Постанова № 69390650, 07.09.2017, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2017 року Житомир справа № 806/2271/17

категорія 2.1

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Романченка Є.Ю.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про визнання неправомірними дій (бездіяльності), зобов'язання надати повну та достовірну інформацію на звернення від 22.07.2017,

встановив:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, у якому просив визнати неправомірними дії (бездіяльність) Головного управління Національної поліції в Житомирській області в частині ненадання повної та недостовірної інформації на звернення від 22.07.2017; зобов'язати відповідача надати повну та достовірну інформацію на звернення від 22.07.2017. В обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 указував, що Головне управління Національної поліції в Житомирській області діє неправомірно та проявляє неправомірну бездіяльність в невиконанні вимог Законів України "Про інформацію" та "Про звернення громадян", оскільки не надає йому повну та достовірну інформацію.

В судове засідання позивач не прибув, про час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином. На електронну адресу суду надійшла заява ОСОБА_1 про розгляд справи без участі позивача та його представника.

Представник відповідача з'явився до суду, подав заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження, на основі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Також подав заперечення на позов, у яких просив відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки звернення позивача розглянуто в строки, передбачені Законом України "Про звернення громадян", і надіслано йому запитувану інформацію.

Зважаючи на відсутність перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні та приймаючи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд вважає за можливе розглянути справу у письмовому провадженні, на підставі наявних у ній доказів, без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ст. 41 та ч. 6 ст. 128 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити, з наступних підстав.

Установлено, що 27 липня 2017 року ОСОБА_1 направлено Головному управлінню Національної поліції в Житомирській області звернення на отримання інформації від 22.07.17. У цьому зверненні позивач, ураховуючи те, що співробітник поліції ГУ НП в Житомирській області ОСОБА_2, який займається прослуховуванням розмов громадян України та у неправомірний спосіб збирає конфіденційну інформацію відносно нього, просив сповістити йому, що таке ОСМД "Теплий стан" за запитом пана ОСОБА_2; провести перевірку та відібрати пояснення у пана ОСОБА_2, що таке ОСМД "Теплий стан" та чи здійснює він прослуховування його розмов за телефоном.

Як свідчать матеріали справи звернення позивача від 22.07.17 отримано відповідачем 28 липня 2017 року та зареєстровано за номером Г-1640 (внутрішній № Г-14/18-2017 від 31.07.17).

Листом від 09 серпня 2017 року за вих. № Г-14/105/03/18-2017 Головним управлінням Національної поліції в Житомирській області повідомлено ОСОБА_1, що його звернення розглянуто. При цьому відповідачем у листі наведено визначення ОСМД, ОСББ чи ТСББ, а також наведено інформацію щодо ОСМД "Теплий стан". Головним управлінням Національної поліції в Житомирській області проінформовано позивача про те, що викладена ним інформація у зверненні щодо порушення таємниці телефонних розмов перевірена та не знайшла свого підтвердження.

Відповідь направлено на адресу ОСОБА_1 11 серпня 2017 р.

Вважаючи, що відповідач не надає інформацію на звернення від 22.07.17 та посилаючись на невиконання ним саме вимог Закону України "Про інформацію" та Закону України "Про звернення громадян", позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.

Статтею 40 Конституції України проголошено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів регулює Закон України "Про звернення громадян" від 02.10.1996 № 393/96-ВР (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон).

Також указаний Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.

У відповідності до ч. 1 ст. 1 Закону, громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Згідно зі ст. 3 Закону, під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.

Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.

Вимоги до звернення наведені у статті 5 Закону, за змістом цієї статті звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань. Звернення може бути подано окремою особою (індивідуальне) або групою осіб (колективне). Звернення може бути усним чи письмовим. Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв'язку (електронне звернення). У зверненні має бути зазначено прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв'язку з ним. Застосування електронного цифрового підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається. Звернення, оформлене без дотримання зазначених вимог, повертається заявнику з відповідними роз'ясненнями не пізніш як через десять днів від дня його надходження, крім випадків, передбачених частиною першою статті 7 цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону, звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.

Розділом 2 (ст.ст. 14 -23-1) Закону врегульований порядок розгляду звернень громадян.

Так, у статті 14 Закону наведено порядок розгляду пропозицій (зауважень) громадян. Статтею 15 цього Закону присвячено розгляду заяв (клопотань). Особливості розгляду скарг громадян установлено статтею 16 Закону.

Згідно зі ч. 1 ст. 20 Закону, звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.

Не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті, а також ті звернення, терміни розгляду яких передбачено статтею 17 цього Закону, та звернення осіб, визнаних судом недієздатними (ч. 2 ст. 8 Закону).

Аналіз наведених правових норм свідчить на користь висновку, що реалізація права громадян звертатися особисто, а також направляти індивідуальні чи колективні звернення в державні органи й органи місцевого самоврядування можлива лише шляхом направлення ними звернення у формі, передбаченій Законом, та з дотриманням певних вимог цього Закону. При цьому варто врахувати, що Закон України "Про звернення громадян" передбачає різні форми звернень: пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги, які містять різні за змістом вимоги, прохання чи пропозиції (щодо реалізації соціально-економічних, політичних, особистих прав та інтересів громадянина, фактів їх порушення тощо), а також окремий порядок розгляду кожного із виду звернення.

