служби в органах внутрішніх справ (поліції) час навчання ОСОБА_1 у Дніпропетровському коледжі автоматики і телемеханіки з 18 серпня 1989 року по 05 березня 1993 року.

Згідно з Конституцією України та Законом України «Про міжнародні договори і угоди», чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

17 липня 1997 року Україна прийняла Закон України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» за №475/97-ВР.

Пунктом 1 цього Закону визначено, що Україна повністю визнає на своїй території дію статті 25 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року щодо визнання компетенції Європейської комісії з прав людини приймати від будь-якої особи, неурядової організації або групи осіб заяви на ім'я Генерального Секретаря Ради Європи про порушення Україною прав, викладених у Конвенції, та статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.

23 лютого 2006 року Верховна Рада України прийняла Закон України «Про виконання та застосування практики Європейського суду з прав людини». Згідно з цим законом, при розгляді справ судами України, Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) та практика Європейського суду з прав людини повинні використовуватися як джерела права. Дане положення спрямоване на реалізацію вищевказаної конституційної норми і норм Закону України «Про міжнародні договори та угоди».

Відтак, Конвенція є частиною національного законодавства України і підлягає застосуванню поряд з національним законодавством України. При цьому на законодавчому рівні діє принцип примату норм міжнародного права у випадку, якщо вони суперечать нормам національного законодавства України.

Таким чином, норми Конвенції та практика Європейського суду з прав людини повинні застосовуватися національними судами, так само, як внутрішнє законодавство, і як норми прямої дії.

Частиною 1 статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Так, в справі "Будченко проти України" у своїх зауваженнях заявник доводив, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини концепція "майна" не обмежувалась існуючим майном, але також могла охоплювати активи, включаючи вимоги, стосовно яких можна було би довести, що заявник принаймні мав "законні сподівання" щодо отримання можливості ефективного володіння правом на власність (див. рішення у справі "Ганс-Адам II проти Німеччини". Суд нагадав, що якщо у Договірній державі є чинне законодавство, яким виплату коштів передбачено як право на соціальні виплати (обумовлені чи не обумовлені попередньою сплатою внесків), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу, відносно осіб, які відповідають її вимогам. У цій справі заявник працював у гірничій промисловості приблизно тринадцять років. Чинне на час подій законодавство звільняло його від оплати за спожиту електроенергію та природний газ. Суд зазначає, що право заявника на таке звільнення було підтверджено національними органами влади та, зокрема, національними судами. Отже, заявник мав визнаний майновий інтерес за статтею 1 Першого протоколу. Суд також зазначав, що, тим не менш, у задоволенні вимог заявника щодо звільнення його від сплати було відмовлено, оскільки не існувало механізму реалізації відповідного законодавчого положення, а це становить втручання у право заявника за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції. Суд нагадав, що найважливішою вимогою статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання органу влади у мирне володіння майном має бути законним. Цей принцип означає, що застосовні положення національного законодавства є достатньо доступними, чіткими та передбачуваними у їх застосуванні (див. рішення у справі "Бейелер проти Італії"). Питання тлумачення та застосовування національного законодавства є, перш за все, компетенцією національних органів влади. Проте Суд повинен перевірити, чи породжує спосіб тлумачення та застосування національного законодавства наслідки, що відповідають принципам Конвенції, як вони тлумачаться у світлі практики Суду (рішення у справі "Скордіно проти Італії (№ 1)".

У справі "Кечко проти України" Суд зауважив, що скарга заявника до національних органів влади щодо періоду між 1 січня та 23 червня 1999 року базувалась на спеціальних та чинних на той період часу положеннях національного законодавства. Надбавка до заробітної плати повинна була бути виплаченою відповідно до єдиної об'єктивної умови - період часу, протягом якого заявник працював вчителем. Оскільки заявником була дотримана умова 10-річного стажу, то можна сказати, що він має якщо не право, то законні сподівання на отримання зазначених коштів.