Право вибору форми звернення належить особі. Проте у зверненні має бути зазначено прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Так як автор звернення повідомляє адресату певну інформацію і базуючись на цьому просить вчинити певні дії (такі дії можуть бути дуже різні: притягнення винуватих до відповідальності за результатами розгляду звернення у вигляді скарги; надання громадянину певного статусу за результатами розгляду його заяви; оптимізація роботи адресата звернення за наслідками розгляду пропозиції громадянина).

У свою чергу, звернення оформлені без дотримання вимог Закону, відповідно до ст.ст. 5, 8 Закону, розгляду та вирішенню не підлягаю.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач звертаючись письмово до Головного управління Національної поліції в Житомирській області форму звернення не вказав і направив на адресу відповідача "звернення на отримання інформації". Звернення ОСОБА_1 від 22.07.2017 інформації, яка б дала можливість визначити суть порушеного в ньому питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги, та, відповідно, встановити форму звернення, передбачену Законом України "Про звернення громадян", не містить.

Разом з цим суд відмічає, що згідно зі приписами статті 1 Закону України "Про інформацію", інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Статтею 5 вказаного Закону визначено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

У відповідності до ст. 10 Закону України "Про інформацію", за змістом інформація поділяється на такі види: інформація про фізичну особу; інформація довідково-енциклопедичного характеру; інформація про стан довкілля (екологічна інформація); інформація про товар (роботу, послугу); науково-технічна інформація; податкова інформація; правова інформація; статистична інформація; соціологічна інформація; інші види інформації.

Ознайомившись зі змістом звернення на отримання інформації позивача від 22.07.17 слід указати, що інформація, до якої ОСОБА_1 хотів би отримати доступ в порядку Закону України "Про звернення громадян", не підпадає під визначення інформації в розумінні Закону України "Про інформацію". Надання запитуваної інформації потребує, зокрема, проведення перевірки та вчинення певних дій для з'ясування обставин викладених у зверненні, тобто запитувана інформація на момент звернення позивача створена не була та на матеріальних, електронних чи інших носіях не знаходилася.

Також запитувана у зверненні інформація не відносить ні до одного із видів, указаних у ст. 10 Закону України "Про інформацію".

Отож, направлене позивачем до відповідача звернення від 22.07.2017, оформлене без дотримання зазначених вище вимог Законів.

Між тим, суд ураховує, що відповідачем надано відповідь на питання поставлені позивачем у зверненні на отримання інформації.

Так, у листі від 09.08.17 Головним управлінням Національної поліції в Житомирській області зазначено, що ОСМД "Теплий стан" створено власниками житлових та нежитлових приміщень, в т.ч. житлового будинку за адресою м. Житомир, проспект Миру 1В, з метою обслуговування будинків, власниками яких створено ОСМД та надання інформації про мешканців даних будинків, у передбачених законодавством випадках.

Одночасно у листі повідомлено позивача, що викладена ним інформація у зверненні щодо порушення таємниці телефонних розмов перевірена та не знайшла свого підтвердження.

Лист відправлено на адресу ОСОБА_1, указану в зверненні від 22.07.17, та вручено адресату 15 серпня 2017 року. Факт відправлення відповіді позивачу підтверджено фіскальним чеком і описом вкладення до цінного листа відділення зв'язку. Про вручення поштового відправлення позивачу свідчить роздруківка поштових відправлень, надана представником відповідача.

При цьому суд констатує, що відповідь надана із дотриманням строків, передбачених ч. 1 ст. 20 Закону.

За наведених обставин, суд приходить до висновку, що Головним управлінням Національної поліції в Житомирській області на звернення позивача надана належна відповідь, у спосіб та в обсязі, визначеному чинним законодавством.

У відповідності до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Матеріали справи жодних доказів у обґрунтування тверджень позивача про те, що Головне управління Національної поліції в Житомирській області діє неправомірно та проявляє неправомірну бездіяльність в невиконанні вимог Закону України "Про звернення громадян" та Закону України "Про інформацію" щодо його звернення від 22.07.2017 не містять. Також у позові відсутні будь - які мотиви, на підставі яких ОСОБА_1 зроблено висновок про недостовірність інформації, наданої відповідачем на звернення від 22.07.17.

Натомість документи надані до суду відповідачем свідчать про правомірність дій Головного управління Національної поліції в Житомирській області, які оскаржуються.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання неправомірними дій (бездіяльності) відповідача в частині ненадання повної та недостовірної інформації на звернення від 22.07.2017 та зобов'язання відповідача надати повну та достовірну інформацію на звернення від 22.07.2017 є безпідставними.

Таким чином, суд відмовляє у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області в повному обсязі.

Ураховуючи положення ст. 94 КАС України, судові витрати в даній справі відсутні.

Керуючись статтями 86, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Є.Ю. Романченко