У справі "Суханов та Ільченко проти України" Суд, який є керівним у інтерпретації закону, відповідно до обставин справи з`ясував, що скарги мають бути розглянуті відповідно до 1 статті першого Протоколу, а саме: кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які, на її думку, є необхідними для здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів. Окремо посилаючись на виплати соціальної допомоги, стаття 1 першого Протоколу не обмежує держав-учасників щодо наявності або конкретної форми схеми соціального захисту, або вибору типу чи розміру пільг, що надаються за цими схемами. Однак, якщо у державі - учаснику існує законодавство, що передбачає виплати у вигляді пільг на соціальне забезпечення, незважаючи на те, чи виплачуються такі пільги за певних умов або у вигляді попередніх виплат, таке законодавство має розглядатись як таке, що формує майнове право, яке гарантується статтею 1 першого протоколу для осіб, які задовольняють його вимоги. Суд визначив, що заяву заявників із вимогою виплати доплати до пенсії, яку не оскаржує відповідач, необхідно розглядати у рамках 1 статті першого протоколу. Доплата до пенсії у даному випадку може розглядатись як "майно" у розумінні відповідного положення Протоколу. Питанням залишається той факт чи заяви заявників стосовно того, що вони мають право на відповідний розмір доплати складають право власності у розумінні даного положення, і якщо так, то чи порушує невиплата доплати право власності заявників. Водночас, Суд нагадав, що за певних обставин "законні очікування" стосовно отримання "власності" можуть гарантуватись 1 статтею першого Протоколу. Хоча, у випадках, коли заява стосується права власності, особу, якій воно гарантовано, можна вважати як таку, яка має "законні очікування", якщо у національному законодавстві існують достатні підстави для таких очікувань, наприклад якщо існує прецедент національних судів, що підтверджує їх існування (див. Копецьки проти Словаччини). Однак законні очікування не виникають у випадках, коли існує суперечливість стосовно інтерпретації та застосування національного законодавства і скарги заявників постійно відхиляються національними судами (див. Анхойзер-Буш Інк проти Португалії). Суд також відзначив, що перша і найбільш важлива вимога 1 статті першого Протоколу полягає у тому, що будь-яке втручання органів влади у право мирно володіти своїм майном має бути законним, і переслідувати законну мету "в інтересах суспільства". Будь яке втручання має бути пропорційним переслідуваній меті. Іншими словами, має бути досягнуто "справедливого співвідношення" між інтересами суспільства і вимогами щодо захисту прав людини.

Враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку, що в розумінні пункту 1 статті 1 Протоколу №1 до Конвенції майнові права позивача перебувають у безпосередній залежності від обсягу зарахованого стажу, а тому ОСОБА_1 після закінчення навчання, прийняття її на службу в органи внутрішніх справ та присвоєння їй першого офіцерського звання «молодший лейтенант міліції» в межах до п'яти років, мала сподівання на врахування часу навчання при подальшому перебуванні на службі в органах внутрішніх справ, а в подальшому в Національній поліції України, та підтримання певного державного соціального забезпечення.

Крім того, суд зазначає, що пунктом 2 Постанови №393 (в редакції, чинній станом на час звернення позивача до суду) передбачено, що до вислуги років особам офіцерського складу Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Цивільної оборони України та інших військових формувань, створених Верховною Радою України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, а також особам середнього, старшого і вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, поліцейським, особам, зазначеним у пункті "ж" статті 1 2 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, Державної інспекції техногенної безпеки та Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсій згідно з пунктом "а" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" додатково зараховується час їхнього навчання (у тому числі заочно) у цивільних вищих навчальних закладах, а також у інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське звання, до вступу на військову службу або призначення на відповідну посаду в межах до п'яти років із розрахунку - один рік за шість місяців.

Відповідно до статті Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.

Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно статті 58 Конституції України Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

У відповідності до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, з урахуванням вищезазначеного, а також зважаючи на те, що прийняття ОСОБА_1 на службу до органів внутрішніх, з призначенням їй у подальшому офіцерського звання, відбулося в межах п'яти років після закінчення її навчання у Дніпропетровському коледжі автоматики і телемеханіки суд приходить до висновку, що відповідачем безпідставно було відмовлено ОСОБА_1 у зарахуванні до вислуги років для призначення пенсії періоду навчання останньої в Дніпропетровському коледжі автоматики і телемеханіки з 18 серпня 1989 року по 05 березня 1993 року з розрахунку один рік навчання за шість місяців.

За викладених обставин, позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправними дії ГУНП в Полтавській області по відмові ОСОБА_1 у зарахуванні їй до вислуги років для призначення пенсії періоду навчання в Дніпропетровському коледжі автоматики і телемеханіки з 18 серпня 1989 року по 05 березня 1993 року, що викладена у листі управління від 15 травня 2017 року №П-3оп/115/05/12-2017, а також зобов'язання ГУНП в Полтавській області зарахувати ОСОБА_1 до вислуги років для призначення пенсії періоду навчання в Дніпропетровському коледжі автоматики і телемеханіки з 18 серпня 1989 року по 05 березня 1993 року з розрахунку один рік навчання за шість місяців суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За приписами частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7-11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного Управління Національної поліції в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного Управління Національної поліції в Полтавській області по відмові ОСОБА_1 у зарахуванні їй до вислуги років для призначення пенсії періоду навчання в Дніпропетровському коледжі автоматики і телемеханіки з 18 серпня 1989 року по 05 березня 1993 року, що викладена у листі управління від 15 травня 2017 року №П-3оп/115/05/12-2017.

Зобов'язати Головне Управління Національної поліції в Полтавській області зарахувати ОСОБА_1 до вислуги років для призначення пенсії періоду навчання в Дніпропетровському коледжі автоматики і телемеханіки з 18 серпня 1989 року по 05 березня 1993 року з розрахунку один рік навчання за шість місяців.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного Управління Національної поліції в Полтавській області (ідентифікаційний код 40108630) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) витрати зі сплати судового збору у розмірі 640 (шістсот сорок) гривень 00 (нуль) копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 09 жовтня 2017 року.

Суддя С.О. Удовіченко